Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TEMA__4_UKR.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
04.06.2015
Размер:
285.18 Кб
Скачать

ПЛАН-КОНСПЕКТ

проведення занять з студентами МДАУ

денної форми навчання

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Тема № 4. «Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики»

Навчальна мета: ознайомити студентів з глобальними проблемами людства, соціально-політичними конфліктами з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження, класифікацією об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій, сучасними інформаційними технологіями та безпекою життєдіяльності людини, особливістю впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства, соціальними факторами, що впливають на життя та здоров’я людини

Час: 2 години.

Місце проведення: аудиторія.

Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.

Література: 1. Ю.С. Скобло, Л.М. Тіщенко «Безпека життєдіяль-ності», Навчальний посібник,- Винниця: «Нова книга», 2000 р., стор. 112 – 123. 2. В.С. Джигирей, В.Ц. Жидецький «Безпека життєдіяльності», Під-ручник, - Львів: «Афіша», 2001 р., стор. 31, 48 – 51, 3. З.М. Яремко «Безпека життєдіяльності», Навчальний посібник,-Київ, Центр навчальної літератури, 2005 р., стор. 54 - 69. 4. Ю.С. Скобло, Т.Б. Соколовська «Безпека життєдія-льності», Навчальний посібник,- Київ: «Кондор», 2006 р., стор. 151 - 154.

Порядок проведення занять.

  1. Організаційний момент – 3 хв.

  • перевіряю присутніх;

  • оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.

2. Викладення матеріалу теми - 72 хв.

Питання, які вивчатимуться:

1. Глобальні проблеми людства.

2. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.

3. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.

4. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини.

5. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

3. Підведення підсумків – 5 хв.

  • оголошую оцінки; відповідаю на запитання;

  • указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.

Завдання на самопідготовку:

    1. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни.

    2. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення.

    3. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій.

    4. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

    5. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія. Зростання злочинності як фактор небезпеки.

    6. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС.

Питання та їх зміст.

1. Глобальні проблеми людства.

Гострі глобальні проблеми активно вивчали провідні вчені світу (політологи, соціологи, демографи, економісти, географи, біологи, математики та ін.). їх зусиллями наприкінці 60-х-на початку 70-х років XX ст. сформувалася нова міждисциплінарна наука - глобалістика.

Проте перші наукові передбачення таких проблем були зроблені значно раніше. «Батьком» глобалістики можна вважати англійського вченого-монаха Т.Мальтуса, який ще на початку XIX ст. проаналізував глобальну проблему зростання народонаселення.

У другій половині XIX ст. з'явилося багато праць учених, що стосувалися взаємовідносин суспільства і природи. Теоретичні основи сучасної глобалістики заклали на початку XX ст. французький учений Теяр де Шарден та український учений В.І.Вернадський, котрі розробили вчення про «ноосферу» - як сферу панування розуму на нашій планеті.

Терміном «глобальні проблеми» (від лат. «глобус» - земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому.

Усі глобальні проблеми (звичайно, умовно) можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні.

Політичні проблеми. Найнебезпечнішими для людства є:

1. Війни та гонка озброєнь в глобальному масштабі.

2. Економічні і політичні протистояння Сходу і Заходу, Півночі та Півдня.

3. Регіональні релігійні і військово-політичні конфлікти в Європі, Азії та Африці.

Упродовж багатьох століть на політичний розвиток людського суспільства впливали дві протилежні тенденції - створення світових імперій та національних держав. Тривалий час інтеграційні процеси, яких вимагав розвиток світового господарства, йшли шляхом створення велетенських наддержав - імперій. У таких державах можна було мобілізувати великі трудові і фінансові ресурси, створити місткий внутрішній ринок.

Але поступово почала домінувати тенденція створення порівняно невеликих держав на національній основі, яка остаточно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямків світового політичного розвитку постійно призводила до виникнення спочатку міжплемінних, а потім міжнаціональних суперечностей, які дуже часто вирішувались за допомогою воєн.

Саме світові війни, до яких були залучені людські і матеріальні ресурси більшості країн світу, показати, що світові проблеми, насамперед політичні, треба якось вирішувати. Для цього після Першої світової війни була створена Ліга Націй, а після Другої світової - Організація Об'єднаних Націй. Проте, протистояння упродовж 1920 - 80-х років двох військово-політичних блоків (що отримало назву протистояння Сходу і Заходу) призвели до небаченої у світі гонки озброєнь і нарощування арсеналів зброї масового знищення, насамперед ядерної. Це поставило людську цивілізацію на грань фізичного самознищення, бо використання навіть частини ракетно-ядерного потенціалу двох наддержав того часу, СРСР і США, могло викликати ланцюг екологічних катастроф, що отримали назву "ядерної зими".

Зараз більшість регіональних конфліктів виникає на національній або релігійній основі. Особливо небезпечною є широка смуга регіональних конфліктів, що виникла на південних межах колишньої світової соціалістичної системи. Вона простягнулась від Південної Європи до Центральної і Південної Азії. Постійно спостерігається протистояння між християнським та мусульманським світом. У багатьох мусульманських країнах посилюються ісламський фундаменталізм, який становить суттєву загрозу для міжнародної стабільності.

Регіональні конфлікти часто породжують ще одну важливу сучасну проблему - міжнародний тероризм. Щоб досягти своєї мети, ворогуючі сторони часто вдаються до захоплення заручників, вибухів у літаках, поїздах, супермаркетах та інших місцях масового скупчення людей.

