2.2. Розрахунок і аналіз показників рентабельності підприємства, за допомогою яких оцінюють його виробничо-господарську діяльність

Розрізняють численні показники, які характеризують ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а використання кожного з них залежить від характеру оцінки та інтересів користувачів цієї інформації. Від цього, в першу чергу, залежить вибір оцінюваного показника (прибутку), використаного в розрахунку; найбільш поширені є такі показники: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Залежно від того, з чим порівнюється вибраний показник прибутку, виділяють дві групи показників рентабельності:

1) рентабельність капіталу або інвестицій, а саме рентабельність сукупного капіталу та рентабельність власного капіталу;

2) рентабельність продажів, а саме рентабельність валова реалізованої продукції, операційна рентабельність реалізованої продукції, чиста рентабельність реалізованої продукції.

Рентабельність сукупного капіталу (ROA) [31]:

Показник рентабельності власного капіталу цікавить здебільшого інвесторів. Рентабельність власного капіталу (ROE) [31]:

Цей показник розраховується для наявних та потенційних власників і акціонерів. Він показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця, і є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду.

При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховується коефіцієнт рентабельності щодо всієї продукції в цілому або за її окремими видами.

Введення нової методології списання витрат на собівартість продукції, робіт та послуг без відповідних коригувань визначення ціни виробленої продукції зумовлює необхідність визначати рентабельність виробництва продукції, згідно із залежністю [31]: |

Рв = [П / (ВСП + АВ + ПВ)] Ч 100%, | (2.1)

де П – прибуток (кредитове сальдо на рахунку 79 "Фінансові результати" з виробництва відповідної продукції (робіт, послуг); ВСП – виробнича собівартість продукції; АВ – адміністративні витрати; ПВ – витрати на збут.

В свою чергу, виробнича собівартість продукції визначається за формулою [31]: |

ВСП = МВп + ВОП + ІВп + ЗВ, | (2.2)

де МВП – прямі матеріальні витрати, тис. грн; ВОЛ – прямі витрати на оплату праці, тис. грн.; ІВп – інші прямі витрати, тис. грн.; ЗВ – загальновиробничі витрати, тис. грн.

Валова рентабельність реалізованої продукції визначається так:

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої продукції визначається за формулою [31]:

Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів. Показник операційної рентабельності є одним із найкращих інструментів визначення операційної ефективності та показує спроможність керівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не відносяться до операційної діяльності. Цей показник доцільно оцінювати спільно з показником валової рентабельності. Наприклад, якщо протягом кілька років валова рентабельність істотно не змінювалася, а по-ка-зник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, ско-ріше за все, у збільшенні витрат за статтями адміністративних і збутових витрат.

Чиста рентабельність реалізованої продукції розраховується таким чином [31]:

У вітчизняній практиці фінансового аналізу використовують саме цей показник рентабельності. Незмінність протягом будь-якого періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити про збільшення фінансових витрат і одержання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

Оцінимо динаміку коефіцієнтів рентабельності підприємства та узагальнимо результати аналізу, використавши дані з табл. 2.4.

Таблиця 2.

Вихідні дані для аналізу коефіцієнтів рентабельності [31]

Показники | Алгоритм визначення | Попередній рік | Звітний рік | Абсолютна зміна

1. Рентабельність сукупного капіталу або інвестицій, % | Р.170 ф.2 | 1,7 | 1,84 | 0,14

Р.640 ф.1

2. Рентабельність власного капіталу, % | Р.220 ф.2 | 1,23 | 1,41 | 0,18

Р. 380 ф.1

3. Валова рентабельність реалізованої продукції, % | Р.050 ф.2 | 68 | 66,67 | -1,33

Р.035 ф.1

4. Операційна рентабельність продажів, % | Р.100 ф.2 | 32,8 | 34,2 | 1,4

Р.035 ф.2

5. Чиста рентабельність реалізованої продукції, % | Р.220 ф.2 | 18 | 17,53 | -0,47

Р.035 ф.2

Як видно з розрахунків, показники рентабельності капіталу перебувають на досить низькому рівні. Позитивним є їх зростання в динаміці. Заради зростання рентабельності власного капіталу підприємству доводиться жертвувати своєю фінансовою незалежністю (в цьому випадку розмір власного капіталу діє різноспрямовано стосовно визначення фінансової незалежності та рентабельності капіталу підприємства). У зв'язку з цим слід зазначити, що для підприємства дуже важливим є вибір оптимального стану, точки рівноваги між фінансовою автономією та рентабельністю власного капіталу.

