7. Співвідношення норм земельного права з нормами інших галузей національного права України.

Самая тесная и ограниченная связь у зем. права - с конституционным правом, нормы которого определяют основополагающие конституц-ые принципы всех отраслей правовой системы. Связь зем. права с административным правом имеет место в сфере госуд-ного управления земельным фондом, привлечения к админ-ной ответств-сти лиц, виновных в совершении адм -но-правовых нарушений зем-ного зак-ва. Большое значение для зем.права имеет его связь с гражданским правом. Будучи основанным на праве собственности на землю и являющиеся по своему характеру имущественными земельные отношения родственны гражданским отношениям. Земельное право очень близко по своему содержанию к аграрному и экологическому праву. Эта близость опр-ся общностью форм и методов воздействия правовых норм на с-му общ. отнош., явл-ся источниками их правового регулирования. В основе А. З. и Э. права зачастую находятся единые правовые принципы, свойственные их правовым институтам, что является определяющим для объединения их в единую научную специальность в системе юридических наук. Тесная связь существует между зем. правом с водным, лесным, горным правом и правовой охраной природы.

8. Особливості та класифікація джерел земельного права.

Джерела права є зовнішня форма вираження правотворчої діяльності держави. Наявність відповідних джерел права, що регулюють ті чи інші суспільні відносини, є свідченням існування відповідної самостійної галузі права. Джерелами ЗП є прийняті уповноваженими державою органами нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні земельні відносини відповідно до земельної політики держави. Важливою особливістю ЗП Укр є наявність кодифікованого систематизуючого законодавчого акта – Зем кодексу Укр, головним завданням якого є встановлення принципових положень правового регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення зем ресурсів, забезп екологічної безпеки, запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та інш діяльності на зем фонд і.т.і. Нормативно-правові акти як джерела ЗП знаходяться в суворій ієрархічній послідовності: 1) в залежності від питомої ваги зем-правових норм у н-п актах: - спеціалізовані, де переважна більшість прав норм спрямована на регулювання зем відн (ЗКУ, ЗУ “Про оренду землі”…); - інші, що регулюють інші суспільні відносини (госп, еколог, адмін), але містять прав норми, щодо регул певних зем відн (ЗУ “Про основи містобудування”, ЗУ “Про селянське (фермерське) госп-во”…). 2)поділяються дж: - закони; - підзаконні акти 3) акти органів: -законод; -викон влади; -місцевого самовряд і т.і.

9. Закони, як джерела земельного права України.

Среди всех законов есть основной - КОНСТИТУЦИЯ Украины, предусматривающая основы конституцион. строя, права и свободы человека и гражданина, гос. устройство, полномочия главы гос-ва, законодат-ых, исполнительных и судебных органов власти, являющихся самостоятельными, и органов местного самоуправления. Конституц-ые положения явл. отправными для других отраслей права, в том числе для земельного. При этом нормы Конституции можно условно разбить на 2 большие группы: 1- непосредственно посвященная земельным отношениям, 2-непосредственно участвующая в регулировании земельных отношений.

Закон- это нормативн. акт, принимаемый в особом порядке и направленный на регулирование наиболее важных общественных отношений. В Законе содержатся юридические нормы- общие правила поведения, рассчитанные на неопределенное кол-во случаев применения. Верховенство закона означает: 1) что все другие правовые акты должны исходить из законов и не противоречить им, в случае расхождения закона и подзаконного акта приоритет имеют нормы закона 2) законы принимаются, как правило, высшим законодательным органом государства – Верх Советом Укр – и не подлежат утверждению каким-либо другим органом гос-ва; 3) никто не вправе заменить или отменить закон, кроме органа, который утвердил его.

После Конституции в иерархии законов как источников ЗП становится Земельный кодекс, Законы У «Про оренду землі” “Про плату за землю”, “Про природно-заповідний фонд” і.т.і.

10. Підзаконні акти, як джерела земельного права України.