Вирішення проблеми регіональних конфліктів можливе лише при усуненні їх причин, які найчастіше полягають в існуванні тоталітарних режимів, національному, релігійному і соціальному гнобленні.

Екологічні проблеми. Знищення природних ресурсів. Забруднення навколишнього середовища. Збіднення генофонду Землі.

В останні десятиріччя суспільство все більше турбує стан навколишнього середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Створення ж штучного середовища для життя людей є або абсолютно неможливим, або надзвичайно дорогим (американські проекти «штучної біосфери»).

Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування. Збідніння природних ресурсів посилюється тим, що слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових, водних та інших ресурсів).

У другій половині XX ст. загострилися проблеми забруднення навколишнього середовища. Викид промислових відходів, хімічне забруднення ґрунтів сільськім господарством, шкідливий викид автомобілів, велика кількість побутового сміття – це не повний перелік джерел забруднення навколишнього середовища. Існують і такі специфічні види забруднень, як шумове та забруднення електромагнітними хвилями.

У зв'язку з неперервністю повітряного простору та швидким кругообігом речовин в атмосфері спостерігається велике розсіювання забрудників. Тому глобальні зміни в атмосфері можливі вже у найближчі десятиріччя, якщо людство не вживе кардинальних заходів. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми «парникового ефекту», «озонових дір», кислотних дощів, пилового забруднення.

У 70 - 80-х роках XX ст. учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону (О3,) у стратосфері, особливо над полярними і приполярними районами. Це явище отримало назву озонових дір. Вони небезпечні тим, що зменшення вмісту О3 дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим променям, які є шкідливими для живих організмів.

Для тих регіонів світу, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема «кислотних дощів». Уперше з цією проблемою зіткнулися на Північному Сході США, у Великобританії і Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії.

Потрапляючи в ґрунти, кислотні дощі зменшують в них кількість поживних сумішей калію, кальцію, магнію, гнітюче впливають на ріст рослин, а інколи приводять до їх повної загибелі. Найбільш чутливо на випадання таких опадів реагують хвойні ліси.

Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Спочатку зникають планктонні організми, потім гине риба, яка не має корму, розм'якшуються панцирі ракоподібних і молюсків. Значних збитків завдають окисли і кислоти сірки матеріалам і спорудам. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур і вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються у гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам'ятників, які, простоявши століття або навіть тисячоліття.

Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові і озерні води. Основну масу забрудників приносять річкові води у Світовий океан, але багато їх надходить разом із атмосферними опадами, а також в результаті господарської діяльності людини в акваторіях океанів і морів.

Найбільш забрудненими районами Світового океану вважаються внутрішні моря Європи (Балтійське, Чорне, Азовське, Північне, Середземне) та Азії (внутрішнє Японське, Жовте, Яванське), а також Перська та Мексиканська затоки.

Надважливою екологічною проблемою людства є - деградація земель. Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, хоч, втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.

Деградацію земель спричиняє багато факторів. Це, гірничі розробки, посилення водної і вітрової ерозії внаслідок людської діяльності, хімічне забруднення ґрунтів міндобривами та отрутохімікатами.

Внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогосподарських культур і навіть тимчасово підвищити родючість земель, проте з часом в ґрунті нагромаджуються шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин через харчові ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму людини, збільшуючи захворюваність і смертність.

Демографічні проблеми. Для країн третього світу характерний «демографічний вибух», а в розвинених країнах спостерігається постаріння і депопуляція населення.

Проблеми народонаселення є невід'ємною частиною глобальних проблем сучасності, до складу яких входять також проблеми війни і миру, зростаючого розриву в рівнях економічного розвитку країн різного типу, забруднення довкілля, забезпечення продовольством населення Землі, водних, сировинних і енергетичних ресурсів, боротьби з міжнародним тероризмом і організованою злочинністю.

Прирости населення в різних регіонах різні. Переважаюча більшість населення живе в країнах, що розвиваються. У цій групі країн на при кінці XX ст. проживало 4087 млн осіб (разом з Китаєм). До 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд осіб, що становитиме 95% приросту населення світу.

Особливо динамічно зростає населення в країнах Африки, де природний приріст становить 3% на рік, тобто 10 мли осіб щорічно. Середньорічні темпи природного приросту населення країн Азії і Латинської Америки становлять 1,8%, серед яких виділяються Індія, країни Західної і Південної Азії, Центральної Америки і Андської групи.

Кількість населення економічно розвинених регіонів світу знизилося із 33,1% у середині XX ст., до 24,1% в останній чверті століття. За прогнозними розрахунками ООН спад триватиме й далі. В той же час відбулося зростання цього показника в країнах Азії, Африки, Латинської Америки - з 66,9%. у 1950 р. до 79,5%, у 2000 р.

В останній чверті XX ст. у розвинених країнах Європи, Північної Америки, в Австралії, Японії природний приріст не перевищує 1 % на рік. Зниження показників народжуваності викликає зміну вікової структури населення (зменшення частки дітей і молоді, збільшення кількості людей похилого віку, тобто «постаріння населення»), зменшення його кількості в працездатному віці, депопуляції в майбутньому.

Новий тип вікової структури викликає складні проблеми економічного, політичного і культурного характеру.

У групі країн нової індустріалізації (Східна Азія, окремі країни Латинської Америки) показники природного приросту становлять від 0,7 до 1,5% У результаті втілення у життя програми планування сім'ї.

У великій групі країн тропічної Африки, Південної Азії, деяких країн Центральної і Південної Америки, а також країн мусульманського Сходу зберігаються традиції високої народжуваності і природний приріст перевищує 2,5 - 3%.

