17. Особливості складання сівозмін для зони Степу.

Зернові культури займають від 49 до 55% загальної площі ріллі, серед них найбільшу площу (до 20%) займає озима пшениця. На значних площах вирощують озимий та ярий ячмінь. Крім кукурудзи на зерно у південних районах Степу висівають сорго. Соняшник вирощують в обох підзонах.

Посіви цукрових буряків у структурі посівних площ північних районів Степу становлять не більш як 8-10%. Озимі культури в Степу розміщують після чистих і зайнятих парів та непарових попередників. Кращими попередниками для озимої пшениці є чистий і зайнятий пар, які становлять 50-60%усіх посівних площ пшениці. Серед парозаймаючих культур кращими є озимі та ярі злаково-бобові травосумішки, горох, кукурудза і сорго на зелений корм. Із непарових попередників використовують горох, чину, баштанні культури, кукурудзу на силос,ячмінь, озиму пшеницю.

Кукурудзу на зерно висівають після озимої пшениці, розміщеної після парів і зернобобових, а також після кукурудзи, ячменю і цукрових буряків. Крім того, кукурудзу на силос можна вирощувати після кормових буряків та соняшнику.

Ярі зернові розміщують після озимих, кукурудзи, бобових та баштанних культур. Добрими попередниками для зернобобових є озима пшениця, кукурудза, цукрові буряки та ярі зернові, які висівали після озимих культур. Соняшник у сівозмінах Степу вирощують після озимої пшениці, зернобобових, цукрових буряків та кукурудзи на силос.

Цукрові буряки в Степу розміщують насамперед після озимої пшениці, на чистому парі або після пшениці на зайнятих парах.

Структура посівних площ у господарствах зони залежить від їх ґрунтово-кліматичних умов та спеціалізації. Здебільшого 55-60% у ній становлять площі під зерновими, 10-20 — під технічними, 8-15% — під чорним паром.

18. Екологічно чиста (адаптивна) технологія вирощування с/г культур на прикладі озимої пшениці.

Скрутне економічне становище, в якому перебуває нині переважна більшість сільськогосподарських товаровиробників, та різке зростання цін на засоби хімізації призвели до того, що обсяги застосовуваних на полях мінеральних добрив, в першу чергу азотних, та засобів захисту рослин зменшилися до недопустимо низького рівня. В результаті значно зменшилась урожайність основної продовольчої культури степової зони — озимої пшениці, погіршилась якість її зерна. Суть запропонованої у зв'язку з цією ситуацією технології полягає в частковій компенсації нестачі засобів хімізації за рахунок біологічних препаратів. Основними її технологічними операціями та агрозаходами є: • вибір оптимального попередника (чорний пар, горох, кукурудза на силос); • мінімальний ґрунтозахисний, вологозберігаючий обробіток грунту; • вибір пластичного (стійкого до несприятливих умов) сорту (Одеська 265, Одеська 267, Айсберг одеський та ін.); • обробка насіння азотфіксуючим біопрепаратом ризоплан; • висівання насіння (оптимальний термін — 25-30 вересня, норма висіву — 3 млн схожих насінин на гектар, глибина загортання — 3-7 см); • обробка посівів біопрепаратами пентофагом та бактероденцидом, а також ентомофагом трихограмою для захисту вегетуючих рослин від шкідників і хвороб. Випробування технології показали, що завдяки їй кількість застосовуваних мінеральних добрив може бути зменшена на 50-70%, пестицидів — на 30-50%. При використанні цієї технології, порівняно з існуючими її аналогами, підвищуються рентабельність виробництва, екологічна чистота продукції та навколишнього середовища, покращуються умови праці з одночасним збереженням рівня урожайності. 

19. Наукові основи сучасного адаптивного землеробства

Адаптивна система землер-ва (АСЗ) - елемент адаптивного підходу, найбільш екологічний і економічний варіант використання ресурсів грунту при максимальному розкритті її біологічного потенціалу та зменшенні вкладень антропогенної енергії.