Основным источником зем. права, как отраслей права, являются подзаконные нормативные акты. К ним относятся указы Президента У, постановления КМУ, нормативно-правовые акты министерств и ведомств, решения местных гос администр и решения органов местного самоуправл., а также законы АРК. Особенное место среди норм-правов актов органов исполн власти, кот явл источниками ЗП, занимают обязательные для исполнения нормативные указы Президента У: Указ «Об Основных направлениях развития агропромышленного комплекса Украины», «Об аренде земли», «О защите прав владельцев земельных участков (паев)» и т.д. Широкий круг вопросов в сфере использования и охраны зем ресурсов регламентируется постановлениями и распоряжениями КМУ. КМУ принимает норм-правовые акты для развития и исполнения Конституции и законов Украины, а также указов Президента Украины. Нормативные акты министерств и др центральных органов гос исп власти, хозяйственного управления и контроля, являясь источниками ЗП, предназначены для поддержания одинакового и правильного понимания и применения действующих норм-правов актов, принятых ВС, КМ и През У, путем детализации общих положений, кот содержатся в нормах данных норм-правов актов.

11. Види земельних правовідносин.

Земельне правовідношення в теоретичному плані розглядається як інститут зем права, за нормами якого виникають, здійснюються і припиняються конкретні з-п відносини. Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Зем матеріальні п/в виникають і здійснюються згідно із зем-прав нормами, якими встановлюється, визначається право на землю чи зем ділянку, обов’язки щодо землі та зем ділянок. Зем процесуальні п/в складаються у відповідності з нормами, якими встановлюється порядок виникнення, зміни, припинення і здійснення зем матеріальних п/в, спосіб їх реалізації. Спеціальні правовідн можуть бути як матеріальними так і процесуальними. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

12. Структура земельних правовідносин.

Структура зем п/в обумовлюється особливостями правового режиму земель, як предмета зем п/в, сукупності прав та обов’язків суб’єктів зем п/в та особливостями правового регулювання кожного з їх видів, а також особливостями юридичної відповідальності у п/в, що виникають у зв’язку з порушенням зем зак-ва.

Для будь-якого зем правовідн обов’язковим об’єктом є земля як засіб виробництва чи як просторовий базис; для всіх суб’єктів зем п/в визначається комплекс прав та обов’язків, що мають універсальний х-р; у зем п/в приймають участь не будь-які особи, а лише ті, які в установленому законом порядку можуть бути визнані суб’єктами зем п/в (н-д суб’єктами права приватної власності на зем ділянку за зак-вом України можуть бути лише громадяни Укр). Стр-ра зем п/в відрізняється в залежності від конкретного їх виду (так, змістом конкретного зем п/в буде сукупність правомочностей громадянина, якому зем ділянку передана у власність за цільовим призначенням для ведення селянського госп-ва; дещо інший зміст правомочностей буде у громадянина, якому зем ділянка передана у власність для будівництва; специфічною сукупністю прав та обов’язків наділяються члени колективного с/г підприємств; певна сукупність обов’язків щодо обмеження зем прав випливає із спеціального правового режиму особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих природними та історико-культ об’єктами, оскільки згідно зі ЗКУ не допускається їх вилучення для державних і громадських потреб).

13. Класифікація земельних правовідносин.

Класифікують зем п/в за видами, виходячи з класифікації норм зем права.

Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Земельні матеріальні правовідносини: - п/в, які виникають і здійснюються щодо реалізації прав та обов’язків, передбачених нормами права про віднесення земель до певної категорії (с/г приз. Насел пунктів, історико-культ призн, лісового, водного фондів, запасу) – відносини права власності на землю чи зем ділянку (державної, комун, колект, приватн); - відн права землекористування (постійного і тимчасового, в т.ч. оренди) – відн щодо реаліз права на спадщину, заставу, зем пай та ін.; - п/в приватизації, - п/в щодо плати за землю. До зем процесуальних п/в належать відн, що складаються у відповідності з нормами права, якими встановлюється порядок: - переведення земель з однієї категорії до іншої; - проведення приватизації зем ділянок, тобто зміни права держ власності на право приватної чи колективної; - передачі у колективну власність земель КСП. С/г кооп-в, с/г АТ, садівницьких товариств; - передачі зем ділянок у приватну власність громадян Укр; - надання земель у постійне чи тимчас використання, в т.ч. на умовах оренди; - припинення права власності та права користування зем ділянкою; - справляння плати за землю; - вирішення зем спорів. П/в, що виникають у процесі реалізації права на використання земель відповідної категорії, відносяться до спеціальних зем п/в. Зем п/в об’єктом яких є: - зем угіддя і зем ділянки с/г призначення; - землі насел пунктів, - землі транспорту, зв’язку та інш призначення; - землі, що відн до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культурн призначення; - землі, що відн до категорії земель лісового та водного фонду. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

14. Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

Підставою виникнення, зміни чи припинення земельних правовідносин є юридично значимі обставини, з якими пов’язується виникнення право на землю (власності, постійного чи тимчасового користування), на цільове використання земельної ділянки, відповідальності за конкретні порушення земельного законодавства. Такими обставинами є юридичні факти, які підрозділяються на правовстановлюючі (закони та інші н-п акти, якими встановлюється поділ земель і землекористування, угоди про придбання зем ділянки у власність, угоди про передачу зем ділянки в оренду, акти органів держ влади і місц самовряд про пиватиз землі, передачу її у приватну чи колективну власність. Юридичні факти, на підставі яких виникають зем правовідносини, також поділяються на події і дії (вчинки, поведінку). Події можуть бути такі, що вчинюються як поза волею людини (н-д припинення права власності громадян на зем ділянку у зв’язку з стихійним лихом), так і в наслідок того чи іншого втручання людини у природні властивості землі. Поведінка у сфері зем правовідносин проявляється у діях чи бездіяльності громадян, посадових осіб, юрид осіб, органів держ влади і місц самоврядування.), правозмінюючі (н-д перехід права власності чи користування на зем ділянку має місце в разі продажу будинку, зміни в установленому порядку цільового призначення землі; в процесі зем реформи проводиться приватизація землі, яка полягає у зміні держ форми власності на колективну чи приватну) і правоприпиняючі, що приводять до припинення зем правовідносин (юр факти: смерть власника землі чи землекористувача, рішення органів місц саморяд про викуп (вилучення) зем ділянки для громадських потреб, рішення суду про припинення права власності в разі нераціонального використання зем ділянки..)

15. Реформування земельних правовідносин як засіб вдосконалення земельного законодавства.

Соціально-економічні фактори зумовили необхідність реформування земельних відносин в Укр і їхньої юридичної бази – зем зак-ва. Недосконалість законодавства про приватизацію земель та інститутів права колективної і приватної власності на землю зумовили незадовільний хід земельної реформи в Україні на перших роках незалежності. Це змушувало до пошуку додаткових правових заходів щодо прискорення реформування земельних відносин в Україні. Відчутний поштовх до прискорення передачі земель у приватну власність громадян був здійснений з прийняттям КМУ 26.12.92 Декрету “Про приватизацію зем ділянок” (на той період він мав силу закону), яким був покладений обов’язок на сільські, селищні і міські ради передати протягом 1993 р громадянам Укр у приватну власність зем ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного госп-ва, будів-ва (присадібна ділянка), садівництва тощо у межах норм, встановлених Зем кодексом. Декретом була зупинена дія 6-річного мораторію на відчуження зем ділянок (крім земель, наданих у колективну власність, та земель, наданих у власність громадянам для ведення селянського (ферм) госп-ва. Цей Декрет запровадив спрощений порядок оформлення права власності на землю. Цей Декрет був не єдиною спробою виконавчої влади прискорити реформування зем відносин в Україні. Президент України Л. Кравчук видав указ від 14.10.93 “Про приватизацію обєктів незавершеного будівництва” і невдовзі Указ “Про приватиз автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню”, якими передбачалося внести координальні зміни в правове регулювання приватиз земель в Укр.