У найбагаточисельнішій групі країн, що розвиваються (Індія, Індонезія, країни Індокитаю, Мексика, Колумбія, Венесуела, Чилі. Єгипет, Туніс та ін.), де діють державні програми планування сім'ї, показники природного приросту населення коливається від 1,5 до 2,5%.

Потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуації полягає в тому, що населення світу вступає в своє майбутнє з 1 млрд безробітних, 1 млрд голодуючих. 1 млрд неграмотних, 2 млрд, що живуть в умовах відносного або абсолютного перенаселення, 1,5 млрд знедолених, що знаходяться за «межею бідності».

Економічні проблеми. До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сировинну та продовольчу. З одного боку, економічні проблеми стосуються безпосередньо кожного жителя, як споживача продукції. Адже дефіцит сировини, енергії, продуктів харчування призводить до зростання цін на готову продукцію, а отже - до зниження життєвого рівня населення, особливо в найбідніших країнах.

З іншого боку, в глобальних масштабах, економічні проблеми втрачають гостроту у зв'язку з тим, що людство почало їх ефективно вирішувати. Зараз, наприклад, вже не стоїть питання про те, чи ресурсний потенціал нашої планети дасть змогу прогодувати шість чи навіть десять млрд жителів. Тієї сільськогосподарської продукції, яка виробляється в останні роки, цілком достатньо для повноцінного харчування всіх жителів Землі. Проблема полягає в тому, що вона дуже нерівномірно розподіляється між різними регіонами і країнами.

Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони насамперед недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням.

Активізація пошукових робіт дала змогу досягти позитивного балансу між кількістю ново розвіданих запасів корисних копалин і розмірами їх видобутку. Проте доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це призводить до подорожчання сировини і енергії, а значить, і всієї продукції різних галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинної та енергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідходного і безвідходного виробництва.

Серед глобальних економічних проблем є продовольча проблема. Вона визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, що харчування є фізіологічною потребою людини.

Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. У сучасному світі продовольча проблема тісно пов'язана з іншими глобальними проблемами: демографічною, енергетичною, екологічною. Недостачу в продуктах харчування людство відчувало завжди.

Виділяють чотири групи чинників, які впливають на глобальну продовольчу проблему:

  1. Природні умови і розміщення населення.

  2. Світовий транспорт і зв'язок, що забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовнішній ринок.

  3. Політична ситуація у світі.

  4. Світова економіка і торгівля у їх єдності.

2. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.

Минуле століття увійшло в історію людства не тільки своїми науково-

технічними відкриттями, а й як століття, що вписало в цю історію низку чорних сторінок, серед яких і одне з найбільш потворних і трагічних суспільно-соціальних явищ – тероризм.

Тероризм (від лат. іеггог - страх, залякування) - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, заляку­вання урядів та населення для досягнення певних цілей.

Наприкінці XX століття проблема тероризму набула особливого значення. Тероризм став багатоликим за своїм характером. Він здійснюється не тільки екстремістськими організаціями і злочинцями – одинаками, а й у ряді тоталітарних держав – їхніми спецслужбами. Найзагрозливіший міжнародний тероризм, стрімке зростання якого завдало страждань, призвело до загибелі багатьох тисяч людей.

Практично всі збройні конфлікти, які виникали за останні роки в Африці, Азії, на Ближньому Сході, на території СНД, супроводжувались хвилею диверсійно-терористичної діяльності, внаслідок якої передовсім страждало мирне населення.

Соціальна нерівність у суспільстві, національно-конфесійні суперечності і відсутність ефективного правового регулювання громадської і релігійної діяльності сприяли утворенню значної кількості екстремістських націоналістичних організацій і фанатичних релігійних сект, які мають воєнізовані формування і визнають тероризм як основний спосіб боротьби із своїми супротивниками.

До найвідоміших міжнародних терористичних організацій слід віднести «Ірландську республіканську армію», «Червоні бригади», «Аум Сінріке», «Хамас», а також «Світовий фронт джихаду», створений Бен Ладеном.

Світовий досвід свідчить, що організатори терористичних акцій мають на меті:

1. Сіяти страх серед населення.

2. Викликати протести проти політики урядів.

3. Завдавати економічних збитків державі або приватним фірмам.

4. Проводити потаємні терористичні акти проти своїх супротивників або правоохоронних органів.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

  1. Напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякуван­ня та демонстрації сили.

  2. Захоплення державних установ або посольств, супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський ре­зонанс.

  3. Захоплення літаків, транспортних засобів: політич­на мотивація – звільнення з тюрми товаришів по партії, кримінальна мотивація - вимога викупу.

  4. Насильницькі дії проти особистості жертви, для залякування або в пропагандистських цілях.

  5. Викрадення, з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофі­нансування.

  6. Політичні вбивства - один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби.

  7. Вибухи або масові вбивства, розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей.

  8. Розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пун­ктів віспою та бубонною чумою.

До 80-х років XX ст. ареною активного терору залишалась Європа. В європейських аеропортах регулярно захоплювали літаки. Від рук терористів гинули політичні діячі: в Іспанії баскські терористи вбили прем'єр-міністра Корреро Бланко, в Італії - екс-прем'єра Альдо Моро. В 70 - 80 роки у всьому світі часто гриміли вибухи в громадських місцях - вокзалах, аеропортах, магазинах, житлових будівлях.

