70.Особенности пищеварения у свиней

Свиньи - всеядные животные с кишечным типом пищеварения. К органам пищеварения относятся: ротовая полость с зубами, языком и слюнными железами, глотка, пищевод, желудок, тонкий и толстый отделы кишечника, поджелудочная железа и печень.

Переваривание пищи у свиней начинается в ротовой полости после смачивания слюной измельченного корма. В слюне содержатся два фермента — амилаза и мальтаза, которые расщепляют углеводы (крахмал, сахар) на более простые соединения. Взрослая свинья выделяет в сутки около 15 л слюны, которая увлажняет измельченный корм, облегчает его проглатывание, способствует перевариванию. У новорожденных поросят на каждой челюсти имеются два резца и два клыка. К месячному возрасту прорезаются еще два резца и шесть коренных зубов на каждой челюсти. Взрослые свиньи имеют 44 зуба. Из ротовой полости через глотку и пищевод корм поступает в желудок, где под воздействием желудочного сока белки и жиры кормов расщепляются до полпоптидов, глицерина и жирных кислот. Кормовые массы в желудке свиньи не перемешиваются, а располагаются послойно по мере их поступления.

Пищеварение свиней разного возраста имеет свои особенности. У взрослых животных желудочный сок выделяется постоянно — и у голодных свиней, и во время кормления. У поросят-сосунов он начинает выделяться только после приема пищи..При вході в шлунок знаходиться велике мішковидне випинання — дивертикул, який значно збільшує об'єм шлунка свиней. Слизова оболонка шлунка поділяється на такі зони: страховідну, кардіальну, сліпого мішка, дна шлунка і пі-лоричну.Фундальна зона виділяє кислий сік, багатий пепсином, хімозином та соляною кислотою, а піло-рична — сік нейтральної реакції і фермент пепсин. Шлунковий сік у свиней виділяється безперервно.

71 Типи відгодівлі

У годівлі свиней, залежно від регіону застосовується концентратний, концентратно-коренеплідний і концентратно-картопляний типи годівлі в зимовий період і концентратно-трав’яний у літній.

У структурі раціонів холостих і поросних маток концентровані корми складають 50-75%, грубі – 7-10%, соковиті 25-35% і корми тваринного походження – 5-7%. Для лактуючих свиноматок кількість концентратів збільшують на 10%, а соковитих зменшують на 7%. В літній період зелена маса складає 10-30%.

«Суха»годівля- переваги

- збалансовані гранульовані корми більш стабільні за санітарно-гігієнічними характеристиками;

- процесі термічно-вологої обробки корму (гранулювання, експандування, екструдування) підвищується доступність складових раціону для ферментів шлунково-кишкового тракту. Це сприяє кращому засвоєнню поживних речовин корму (на 10-20%) та підвищенню продуктивності тварин (на 5-25%). Однак такі обробки не знижують кількість випадків, наприклад, сальмонельозних інфекцій;

- нижчими є інвестиційні витрати на установку та обслуговування необхідного обладнання.

недоліки «сухої годівлі» :

- суха годівля часто викликає суттєві зміни фізіологічних процесів в шлунково-кишковому тракті, сприяє виникненню гастритів та інших хвороб, що потребує медикаментозного втручання;

- хронометраж поведінки показує, що 18-25% тварин (особливо молодняку) знаходяться в постійному русі між годівницею та напувалкою, заважаючи відпочинку інших, а втрати корму при цьому досягають 3-9%;

- значну шкоду несе в собі підвищена запиленість приміщень, що негативно впливає як на тварин, так і на обслуговуючий персонал. Пиловидні частинки сухого комбікорму можуть складати до 20% його кількості, через пил на 8-10% зростає кількість тварин, які страждають легеневими хворобами.

«рідкої» годівлі слід визначити найважливішу – можливість використання відходів та вторинних продуктів харчової (молочної, пивоварної, цукрової, спиртової, борошномельної, м’ясопереробної, олійної, хлібобулочної) та мікробіологічної промисловості, що зменшує витрати зернових кормів та знижує собівартість продукції. Крім того, є і ряд інших переваг:

- рідкий корм більше відповідає фізіологічним потребам свиней і надає можливість забезпечити поступову заміну раціонів;

- більш точне дозування;

- спрощене внесення добавок (преміксів, медикаментів тощо);

- зменшення втрат корму;

- можливість відмовитися від напувалок;

- у порівнянні із сухими кормами, поїдання рідких кормів підвищується до 5%, прирости зростають до 6%, коефіцієнт конверсії (витрати) корму знижується до 10%; Таким чином, найбільш перспективним у сучасних умовах є комбінований тип годівлі свиней, який поєднує і сухі кормосуміші, і рідкі корми. Раціональне їх поєднання з урахуванням генетичних, фізіологічних особливостей тварин, технологічних характеристик виробництва дозволить, поряд з високою продуктивністю, отримувати біологічно повноцінну продукцію високої якості.

