- •1. Гомерівський епос. Ідейно-художня своєрідність поеми «Ілліада».
- •2. Творчість Данте. Тематика і проблематика «Божественної комедії».
- •3. Високі трагедії Шекспіра. Їх гуманістичний зміст.
- •4. Ідейно-художня своєрідність трагедії Шекспіра «Гамлет».
- •7. Багатство і різноманітність творчості Гьоте.
- •8. Композиція, тематика і проблематика «Фауста» Гьоте.
- •9. Своєрідність творчості Байрона.
- •10. Ліро-епічна поема Байрона «Паломництво Уайльд Гарольда»
- •11. Тематика і проблематика роману «Собор Паризької Богоматері» в. Гюго.
- •12. Творчість Проспера Меріме.
- •13. Багатство творчості Оноре де Бальзака
- •14. Ідейно-художня своєрідність «Батька Горіо» Бальзака.
- •15. Новаторство французьких символістів
- •16. Творчість а. Рембо
- •18. Метерлінк – теоретик і творець символістської драми.
- •19. Творчість г. Ібсена
- •20. Гуманістичний пафос «Маленького принца» а. Де Сент-Екзюпері
- •22. Модерністська новела ф. Кафки «Перевтілення»
- •23. Тематика та проблематика роману д. Джойса «Уліс»
- •24. Причини виникнення «театру абсурду»
- •25. Філософія роману в. Голдінга «Володар мух».
- •26. Не традиційність творчості Кобо Абе.
- •27. Символіка та метафорика роману а. Камю «Чума»
- •28. Антивоєнна тематика творчості г. Бьоля.
- •29. Концепція світу і людини письменників-екзистенціалістів.
- •30. Творчість е. Гемінгвея.
1. Гомерівський епос. Ідейно-художня своєрідність поеми «Ілліада».
Розподіл художніх творів за трьома родами літератури: епос, лірика, драма — започаткував у IV ст. до н. е. видатний еллінський учений-енциклапедист Арістотель. До речі, давньогрецькій літературі притаманна саме така послідовність виникнення та розквіту родів літератури (епос — лірика — драма). А починався еллінський епос двома епічними поемами Гомера — «Іліада» і «Одіссея», які визначають як героїчний епос.
За часом створення, а також низкою ідейно-художніх ознак героїчний епос поділяють на архаїчний і класичний. У архаїчному епосі ще явно помітна його генетична спорідненність із міфом і казкою. Так, герої архаїчного героїчного епосу, вирізняються не лише своєю фізичною силою та бойовою майстерністю, а й «шаманською силою», а їхні епічні вороги часто виступають у образах не людей, а фантастичних потвор.
Принципово інша ситуація в класичному героїчному епосі. Тут богатирі-вожді(наприклад Агамемнон, Ахілл, Одіссей, Гектор) і воїни представляють конкретну історичну народність, а їхні суперники є її конкретними історичними ворогами(як троянці, котрі конкурували з ахейцями в боротьбі за політичний уплив та контроль над морськими торговими шляхами). У центрі класичного героїчного епосу зазвичай знаходиться якась важлива для народу історична подія, велика доленосна війна. Античний героїчний епос виникає в ту переломну епоху, коли особистість починає виділятися з первісного колективу, тому часто ми бачимо нечувану раніше індивідуалізацію персонажів. Скажімо, кожен з героїв «Іліади» — це особистість, індивідуальність, наділена своїми рисами характеру: Ахілл-мужній і безстрашний, Одіссей-ще й хитрий, передбачливий, Агамемнон-чванливий, пихатий.
В гомерівському епосі втілена не тільки сувора героїка війни, але і радість творчості, творчої праці і мирного життя, заснованої на повазі до людини, на пробудження в ній найкращих, гуманних почуттів.
Ілліада — поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів, і приписується Гомеру, найдавніша зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою і об'єднанням численних сказань Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.
Дія віднесена до десятого року облоги Трої (Іліону) об'єднаним ополченням грецьких вождів. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу, епізод з історії облоги Трої.
Зруйнування Трої, описане в «Іліаді» відбулися, на думку сучасних дослідників, приблизно 1260 року до н. е., ахейцями.
Міфологічною основою епосу Гомера є троянський цикл(кікл) міфів, пов'язаний із містом Троєю, яке ще називали Іліоном (звідси назва поеми-"Іліада").Мати-Земля Гея попросила свого онука Зевса помститися за неї, звільнивши від непосильного тягаря-безлічі людей, які розмножалися на її грудях, через що їй стало важко дихати. Вони постійно дряпали її тіло плугами, ранили заступами й мотиками в пошуках копалин, палили її волосся(ліси й чагарники),закупорювали артерії та вени(загачували ріки та струмки).І Зевс, виконуючи прохання Геї, вирішив улаштувати велике кровопролиття ,що є одним із поштовхів майбутньої Троянської війни...
Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої і греками. Події спочатку відбуваються на Олімпі, потім переходять на землю. Події Троянського циклу міфів добре відомі всім грекам, тому Гомер на них лише натякає у своїй поемі. Сама ж «Іліада» розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні — це гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.
Сюжет започатковується на тому, що греки під верховним командуванням Агамемнона десятий рік поспіль тримають Трою в облозі після того, як була викрадена Єлена, дружина спартанського царя Менелая, троянським царевичем Парісом, сином царя Пріама. Під час розорення сусідніх областей була захоплена в полон дочка Хріса, жерця бога Аполлона, і віддана на відкуп Агамемнону.
Існує версія, що спочатку «Іліада» була суцільним текстом, а у процесі впорядкування за наказом афінського тирана Пісистрата у VI ст. до н.е. була розподілена на 24 пісні відповідно до кількості букв грецького алфавіту. Основна сюжетна лінія докладно виписана у І, XI, XVI—XVII піснях поеми «Іліада».
Усі інші пісні присвячені подіям Троянської війни останнього, десятого року. Пісня X вважається вставкою більш пізнього періоду, 23 та 24 пісні оповідають про поховання загиблих героїв Патрокла та Гектора, яких відповідно оплакують та вшановують греки і троянці. Навколо основної лінії оповіді «Іліади» розгортається ціла низка епізодів, які, з одного боку, уповільнюють дію, а з іншого — збагачують її багатьма картинами війни за рахунок деталізації та надзвичайної насиченості епітетами.
Перша пісня містить зав’язку («гнів Ахілла»), а остання — розв’язку («повернення тіла Гектора»).
Композиційним центром поеми є вісім пісень (з XI по XVIII включно), у яких відображено події лише однієї доби. Це фрагмент найбільшої динаміки та композиційної щільності: всього за одну добу встигають відзначитись у битві Одіссей, Діомед та Агамемнон; троянці підступають до грецьких кораблів, спалюють значну їх частину, і в бою від руки Гектора гине Патрокл; Гефест у цей час кує нову зброю та обладунки Ахіллові. Наступні чотири пісні (XIX—XXII) знову охоплюють величезну кількість подій, які відбуваються впродовж одного дня: від примирення Ахіллеса і Агамемнона до загибелі Гектора, включаючи битву богів на березі Сандра.