Основу АСЗ. складають:

-сівозміна із збалансованим співвідношенням грунторуйнівних і грунтовідновлювальних культур;

-мінімізований обробіток грунту (від глибокого розпушування до посіву);

-екологічно орієнтована система застосування органічних і мінеральних добрив;

-широке використання біологічних методів захисту рослин;

-використання сортосумішей і полікультур, багаторічних трав, сидератів.

АСЗ дозволяє повністю реалізувати вимоги екологічного імперативу (обов’язків) і забезпечує енергозбереження в сільському господарстві, охорону навколишнього середовища, одержання продукції високої якості.

Адаптивний підхід (В сільському господарстві, АП.) - система одержання сільськогосподарської продукції, що забезпечує максимальну окупність біологічною продукцією кожної одиниці введеної в агроекосистему антропогенної енергії.

При АП підбираються сорти культурних рослин і породи сільськогосподарських тварин, найбільш відповідні до грунтово-кліматичних умов району.

Всяка система землеробства повинна харак-сь наявністю співвідношень усіх сг угідь, раціональною структурою пос. Площ і найбільш доцільний комплекс підтримування і поліпшення родючості грунту.

Теоретичною основою кожної сис-ми землеробства є закони агрономії, використання яких забезпечує високу агротехнічну та економічну ефективність кожної ланки і всієї сис-ми в цілому.

19. Відтворення родючості грунтів у зональних системах землеробства.

При інтенсивних системах землеробства родючість ґрунту поліпшується в результаті застосування добрив, меліорації, вдосконалення знарядь тощо. У плодозмінній системі землеробства для підтримання родючості ґрунту використовують природні (органічні добрива, посіви багаторічних трав ісидеральних культур) і промислові засоби (мінеральні добрива,меліоранти) (Полісся, Лісостеп); у травопільній головні засобом відтворення родючості ґрунту— посіви багаторічних трав, допоміжні— внесення органічних і мінеральних добрив меліорантів (Полісся); у зерно просапній пріоритетне значення має застосування мінеральних добрив (Лісостеп, Степ); у зернопаропросапній поєднуються природні засоби (чистий пар, органічні добрива) з інтенсивним використанням промислових засобів (мінеральні добрива, меліоранти, зрошення) (Степ); у ґрунтозахисній - грунтозахисні вологозберігаючі заходи обробітку ґрунту, органічні і мінеральні добрива, багаторічні трави (У районах поширення водної і вітрової ерозії в усіх зонах України).

Відтворення родючості може бути розширеним, простим і неповним. Розширене відтворення родючості - це поліпшення сукупності властивостей ґрунту, які впливають на його родючість. Просте - це відсутність помітних змін сукупності властивостей ґрунту, які впливають на його родючість. Неповне - це погіршення властивостей ґрунту, які впливають на його родючість. Для підвищення ефективної та природної родючості треба впроваджувати науково обґрунтовані системи землеробства, що може забезпечити окультурення ґрунтів.

Окультурення ґрунтів - систематичне використання заходів щодо підвищення їхньої родючості з урахуванням генетичних властивостей, вимог сільськогосподарських культур, тобто формування ґрунтів із вищим рівнем ефективної й потенційної родючості.

19. Поверхневий обробіток грунту.

Поверхневий обробіток — це обробіток ґрунту різними знаряддями на глибину, що не перевищує 12–14 см.Належать такі: лущення, культивація, боронування, шлейфування, прикочування та малування.Вонизабезпечують розпушування ґрунту, вирівнювання та ущільнення його верхнього шару, знищення бур'янів.

Лущення —обробіток ґрунту після збирання культур суцільного способу сівби, який забезпечує подрібнення, розпушування, часткове перевертання та перемішування ґрунту, підрізування бур'янів та загортання їх насіння у верхній шар ґрунту.Основним завданням л. є збереження і нагромаджен-ня вологи в ґрунті та знищення бур'янів. Виконують відразу після збирання зернових або вслід за ним

Культивація —суцільний або міжрядний О.Г. культиваторами, який забезпечує подрібнення, розпушування, часткове перемішування та вирівнювання ґрунту, а також підрізування бур'янів. Глибина - 14 см. К. поліпшує водно-повітряний режим ґрунту, активізує життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів, забезпечує умови для дружного проростання бур'янів.

