34. Основні напрями сучасної психології.

Останні два сторіччя розвиток психології тісно пов’язаний з досягненнями філософської думки та успіхами природничих наук. Матеріалістична інтерпретація природи та сутності психічнихявищ була зумовлена появою філософії діалектичного матеріалізму й розвитком учення про рефлекторну природу психіки (І. Сєченов, І. Павлов). Філософія прагматизму спричинила появу в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Д. Уотсон). Німецькі психологи М. Вертхеймер, В. Келер, К. Коффка, К. Левін на основі спеціальних досліджень висунули ідею структурної психології, засадовим стосовно якої було визнання первинності приматів структури, цілісних утворень, які визначають властивості та функції окремих частин, що входять до цілісної психічної діяльності. Дослідження в галузі психопатології та психіатрії викликали необхідність вивчати роль і дію неусвідомлюваних чинників, що визначають потреби й потяги особистості, її поведінку. Утворився психоаналітичний напрям у психології (З. Фрейд). Біхевіоризм заперечує свідомість як предмет психології. Предметом біхевіоризму є вивчення поведінки як зовнішніх реакцій організму на стимули, що діють на нього. Поведінка, на думку біхевіористів, формується в результаті неусвідомлюваного відбору фізичних рухів як реакцій на стимули. Основне у поведінці — це навички. Мислення біхевіористи зводять до мови та мовних навичок. Провідним у навчанні вони вважають дресирування, під час якого набуваються необхідні навички; при цьому усвідомлення мети, змісту та процесу навчання недооцінюють. Структурна психологія основним принципом вважає цілісність психічної діяльності, що є не сумою окремих психічних процесів, а своєрідною структурою із закладеними в ній специфічними властивостями, які не випливають з властивостей окремих елементів психічного життя. Навпаки, властивості структури як цілого визначають властивості окремих її частин.

Психоаналіз тісно пов’язаний з теорією З. Фрейда про переважання у психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних потягів. На думку психоаналітиків, джерелом активності людини є глибоко інстинктивні, біологічно визначені прагнення. Ці прагнення, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом активності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку. Особливого значення психоаналітики надають сексуальним потягам. Вихідними у вітчизняній психології є принципи цілісності психічного життя особистості, взаємозв’язку психічних процесів і властивостей, розвитку особистості у процесі навчання та виховання, соціальної зумовленості психічного життя людини.

35. Розкрийте зміст поняття «психологічний супровід» (на прикладі різних концепцій психологічної служби освіти). Назвіть основні етапи та зміст психологічного супроводу (на прикладі однієї із вікових груп)

Супроводжувати – означає іти поряд, але не вирішуючи проблеми, а створюючи умови для самостійного та відповідального вибору життєвого шляху.

3 основні ідеї, які лежать в основі організації психологічного супроводу:

1-а: суть психологічної діяльності соціального педагога та практичного психолога в освітньому закладі полягає у науковому керівництві навчально-виховним процесом. Мета: науково-психолого-педагогічне забезпечення або керівництво навчально-виховним процесом, але при цьому психолог втрачає свою сферу діяльності.

2-а: смисл психологічної допомоги у наданні її дітям, що мають різні труднощі психологічної та соціальної природи. Виявлення та профілактика цих труднощів. Особливості: - чітко розводяться функції психолога і педагога; - поза межами уваги знаходяться благополучні діти.

3-а: суть діяльності психолога у психологічному супроводі дитини в процесі її шкільного навчання. Особливості: психолог має власну практику з своїми цілями, водночас включений в шкільну систему.

Психологічний супровід (за Н. Осуховою) – це недерективна форма надання психологічної допомоги психічно здоровим людям, яка спрямована на розвиток, саморозвиток самосвідомості особистості. Допомога, що запускає механізми саморозвитку людини та активізує власні ресурси. У кожному конкретному випадку завдання супроводу визначаються особливостями особистості або групи, яким надаються допомога по особливостям ситуації, спільним результатом є адаптивність, як здатність досягати відносної рівноваги у стосунках «Я і світ» як в сприятливих так і в екстремальних ситуаціях. Основні принципи надання допомоги: - гуманне ставлення до людини; - віра в її сили; - принцип кваліфікованості допомоги; - принцип підтримки розвитку.

М.Р. Битякова: 1. супроводжувати – слідувати за розвитком дитини, не стимулювати розвиток, не нав’язувати цілей; 2. супроводжувати – створювати умови для самостійного і творчого засвоєння дітьми системних стосунків між світом і сім’єю; 3. супроводжувати – спиратися на ті умови, систему навчання і виховання, яку вибрали для дітей батьки і створити в межах об’єктивної даної системи максимально сприятливі умови для особистісного розвитку і навчання дитини.

3 компоненти супроводу (за М.Р. Битяковою): 1) психологічне діагностування – систематичне відслідковування психолого-педагогічного статусу учня та динаміки цього психічного розвитку. Увагу звертають на соціальні стосунки, рівень розвитку пізнавальних процесів, ставлення до світу (цінності), мотиваційну сферу, особливості поведінки учнів. Особливий моніторинг класу. 2) створення психолого-педагогічних умов для розвитку особистості учнів та їх успішного навчання; 3) створення спеціальних соціально-психологічних умов для дітей, які мають проблеми в психічному розвитку та навчанні.

Види роботи, які включаються в психологічний супровід (напрямки супроводу):

• шкільна прикладна діагностика, яка, в свою чергу, включає 3 варіанти роботи: 1) система психолого-педагогічних мінімумів; 2) первинна диференціація норми і патології; 3) поглиблене психологічне обстеження дітей за потреби (проблеми в пізнавальній сфері, внутрішні і зовнішні конфлікти і т.д.);

• психокорекцій на та розвиваюча робота з школярами (розвиваюча та корекційна з елементами психотерапії);

• консультування школярів, педагогів та батьків:

• психологічна просвіта батьків, школярів та педагогів;

• соціально-диспетчерська діяльність;

• методична робота спільна з педагогом;

• власна методологічна та дослідницька наукова робота;

• профілактика та вирішення конфліктних ситуацій;

• особиста участь у шкільному житті учня.

Основні етапи та зміст психологічного супроводу підлітків

Психологічна робота з підлітками в загальноосвітньому закладі направлена на надання їм допомоги в переживанні підліткового і юнацького віку, в адекватному вирішенні задач розвитку. Особливе місце займає допомога у професійному самовизначенні.Основні етапи психологічного супроводу підлітків: 1). Підготовчий етап – взаємодія із адміністрацією і формування запиту , укладається своєрідна психологічні угоди про проведення психологічної роботи, оцінка рівня розвитку дитини з метою умов виховання та навчання .Зустріч з батьками, уточнює запит і психологічну проблему (накопичення інформації про дитину. 2). Діагностичний – проведення діагностичного спостереження з метою встановлення рівня оволодіння навичками навчального процесу, формування умінь і навиків соціальної взаємодії, оцінка рівня стосунків і характеру з ровесниками. Метод бесіди , діагностичні методики, експертні оцінки (рівень розвитку довільності, комунікативних навичок,мисленнєвої діяльності, оцінюється емоційно-вольовий розвиток, сформованість моторних функцій). 3). Етап групової роботи – створюється система заходів розвивальних та корекційних, спрямованих на удосконалення комунікативних навичок, розвиток довільності психічної діяльності, розвиток просторових уявлень. Створюються корекційні або розвивальні заняття, які потрібні, (групи по 5-7 учнів). Паралельно проводиться етап консультативно-методичний.Завершувати роботу пропонують консиліумом.