Тема 7 культурні процеси в україні в період державної незалежності

( 4 години)

План семінарського заняття

1. Сучасне українська музика.

2. Розвиток кіномистецтва за доби незалежності.

3. Сучасна українська література.

Звернути увагу на наступні поняття:

«Червона Рута», «Молодість», інсталяція, перфоманс, арт-хаус, масова культура, музей сучасного мистецтва.

Література, рекомендована для опрацювання:

1. Бердиховська Б. Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами / Б. Бердиховська, О. Гнатюк. – К.: Дух і літера, 2004. – 344 с.

2. Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років [Текст]: збірка / укладання та післямова С. Жадана. – Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного Дозвілля», 2010. – 320 с.

3. Історія світової та української культури: Підруч. для вищ. закл. освіти / Гречанко В.А., Чорний І.В., Кушнерук В.А. – К.: Літера, 2002. – 463 с.

4. Історія української культури: Побут. Письменство. Мистецтво. Театр. Музика / За заг. ред. І. Крип’якевича. – 4-те вид., стер. – К.: Либідь, 2002. – 656 с.

5. Касьянов Г. Теорія нації та націоналізму / Г. Касьянов. – К.: Наукова думка, 1999.

6. Кривич Д.П. Українське мистецтво: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Кривич Д.П. – Львів: Світ, 2003. – 256 с.: ілюстр.

7. Снєгірьов О. Піаністи України ХХ століття / О. Снєгірьов. – К.: Україна, 2001. – 157 с.

8. Українське мистецтво у полікультурному просторі: Навч. Посіб./ За ред. О.П. Рудницької. – К.: ЕксОб, 2000. – 207 с. 

9. Українське суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація / За ред. В. Ісаїва. – К.: Академія, 2004. – 230 с.

Теми для реферативних доповідей

1. Рецензія на твір сучасної української літератури (на вибір студента).

2. Рецензія на твір сучасного українського кінематографу (на вибір студента).

3. Рецензія на театральну виставу (на вибір студента).

Українська музична індустрія стала ровесницею української незалежності. Можна з упевненістю сказати, що національно-демократичне піднесення співпало із свого роду відродженням української музики початок якого припав на 1980-ті рр. Так, готуючись до першого питання слід звернутися до історії українських музичних фестивалів, зокрема – «Червона Рута» (Чернівці), «Шешори» (Вінницька обл.), «Чайка» (Київ), «Тарас Бульба» (Дубно), «Stare Misto» (Львів) та ін. Саме ці андеграундові майданчики виявили для широкого слухача музичні колективи, що стали уособленням української популярної музики – «Брати Гадюкіни», «ВВ», виконавців – І. Білик, В. Врадій, М. Бурмаку та ін.

Не можна оминути увагою історію створення арт-бізнес обєднання «Територія А» – структури, яка перша в незалежній Україні запропонувала стандарти національного музичного шоу-бізнесу.

Загалом доповідь урізноманітнить матеріал, присвячений історії відомих в Україні та за її межами музичних колективів, аналіз творчого шляху яких дозволить наочно проілюструвати особливості розвитку професійної музичної сфери в Україні.

При підготовці до даного питання рекомендується підготувати аудіовізуальний матеріал, який би зробив відповідь на семінарському занятті більш яскравою та наочною.

Не дивлячись на те, що українське кіномистецтво доби незалежності переживає доволі складний період, вітчизняна кінематографічна школа та її представники і до сьогодні продовжують користуватися авторитетом не лише у пострадянському, але і загалом європейському кіно. Приступаючи до другого питання необхідно зупинитися на причинах, які призвели до кризи кінематографічного жанру в Україні, звернутися та проаналізувати моделі взаємовідносин держави та виробників кінопродукції у країнах-лідерах цієї галузі культури – Франції, США, Індії, Нігерії, Німеччині тощо.