16. Основні напрями здійснення та зміст земельної реформи.

18 грудня 1990 р. було прийнято новий Зем кодекс Української РСР, який проголошував, що відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу. Того ж дня була прийнята Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. У Пост зазначалось, що зем реф є частиною економ реформи, що здійснюється в Україні в зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. З 15 березня 1991 року ВР УРСР оголосила всі землі УРСР об’єктом зем реф. Основним завданням зем реф було надання зем ділянок громад Укр для зайняття селянським господарством. З часом змінювалася концепція реформи на широкомасштабну приватизацію і розвиток приватних форм господар-ня. На виконання цієї концепції ВР Укр 30 січня 1992 року прийняла ЗУ “Про форми власності на землю”. Цим законом встановлювалася приватна, колективна і державна форми власності на землю. 13 березня 1992 р. було прийнято оновлений Зем кодекс України, який закріпив ці форми власності. Ці док-ти призвели до корінних змін у зем відносинах і на їх виконання була прийнята Постанова ВР Укр “Про прискорення зем реф та приватизацію землі”. 5 травня 1993 були внесені зміни і до Постан ВР УРСР “Про зем реформу”. Основними завданнями зем реф стали приватиз землі, передача її у приватну власність громадянам Укр та у колективну власність колективним с/госп підприємствам, с/г кооперативам, с/г акціон тов, садівницким товариствам. З метою прискорення зем реф і для врегулювання зем відносин в умовах ринк економ мають наступні док-ти: ЗУ “Про плату за землю”, ЗУ “Про оренду землі”, ціла низка Указів Презид Укр “Про невідкладні заходи щодо прискорення зем реформи у сфері сільскогосп вир-ва” і.т.і. В даний час в Україні здійснюється третій етап зем реформи, змістом якого є перетворення КСП у с/г юридичні особи ринкового типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної (а не колективної) власності на землю (реструктуризація).

17. Приватизація земель за чинним законодавством України.

18. Механізм організаційно-правового забезпечення приватизації земель.

19. Суб‘єктний склад приватизації земель та об‘єкти приватизації.

20. Право землекористування як різновид права природокористування.

Право природопользования по видам природных объектов подразделяется: право землепольз, право недропольз, право водопольз, право лесопольз и т.д. По признаку целевого назначения землепольз в зак-ве распред-ся: з-ние для с/х нужд, для нужд градостроительства, для нужд промышленности, транспорта, связи и обороны, для природоохранных, оздоровительных, историко-культурных нужд и т.д.

21. Поняття і характерні ознаки особливості права землекористування.

Право землепользования рассматривается в трех аспектах: как правовой институт- совокупность норм, регулир права и обязанности землепольз-лей и др лиц; как правоотношение, в кот реализ-ся субъективное право; как субъективное право, принадлежащее конкретному субъекту. Возможное поведение лица в рамках земельного законодательства по извлечению полезных свойств и качеств из земли с целью реализации своих материальных, экологических и других интересов определяется его субъективным правом землепользования.

Право землепользования – явл одной из основных форм, обеспечив-х возможность реализации интересов отдельных граждан, их коллективов, юрид лиц и гос-ва; - с формированием рыночных отношений расширен круг правомочий землепользователей, правовые и иные гарантии прав землепользователей

Право землепользования – правомочия конкретного субъекта на владение и пользование предоставленным ему определенным земельным участком. Если рассматривать право землепользования как право владения и пользования то оно совпадает с правомочиями собственника земли и Земельный Кодекс подтверждает ст. 39, 40 близость содержания прав и обязанностей собственников земли и землепользователей.

22. Види і форми права землекористування.

