2. Поява емоцій. Керівництво емоціями

Емоції – психіко фізіологічне явище і мають фізиологічні  параметру міміка, жести, рухи, тембр голосу.  Найбільшу здатність  проявляти емоції має обличчя людини.  А. Толстой у своїх творах описав 85 відтінків виразу очей і 97 відтінків посмішки.  Радість виявляється специфічними рухами (підстрибуванням, аплодуванням, сміхом. Сумна людина повільно рухається, відчуває холод, нестачу  кисню,  серцеві напади, що зумовлені звуженням судин. Злість супроводжується напругою м’язів,  (почервонінням обличчя). У різних  людей емоції проявляються по різному  це залежить від такого явища  як експресивність. Деякі яскраво і бурхливо виражають емоції   (експресивні). Інші можуть переживати все в собі.

                                   Механізми емоцій  (причини появи)                

Механізми емоцій пояснюються  різними гіпотезами.                                           

Периферійна  (Джемс   і  Ланге)  Емоції пов’язанні з  певними фізіологічними  реакціями. Довільні зміни міміки викликають не довільні емоції. (Почніть сміятись і вам стане смішно, зобразіть сумне обличчя – стане сумно)                                                                                                                          

Гіпотеза Сімонова. Емоції з’являються  внаслідок нестачі інформації,  необхідної для задоволення потреб.  В умовах певної  визначеності досягнення, або не досягнення  мети не викликає емоцій. Якщо ми заздалегідь знаємо,  що нам подарують на день народження, радіти не будемо. Однак це не зовсім так. Навіть володіючи інформацією про не виліковну  хворобу,  родичі сумують з приводу смерті людини. Спортсмени, які вже  знають про перемогу.  Радіють на церемонії вручення нагород.                                                                                                   Механізми емоцій не можна пояснити однієюгіпотезою. Керівництво емоціями

Зняти емоціональну напругу допомагають:                                                                     

- зосередження уваги  на технічних деталях виконання завдання, а не на досягненні результату;                                                                                                                -

- зниження значущості діяльності (не дуже і хотілось);                                

- отримання додаткової інформації,  яка  допоможе з’ясувати невизначену ситуацію (А що питають на екзамені, а чи можна спитати);                                                     - -

- розробка додаткової   (відсутньої стратегії) на випадок  не удачі (Не вступлю до цього Вузу,  піду в інший);                                                                          

- фізична розрядка (В Японії макети начальників, які можна побити, щоб зняти напругу);                                                                                                                        - - -

- письмове викладення ситуацій і причин, що викликають переживання;              

- прослуховування музичних творів (Гіппократ  займався музикотерапією);                 

- посміхатися, навіть коли тобі погано. Сміх знижує рівень тривожності.               

- дати можливість поговорити про свої переживання, поплакати. Разом із сльозами з організму виводяться речовини, які збуджують нервову систему.