Тероризму вистачало і в екс-СРСР, хоча офіційно його не існу­вало. Організацій, які боролися за незалежність, фактично не було. Але це не заважало терористам-одинакам здійснювати напади на перших осіб держави.

Особлива ситуація склалась у Росії у зв'язку з Чечнею - події в Будь- оновську, Москві, Волгодонську, Буйнакську, Беслані. Чечня стала одним з центрів світового мусуль­манського тероризму.

Ісламський фундаменталізм усе відвертіше нагадує про себе на світовій політичній арені, перетворюючись на небезпечну силу, на­самперед для бага-токонфесійних держав планети. Експерти попере­джають, що в наступному десятиріччі рух ісламістів, який надихають крайні радикали в мусульманському суспільстві, може набути глобаль­них розмірів і накрити хвилею терактів більшу частину планети.

Протягом декількох останніх років ісламські фундаменталісти вже продемонстрували рішучість боротися будь-якими, в тому чи­слі кривавими методами проти своїх супротивників в різних регі­онах земної кулі. На Близькому Сході - це представники палес­тинських угруповань «Хамас», націоналістичні та ісламські рухи - бойовики правого крила ФАТХа «Танзім». В Афгані­стані - це представники організації Усами бін Ладена «Аль-Каїда».

Чотири вибухи, які пролунали 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, Ва-шингтоні та біля Піттсбурга вразили світ. Терористам з організації Усами бін Ладена «Аль-Каїда» вдалося захопити декілька цивіль­них літаків, за штурвалами яких терористи-смертники таранили вежі Всесвітнього торгового центру та будівлю Пентагону. Внаслідок вибуху та пожежі завалилися Північна та Південна вежі торгового центру У цьому теракту загинуло близько 3 тисяч чоловік.

Сьогодні тероризм є фактором не тільки внутрішньодержавного значення, а більшою мірою міжнародного. Тероризм, як досить масове антисоціальне явище, не був характерним для України за часів Радянського Союзу, що обумовлювалось майже неможливістю проникнення на територію суб’єктів міжнародного тероризму та посиленим контролем за проявами злочинності в межах країни.

Підвищення імовірності реалізації терористичних актів в Україні на початку 21 століття пов’язане зі:

1. Зростанням кількості проявів тероризму у світі взагалі.

2. Утвердженням України, як незалежної держави, що сприяло перетворенню її у відкрите суспільство із збільшенням можливостей для проникнення на територію країни суб’єктів міжнародного тероризму.

3. Розташуванням на перетині шляхів між заходом і сходом, в результаті чого Україна може вимушено стати ареною зіткнення релігійних, економічних, національних інтересів сусідніх із нею країн.

4. Посиленням внутрішньої соціальної нестабільності в країні.

5. Втрата економічної безпеки, безробіття, зниження загального рівня життя населення призвели до зростання злочинних проявів, збільшення кількості зброї у незаконному обігу, боротьби злочинних формувань за сфери впливу та анонімних терористичних загроз.

6. Збільшенням фінансування сучасної терористичної діяльності, посиленням її технічного та матеріального оснащення.

Найбільш поширеною в Україні мотивацією скоєння терактів виступає:

А) Кримінальна діяльність, особливо її транснаціональні форми і пов’язана із нею легальна торгівля зброєю, радіоактивними матеріалами.

Б) Намагання перешкодити громадській, політичній або економічній діяльності.

В) Створення ускладнень або напруження у міждержавних відносинах.

Тероризм – суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому,

цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Технологічний тероризм – злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру.

Найбільша імовірність реалізації терористичних актів існує на потенційно небезпечних об’єктах, на яких є можливість швидко та порівняно просто ініціювати надзвичайні ситуації, що супроводжуються значними наслідками (як людськими жертвами, так і матеріальними збитками, екологічними наслідками). В Україні до таких об’єктів відносяться:

- атомні електростанції;

- транспортні вузли (в тому числі аеропорти, залізничні станції);

- магістральні трубопроводи;

- військові склади і арсенали, де зберігається хімічна зброя;

- промислові підприємства, склади, установи, організації, які виробляють, зберігають, продають біологічні препарати, високотоксичні і отруйні речовини.

Оскільки на території України функціонує велика кількість радіаційно небезпечних об’єктів, то проблема ядерного тероризму є дуже актуальною.

Причини виникнення тероризму. як явища, мають соціальний характер і пов’язані з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистості у різних країнах світу.

За причинами виникнення тероризм поділяється на види:

1. Соціальний (ідеологічний) тероризм, який має на меті корінну або часткову зміну економічного або політичного устрою власної країни.

2. Національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації етносепаратистського плану, які мають на меті боротьбу проти економічного та політичного диктату національних держав і монополій.

3. Релігійний тероризм, який виникає у випадках, коли релігійна самосвідомість стає визначальною в політичному протистоянні. Релігійний

тероризм поділяється на фундаменталістський (ісламський) та сектантський.

4. Світоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панівними нормами та стосунками у суспільстві (наприклад, з будівництвом ядерних об’єктів, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобалізації).

5. Кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно-економічних перетворень, змінах у законодавстві.

3. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.

Згідно зі статтею № 3 Конституції України життя та здоров’я людини, її безпека є найвищими соціальними цінностями, за забезпечення яких держава відповідає перед нею. Безпека людини і навколишнього середовища, її захищеність від впливу шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних факторів є неодмінною умовою сталого розвитку суспільства.

Боротьба з тероризмом включає в себе діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності. Терористична діяльність включає в себе:

  1. Організацію, планування, підготовку та реалізацію терористичної акції.