Боронування —О.Г. боронами, під час якого відбувається його подрібнення, розпушування і вирівнювання, а також знищення проростків та сходів бур'янів. Його застосовують як окремий прийом, а також у поєднанні з іншими. Для бо-ронування використовують зубові, сітчасті, пружинні та ротаційніборони.

Коткування—О.Г.котками, які його ущільнюють, подрібнюють брили і частково вирівнюють поверхню.Застосовують перед сівбою та після неї для вирівнювання ріллі й ущільнення дуже розпушеного ґрунту. Внаслідок цього посилюється надходження вологи з нижніх шарів ґрунту до верхніх, забезпечується кращий контакт насіння з ґрунтом, що підвищує схожість насіння та прискорює появу сходів.

Фрезерування— це обробіток ґрунту фрезою, що забезпечує інтенсивне подрібнення, перемішування, розпушування оброблюваного шару та знищення бур'янів. Глибина обробіткуможе досягати 25 см.

19. Основні напрямки альтернативного землеробства та характеристика систем.

Метою альтернативного землеробства є одержання продукції, що не містить залишків хімікатів, збереження ґрунтової родючості — і, в кінцевому рахунку, охорона навколишнього середовища.

В альтернативному землеробстві велику увагу приділяють боротьбі з ущільненням ґрунту. Для цього застосовують тільки легку сільськогосподарську техніку.

Не допускається застосування хімічних засобів захисту рослин. Для боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками використовують тільки агротехнічні та біологічні методи.

Органічна система(США). продукти харчування необхідно вирощувати, зберігати і переробляти без застосування синтетичних добрив, пестицидів або регуляторів росту. Дозволяється застосування мікроорганізмів, мікробіологічних продуктів і матеріалів, що складаються з речовин рослинного, тваринного або мінерального походження.

Біологічну систему(Франції). Основним добривом є органічне як «специфічне» джерело живлення рослин. До загортання у ґрунт органічні добрива компостують, щоб при цьому вони проходили фазу аеробної ферментації.

Важлива опора біологічного землеробства — сівозміна з ощадливим режимом насичення одними культурами і застосування сидератів.

Дозволено застосування «нетоксичних» препаратів — ефірних рослин, порошків з водоростей і скальних порід, ряду біодинамічних препаратів (настій із кропиви, відвар хвощу або полину гіркого).

Органо-біологічна система.(Швеція і Швейцарія)В основі системи — прагнення до створення «живого і здорового ґрунту» за рахунок підтримки й активізації її мікрофлори.Поля довгий час мають бути зайняті рослинністю, післяжнивні рештки слід загортати в поверхневий шар ґрунту, в сівозміні — вирощувати бобово-злакові травосумішки.

Дозволено застосовувати тільки органічні (гній, сидерати) та деякі мінеральні повільнодіючі добрива (томас-шлак, калімагнезію, базальтовий пил). Таким чином, удобрюють не рослину, а ґрунт, який «родить здорові рослини».

Біодинамічна система.(найбільш стара)(Німеччина, Швеція, Данія) землеробство слід будувати з урахуванням не тільки природних (тобто земних), але й космічних факторів, оскільки все живе — це добре збалансоване ціле і знаходиться у взаємозв’язку також із космічним; використання впливу космічних та інших факторів на сільськогосподарське виробництво шляхом застосування спеціальних біодинамічних препаратів.(«Гумусні» препарати готують з рогів тварин і гною, «кремнієві» — з рогів і розмеленого кварцу. «компостні» препарати, що регулюють живлення і розвиток рослин, їх готують з різних рослин — деревію, кропиви, ромашки лікарської, дубової кори, валеріани тощо, а потім змішують з гноєм.)