Розділ 1 правові та організаційні питання охорони праці

У розділі розглянуто

– законодавчі акти про охорону праці;

– відповідальність за порушення законодавства про охорону праці;

– державне управління охороною праці їх компетенція і повноваження;

– навчання з питань охорони праці;

– розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;

– методи аналізу виробничого травматизму та причини профзахворювань на виробництві;

– знаки безпеки.

1.1. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на основних принципах, наведених у табл. 1.1

Таблиця 1.1

Основні принципи державної політики

Принцип	Зміст
Пріорітет життя і здоров’я працівників	Пріорітет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність за створення належних, безпечних і здорових умов праці
Соціальний захист працівників	Повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Адаптація можливостей людини	Адаптація трудових процесів до можливостей людини з урахуванням його здоров’я та психічного стану
Інформація та навчання	Інформування населення, навчання, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці
Незалежніть від форм власності та видів діяльності	Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності
Економічні методи управління охороною праці	Використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству
Комплексний підхід	Комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля

1.2. Основні законодавчі акти про охорону праці

Рис.1.2. Структура законодавчих актів про охорону праці

Конституція України

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: „Про охорону праці”, „Про охорону здоров'я”, „Про пожежну безпеку”, „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Номер статті Конституції Украіни	Замітки
ст. 43	Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується”, „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом”, „Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється”.
ст. 45	Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
ст. 46	Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Основні положення Закону України про охорону праці

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України „Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Він складається з дев’яти розділів і сорока чотирьох статей. В законі розглянуті питання забезпечення гарантій прав на охорону праці, організації і стимулювання охорони праці, описуються основні нормативно-правові акти, які обовязкові для виконання, розкривається сутність державного та громадського управління охороною праці, вказується види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці та інше.

Таблиця 1.3

Найважливіші надбання закону „Про охорону праці"

Закріплення за державою функції управління охороною праці	У колишньому Радянському Союзі ця функція була покладена на профспілки. Українська держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці на підприємствах усіх форм власності
Встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації	Чітко визначено функцій, обов'язків, прав, відповідальності роботодавця та працівників, визначених законом основоположних складових частин системи управління охороною праці
Підтвердження вагомого статусу служб охорони праці	Підтверджено необхідность створення служб охорони праці в усіх органах державного управління, включаючи місцеві державні адміністрації
Визначення вагомого місця та ролі колективного договору	Забезпечує вирішення завдань охорони праці, прав і соціальних гарантій працівників
Встановлення порядку створення в Україні нормативно-правової бази	Висвітлюються питання безпеки, гігієни праці та виробничого середовища з урахуванням ринкових перетворень та забезпечення єдиних державних нормативів з охорони праці на рівні, не нижчому ід міжнародних стандартів
Визначення курсу на забезпечення якісного навчання	Впровадження в усіх навчальних закладах системи освіти вивчення основ охорони праці

В законі України „Про охорону праці” розглягуті питання пов’язані з організацією охорони праці на підприємстві, що зобов’язує роботодавця створити на кожному робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог щодо прав працівників у газузі охорони праці.

Права на безпечну працю забезпечуються тим, що держава закріплює за собою функції управління охороною праці. Держава гарантує відповідні права працівників на безпечну працю та встановлює обов’язки роботодавців на забезпечення відповідних умов праці найманих працівників

Структура прав працівників і обов'язків роботодавців, що забезпечують гарантію громадян на охорону праці, зображена на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Забезечення гарантій на охорону праці

Коротко про основні права на охорону праці:

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівникові або роботодавцеві. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше ніж тримісячний заробіток.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і ком­пенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, напідземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних із санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до піднімання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм піднімання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до піднімання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Рис. 1.4. Забезпечення організації охорони праці на підприємстві

Рис. 1.5. Умови створення служби охорони праці

Служба охорони праці підкоряється безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Фахівці з ОП мають право: видавати керівникам підрозділів обов'язкові для виконання приписання по усуненню недоліків; одержувати від них документацію і пояснення з питань ОП; вимагати відсторонення від роботи осіб, що не пройшли медогляд, навчання, інструктаж, перевірку знань; припиняти роботу виробництв або окремих агрегатів у випадках порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих, вживати заходів до вилучення інструментів, устаткування й пристосувань при невідповідності їхнім вимогам техніки безпеки; направляти власникові приписання про залучення до відповідальності працівників. Приписання фахівця з ОП може скасувати тільки керівник підприємства.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій

Закон „Про охорону праці" (стаття 17) передбачає, що роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:

- зайнятих на важких роботах;

- зайнятих на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці;

- зайнятих на роботах, де є потреба у професійному доборі.

Обов'язковий медичний огляду щорічно повинні проходити особи віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Роботодавець зобов'язаний відсторонити від роботи без збереження заробітної плати працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

- за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці;

- за своєю ініціативою, якщо стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки.

Закони, що пов’язані з охороною праці

Окремі питання правового регулювання у галузі охорони праці міститися в наступних законодавчих актах України: Закон України „Про підприємства в Україні”, Закон України про колективні договори і угоди, Цивільний кодекси України, Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяної шкоди.

Державні нормативні акти про охорону праці

Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх відомчої (галузево'0 належності та форм власності.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.

З метою машинної обробки державні нормативні акти про охорону праці повинні кодуватися відповідно до схем на рис. 3. Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрове позначення в залежності від державних органів, які їх затвердили. Наприклад, 0.00 — Держнаглядохоронпраці, 0.03 — Міністерство охорони здоров'я, 0.06 — Держстандарт тощо. Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрове позначення відповідно до класифікатора, складеного на основі „Загального класифікатора галузей народного господарства" Мінстату України. Наприклад, 1.1.10 — електроенергетика, 1.3.10 — хімічна промисловість, 2.1.20 — тваринництво та птахівництво, 5.1.11 — залізничний транспорт, 7.1.30 — громадське харчування.

Рис.1.6. Схема кодування для галузевих нормативних актів

Державні нормативні акти (ДНАОП) необхідно відрізняти від відомчих документів про охорону праці (ВДОП), які можуть розроблятися на їх основі і затверджуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, концернами та іншими об'єднаннями підприємств з метою конкретизації вимог ДНАОП залежно від специфіки галузі.

Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ТОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не протирічать чинному законодавству України.

Нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації; до основних нормативних актів підприємства належать:

— Положення про систему управління охороною праці на підприємстві. — Положення про службу охорони праці підприємства. — Положення про комісію з питань охорони праці підприємства. — Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці. — Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці. — Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму. — Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці. — Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників. — Положення про санітарну лабораторію підприємства. — Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт. — Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві. — Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки. — Перелік робіт з підвищеною небезпекою. — Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці. — Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування. — Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах. — Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.