  2. Підбиття до терористичних дій та насильницьких вчинків над окремими особами, організаціями, матеріальними об’єктами, спорудами, цінностями.

  3. Організацію незаконного збройного формування, злочинної організації для проведення терористичних дій, участь у таких діях чи угрупованнях, вербування, озброєння, навчання та використання терористів,

фінансування організацій та угруповань, терористична спрямованість яких відома заздалегідь, а також інші форми сприяння таким особам, угрупованням чи організаціям.

Небезпека зростає у випадку проявів міжнародного тероризму, який здійснюється проти об’єктів підвищеної небезпеки. Його вплив на рівень техногенної безпеки обумовлюється такими особливостями:

По-перше – соціальними, національними, релігійними, політичними проблемами.

По-друге - терористичний акт, крім основної мети – дестабілізації суспільства, має як правило, декілька різних цілей: отримання надприбутків, руйнування певних об’єктів, транспортних засобів, привернення уваги до певних політичних угруповань чи проблем.

По-третє - використання людей, об’єктів економіки для досягнення цілей, що не мають до них відношення.

Об’єктивна оцінка імовірності здійснення на території України масштабних терористичних актів передбачає:

По-перше - виявлення причин загострення проблеми тероризму.

По-друге - оцінку захищеності об’єктів економіки, що можуть стати метою терористів.

За умов збільшення фінансування сучасної терористичної діяльності, посилення її технічного та матеріального оснащення, що супроводжуються

«професіоналізацією» терористів, високий рівень організації терористичних

Угруповань потенційно небезпечні об’єкти техносфери стають більш вразливими до проявів тероризму.

Особливо це стосується об’єктів військово-промислового комплексу, радіаційно-небезпечних об’єктів, хімічно-небезпечних об’єктів та тих з них, де зберігаються небезпечні речовини, вихід яких у навколишнє середовище може призвести до його забруднення та масового ураження населення.

На основні аналізу випадків хіміко-біологічного тероризму встановлено, що найбільш розповсюдженими і доступними хімічними речовинами для проведення терактів є:

1. Токсичні гербіциди і інсектициди.

2. Аварійно хімічно небезпечні речовини: хлор, синильна кислота, фосген та інші.

3. Отруйні речовини: зарин, зоман, ві-ікс, іприт, люїзит.

4. Психогенні і наркотичні речовини.

5. Збудники небезпечних інфекцій: сибірської виразки, віспи, туляремії та інших.

6. Природні отрути і токсини: стрихнін, рицин, бутулотоксин, нейротоксини, тощо.

В результаті реалізації терористичних актів є імовірність виникнення різних за масштабами надзвичайних ситуацій: планетарного масштабу, якщо відбудеться диверсія на ядерних об’єктах, в тому числі на реакторах атомних станцій; та регіонального, якщо в результаті терористичного акта відбудеться зараження навколишнього середовища радіоактивними матеріалами (цезієм – 137, плутонієм, кобальтом – 60).

У цілому ж, підбиваючи підсумки сказаного, слід відзначити, що боротьба з тероризмом у 21 столітті має складний, багатоплановий характер і вимагає значних зусиль держави і суспільства.

Основним суб’єктом керівництва боротьби з тероризмом та забезпечення її необхідними силами, засобами та ресурсами є Кабінет Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з тероризмом у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх основі іншими нормативно-правовими актами. Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах власної компетенції є:

- Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю;

- Міністерство внутрішніх справ України;

- Міністерство оборони України;

- Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій;

- Державний комітет у справах охорони державного кордону України;

- Державний департамент України з питань виконання покарань;

- Управління державної охорони України.

Координацію діяльності суб’єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Суб'єкти, які залучаються до боротьби з тероризмом, у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи; забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об'єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв'язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.

Стратегією зменшення імовірності реалізації терористичних актів в Україні є цілеспрямована політика щодо підвищення рівня фізичного захисту потенційно небезпечних об’єктів на фоні здійснення міжнародного співробітництва в галузі боротьби з міжнародним тероризмом. В якості антитерористичних заходів щодо захисту об’єктів промисловості, транспорту, систем життєзабезпечення та військових об’єктів доцільно передбачити:

а) розробку нормативно-правових і організаційних документів з протидії тероризму на об’єктах підвищеної небезпеки;

б) посилення співпраці щодо проведення роботи з протидії тероризму між суб’єктами антитерористичної діяльності;

в) розробку методик категорування об’єктів науки, промисловості, енергетики і життєзабезпечення за ступенем їх потенційної небезпеки і диверсійно-терористичній вразливості;

г) проведення аналізу небезпеки техногенного тероризму (моделювання і системний аналіз можливих видів небезпек, загроз і вражаючих дій для населення і навколишнього природного середовища), на їх основі розробити карти ризику техногенного тероризму;

д) реалізацію системи заходів організаційного, технічного і економічного характеру щодо забезпечення безпеки населення, що проживає поблизу небезпечних промислових об’єктів;

е) забезпечення найбільш небезпечних об’єктів новим обладнанням на основі комп’ютерних технологій для виявлення вибухових речовин і пристроїв, ідентифікації працюючих на об’єкті за допомогою біометричних систем контролю доступу;

ж) захист від кібер-тероризму при створенні систем комп’ютерного управління технологічним процесом, в якому використовуються небезпечні речовини;

з) здійснення ретельного аналізу причин надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

і) проведення періодичних комісійних обстежень потенційно небезпечних об’єктів, а також створення на них служб безпеки по боротьбі з тероризмом.

4. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини.

