88.Умови для розширеного відтворення грунтової родючості та постійного підвищення продуктивності ріллі.Сівозміна як основна регулювання вмісту органічної речовини,гумусу та азоту в грунті.

Сівозміна - науково обгрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів в часі і на території або тільки в часі.

Здатність ґрунту створювати необхідні умови для розвитку сільськогосподарських культур та формування високих урожаїв нерозривно пов'язана із запасами в ньому органічних речовин. Відомо, що гумус зумовлює сприятливий поживний, водно-повітряний, тепловий і біологічний режими, структурність ґрунтів, нагромадження фізіологічно активних речовин. Багаті на гумус ґрунти відзначаються більшою сталістю врожаїв, вирощувані на них сільськогосподарські культури стійкіші проти збудників хвороб та несприятливих факторів зовнішнього середовища і дають продукцію вищої якості. На таких ґрунтах зменшується загроза забруднення їх токсичними речовинами.

В інтенсивних сівозмінах значення гумусу як регулятора родючості ґрунту значно зростає. Гумус як основа біогенності ґрунту, його фізико-хімічної і біологічної ємності та буферності, значною мірою зумовлює трансформаційні можливості ґрунту, тобто здатність найефективніше сприймати, акумулювати внесені з добривами елементи живлення і рівномірно забезпечувати ними рослини, вирівнювати концентрацію і забезпечувати швидку утилізацію пестицидів та інших хімічних препаратів, а також пом'якшувати дію екстремальних погодних умов. Такі особливості гумусу сприяють підвищенню ефективності удобрення, хімічного захисту рослин та інших агрозаходів.

89. Сільськогосподарські джерела забруднення важкими металами та профільний їх розподіл.

Забруднення важкими металами з агропромислових джерел до рівнів, що наближаються до ГДК, можливе тільки на землях, на яких засоби хімізації, наприклад пестициди або стічні води, за­стосовувались тривалий час без належного контролю. Внесення мінеральних добрив і традиційних органічних добрив у середніх дозах здатне підняти рівень вмісту важких металів в грунтах до діючих нині значень ГДК лише за сотні років.

Найбільш вірогідними об'єктами, на яких можна очікувати під­вищення рівня забруднення важкими металами і для яких необхідне проведення обстежень, є:

приміські зони великих промислових центрів (на відстані до 10 км);

овочеві сівозміни з високою насиче­ністю добривами і пестицидами;

поля з традиційним застосуванням стічних вод;

території на яких систематично застосовують пестици­ди (наприклад, препарати міді на виноградниках).

90.Система обробітку грунту. Обробіток грунту в сівозмінах різних типів і видів.

За використанням визначають типи сівозміни:

- польові (вирощують переважно польові зернові і технічні культури, на долю яких у цих сівозмінах припадає понад 50% усієї площі);

- кормові (вирощують переважно кормові культури, до таких сівозмін відносяться прифермські і лукопасовищні сівозміни);

- спеціальні (вирощують переважно певні специфічні культури, які не доцільно вирощувати в польових сівозмінах - овочеві, рисові, льонові, а також ґрунтозахисні).

Обробіток грунту під польові сівозміни - Слідом за збиранням стерньових попередників проводиться лущення стерні в один-два сліди дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. в зонах нестійкого та недостатнього зволоження - від 6-8 до 10-12 см. Передпосівний обробіток включає такі прийоми. Ранньовеснянерозпушування ґрунту (закриття вологи). Під ранні ярі зернові й зернобобові культури культивацію проводять один раз на глибину загортання насіння (5-6 і 7-8 см). Для вирівнювання поверхні ріллі й ущільнення дуже розпушеного ґрунту його коткують, а потім боронують райборінками.

У спеціальних сівозмінах наприклад, де вирощується рис - При розміщенні рису після багаторічних трав поле без попереднього дискування орють плугом з передплужниками на глибину 27-30 см. Після інших попередників, чи розміщенні рису після рису, проводять лущення стерні дисковими лущильниками, а пізніше оранку на глибину 20-22 см.

Весняний обробіток розпочинають з боронування важкими боронами для закриття вологи. При потребі проводять вирівнювання. До сівби проводять 2-3 поверхневі обробітки з допомогою культиваторів. Глибина розпушування - 16-18 см

Для кормових сівозмін - Більшість трав висівають навесні, тому ви­рішальною у системі підготовки ґрунту є зяблева оранка. Під люцер­ну, еспарцет, буркун, значною мірою і під конюшину ґрунт обробля­ють на глибину 30 — 32 см. Для літніх посівів трав (післяукіс­них і післяжнивних) застосовують поверхневий обробіток ґрунту. скошування або підкошування слід проводити легкими збиральними агрегатами в Степу — другої-третьої декад жовтня. З інших прийомів догляду за багаторічними травами важливим є весняне очищення площі від минулорічних сухих стебел і стерні (старики) боронуванням, а в окремих випадках і випалюванням. Дуже ефективним є щілювання, яке поліпшує водний режим ґрунту в результаті затримання талих вод і літніх зливових опадів.