72. Оскільки при недостатньому надходженні поживних речовин у кнурів утворюється менше сперми і погіршується її запліднювальна здатність, а при надмірній вгодованості — знижується статева ак-тивність, годувати тварин потрібно за нормами. Проте в тривалий непарувальний період норми годівлі за всіма поживними речови-нами знижують: дорослим кнурам живою масою 200 – 250 кг — на 10, а 250 – 350 кг — на 20 %. Молодим кнурам і при помірному використанні їх залишають без змін.

При складанні раціонів для кнурів насамперед враховують нор-ми і тип годівлі, період року та інтенсивність використання, що зу-мовлює їхню структуру і поживність. Влітку у раціон обов’язково вводять зелену масу бобових (люцер­на, конюшина, еспарцет) і соковитих злакових (кукурудза, ріпак та ін.) трав, а також соковиті корми (гарбузи, кабачки, кормові каву-ни); взимку — кормові й напівцукрові буряки, моркву, комбісилос, картоплю, трав’яне та сінне борошно. Обов’язковим компонентом раціонів для кнурів є корми тваринного походження (збиране моло­ко, сироватка, рибне і м’ясо-кісткове борошно тощо).

Оскільки вплив повноцінної годівлі проявляється лише через 20 – 30 днів, готувати кнурів до інтенсивного використання почи-нають заздалегідь.

Важливе значення у годівлі плідників має дотримання розпо-рядку дня. Так, годують їх двічі на добу в один і той самий час. До-бова даванка не повинна перевищувати 2 – 3 % від маси тіла (5 – 7 кг кормової суміші). В раціон не можна вводити велику кількість об’ємистих кормів (трав’яне борошно, комбісилос, зелена маса), які знижують поїдання всієї кількості корму. Напувають досхочу.

На якість сперми позитивно впливає моціон, який надають кну­рам щоденно на відстань 3 – 4 км. Влітку їх доцільно утримувати у літніх таборах з використанням пасовищ, регулярно купати під ду­шем з температурою води 24 – 30 °С.

Строк раціонального використання кнурів значною мірою зале-жить від навантаження при паруванні та одержанні сперми для штучного осіменіння. Норма на одного кнура при природному пару-ванні — 50 – 70, при штучному осіменінні — 300 – 350 свиноматок за рік. Помірне використання кнурів сприяє підтриманню їх норма­льного фізіологічного стану, доброго апетиту та високої статевої ак-тивності

73.

74. Годують свиноматок за нормами з урахуванням періоду підгото-вки до парування чи осіменіння (за 3 – 14 днів), стану поросності (перші 84, останні 30 днів), живої маси, віку, а також вгодованості. Холостим свиноматкам згодовують корми з розрахунку на 100 кг живої маси 1,5 – 1,8 к. од.; поросним у перші 84 дні — 1,2, а в остан-ні 30 днів — 1,5 – 1,7 к. од.

У раціоні холостих і поросних свиноматок на 1 кг сухої речовини

повинно припадати: кормових одиниць — 1,05, протеїну сирого — 140 г., перетравного — 105, лізину — 6,0, метіоніну + цистину — 3,6, сирої клітковини — 140, солі кухонної — 5,8,

Раціони для годівлі свиноматок в період підготовки до паруван-ня чи осіменіння і поросності складають з урахуванням потреби в поживних речовинах та їх структури. Взимку в раціони свиноматок обов’язково вводять трав’яне бо-рошно, комбінований силос, буряки та інші соковиті корми. У період годівлі холостих та поросних свиноматок стежать за якістю кормів, особливо за ураженістю грибними мікроорганізмами. Годують порос-них свиноматок двічі на добу, напувають без обмежень. Крім того, в 1 кг сухої речовини раціону має міститися: кароти­ну — 11,6 мг або вітаміну А — 5,8 тис. МО, вітаміну D3 — 0,6 тис. МО, вітаміну Е — 41 мг, тіаміну — 2,6 мг, рибофлавіну — 7 мг, пан-тотенової кислоти — 23 мг, холіну — 1,16 г, нікотинової кислоти — 81 мг та ціанкобаламіну — 29 мкг.

75. Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, рівня молочності та строку відлучення молодняку (26, 35 – 45, 60 днів). На 100 кг живої маси їм необхідно згодовувати 1,5 к. од. та додатково 0,33 – 0,38 к. од. на кожне порося, що становить 2,8 кг в перерахунку на суху речови-ну при наявності 10 поросят.

У 1 кг сухої речовини раціону для підсисної свиноматки повинно

бути: кормових одиниць — 1,30; обмінної енергії — 14,4 МДж; сиро­го протеїну — 186 або перетравного — 145 г; лізину — 8,0 г; метіо-ніну + цистину — 4,8, сирої клітковини — 70, кухонної солі — 5,8, кальцію — 9,3, фосфору — 7,6, натрію — 1,4, хлору — 2,0 г; мікро-елементів: заліза — 116 мг, міді — 17, цинку — 87, марганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг; вміст вітамінів: каротину — 11,6 мг або вітаміну А — 5,8 тис. МО, D3 — 0,6 тис. МО, Е — 41 мг, тіаміну — 2,7, рибофлавіну — 7, пантотенової кислоти — 81 мг; ціанко-баламіну — 29 мкг.

Успішне вирощування поросят, особливо в перший період їх життя, значною мірою залежить від молочності свиноматок.

Для підвищення молочності в раціони для свиноматок вводять молокогінні корми, а потребу в енергії та протеїні забезпечують за рахунок інших різноманітних кормів з урахуванням природно-кліматичних зон.

У раціони підсисних свиноматок взимку обов’язково вводять со-ковиті корми (буряки, морква), комбінований силос, трав’яне борош-но бобових трав, а влітку — зелені та баштанні культури зеленого конвеєра. Молокогінними кормами для них є: збиране молоко, си-роватка, зелені бобові трави, кормові буряки, морква, баштанні культури.

Режим годівлі свиноматок у період лактації залежить від прийня-тої технології виробництва, стану організму після опоросу, строку відлучення поросят, а також від індивідуальних особливостей. На фермах спеціалізованих господарств свиноматок годують двічі на добу зволоженими кормосумішами, напувають досхочу.

Особливість годівлі підсисних свиноматок полягає в тому, що че­рез 4 – 6 год після опоросу їм випоюють рідку суміш із пшеничних висівок, ячмінної чи вівсяної дерті, замішаних на теплій воді або збираному молоці. Протягом двох днів після опоросу свиноматки одержують 50 % даванки і лише на 6 – 8-й день їх переводять на повний раціон, поступово додаючи соковиті, грубі, а в літній період — зелені і баштанні корми. Комбінований силос у раціон вводять по-ступово і дуже обережно, ретельно стежачи за станом молочних за-лоз та поведінкою поросят, щоб запобігти захворювання свиноматок на мастит, а поросят уберегти від шлунково-кишкових розладів .У перші години після опоросу свиноматку не годують, а дають лише воду. Якщо в цей час її не забезпечити водою, матка може з’їсти послід, що в свою чергу може призвести до поїдання поросят. Через 5-6 год після опоросу їй згодовують 0,5-0,7 кг концентратів (пшеничні висівки або дерть злакових культур) у формі пійла. За наступної годівлі кількість концентратів збільшують до 1 кг. До повної норми годівлі кількість концентратів доводять протягом 6 днів. Соковиті корми розпочинають давати через 4-6 днів після опоросу. Отже, на повний раціон маток переводять на 4-6-й день залежно від стану вимені.

Підсисний період триває до 60 днів, а за наявності в господарстві спеціальних сумішей (замінників молока) і того менше.

Норми годівлі для підсисної свиноматки значно вищі, ніж для холостої і поросної і залежать від віку матки і кількості поросят-сисунів. Підсисна свиноматка за добу виділяє 4-6 кг молока, на утворення 1 кг якого необхідно 0,85 корм. од. З врахуванням цього, на 100 кг живої маси дають 1,5-2 корм. од. і додатково на кожне порося – 0,35-0,5 корм. од. корму. В цьому випадку одна корм. од. повинна містити 110-120 г перетравного протеїну.

Приблизний раціон такої тварини повинен за поживністю включати: концентратів – 50-60%, сінного борошна – 10-15% і соковитих кормів – 25-30%, в зимовий період, а влітку – концентратів 70-75% і решту зелений корм. В раціоні підсисних маток обов’язковими є корми тваринного походження.