Корупція і криміналізація суспільства. Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучас­ності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких: убивства, насильства тощо.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспіль­ного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законо­давстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з на­сильством.

Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його при­дбання не потрібно ніякого дозволу.

Аерозольний балончик - це алюмінієвий контейнер ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйливими речовинами. Отруйливі речовини, які використовують в газовій зброї, викликають тимчасове і зворотне уражен­ня людини. Радіус дії становить - 1,5 - 3 м. Кількість рідини роз­рахована на 5 - 8 с дії. Отруйлива речовина діє на людину протягом 10 - 20 хв. (в міліцейських балонах концентрація отруйливих речовин вища).

У травні 1995 р. було введено в дію розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким дозволялось виготовляти і продавати в Укра­їні газові балончики тільки з двома речовинами: МПК і капсаїцином. Сьогодні в Україні найбільш розповсюджені аерозолі, які міс­тять МПК («Терен»).

Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, збережен­ня і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхід­но мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадя­нам, які досягай 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встанов­леної форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за станом здоров'я може володіти указаним засобом самооборони. Дозвіл оформ­люється за місцем проживання строком на 1 - 3 роки. Після закінчення цього терміну зброю необхідно перереєструвати. Запам'ятайте, забороняється пе­редавати пістолет і патрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденні газової зброї необхідно терміново сповістити про це в правоохоронні органи.

Засобом самозахисту є пневматична зброя. З відста­ні 10 м куля пневматичного пістолета здатна ввійти в м'які тканини людини на 2 мм, чого буває достатньо для того, щоб зупинити злочинця. На придбання пневматичної зброї не потрібно дозволу. Але з січня 1995 р. придбання і вико­ристання пневматики обмежене - щоб купити зброю, яка має калібр більше 4,5 мм і швидкість польоту кулі понад 100 м/с, необхідно взяти дозвіл в органах внутрішніх справ. Цей засіб самооборони також має як недоліки, так і переваги.

Ця зброя досить громіздка і головне - не існує зако­нодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. Їх застосування дуже просте: висмикнеш дротик - брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати такі гучні й пронизливі звуки, що будь-який зловмисник побоїться мати справу з вами далі, не привертаючи до себе загаль­ної уваги. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперерв­ного крику, й вимкнути його, не знаючи секрету, практично неможливо. Засіб вважається доволі безпечним. Єдине застереження - потужність звукового тиску не повинна перевищувати 80 децибел.

Якщо людина не має змоги придбати зброю для самозахисту або не має можливості її застосувати, можна скористатися простими порадами на кожний день щодо особистої безпеки:

1. Гроші та цінні речі тримайте при собі.

2. Портфелі, сумочки не залишайте без догляду.

3. В кафе або барі, перш ніж повісити пальто на вішалку або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи.

4. Не відчиняйте двері незнайомій людині, тримайте двері на ланцюжку.

5. Пам'ятайте, грабіжники можуть приходити під ви­глядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі, навіть працівників міліції

6. Посадові особи зобов'язані самі пред'явити посвідчення.

7. Якщо Ви маєте при собі кишенькові гроші, то, по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте витратити.

8. Не показуйте відкрито, що у Вас із собою багато грошей.

9. Гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню ки­шеню пальта, піджака чи сумки, особливо в переповнену харчами сумку.

10. Нападаючи на жінок, злочинці намагаються вирвати з їхніх рук су-мочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе.

11 Ніколи не носіть разом гроші і документи.

12. Повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освіт­леній та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу.

13. В вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під'їзді будинку, в ліфті.

14. Не ходіть по вулицях з навушниками: можна не почути зло­чинця, що підкрадається ззаду, або чийогось попередження.

15. Уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п'я-ними), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути поби­тим до смерті.

16. Уникайте повертатись додому вночі на самоті.

17. Ніколи не сі­дайте в машину до незнайомих людей.

18. Якщо на Вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найближчого помешкання чи магазину, чи спробуйте погово­рити з нападником і зверніться до його почуттів.

Найсуворіші покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочи­ни через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань.

Поради щодо захисту від зґвалтування:

1. Не провокуйте зґвалтування своїм зовнішнім виглядом, не слід давати щонайменших приводів до залицянь з боку незнайомця.

2. Слід уникати улюблених місць ґвалтівників - віддалених пля­жів, місць для заміського відпочинку, не рекоменду­ється у сутінках ходити через двори, парки та сквери.

3. Обходьте місця, де зби­раються підлітки.

4. При нападі можна спробувати установити контакт зі злочинцем, заставити його думати про жінку як про людину, а не сексуальний об'єкт.

5. За допомогою хитрощів спробувати заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист.

6. При нападі застосуйте фізичний опір - завда­ти удару по больових місцях: в області паху, по очах. Бити треба коліном, ліктем. Спричинити біль можна в ділянці обличчя, шиї, живота. Захищаючись, треба завжди йти до кінця - на карту може бути поставлене життя жінки.

7. При нападі потрібно голосно кричати. Краще кричати «поже­жа», ніж «ґвалтують».

8. При спробі зґвалтування можна сказати злочинцю, що Ви хворі на захворювання, яке передається статевим шляхом (СНІД, сифі­ліс, гонорея).

Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорад­ного стану потерпілої особи караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років (ст. 152 Кримінального кодексу України).

За деякі види зґвалтувань ст. 152 Кримінального кодексу Украї­ни, прийнятого 5 квітня 2001 року, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі терміном до 15 років.