Що стосується показників рентабельності продажів, то судити про їх значення, не маючи даних про значення аналогічних показників по галузі, немає сенсу. На підставі розрахунків, здійснених у таблиці 2.4, доцільно проаналізувати лише зміну цих показників у динаміці. Як бачимо, спостерігається зростання операційної рентабельності з одночасним зниженням валової та чистої рентабель-ності продажів. Зменшення у динаміці показника валової рентабельності зумовлене перевищенням темпів зростання собівартості продукції (125над темпами зростання виручки від реалізації (120Збільшення показника операційної рентабельності свідчить про економію на постійних витратах (адміністративних витратах, видатках на збут, інших операційних витратах).

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку вищенаведених показників рентабельності та здійснити їх порівняння зі значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

Зростання показника операційної рентабельності продажів з одночасним зниженням показника чистої рентабельності продажів у нашому випадку свідчить про збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства. Такі тенденції мають стати стимулом для керівництва підприємства щодо проведення робіт з мінімізації податкових платежів. Справедливості заради слід зауважити, що можливості підприємства в цьому питанні дуже обмежені. Тіснішим є зв'язок цього показника з політикою держави у сфері оподаткування.

Поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування окремих агрегованих показників дозволяє отримати інтегральний фінансовий аналіз, а саме Дюпонівська система оцінки ефективності використання капіталу підприємства. Загальний зразок пірамідальної розбудови синтетичного економічного показника схематично зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.. Загальна схема пірамідального аналізу синтетичного фінансового показника: W1 – показник, який аналізується; W11, W12 – похідні або проміжні показники; W111, W112, W121, W122 – складні похідні комплексного показника [31].

В основному варіанті американської моделі пірамідального аналізу системи Du Рonda за вихідний пункт приймається синтетичний показник рентабельності власного капіталу підприємства. Схема пірамідального аналізу зображує загальні зв'язки показника рентабельності майна та рентабельності власного капіталу. Цей комплексний показник розкладається на складові як з огляду на фінансові результати, так і на вартість майна, вкладеного у виробництво. Оцінюючи взаємозв'язок між об'єктами аналізу, доцільно розглянути структуру капіталу промислового підприємства за способами цього формування.

Оскільки існує безліч показників рентабельності, найбільш поширеним за кордоном вважається рентабельність власного капіталу. В основі модифікованої схеми факторного аналізу фірми "Du Рont" покладено таку детерміновану модель [31]:

або |

RNРM = RNРM · Рвідд · kзал, | (2.3)

де RNРM – чиста рентабельність продажів,; Рвідд – ресурсовіддача; kзал – коефіцієнт фінансової залежності.

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачі, структури джерел коштів, інвестованих у підприємство. Значущість цих показників пояснюється тим, що вони в певному розумінні узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює Звіт про фінансові результати, другий – актив Балансу, третій – пасив Балансу.

Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використовувати різні прийоми елімінування, і один з найпростіших – метод ланцюгових підстановок.

Визначимо вплив факторів на зміну рентабельності власного капіталу підприємства, згідно з даними таблиці 2.5.

Таблиця 2.

Вихідні дані для аналізу рентабельності власного капіталу [31]

Показник | Попередній рік | Звітний рік

1. Рентабельність власного капіталу | 0,0123 | 0,0141

2. Чиста рентабельність продажів | 0,1800 | 0,1753

3. Ресурсовіддача | 0,0674 | 0,0736

4. Коефіцієнт фінансової залежності | 1,0164 | 1,0951

Загальну зміну рентабельності власного капіталу визначимо за формулою [31]:

RROE = R1 – Рo = 0,0141 – 0,0123 = 0,0018.