76. Після народження поросятам, щоб вони не кусали соски свиноматки, обламують зуби-ікла і не пізніше як через 1,5-2 год після початку опоросу підпускають до матки щоб вони виссали молозиво.

Поросят-сисунів вже з 4-5-денного віку розпочинають підгодовувати підсмаженим зерном, а також дають крейду, деревне вугілля та чисту воду. Із 7-8 дня поросят привчають до цільного і збираного молока та комбікормів.

Для попередження анемії поросятам на 2-3-й день після народження внутрішньом’язово вводять один із залізовмісних препаратів (фероглюкін, феродекс і ін.) в дозі 150-200 мг заліза. За відсутності цих препаратів для профілактики анемії готують розчин сірчанокислого заліза (2,5 г) і сірчанокислої міді (1 г) в 1 л води. Кожному поросяті щоденно дають 10 мл цього розчину з водою або кормом. З 10-15-го дня після народження, крім концентратів розпочинають давати трав’яне борошно, подрібненні свіжу моркву, гарбузи і варені картоплю й буряки.

Годують поросят-сисунів 5-6 разів на добу невеликими даванками і після кожної годівлі напувають свіжою водою.

Критичним для поросят є 21-25-й день після народження. Саме в цей час молочна продуктивність свиноматки починає зменшуватись, а поросята з кожним днем потребують все більше поживних речовин.

Відлучають поросят від свиноматок на комплексах за наявності повноцінних стартових комбікормів у віці 35-45 днів, а то і менше, а в інших випадках – 45-60-денному віці.

Після відлучення свиноматки поросят залишають у тому ж станку і протягом 8-10 днів рівень годівлі зменшують на 20-30%, використовуючи ті ж корми, якими годували в період підсосу. Спочатку годують стільки ж раз, як і в підсисний період, а потім – три рази на добу і стільки ж разів напувають.

77.У зв’язку з інтенсивним ростом відлучених поросят слід годувати за раціонами, багатими на протеїн, мінеральні речовини і вітаміни. На 1 кормову одиницю раціону відлученого поросяти повинно припадати 120-140 г перетравного протеїну.

Молодняку згодовують зернові корми бобових і злакових культур разом з коренеплодами і невеликою кількістю збираного молока, що забезпечує їх потребу у протеїні. Зелена трава, трав’яне борошно, комбінований силос, рибне і м’ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі та мінеральні добавки є джерелом для тварин вітамінів та мінеральних речовин.

У розрахунку на 100 кг живої маси ремонтному молодняку вагою від 40 до 80-90 кг згодовують 4,4-5,0 корм. од., а вагою від 80 до 120-150 кг – 2,8-3,0 кормових одинці.

У 3-4-місячному віці з відлучених поросят відбирають молодняк для розмноження (ремонтний), а решту (неремонтний) переводять на відгодівлю.

78. Відгодівлю організовують у два періоди: пер­ший (підготовчий) триває від 3- до 5,5-місячного, другий (заключ-ний) — від 5,5- до 8-місячного віку. За перший період відгодівлі під-свинки досягають живої маси 60 кг при середньодобових приростах 500 г та витратах кормів 4,2 – 4,5 к. од на 1 кг приросту, за дру-гий — 120 – 130 кг при середньодобових приростах 600 – 700 г і ви-тратах кормів 5,0 – 5,5 к. од. на 1 кг приросту.

При м’ясній відгодівлі використовують різноманітні корми, які є в господарстві. За відсутності спеціальних комбікормів згодовують кормосуміші та застосовують змішаний тип годівлі, вводячи в раціон свиней концентровані, соковиті і грубі корми та відходи технічних виробництв (табл. 41). Найпоширенішими типами годівлі є концен-тратний, концентратно-картопляний, концентратно-коренеплідний, концентратно-силосний та відгодівля з використанням харчових відходів. Картопля багата на вуглеводи, але містить мало протеїну, міне-ральних речовин і вітамінів. Тому в раціон відгодівельних свиней необхідно вводити горох, макуху, збиране молоко, рибне, кісткове та трав’яне борошно з бобових культур, а в літній період — зелену масу.

У випадку згодовування молодняку протягом тривалого періоду цукрових буряків до їхнього раціону додають білково-мінерально-вітамінні добавки, оскільки цукрові буряки характеризуються низь-ким вмістом протеїну, кальцію, фосфору та вітамінів. Важливого значення при відгодівлі свиней надають нормуванню за мінеральними речовинами і вітамінами. У перший період відго-дівлі в раціоні повинно бути: кальцію — 0,84, фосфору — 0,7 %, а в другий відповідно 0,81 і 0,67 %. Потребу свиней щодо натрію та хло­ру забезпечують додаванням кухонної солі — 0,58 % до сухої речо-вини.