Розгляд та аналіз останніх робіт яскравих персоналій українського кінематографу – Ю. Іллєнка, К. Муратової, Р. Балаяна допоможе виявити специфіку українського контенту у сучасному кіноринку. З цією ж метою рекомендується переглянути збірку кіноновел «Мудаки. Арабески», яка була створена українськими кінорежисерами та є відображенням поглядів молодої генерації киномитців на гостросоціальні та вічні теми у сучасних українських реаліях.

Окремо слід звернути увагу на кіномистецькі форуми, які регулярно відбуваються в Україні. До таких можна віднести «Молодість» (Київ), Одеський кінофестиваль та ін. Окремим сюжетом семінарського заняття може стати розповідь про досягнення українських кінематографістів на міжнародних кінофестивалях.

Яскравим доповненням відповіді на семінарському занятті може бути складання та наступна доповідь власної рецензії на фільми, що вийшли у прокат у 1991 – 2012 рр.

Третє питання семінарського заняття передбачає розгляд сучасної української літератури, або як її охрестили літературні критики – «укрсучліт». Зважаючи на різноманіття молодих українських авторів рекомендували б зупинитися на знакових для сучасної української літератури постатях – О. Забужко, Ю. Андруховичі, Ю. Куркові, С. Жадані, Ю. Покальчуку, І. Карпі та ін. Не можна оминути увагою і творчість представниці покоління «шістедесятників» – Л. Костенко, особливо з огляду на її нещодавній прозовий дебют («Записки українського самашедшего»)

Предметом можливого аналізу при підготоці до заняття могли б стати жанрові особливості їхньої творчості, сюжетні уподобання, публіцистична та громадська діяльність тощо.

Щодо останньої, то цікавим буде висловити особисту думку чи є український письменник своєрідним рупором сучасних реалій, трибуном вітчизняного громадянського суспільства.

ПЕРЕЛІК ТЕМ ІНДИВІДУАЛЬНИХ СЕМЕСТРОВИХ РОБІТ

1. Давньогрецькі колонії Північного Причорономор’я та їхній вплив на культурне життя регіону.

2. Метаморфози творчого життя П. Г. Тичини.

3. Школа монументального мистецтва М. Л. Бойчука.

4. Києво-Могилянська Академія – осередок української національної освіти (ХVII – XXI ст.)

5. М.І. Пирогов – творчий шлях видатного медика і освітянина.

6. Університетська освіта на українських теренах у ХІХ – початку ХХ ст.

7. О. Блаватська та її Теософське товариство.

8. О. Красносельський та його архітектурна спадщина у Дніпропетровську.

9. Традиції буржуазного культурного меценатства в Україні (М. Бродський, М. Терещенко).

10. «Українські росіяни» та їхній вплив на розвиток російської літератури (М.В. Гоголь, М.О. Булгаков).

11. «Жданівщина» та «Лисенківщина» як прояви тоталітарного тиску у науковій та культурній сфері радянської епохи.

12. Соціалістичний реалізм як провідний стиль українського радянського мистецтва (1930-ті – 1980 рр.).

13. Марія Приймаченко та її «наївне» мистецтво.

14. І. Мазепа та його вплив на розвиток культурного життя Гетьманщини (кінця ХVII – початку ХVIII ст.).

15. П. Скоропадський та культурне життя доби Української держави.

16. О. Вертинський та його вплив на розвиток естрадного співу.

17. М. Лисенко та формування української класичної музичної традиції.

18. А. Ахматова (Горенко): українські мотиви поетичного таланту.

19.Старообрядництво та його розвиток на українських землях.

20. Товариство пересувних художніх виставок та його вплив на український живопис кінця ХІХ – початку ХХ ст.

21. В. Сидур – видатний скульптор ХХ ст.

22. Готична культурна традиція у Львові.

23. Архитектурний Катеринослав.

24. Кобзарство – феномен української культури.

25. Катеринославський «Колумб» О. Поль.