У кожного з нас є свої слабкості, які по-різному відображаються на нашому способі життя, здоров’я і соціальному стані. Деякі з слабкостей переходять на шкідливі звички, що не несуть нам і оточуючим нас людям нічого хорошого. Такі звички є у більшості людей в усьому світі.

Найбільш поширені шкідливі звички:

1. Куріння.

2. Алкоголізм.

3. Наркоманія.

Соціальні шкідливі звички:

1. Сучасна ігроманія

2. Шопінгоманію.

Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Усім нам відомо згубний вплив шкідливих звичок, наприклад куріння, на організм. МОЗ про це постійно попереджає, і вже, напевно, втомився попереджати, але мало хто звертає на це увагу, адже проблеми зі здоров’ям починаються не відразу, а коли вони виявляються (рак легенів і деякі інші), тоді буває вже надто пізно. Саме в таких випадках наслідки шкідливих звичок - тривалі хвороби і в результаті смерть. Профілактика шкідливих звичок допомагає всього цього запобігти.

Деякі шкідливі звички, наприклад наркоманія, не прощають навіть одного єдиного разу вживання згубного для організму речовини, тому варто гарненько подумати, перш ніж ступити на таку доріжку, з якої вже неможливо буде згорнути.

Людина, наважуючись на такий крок, можна сказати, підписує собі смертний вирок, тому що серед людей, хворих на СНІД, величезна кількість наркоманів. Наші шкідливі звички: алкоголь, куріння та інші, - ведуть до соціального падіння людини. Як наркоманія, так і алкоголізм, здатні за дві секунди занапастити життя будь-якої людини, що має подібні шкідливі звички. Людина просто перестає бути собою, всі його бажання грунтуються на тому, щоб добути собі чергову дозу, без якої він вже не може існувати. Це вже не людина, це тварина, що задовольняє лише свої потреби.

Вирватися з утвореного замкнутого кола і жити без шкідливих звичок буває дуже складно, якщо, звичайно, це взагалі можливо. Профілактика шкідливих звичок відіграє у цьому дуже важливу роль. Дуже гірко усвідомлювати, що ми в будь-якому віці можемо придбати шкідливі звички, боротьба з якими не завжди приводить до бажаного результату і це значить, що у наших дітей вони теж можуть з’явитися.

Звідки взагалі беруться шкідливі звички людини і для чого вони йому? Деякі з нас вважають, що куріння допомагає розслабитися і зняти стрес, зайняти якесь особливе становище в суспільстві (так вважається у підлітків), але за все це доводиться платити свої здоров’ям, від якого залежить наше майбутнє і здоров’я наших дітей.

Шкідливі звички: алкоголізм і наркоманія, - починаються з того, що людина хоче піти від своїх проблем, забутися, але в той момент він не усвідомлює, що цим в тисячі разів погіршує свій стан. Покурити «за компанію» з друзями і виглядати при цьому «крутіше» - ось на чому грунтуються шкідливі звички молоді.

В даний час існує безліч клінік, які допомагають у боротьбі проти шкідливих звичок, та їх профілактиці відсутність яких дозволяє жити повноцінним життям і мати здорових дітей, адже життя без шкідливих звичок - це головна складова нашого майбутнього.

Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Кожен день сучасна людина опиняється у центрі щільного натовпу: у транспорті, у великих магазинах, на площах під час святкувань або політичних виступів. Одним з психічних явищ, що може охопити великі маси людей, є колективні переживання.

Колективне переживання - це особливий психічний стан, що охоплює значну кількість людей, емоції та настрій, які тотожні між собою. Колективні переживання об'єднують людей і, відповідно, лежать в основі масових суспільних рухів.

Виділяють два види колективних переживань за змістом: позитивні і негативні. Позитивні, прогресивні переживання прискорюють розвиток людського суспільства. Негативні, реакційні, навпаки, гальмують його рух.

В історії розвитку людства багато прикладів того, як використовувалися і впливали значні маси людей, об'єднані певними переживаннями, на соціально-політичні події.

Головні ознаки маси - це тимчасовість її існування та стихійний характер поведінки індивідів, що складають її.

Виділяють три основні різновиди маси: натовп, зібрана публіка (глядачі в театрі, учасники політичних мітингів) та незібрана публіка (маса прихильників одного з сучасних кумирів).

Найбільш цікаві психічні явища та процеси властиві такому різновиду маси, як натовп.

Натовп це тимчасове об'єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули.

Поведінка індивіда у натовпі змінюється, вона суттєво відрізняється від тієї, що властива йому зазвичай. Це пов'язано з цілим рядом факторів. У масі в індивіда підвищується емоційне сприйняття усього, що він бачить або чує, зростає схильність до навіюваності, заражуваності, різко зменшується здатність до критичної переробки інформації. Інтелекту, послідовності, логічній аргументації немає місця у психології мас.

Людина впевнена у своїй безкарності (завдяки анонімності), у своїй силі (адже маса здатна на те, що не під силу індивіду), втрачає почуття відповідальності за власну поведінку. Ставши часткою натовпу, людина перестає усвідомлювати себе, як особистість, в ній починає переважати несвідоме, а також бажання негайно здійснити навіяні ідеї. Антиіндивідуальна маса як би заманює у себе індивідів, руйнуючи при цьому їх психіку.

До змін, пов'язаних з впливом мас на індивіда, потрібно віднести і ретроградну амнезію - часткову втрату пам'яті на минулі події, що супроводжується знесиленням після серйозного емоційного стресу. Ці показники відповідають стану «фізіологічного афекту». Відповідно карному кодексу багатьох країн, якщо людина діє у стані «фізіологічного афекту» - цей фактор пом'якшує її правову відповідальність за скоєне.

