Тема «Грошовий обіг і грошові потоки» План практичного заняття

1. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий оборот, базові гроші та грошові агрегати.

2. Швидкість обігу грошей та фактори, що її визначають.

3. Сутність та вимоги закону кількості грошей, необхідних для обороту.

4. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Характеристика грошового мультиплікатора.

Необхідні теоретичні відомості

Грошова маса — це сукупність залишків грошей у всіх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу в певний момент

Грошовий агрегат — це показник обсягу і структури грошової маси

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (банкноти, казначейські квитки, монети). Готівка в касах банків сюди не входить. Це найліквідніша частина грошової маси, але її вага в розвинутих країнах з ринковою економікою становить 5 -7%. В Україні частка готівкових грошей вже сягнула понад 40%, тому цей агрегат дуже важливий для статистичного аналізу і заходів регулювання грошової маси. Водночас висока частка готівки свідчить про недостатній розвиток безготівкових розрахунків.

Агрегат М1 складається з агрегату М0 і переказних депозитів в національній валюти , тобто коштів на поточних рахунках банків, які можуть бути негайно використані їх власниками для здійснення платежів у безготівковій формі без попередження банків, без втрати їх вартості, сплати штрафів, пені, тощо.

Агрегат М2 містить агрегат M1 і переказні депозити в іноземній валюті та інших депозитів, зокрема сюди входять термінові й ощадні депозити в комерційних банках.

Агрегат M3 включає агрегат М2 та цінні папери крім акцій, а саме довгострокові приватні депозитні й ощадні сертифікати в спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку. Частка цього агрегату є незначною.

Між агрегатами має зберігатися рівновага, інакше відбувається порушення грошового обігу. Практика показує, що рівновага настає за умови, коли М2 > M1. Вона зміцнюється, якщо М2 + М3 > М1.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

Гб = Г вип + Г рез

де Гб – величина грошової бази;

Г вип – сума готівки, випущеної центральним банком і не поверненої в його фонди;

Г рез – сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Рівень грошово-кредитного мультиплікатора залежить від норми обов'язкового резервування:

де т – грошово-кредитний мультиплікатор;

r – норма обов'язкового резервування.

Фактично рівень мультиплікатора, який склався на певний час, визначається як співвідношення загальної маси грошей в обігу і суми грошової бази за фopмyлoю:

де mm – показник фактичного рівня мультиплікатора; М0 – маса готівки в обігу поза банками; D – маса грошей у депозитах комерційних банків; R – сума резервів комерційного банку.

Між грошовою масою і грошовою базою існує залежність:

Грошовий обіг — це рух грошей у процесі товарного обігу, надання послуг, погашення боргових зобов'язань. У зв'язку з цим виникає запитання: яка саме кількість грошей необхідна на ринку в певний час для безперебійного забезпечення товарного обігу?

На це запитання в загальному плані дає відповідь відкритий К. Марксом закон грошового обігу, згідно з яким кількість грошей визначається як відношення суми цін товарів до кількості обігів однойменної грошової одиниці з урахуванням додаткових факторів — проданих у кредит товарів, суми взаємопогашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати.

Його суть полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці, його можна виразити таким рівнянням:

де М – кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного часу, грн;

– сума цін на товари, що підлягають реалізації за певний відрізок часу, грн;

К — сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких не настав, грн;

V – швидкість обігу грошової одиниці за рік, об.;

П – сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких настав, грн;

ВП – платежі, що взаємопогашаються, грн.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обігу грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період. На основі відомого рівняння обміну І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

де V – швидкість обігу грошей, об.;

Р – середній рівень цін на товари та послуги, грн.;

Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в цьому періоді, од.;

М – середня маса грошей, що перебуває в обігу за цей періоди, грн...

Приклад 1.

Розрахуйте кількість грошей, необхідних підприємству як засоби обігу. Відомі такі дані:

1) сума цін за реалізованими товарами (роботами, послугами) – 4500 млрд. грн;

2) сума цін товарів (робіт, послуг), проданих з розстрочкою платежу, строк оплати яких не настав, – 42 млрд. грн;

3) сума платежів за довгостроковими зобов'язаннями, строки яких настали, – 172 млр.дгрн;

4) сума взаємнопогашуваних платежів – 400 млрд. грн;

5) середня кількість оборотів грошей за рік – 10.

Розв’язання:

Приклад 2.

Визначте грошові агрегати М0 та М1, якщо відомі такі показники:

а) грошова маса – 43 570 млн. грн;

б) кошти на строкових рахунках у банках – 2560 млн. грн;

в) кошти на поточних рахунках у банках – 1580 млн. грн;

г) довгострокові депозити – 200 млн. грн.

Розв’язання:

М2 = М3 – довгострокові депозити = 43570 - 200 = 43370 млн.грн.

М1 = М2 – кошти на строкових рахунках у банках = 43370 - 2560 = 40810 млн.грн.

М0 = М1 - кошти на поточних рахунках у банках = 40810 - 1580 = 39230 млн.грн.