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів складе:

за рахунок зміни показника ресурсовіддачі:

за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

Тоді загальна зміна значення коефіцієнта:

Узагальнюємо в таблиці 2.6 вплив факторів на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 2.

Зведена таблиця впливу факторів на зміну рентабельності власного капіталу [31]

Показники | Вплив

1. Чиста рентабельність продажів | -0,0003

2. Ресурсовіддача | 0,0011

3. Коефіцієнт фінансової залежності | 0,001

Загальна зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу | 0,0018

Таким чином, за рахунок зниження коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу знизився на 0,0003 пункту. Зміна показника ресурсовіддачі та коефіцієнта фінансової залежності спричинили збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу; отже збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування призводить до зростання рентабельності власного капіталу.

Формування показників фінансово-господарської діяльності підприємств відбувається під впливом низки причин, які з'ясовуються за допомогою прийомів та методів аналізу, одним з яких є інтегральний аналіз показника рентабельності майна, капіталу або активів підприємства.

Підвищення рівня віддачі виробничих фондів можливе лише за умови системного комплексного управління операційним капіталом підприємства, до складу якого вони входять. Капітал, який використовується в операційній діяльності підприємства, поділяється на операційний основний капітал (необоротні активи) і оборотний операційний капітал (оборотні активи). Такий склад операційного капіталу обумовлений характером активів, які ним формуються, і в залежності від особливостей їх участі в операційному процесі його поділяють на позаоборотні операційні активи і оборотні операційні активи.

Враховуючи склад операційного капіталу, аналіз рентабельності власного капіталу доцільно доповнити факторним аналізом рівня рентабельності операційного капіталу, згідно із залежністю [31]: |

(2.4)

де Р – рівень рентабельності операційного капіталу, %; Z – обсяг чистого прибутку, тис. грн.; Kwt – вартість середньорічна власного капіталу, тис. грн; М – те ж, майна, тис. грн.; Рs – обсяг реалізації продукції, робіт і послуг, тис. грн; Ки – собівартість реалізованої продукції, тис. грн.; Мt – вартість середньорічна необоротних активів, тис. грн.; Мr – вартість середньорічна нормованих оборотних активів, тис. грн.

Розглянутий системний підхід дозволяє оцінювати зміну фінансового результату (?Р) в залежності від абсолютної зміни об'єктів за рівнями деталізації. З метою обґрунтування вибору цих об'єктів доцільно детальніше розглянути взаємозв'язки між показниками обсягів прибутку та розміром власного капіталу підприємства (рис. 2.2).

Рис. 2.. Схема пірамідального аналізу рентабельності власного капіталу [31]

На першому етапі аналіз спрямований на чинники господарського (рентабельність майна Z / М, рентабельність реалізації Z / Рs), а далі – фінансового характеру (частка власного капіталу в майні M / Kwt, оборотність майна Рs / М), що обумовлює аналіз посередніх чинників за рахунок визначення частки впливу цих складових у загальній зміні фінансового результату. Усі вищенаведені показники вартісні і в умовах лібералізації цін та інфляції порівняння досягнутих обсягів можливе лише умовно шляхом перерахунку всіх поточних значень вартісних показників в умовні одиниці (порівняльні ціни), із застосуванням індексу коригування на інфляцію.

Вищенаведений методичний інструментарій має практичне застосування в прийнятті управлінських рішень за відхиленнями (management by exceрtion).

Організація управління за відхиленнями – перспективний шлях удосконале-н-ня управління. Успішне вирішення методологічних проблем, визначення та використання відхилень сприятиме вдосконаленню управління за будь-яких умов.

Розділ 3. Порядок проведення фінансової санації та проект фінансового оздоровлення підприємства