В нашей стране сложились три формы использования земли гражданами и их коллективами, осуществляемые на основании: приобретения права частной, общей долевой или общей совместной собственности на землю; предоставление земли в пользование; получение земельного участка в аренду в установленном законом порядке. По срокам предоставления: постоянное и временное. В постоянное пользование земельные участки предост-ся из земель, наход в гос собст-ти, предприятиям, учр-ниям и орг-циям независимо от форм собств и сферы их деятельности. Во временное польз зем участки предост гражданам, пред-тиям, учр и орг собственниками земли и землепользователям по договору, кот регистрируется в уст порядке. Врем землепользование может быть краткосрочным – до трех лет и долгосрочным – от 3 до 25 лет. Специальным видом врем землепольз-ния явл занятие зем участка для изыскательских работ (землеустроительных, геолого-съемочных, геодезических, поисковых), предоставляемое на срок более одного года. Еще один спец вид врем землепользования – аренда. В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами.

23. Правове регулювання оренди земель.

В соврем условиях правовая регламентация арендных отнош в сфере исп земли осущ Земельным Кодексом, Законом "Об аренде земли» и др спец нормативн док-тами. Определение понятия аренды дают: Ст 3 Закона «Об аренде земли» - что аренда представляет собой основанное на договоре срочное, платное владение и пользование земельным участком, необходимым арендатору для осущ предприним и иной деятельности; ст.1 ЗУ «О плате за землю»; ст. 1 ЗУ «О налогообложении прибыли предприятий». Правовая природа договора аренды сводится к тому, что он охватывает круг как имущественных так и земельных отношений. В своем Разъяснении Высш Арб суд Укр указывает, что договор временного пользования землей явл разновидностью договора имущественного найма, по-этому при разрешении споров, связанных с заключением, изменением, исполнением и прекращением такого договора необходимо руководствоваться кроме норм Земельного кодекса - главой 5 Гражданского кодекса Украины, нормами Закона «Об аренде земель», отдельными положениями соответствующих указов Президента Украины, постановлением КМУ «О форме договора на право временного пользования землей (в т.ч. на условиях аренды)» и др. нормативными актами.

24. Зміст права землекористування.

В научной литературе нет единого мнения по поводу содержания права землепользования. Существует ограничительное толкование – право землепользования включает в себя лишь правомочие пользования земельным участком, т.е. юридические возможности конкретного лица непосредственно осуществлять в своих интересах строго целевую эксплуатацию для получения определенных благ. Расширительное толкование – право землепользования по своему содержанию не ограничивается только включением в него своего самостоятельного правомочия пользования, а охватывает наряду с ним и другие правомочия (владения, распоряжения).

Владение явл предпосылкой и необходимым условием для всякого пользования землей. Оно проявляется в праве на огораживание зем уч, установлении порядка пользования или, наоборот, запрета на использование участка со стороны третьих лиц.

Пользование как правомочие землепользователя раскрывается через права и обязанности по использованию земельных ресурсов.

25. Підстави виникнення, зміни та припинення права землекористування.

Предоставление зем участков в пользование, а также передача их в коллективную или частную собственность осущ Советами нар деп, на террит которых находятся данные зем уч. В целях обеспечения устойчивости землепользования, защиты прав и законных интересов участников земельных отношений зем зак-вом определены условия и порядок предоставления земель в пользование и их изъятия, который можно разделить на следующие стадии: 1. Стадия подачи и рассмотрения ходатайства о предоставл зем участка в пользование. 2. Стадия предварительного согласования места располож зем участка или размещения объекта. 3. Стадия отвода зем уч в пользование. 4. Стадия выдачи док-та, удостове-щего право на зем уч.

Предоставление земли как административно-правовой способ установления права на зем уч в связи с проведением аграрной реформы и развитием рыночной экономики постепенно уступает место гражданско-правовым основаниям. Собственнику зем участка предоставлены широкие права по распоряж принадлежащ ему участком путем совершения им в установленном порядке сделок купли-продажи, мены, дарения, наследования и др гражд-правовых сделок.

Основания, влекущие полное или частичное прекращение права на землю, в отличие от оснований возникновения, могут быть не только в виде правомерных действий но и в виде противоправных действий (бездействий), предусмотренных Земельным кодексом (в случае залога земель, прекращение права на участок может иметь место по требованию залогодержателя).

