3. Використання комунікаційних моделей у пресі

У разі сучасного суспільства широко діє модель >Лазарсфельда. Наприклад, у засобах масової інформації публікується стаття про «плюси і мінусах десятиденних новорічних свят». У такій ситуації, керівник організації є «лідером думок» серед співробітників. Після ознайомлення з цією статтею керівник сформує свою думку і висловить їх у згодом керівникам відділів, які у своє чергу піднесуть її решті працівникам. Співробітники відділу сприймають його думку як об'єктивну інформацію, істину. «Лідер думки» стає ланцюгом між засобами масової комунікації і аудиторією.

Прикладів формування думки за моделлюЛазарсфельда може бути безліч. Ця модель особливо актуальна за будь-яких виборах, починаючи з виборів всередині який або групи чи організації до політичних виборів, у кризовій ситуації кризи, коли до думки «лідерів» прислухається переважна більшість громадськості. Не випадково в «надзвичайні ситуації» у ЗМІ публікуються думки найавторитетніших людей, оскільки вони можуть а то й сформувати, так хоча б на ставлення людей.

Модель >Лассуела досі є основної для побудови будь-якого сполучення ЗМІ. Оскільки будь-яке повідомлення відповідає п'ять питань, виділених у цій моделі. Узятий комунікатор спочатку вирішує що ж говорити, тобто формує ідею повідомлення, і саме повідомлення, потім вибирає канал передачі повідомлення (якщо це штатний журналіст цей етап опускається, оскільки якого є працівником певного видання), для підготовки повідомлення автор розглядає аудиторію (одержувача) на яку дана інформація буде актуальна, цікава й доступна. І будь-який відправник відповідає питанням «який ефект принесе повідомлення». Якщо ж відправником враховується можливість існування зовнішніх перешкод, тобто шумів, які можуть опинитися зменшити ефективність будь-якого повідомлення йдеться про застосуй моделі Шеннона –Уивера.

Модель >Дефлюера також активно застосовується у сучасної пресі. Наприклад, зараз у газетах і часописах існують рубрики «питання – відповідь». Ця схема цілком відповідає вимогам комунікативного процесу за моделлюШеннона-Уивера. Можна розглянути таку рубрику, аналізуючи кожен елемент комунікації. Джерелом виступає людина, який задає питання,відправником – той, хто кодує питання, тобто дає йому чітку формулювання, повідомлення – власне текс питання, виражений в певній знаковою системою, канал – телефонний передавач, пошта, зокрема і електронна, одержувач (приймач) – людина, якому адресовано питання (редактор, автор, психолог, політик тощо.)

За сучасних умов завжди є можливість спотворення інформації. Наприклад. Питання, поставлене з телефону може бути порушений зовнішніми перешкодами, тобто. шумом (проблеми при передачі звуку самим телефонним апаратом, умови, коли відбувається контакт, наприклад шум багатолюдній вулиці, нерозуміння з причини фонетичних особливостей). З використанням електронної пошти також виникатимуть перешкоди як «проблем Інтернет зв'язку». З використанням звичайній пошти, виникатимуть труднощі під час читання написаного рукою листи, через нерозбірливості почерку.

Після набуття повідомлення здійснюється зворотний. Тобто знову формулюється і кодується повідомлення, вибирається канал, відбувається відправка повідомлення одержувачу. Також у цій ситуації обидві сторони враховують мети, заради яких формулювання повідомлення й процес комунікації загалом.

Під модель із другого зв'язком у сучасній пресі також підходять конкурси на краще лист, фотографію чи поздоровлення. Після підбиваються підсумки, і публікується відповідь, який звернений як до всіх учасників конкурсу, і до переможця, що у згодом і отримає приз.

Укладання

Звісно ж, у цій роботі представлені в повному обсязі існуючі моделі, список можна розширити, але розглянуті моделі базовими всіх прийдешніх.

Моделі, виділеніГрюнингом іХантом, (розглянуті у частині роботи) необхідні розуміння комунікативного процесу у зв'язках із громадськості. Моделі, представлені у другій частині можна буде застосувати як у сфері зв'язку з громадськістю, і у іншій системі, де необхідно сформулювати повідомлення. Отже, можна дійти невтішного висновку, що дані моделей необхідно всім, хто контактує з людьми.

На закінчення мені хотілося б відзначити, що ці моделі справді активно використовують у засобах масової комунікації й успішно функціонують у процесі спілкування для людей.