Для збалансування раціонів за амінокислотами та мінеральни-ми речовинами свиням згодовують корми тваринного походження (збиране молоко, сироватку, сколотини, м’ясне, м’ясо-кісткове та рибне борошно), а також використовують білково-мінерально-віта-мінні добавки, які дають можливість збалансувати раціон і за основ-ними вітамінами.

79. . Беконом називають молоду свинину, виготовлену у вигляді половинок розробленої туші без голови, хреб­та, лопатки, нижніх ділянок кінцівок і особливим способом просоле-ну та прокопчену.

Для беконної відгодівлі відбирають підсвинків живою масою 25 – 30 кг у 3-місячному віці білої масті, на середніх за висотою кінців-ках, без ушкоджень шкіри, з довгим рівним тулубом, легкими лопа­тками, відносно невеликою головою, широкими і добре розвиненими окостами.

Тварин на бекон відгодовують у два періоди. Перший триває від 2,5- до 5 – 5,5-місячного віку при середньодобових приростах 450 – 500 г, другий — від 5 – 5,5- до 7,5 – 8-місячного віку при середньодо-бових приростах не нижче 600 г і досягненні живої маси молодняку 95 – 105 кг.

На початку відгодівлі його кількість на 1 к. од. повинна становити 120 – 140, у кінці — 90 – 100 г. При цій відгодівлі краще використовувати спеціальні комбікорми. Відгодівлю можна здійс-нювати і на концентратно-картопляних та концентратно-корене-плідних раціонах, у складі яких концкорми становлять 60 – 70 %.

До кормів, що поліпшують якість бекону в другий період відго-дівлі, відносять ячмінь, горох, жито (до 30 – 40 % за поживністю), просо, люпин, вику, збиране молоко, бідне на жир рибне борошно, зелені та соковиті корми; які погіршують — м’ясне борошно, маку­ху, рибні відходи, мелясу, висівки, овес, сою та кукурудзу у випад-ках, коли вони становлять більше ніж 35 % за поживністю. Останні згодовують в обмеженій кількості або повністю виводять з раціону за місяць до кінця відгодівлі.

Для одержання бекону відгодованих свиней обробляють у шкурі з використанням таких технологічних процесів, як шпарка і обпа-лення в спеціальних печах при температурі 900 – 1000 °С протягом 30 с. Із бекону виготовляють високоякісні продукти — корейку, гру­динку, різні сорти окостів, рулети тощо.

80. Основна її мета — за короткий строк одержати велику кількість сала, внутрішнього жиру, а також м’яса. Для такої відгодівлі вико-ристовують вибракуваних старих і малопродуктивних свиноматок та кнурів, а також перевірюваних свиноматок і молодняк. Кнурів перед постановкою на відгодівлю каструють.

Тварин комплектують у кормові групи по 20 – 25 голів у станку з урахуванням живої маси, віку та статі. При збільшенні кількості свиней у групах по 100 голів знижуються середньодобові прирости та оплата корму на 17 і 33 % відповідно.

Тривалість відгодівлі до жирних кондицій 60 – 90 днів. За цей період жива маса свиней збільшується на 50 – 60 %, товщина шпику в дорослих становить не менше 7. Оскільки в перший період відгодівлі (30 – 45 днів) свині харак-теризуються підвищеним апетитом, у раціонах переважають в осно­вному дешеві об’ємисті корми. В кінці відгодівлі кількість останніх зменшують, а концентрованих — збільшують.

Свиням при відгодівлі до жирних кондицій на 100 кг живої маси

згодовують: кормових одиниць — 3,8; перетравного протеїну на 1 к. од. дорослим — 70, молодим — 80 г; кальцію — 0,8 %, фосфору — 0,67, кухонної солі — 5,8 від сухої речовини; каротину — 3,7 мг на 1 кг сухої речовини. Якщо свиней утримують у закритих приміщен-нях, то нормують і вітамін D із розрахунку 0,19 тис. МО.

Серед основних кормів, які використовують, — кукурудза, зерно-ві відходи, зелені корми, картопля, коренеплоди, жом, харчові від-ходи та ін. В останній місяць відгодівлі в раціон свиней вводять картоплю, ячмінь, горох, просо, які сприяють підвищенню якості м’яса та шпику. Сою, гречку, рибу, рибне борошно, кукурудзу, маку­ху як такі, що погіршують якість шпику, в кінці відгодівлі з раціону виключають.