26. Особливості права орендного землекористування.

Как и временное землепользование, аренда земли хар-ся временным исп-нием земли, договорным основанием возникновения и возмездности использования зем ресурсов. Однако есть определенные различия: - исп земли на основании аренды имеет более широкий круг субъектов, осущ-х пользование зем участками (зем уч на условиях аренды предост-ся гражд, предпр, учрежд, орг-циям, обществ объед и религиозным орг, совместным предприятиям, междунар объед и орг-циям с участием украинских, иностранных юрид лиц и граждан, предприятиям, полностью принадл иностр инвесторам, а также иностр государствам, междунар орг-циям, иностр юрид лицам и физич лицам без гражданства); - арендодателями зем участков явл собственники земли. Зем уч, наход в гос собственности, передаются в аренду по решению органов госуд власти в лице соотв-х Советов нар депутатов, в ведении которых находятся участки.

27. Права і обов‘язки орендодавців та орендарів землі.

Арендатор имеет право требовать от арендатора:

1.использование зем уч по целевому наз согласно дог аренды;

2.выполнение экол безопасн землепользования и сохранения плодородия грунтов, гос стандартов, норм и правил, проектн решений, местных правил застройки нас пунктов;

3.соблюдения режима использования водоохранных зон, прибрежных защит полос, зон сан охраны, тер, кот особенно охраняются;

4.своевременного внесения ар платы.

Арендодатель обязан;

1.передать в пользование зем уч в состоянии, отвечающем условиям дог ар, и пригодный для использ по цел наз;

2.указать в договоре о правах третьих лиц на зем уч;

3.не совершать действий, кот препятствовали бы арендатору пользоваться арендованным учаском.

Арендатор зем уч имеет право:

1. самостоятельно определять направления своей хоз деят в соответствии с назначением зем уч и усл дог;

2. по согласию арендодателя возводить в устан зак-м порядке жилые, произв, культ-быт и др здания и сооружения и закладывать многолет насаждения;

3. получать продукцию и доходы;

4. осуществлять в уст порядке по согласию арендодателя орошающие, осушающие, др мелморативн работы, строить пруды и водоемы.

Расходы на улучшение сост зем уч, проведенные арендатором без согласия арендодат, возмещению не подлежат, если иное не предусмотрено дог.

Приступать к использ зем уч арендатор имеет право после гос регистр дог аренды.

Арендатор обязан выполнять уст относительно объекта аренды обяз-ва, соблюдать требования, выполнять обяз в соотвт с усл дог аренды и Зем кодекса.

Арендатор обязан соблюдать режим использования зем природоохр, оздоровит, рекреац и ист-культ наз.

28. Підстави виникнення, зміни і припинення орендних земельних правовідносин.

29. Плата за землю як засіб правового стимулювання розвитку земельних правовідносин.

Відносини у сфері встановлення і справляння плати за землю регулюються главою 5 ст.(35-38) ЗК України, Законом “Про плату за землю” віфд 19.19.96 р., Законом “Про оренду землі”, Методиками Грошової оцінки земель с/г та нес/г призначення. При цьому ставки земельного податку, порядяк їх обчислення і справляння не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім Закону “Про плату за землю”

Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 3. Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Кошти які надходять як плата за землю акумулюються на спеціальних бюджетних рахунках бюджетів ссм ради на території яких знаходиться земельна ділянка і використовуються для створення державного зем кадастру, створення земельного іноваційного фонду, відшкодування витрат землевласників і землекористувачів, економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат постраждалим внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини.

Для централізованого виконання певних робіт з числа вищеперерахованих, розробки виконання державних програм щодо раціонального використання земель 30% коштів- централізується на спеціальному бюджетному рахунку деркомзему, а 10% - на спец. бюджетних рахунках АРК і областей.

За нецільове використання коштів, що надходять від зем податку на відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100% використаних сум, що надходять до державного бюджету України на цілі забезпечення раціонального використання та охорони земель.