3. Революційні події в Російській імперії в 1917 році. Більшовицький переворот.

До революції в Росії спричинилися: суперечність між відсталою політичною надбудовою (самодержавством) та новими суспільно-економічними відносинами; суперечність між працею і капіталом; невирішеність аграрного питання: існування поміщицького господарства, безземелля значної частини селян; невирішеність національного питання; загострення усіх проблем Російської імперії в результаті невдалої участі у Першій світовій війні.

Революція в Росії поставила завдання ліквідації самодержавної форми правління і перехід до парламентської демократії; створення умов для вільного розвитку ринкових відносин; вирішення аграрного питання; демократизації суспільно-політичного життя країни; гарантії захисту соціальних прав трудящих; забезпечення вільного розвитку націй, що населяли Росію; вихід країни з війни.

Періодизація російської революції:

• 23 лютого — 3 березня 1917р. — повалення монархії;

• березень — липень 1917 р. — двовладдя;

• липень — жовтень 1917р. — революційна криза:

жовтень 1917 р.— червень 1918 р.— становлення диктатури більшовиків;

• червень 1918 р. — березень 1921 р. — громадянська війна.

Жовтне́вий переворо́т (у радянській історіографії Велика Жовтнева соціалістична революція) — події в Росії, внаслідок яких владу захопили більшовики. Жовтневий переворот докорінно змінив хід історії на територіях колишньої Російської імперії та значним чином вплинув на хід світової історії.

4 (17) березня1917російський ІмператорМикола IIзрікся престолу. Влада в Російській імперії перейшла доТимчасового уряду.

Тимчасовий уряд переживав часті кризи, склад кабінету міністрів кілька разів змінювався. До кінця літа 1917року більшість уряду складали представники лівих партій. Очолював урядО. Ф. Керенський— член партіїесерів. Крім того, вПетроградібув сильний впливРади робочих і солдатських депутатів, що знаходилися в опозиції уряду. У березні-квітні 1917 із заслань і еміграції до Петрограду повернулася велика кількість політиків ультралівого напряму, у тому числі:В. І. Ленін,Л. Д. Троцькийта інші. На думку деяких дослідників повернення фракції Леніна зіШвейцаріїдо Росії було спеціальною операцією німецького Генерального штабу, направленій на підривання стабільності в Росії^[1].

Впродовж 1917 року на всій території Російської Імперії наростала анархія. Після відміни страти на фронті різко впаладисципліна. За офіційними даними до вересня 1917 року числодезертирівдосягло 2 млн чоловік^[2][3]. У селі наростали пограбування і захоплення приватних земель.

У ході Московської Державної наради в серпні 1917 року було прийнято рішення навести лад, спираючись на армію. Проте спроба головнокомандуючогоросійською армієюгенералаЛ. Г. Корніловавзяти ситуацію під контроль закінчилася невдачею (28—30 серпня1917): відісланий з фронту до Петроградукорпуспід командуванням генерала Кримова мети не досяг, а сам генерал Кримов застрелився. Корнілов був заарештований, головнокомандувачем російською армією був призначений генералМ. В. Алексєєв

До осені 1917 року в Петрограді значно посилився вплив Ради, тон в якому задавали більшовики. На чолі Ради став випущений в серпні з в'язниці Л. Д. Троцький^[4].

Фактично нічого не заважало Раді узяти владу в Петрограді в будь-який момент, але більшість лідерів більшовиків на це не наважувались.

Дискусія про можливість перевороту навіть вилилася на сторінки преси (стаття ЗіновьеваіКаменевав газетіГорького«Нове життя»). За захоплення влади стояв лише Ленін і невелика група його прибічників^[5].

Восени 1917року військовийгарнізонПетрограду налічував близько 60 тис.^[6]. Всі полки старої гвардії були відправлені на фронт на самому початку війни, і в 1917гарнізон Петрограду складався із запасних, покликаних під час війни. Частини гарнізону не бажали вирушати на фронт і знаходилися під великим впливом більшовиків^[6]. Саме гарнізон зіграв велику роль в лютневій революціїі він же захистив Петроград від військ Корнілова в серпні 1917. Було очевидно, що доля перевороту також повністю залежатиме від поведінки гарнізону. В жовтні 1917 уряд вирішив відправити гарнізон на фронт і замінити його надійними частинами^[6]. Ці плани викликали хвилювання в гарнізоні. Рада Петрограду також побоювалася відправлення гарнізону на фронт і для протидії цим планам створила структуру, пізніше названу Військово-революційним комітетом(ВРК). Розвиток протистояння Ради і уряду і привів до падіння Тимчасового уряду в кінці жовтня.

Хронологія перевороту

• 16 жовтняза пропозицією Троцького був створений Військово-революційний комітет Петроградської Ради (ВРК).

• 21 жовтняна мітингу вСмольному^[7] була прийнята резолюція про підтримку ВРК гарнізоном, після чого ВРК зажадав від командування військовим округом Петрограду підкорятися його наказам. У відповідь Тимчасовий уряд зажадав, щоб ВРК розпустився, обіцяючи у такому разі відмовитися від переслідувань.

• Відбувається історичне закрите засідання вождів більшовиків, на яке Ленін прибуває таємно в гримі робітника. За пропозицією Леніна було вирішено виступити точно в день відкриття II з'їзду Рад — 25 жовтня, щоб поставити з'їзд перед фактом, що відбувся, не розкриваючи при цьому своїх планів заздалегідь.

• 24 жовтня(у ніч на 25-е) загони матросів, прибулі зКронштадтаза наказом ВРК, займають телефонну станцію, телеграф і Державний банк^[8]. Війська гарнізону залишилися в казармах. Незначний опір чинили лише загони юнкерів.

• 25 жовтня(у ніч на 26-е) озброєні загони ВРК, не зустрічаючи опору охорони, пройшли вЗимовий палаці заарештували членів Тимчасового уряду^[9]. Керенський утік до Гатчиниза допомогою своїх прибічників.

З липня 1917посаду московського міського голови займавесерВ. В. Руднєв. Отримавши звістку про озброєне повстання в Петрограді, Руднєв скликав екстрене засідання міської Думи, де заявив, що Дума — єдина законна влада в Москві, і не стане підкорятися Радам. Для боротьби з більшовиками був створений Комітет суспільної безпеки на чолі з Руднєвим^[10].

З 28 жовтняпо2 листопадав Москві йшли запеклі вуличні бої міжВійськово-революційним комітетомбільшовиків і Комітетом Суспільної Безпеки міської Думи. На боці Комітету Безпеки виступили, в основному, юнкери військових училищ та офіцери, на боці більшовиків — частини московського гарнізону, загони озброєних робітників і прибулий з Петрограду загін матросів.2 листопадабуло поміщено перемир'я — білі здалися. Комітет Суспільної Безпеки з договору скасовувався,Біла Гвардіяроззброювалася і розпускалася, полонені з обох боків відпускалися, всяка стрілянина припинялася. Потім обидві сторони ховали своїх загиблих^[11].

У поразці білих значну роль зіграла перевага червоних в артилерії. У тому числі, з Воробйових гір по Кремлю, де займав оборону загін юнкерів і офіцерів, вели вогонь гармати 7-го Українського важкогоартилерійського дивізіону^[12]