26. Літературний Катеринослав (ХІХ – ХХ ст.).

27. Поганство як культурна світоглядна система українських земель.

28. Язичництво-християнство: культурне протистояння.

29. Польські культурні впливи на українських землях (ХІХ – ХХ ст.).

30. Столиці гетьманської України (Чигирин, Батурин, Глухів).

31. «Енеїда» І. Котляревського – літературний символ українського національного відродження.

32. Українське романтичне кіно 1930-х рр.

33. Українська демонологія.

34. Х. Алчевська – видатний український педагог.

35. Культ природи у релігійному світогляді слов’ян у дохристиянські часи.

36. Теорії походження Давньоруської держави: етнокультурний аспект.

37. Масова революційна субкультура 1905 – 1917 рр.

38. Психоаналіз та перспективи дослідження культури первісної доби.

39. Ф. Вовк – основоположник української етнографії та антропології.

40. Дм. Яворницький та козацький міф України.

ВИМОГИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ

СЕМЕСТРОВОЇ РОБОТИ

1. Оформлення тексту індивідуальної роботи. Обсяг роботи має складати не менше 12 сторінок (аркуш формату А4) рукописного або друкованого тексту (без допоміжних матеріалів (додатків), титульної сторінки, змісту, списку використаної літератури). Текст друкують через 1,5 інтервалу (14-й кегль, шрифт Times New Roman). Передбачено такі розміри полів: верхнє і нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 10 мм. Мова індивідуальної роботи – українська. Нумерацію сторінок роботи починають з титульного аркуша, проте номери сторінок проставляють починаючи з другої сторінки (вгорі або внизу).

2. Оформлення основної частини роботи. Індивідуальна робота повинна складатися з чотирьох основних структурних елементів: титульної сторінки; вступу; основної частини; висновків. Титульний аркуш повинен мати стандартне оформлення (Див. Додаток). На другому аркуші вгорі вказують заголовок «Зміст» із такими обов’язковими його пунктами: вступ, структурні елементи основного тексту роботи (розділи; підрозділи) з їх назвам; список використаної літератури. Далі подають текст роботи, розбитий структурно за пунктами плану і так само озаглавлений.

3. Оформлення вступу. У вступі подають загальну характеристику роботи. Для вступу обов’язкові такі елементи: обгрунтування актуальності теми; виклад мети й завдань, поставлених виконавцем роботи.

4. Правила бібліографічного цитування. Будь-яку цитату підтверджують посиланням на джерело інформації. У таких примітках зазначають номер джерела інформації, присвоєний йому у списку використаної літератури, а також сторінку, на якій знаходиться цитата. Зразок оформлення бібліографічного посилання: [2, с. 23], де «2» – номер наукової праці в списку використаної літератури, «с. 23» – сторінка, на якій знаходиться цитата.

5. Оформлення висновків. Висновок являє собою послідовний, логічно вибудований виклад одержаних результатів відповідно до мети роботи й конкретних завдань, сформульованих у вступі. Висновки роботи повинні складати за обсягом 1 – 2 сторінки.

6. Оформлення списку використаної літератури. Список використаної літератури наводять у кінці роботи. Бажано, щоб список літератури містив не менше 5 позицій і був оформлений відповідно до існуючих наукових вимог (Див. Додаток ). Дозволяється використовувати інформаційні ресурси мережі INTERNET. Список літератури структурується за абеткою. При оформленні списку літератури необхідно вказувати автора, назву книги (статті), укладача або упорядника, місто видання, назву видавництва, загальну кількість сторінок у книзі. У випадку посилання на статтю, розміщену у періодичному виданні чи збірці наукових статей, необхідно вказати сторінки, на яких вміщено статтю.

7. Оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження роботи окремо, розташовують їх у порядку появи посиланнь на них у тексті. Сторінки додатків не нумерують. Приклад оформлення додатків, вказаний окремо (Див. Додаток).