81. раціони свиней. Балансування раціону за мікроелементами: залізо, мідь, цинк,марганець,кобальт, селеном,йодом.Звертати увагу на забезпеченість раціонів жиророзчинними вітамінами ( оскільки вони не синтезуються в організмі) і віт. групиВ. Додавати добавки вітамінів у мінімальних дозах,які забезпечують нормальний обмін речовин та продуктивність..Досить часто у раціонах використ.

Різні соковиті корми(картопля, різні види буряків, баштанні культури) Перша група - корми, при згодовуванні яких отримують свинину високої якості. До них відносяться: зернові - ячмінь, жито, горох і просо; соковиті - цукрова й напівцукрові буряк, морква, гарбуз і картопля; зелені - люцерна, конюшина, еспарцет, кропива, лобода, щириця та ін, грубі - сінна борошно з високоякісного бобового сіна (люцерни, еспарцету, конюшини та ін); корми тваринного походження - молоко і молочні відходи, різні м'ясні відходи. Згодовування їх як окремо, так і в суміші дозволить отримувати свинину високої якості. Буряк, морква, зелені трави і особливо молочні відходи знижують негативну дію на продукцію свинарства сої, макухи, кукурудзи та ін Із зернових кормів особливо слід виділити горох і ячмінь. Вони сприяють підвищенню щільності сала і смакових якостей свинини. Крім того, горох сприяє швидкому зростанню молодняку. Введення в раціони буряка, моркви та гарбуза, як кормів містять велику кількість вуглеводів, веде до отримання щільного зернистого сала.До другої групи належать кукурудза, гречка, висівки пшеничні, житні і ячмінні, при згодовуванні яких якість свинини низька. Щоб уникнути цього, їх вводять в раціон свиней в суміші з кормами першої групи в співвідношенні 1:1.

Третя група - корми, при згодовуванні яких значно знижується якість продукції. Це - соя, макуха, овес. Сало відгодованих на них тварин втрачає щільність та зернистість, швидко жовтіє при зберіганні; м'ясо виходить пухким, в'ялим, мало придатним для тривалого зберігання. Ці корми можна використовувати для м'ясного і беконного відгодівлі тільки до досягнення тваринам живої маси 60 кг і в поєднанні зі знятим молоком, цукровим буряком або люцерною. Особливо сильний вплив на якість м'яса і сала корми надають в останні два місяці перед забоєм. У цей період необхідно збільшити в раціонах свиней кількість кормів, що підвищують якість м'яса і сала, і повністю виключити з них корми третьої групи

82. Значного підвищення продуктивностісвинарства досягають на основі схрещування спеціалізованих ліній і порід, що дає змогу використати при розведені свиней явище гетерозису. за рахунок інтенсивного використання наявного поголів'я, зміцнення кормової бази і удосконалення технологій виробництва можна передбачити подальше нарощування виробництва свинини.

83.

84.

85. Племінні коні.

Для жеребців-плідників усіх порід протягом передпарувального і парувального періодів оптимальним є рівень енергії раціонів з розрахунку на 100 кг живої маси 2-2,4 к. од. Для непарувального періоду цей показник становить 1,6-1,9 к. од. З розрахунку на 1 корм. од. раціонів жеребців повинно припадати 120-140 г протеїну, 4-6 г кальцію, 3-5 г фосфору, 10-15 мг каротину.

Норми годівлі плідників визначають відповідно до породи, періоду статевого використання та живої маси.

Взимку жеребцям дають сіно, соковиті корми і суміш концентратів, а влітку – до 40% енергетичної поживності їх раціонів можуть становити зелені корми (25 кг на одну голову за добу). Для забезпечення плідників протеїном у їх раціони включають корми тваринного походження (незбиране і збиране молоко, сир, свіжа кров, курячі яйця, м’ясо-кісткове борошно).

86. Потреба в енергії молодняку коней у розрахунку на 100 кг живої маси: до року – 2,5-2,8 к. од., до двох років – 2,3-2,5 к. од., у два-три роки – 2,0-2,3 к. од.

Корми згодовують у такій послідовності: грубі, потім соковиті і концентровані. Грубі корми згодовують за дві даванки (остання – ввечері). Напувають тварин досхочу перед кожною годівлею.

87. Молодняк.

