71. Закони, що лежать в основі землеробства, як і інших наук.

шість основних законів землеробства. Закон незамінності факторів полягає в тому, що жоден фактор росту і розвитку рослин не може бути замінений іншим. За законом мінімуму, або обмежувального фактора (вперше був сформульований Ю. Лібіхом), врожай визна­чається фактором, який перебуває в мінімумі. Згідно із законом оптимуму і максимуму (вперше сформульований Саксом), найбільший врожай можна мати лише за оптимального рівня кожного фактора. Суть закону сукупної дії (взаємодії) факторів полягає в тому, що мі­німальна дія фактора тим ефективніша, чим більше інших факто­рів перебуває в оптимумі. В. Р. Вільямс уточнив формулювання цього закону, вважаючи, що сукупна дія факторів найсильніше ви­являється за оптимального їх співвідношення. Це дає змогу одержа­ти високий урожай. За законом повернення поживних речовин, від­критим усередині ХІХ ст. Ю. Лібіхом, використані рослиною пожив­ні речовини повинні повертатися в ґрунт. У сучасному рослинництві значення цього закону зростає у зв'язку із збільшенням виносу по­живних речовин з ґрунту. Закон плодозміни сформулював на поча­тку ХІХ ст. М. Г. Павлов. За цим законом, при плодозміні (чергу­ванні культур на полях) агротехнічні прийоми ефективніші, ніж при незмінних посівах. Цей закон є теоретичним обґрунтуванням необхідності впровадження сівозмін.

72. Система сівозмін. Орієнтована структура посівних площ і продуктивність для основних типів господарств Полісся.

Сукупність взаємопов’язаних сівозмін, об’єднаних планом розвитку галузей і організації тери­торії господарства, становлятьсистему сівозмін аграрного фор­мування.

Розподіл загальної посівної площі під різні групи сільськогосподарських культур називаєтьсяструктурою посівної площі.

Сільське господарство Полісся має напрям зерно-льоно-картопле-тваринницький. На Полісся припадає 92-93% валового виробництва льону, 82-83% люпину, 55-56% жита, 46-47% картоплі, 21-22% ячменю. Серед зернових культур значне місце посідають жито і гречка, серед кормових - люпин. У південних районах польове господарство спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, пшениці, ячменю і зернобобових культур.

У господарствах з промисловим виробництвом картоплі частка її в структурі може становити до 20-25% при зменшенні посівів зернових і частково кормових культур.

На Поліссі порівняно краще, ніж у господарствах інших зон, забезпечені природними кормовими угіддями, тому структура посівних площ тут може істотно відрізнятися навіть за однакової спеціалізації і в кожному конкретному випадку їх треба уточнювати, виходячи з природних умов.

73. Значення в землеробстві закону сукупної дії факторів життя рослин та практичне використання.

Закон сукупної дії фактора в житті рослин. Основи цього закону визначив німецький дослідник Лібшер наприкінці XIX ст. Згідно з ним,рослини тим продуктивніше використовують фактор, який знаходиться в мінімумі, чим більша кількість інших факторів знаходиться в оптимумі.Отже, для одержання високих і стабільних врожаїв рослини слід забезпечувати всіма потрібними факторами життя в оптимальному співвідношенні.

У виробничих умовах з зміною впливу на рослини одного з факторів неминуче порушується можливість в умовах продуктивного використання інших. Виходячи з цього закону всі заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання землі, необхідно здійснювати комплексно. Комплекс умови повинен представляти єдине ціле, так як вплив на один з елементів безперервно спричинить за собою необхідність впливу і на всі інші. Сукупна дія факторів життя рослин вельми динамічне, мінливе, підкоряється законам фізики, хімії та біології. Така взаємодія дозволяє впливати на будь-який з факторів життя рослин не тільки прямо, але і побічно, через інші тісно пов'язані з ними фактори, керувати цим процесом і формувати високий врожай навіть у складних метеорологічних умовах.