Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Ніжинський державний університет

ім. Миколи Гоголя

Реферат на тему:

«Основні тенденції розвитку освіти в сучасному світі»

Виконала

студентка природничо-

географічного факультету

спеціальність: «Географія і

біологія»

Група 51- ГБ

Полонська Тетяна

НІЖИН – 2012 р.

Зміст

Введення.

1. Основні напрями розвитку сучасної освіти.

1.1. Зміна цілей освіти в сучасному світі

1.2. Основні тенденції освіти в сучасному світі.

2. Проблеми використання нових технологій у навчанні 3. Освіта в умовах глобалізації Висновок. Список літератури.

Введення

В останні кілька років у виступах і публікаціях російських філософів, соціологів, психологів і педагогів, а також - учених, письменників, політиків та інших представників вітчизняної інтелігенції зовсім особливу актуальність виявляє проблема освіти. Навряд чи це можна вважати простою випадковістю або нової інтелектуальної модою: швидше за цим стоять якісь нові тенденції загальносвітового цивілізаційного процесу. При цьому особливу увагу в будь-яких дискусіях на тему освіти приділяється як досить жорсткої критичній оцінці класичних освітніх парадигм, концепцій, моделей, інститутів, так і пошуку їх нових образів, більш адекватних сучасної культурної ситуації. Відома нам традиційна модель освіти практично завжди являє собою просту трансляцію культури, при тому, як правило - деякої моно-культури, яка панує в цьому суспільстві і державі в певний час. Основним змістом такого утворення зазвичай є навчання, що розуміється як просте засвоєння учнями деякої суми накопичених людством в різних областях, і, значною мірою - розрізнених знань, з метою підготовки фахівця, готового включитися в існуючі соціально-економічні інститути та комплекси.

При цьому покладається можливим і достатнім просте перенесення в свідомість «утворюються» спеціально виділеного і відповідним чином обробленого культурного матеріалу, причому все це різноманітність і широту, у кращому випадку, є лише малозначущим фоном в підготовці «професіонала». Звичайно, в такому утворенні = навчанню людина не тільки не є суб'єктом освітнього процесу, а й взагалі відсутня як персона, особистість, він тут всього лише об'єкт навчання. Як відомо, цілком адекватні цим принциповим настановам і традиційні форми освітньої діяльності: урок, питання, відповідь; лекція, завдання, семінар. У зв'язку з цим воно авторитарно і тоталітарно як за змістом, так і за формою, причому авторитарність змісту освіти є ключовим моментом, предопределяющим і все інше в освітніх системах і комплексах. У ньому немає жодної установки на особистісне самовизначення, пошук образів себе, своїх образів думки і почуття, свого життя в цьому світі. Інакше кажучи, така освіта навчання взагалі не є освітою у власному розумінні цього слова, що розуміється як процес становлення людини.

Сучасна культурна ситуація рішуче вимагає істотного перегляду традиційних освітніх парадигм, які сьогодні виявляються вже неспроможними в сенсі забезпечення розвитку будь-якого цивілізованого суспільства. Ще на початку XX століття Ф. Ніцше, З. Фрейдом, О, Шпенглером і цілим рядом інших видатних мислителів з усією визначеністю були заявлені виняткова ворожість європейської культури людині і неминучість її нищівної краху, що пізніше було вичерпно підтверджено багатьма подіями цього сторіччя. В даний час ми можемо спостерігати наростаючий крах взагалі будь тоталітарності і авторитаризму у всіх сферах людської діяльності, особливо виразно проявився в останнє десятиліття на так званому радянському і пост-радянському просторі. Цей процес, звичайно, не міг не торкнутися і таку визначальну сферу життя суспільства, як освіта, зробивши його звичні зміст і форми неприйнятними. Вже зараз світ в цілому стає багатополярним і полікультурним, а провідними тенденціями сучасної освіти є її гуманізація і гуманітаризація, діалогізм і проектность. У зв'язку з цим вже є і розуміння того, що освіта і навчання - дуже різні речі, і що освіта не повинна бути просто трансляцією. Однак, сьогодні змінюються освітні методології та технології, навіть зміст освітніх програм і навчальних планів, але не сама сутність освіти, яка поки залишається абсолютно незмінною, оскільки все ще не відбулося головною ментальної зміни в цьому контексті. Як і раніше немає розуміння того, що освіта не повинна просто транслювати культуру, і тим більше - якусь би не було моно-культуру. Трансляція ж культури, обнаружевшей свою ворожість, репресивність по відношенню до людини, культури, яка зазнає краху, взагалі навряд чи може бути визнана розумною. А це означає, що повинні змінитися смисли, цілі і цінності освіти.