Жива маса лошати при народженні становить 10-12 % живої маси кобили. До 12-денного віку молозиво, а пізніше молоко до 2-3-тижневого віку – єдиний корм для лошат. З 3-4-тижневого віку лошат привчають до поїдання рослинних кормів. На 100 кг живої маси тваринам у віці 6-12 місяців потрібно 3 кг сухої речовини. Критичним у вирощуванні молодняку є час між їх відлученням та досягненням віку одного року. Відлучають лошат у 5-6 місяців, племінних – в 7-8 місяців. До раціонів включають сіно, концентрати та невелику кількість соковитих кормів (морква, силос кукурудзяний). З річного віку лошат починають привчати до роботи.

Потреба в енергії молодняку коней у розрахунку на 100 кг живої маси: до року – 2,5-2,8 к. од., до двох років – 2,3-2,5 к. од., у два-три роки – 2,0-2,3 к. од.

Корми згодовують у такій послідовності: грубі, потім соковиті і концентровані. Грубі корми згодовують за дві даванки (остання – ввечері). Напувають тварин досхочу перед кожною годівлею.

88. Робочі коні.

Норму годівлі визначають за живою масою, роботою, що виконується, вгодованістю та фізіологічним обміном. Основним видом продукції у коней є м’язова робота . Розрізняють роботу коней легку, середню і важку.

При вгодованості нижче середньої норму збільшують на 3-4 к. од. і на 150 г перетравного протеїну на кожну із доданих кормових одиниць.

Для робочих підсисних кобил та підсисно-жеребних норму підвищують на 3-4 к. од. і жеребних з третього місяця жеребності – на 1,5-2 к. од. і 110-115 г перетравного протеїну на кожну із них.

З підвищенням робочого навантаження коней збільшують частину концентрованого корму в структурі їх раціону. При збільшенні даванки грубих кормів тварин треба годувати частіше. Крім того, від інтенсивності роботи залежить частота годівлі. Наприклад, при важкій і середній роботах рекомендується годувати коней 6-7 разів за добу. До раціону на 100 кг живої маси включають 1-4 кг грубих кормів і 2-4 кг соковитих. Концентратів у структурі раціону: без роботи – 0, при легкій роботі – 20-30 %, середній – 35-45 %, важкій – 50-55 %; соковитих кормів; без роботи – 20-65; легка робота – 10-40; середня – 5-30; важка – 5-20 %.

89. Птахи відрізняються від інших тварин особливостями будови травної системи і процесів травлення. Це вимагає більш ретельного підходу до забезпечення їх потреби в енергії, поживних і біологічно активних речовинах. Годівлю птахів нормують за обмінною енергією, сирим протеїном, амінокислотами, вітамінами, мінеральними елементами.

Є два способи нормування годівлі птахів:

• за концентрацією енергії, поживних і біологічно активних речовин у 100 г кормової сумішки (комбікорму);

• на середню голову на добу (індивідуальне нормування).

Індивідуальний спосіб нормування має ряд недоліків: нормування здійснюється за обмеженим числом показників без урахування більшості добавок, дозування яких виражається у сотих чи тисячних долях грама; необхідно складати велику кількість раціонів для птахів різного віку, їх змінювати і перераховувати при збільшенні чи зниженні продуктивності, живої маси тощо.

При нормуванні живлення птахів на 100 г корму поживна цінність кормової сумішки оцінюється комплексно за багатьма показниками, включаючи всі вітамінні і мінеральні мікродобавки, а надходження до організму поживних речовин регулюється добовим споживанням корму.

Способи (типи) годівлі птиці : сухий, комбінований, вологий.

90. Способи (типи) годівлі птиці : сухий, комбінований, вологий.

Фазова годівля курок-несучок.

Перша фаза (180-300 днів) характеризується зростанням несучості та збільшенням живої маси (продовжується ріст). У цей період передбачається максимальна кількість поживних речовин і енергії: 270...275 ккал (1130...1150 кДж) обмінної енергії, сирого протеїну – 17...17,5 %, кальцію – 3,1...3,5 і фосфору – 0,8 %.

Друга фаза (301-420 днів) – висока яєчна продуктивність, відносно стабільна жива маса. Обмінної енергії – 265...270 ккал (1109...1130 кДж), сирого протеїну – 15...16 %, кальцію – 2,9...3,3 і фосфору – 0,8 %.

Третя фаза (421-510 днів) – зниження продуктивності, збільшення живої маси за рахунок відкладання жиру. У цей період проходить зміна рівня і напрямку обмінних процесів в організмі. Обмінної енергії зменшують до 250 ккал (1050 кДж), сирого протеїну до 13,5...14,0 %, кальцію до 2,7 і фосфору до 0,7 %.

Повнораціонні комбікорми з низьким вмістом зерна кукурудзи і пшениці мають не більше 250...225 ккал (1050...1070 кДж) обмінної енергії у 100 г. Підвищити калорійність сумішки можна за рахунок збільшення кукурудзи, пшениці, ячменю без плівок, або шляхом додавання кормового жиру, або зміною вмісту протеїну відповідно енергопротеїновим відношенням.

Енергопротеїнове відношення – це кількість обмінної енергії, що припадає на 1 % протеїну в 1 кг корму.

Висока калорійність раціону або широке енергопротеїнове відношення сприяють відкладанню внутрішнього і підшкірного жиру, жирової інфільтрації печінки. Для усунення цих недоліків застосовують обмежену годівлю несучок.

Поїдання корму курками залежить від щільності посадки, тривалості освітлення, температури і вологості повітря. При підвищенні температури від 3 до 29ºС поїдання корму знижується на 1,1...1,2 % у розрахунку на кожний градус. А тому у спекотний період необхідно поживність комбікорму підвищувати.

При годівлі несучок батьківського стада до комбікорму включають більше вітаміну А на 25 %; В₄ - на 20; К, В₃і В₄– на 100 %. Крім того, до комбікорму вводять вітаміну Е – 10 г, В₁– 2 і вітаміну С – 50 г на 1 т комбікорму.

При утриманні в клітках поїдання комбікорму у курок-несучок знижується на 10...15%.

91.

92. Годівля курчат. У перші 4-5 днів згодовують нульовий раціон. Використовують легкозасвоювані корми без мінеральних добавок. У 100 г комбікорму – 295...300 ккал (1235...1255 кДж) обмінної енергії, 18 % сирого протеїну, 3...4 % клітковини.

Використовують три- чи двократну зміну раціонів: 5-30, 31-90, 91-150 діб; 5-60,61-150 діб. Рівень протеїну відповідно – 20; 17,5 і 13,5 % та 20; 14 %; обмінної енергії – 285, 260, 250 і 285, 260 кккал.

Для курчат м’ясних ліній – обмінної енергії при трикратній зміні раціонів 290-270-250 і сирого протеїну – 21; 17,5 і 13,5%. З 60-денного віку годівлю курчат обмежують зміною калорійності раціонів або використанням “голодного” дня один раз на тиждень.

93. Норму годівлі для кролів та нутрій визначають за живою масою, віком, фізіологічним станом.

Застосовують сухий (повно раціонними комбікормами) і комбінований (змішаний) типи годівлі кролів.

В малоконцентратних раціонах концентровані корми становлять 20-30 %; в напівконцентратних 45-55 % концентрати, 25-30 % – сіно, 10-15 % варена картопля і 5-10 % – соковиті корми.

В концентрат них раціонах частка концентрованих кормів досягає 70-80 %, трав’яне борошно – 20-30 % поживності.

Потреба кролів в поживних речовинах: 0,3-0,4 к. од на 1 кг живої маси, або 0,35-0,45 МДж обмінної енергії; перетравного протеїну на 0,1 к. од.: сук рільним і лактуючим кролицям –15-18 г, молодняку до 4 міс. – 16-17, ремонтному молодняку і кролематкам в непарувальний період – 12-16 г.; клітковини у сухій речовині: дорослі кролі – 15-20, підсисні кролематки – 10-15, молодняк – 12-15 %; жиру –2-3,5 г із розрахунку на 0,1 корм. од. раціону; кальції і фосфорі відповідно 0,3-0,5 та 0,2-0,3 % сухої речовини раціону. Добова потреба в солі складає: для кроленят – 0,5 г, дорослих кролів – 1,0-1,5, сук рільних та лактуючих кролиць – відповідно 1,5 та 2,0-2,5 г.

При зовнішньому утриманні потреба нутрій в обмінній енергії з розрахунку на 1 кг живої маси складає: дорослі – 0,46-0,5, підсисні – 1,05-0,84, відлучений молодняк – 0,73-0,59 МДж. На 100 кДж енергії нутріям потрібно при концентратно-соковитих раціонах 0,9 г перетравного протеїну, при концентрат них (закриті приміщення) – 1,1 г. Потреба в жирі складає 3-4 % сухої речовини раціону, в клітковині : для лактуючих самок і молодняку до 5-місячного віку – 5-8 %, самкам в період парування і вагітності та молодняку після 5 міс. – 9-10 % сухої речовини раціону.

94.

95.

96.

97.

98.

99.

100.

101.

102.