Експерти в області не правових дій доводять, що майже неможливо встановити міру відповідальності конкретної людини у скоєнні групового злочину. Існує факт злочину, але хто перший вдарив, хто конкретно вбив, з'ясувати неможливо. Вбивала маса, ніхто з якої пізніше не міг напевно пригадати послідовність подій та хто саме що робив.

Ще одним цікавим фактором масової поведінки є однаковий вираз обличчя у людей. Це пояснюється тим, що сильне переживання певного емоційно-афективного стану впливає на мускулатуру обличчя та веде до напруження одних і тих самих м'язів у багатьох людей. Обличчя стають схожими, з'являється узагальнене обличчя маси. Завдяки цьому явищу виникає багато складностей під час спроб провести ідентифікацію учасників масових заворушень.

У сучасній психології виділяють чотири основні види натовпу:

1. Випадковий. Спостерігається на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається з зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Зберігається навіть після від'їзду винуватців аварії. Це пов'язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

2. Експресивний. Сукупність людей, що відкрито виражає свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музикальних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

3. Конвенційний. Складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Приклад - групи болільників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них на стадіонах.

4. Діючий. Діючий натовп. Вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні.

У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди:

А) Агресивний натовп. Рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.

Б) Панічний натовп. Поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.

В) Здирницький натовп. Люди прагнуть до надбання певних матеріальних цінностей - це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їх головна особливість - емоційна єдність, але при цьому неминучий конфлікт: цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх.

Г) Бунтівний натовп. З обов’язковий атрибут усіх революційних потрясінь. Найчастіше він характеризується класовою однорідністю та єдністю переконань.

Між різними видами натовпу існують суттєві розбіжності, при цьому реальним є факт швидкої трансформації натовпу з одного виду у інші.

Крок за кроком настрій натовпу, емоції, якими він охоплений, піддається поступовій трансформації.

Особливості поведінки маси, її сила, залежить від психологічних якостей та індивідуальності лідерів (поняття «лідер» походить від англ. to lead - вести). Лідерство - це один з проявів влади, здатність індивіда впливати на людей, спрямовувати їх зусилля на досягнення певних цілей. Коли мова йде про масові соціально-психологічні явища, то для позначення людини, що має владу над натовпом, частіше використовують термін «вождь», аніж «лідер». Така людина легко може перетворити натовп із аморфної маси у руйнівну матеріальну силу.

У залежності від психологічних якостей лідерів поділяють на декілька типів:

1. Апостоли певних вірувань - релігійних, соціальних або суто політичних. Такі лідери - прообраз натовпу, їм властиві його основні якості (елементарна логіка, примітивний розум, цілковите не сприйняття всіляких пояснень та законів, потреба у руйнуванні).

2. Фанатики однієї ідеї - ці люди можуть бути достатньо розумними при звичайних для них умовах, але вони втрачають здатність мислити та аналізувати, в них прокидається особлива несамовитість і навіть манія, коли справа зачіпає якісь певні питання. Фанатики однієї ідеї найчастіше стають вірними та відданими помічниками апостолів.

3. Природжені вороги суспільства - люди, не здатні пристосуватися у суспільстві. Досить мстиві та меркантильні невдахи, особистості з комплексом неповноцінності. Найчастіше це пов'язано з фізичними або розумовими проблемами.

4. Тирани або диктатори - вони добираються до влади, використовуючи результати роботи своїх попередників, вміють примусити натовп любити їх та боятися водночас.

Структурні особливості натовпу. Усі натовпи на початку їх утворення та у стані відносного спокою мають тенденцію набувати колоподібної форми. При цьому характерно існування двох протилежних напрямків руху людей: від периферії до центру та навпаки. Такий безперервний рух у натовпі допомагає швидкому розповсюдженню інформації та розподілу людей за ступенем їхньої активності. Індивіди, які готові прийняти участь у діях маси, концентруються ближче до центру, більш пасивні - на периферії. У випадку виникнення серед учасників натовпу почуття страху або невпевненості люди починають концентруватися у центрі натовпу.

Кордони натовпу мають рухливий характер, відповідно місце положення окремих індивідів постійно змінюється. Таким чином, випадковий спостерігач раптово може опинитися у центрі натовпу. Забезпечити контроль над поведінкою натовпу майже неможливо.

Масова паніка. Паніка - це своєрідний емоційний стан, що виникає як слідство дефіциту або надлишку інформації стосовно якоїсь ситуації та проявляється в імпульсивних діях.

Виникає, коли маса розкладається. Рветься зв'язок між лідером і масою, його наказам вже не надається уваги, як правило, рвуться і взаємозв'язки між масовими індивідами; зникає відчуття масової сили та непоборності, кожен залишається з небезпекою один на один, хвилюється лише за себе незважаючи на інших.

Виникнення паніки найчастіше пов'язано з дією сильного стимулу, який повинен бути інтенсивним, довготривалим або повторюватися певний час (вибух, серія сигналів). Позначення небезпеки за допомогою слів теж може виступати у якості стимулу паніки.

Масова агресія. Агресія - це емоційна реакція на неможливість подолати якісь бар'єри, досягти певних цілей, що виражається у руйнівних діях з метою заподіяти матеріальну, фізичну, психологічну шкоду, або навіть знищити інших людей.

Є декілька основних умов виникнення та розвитку агресії:

А) Фізіологічні (алкоголь, наркотики).

Б) Психологічні (неможливість досягти мети, стан фрустрації).

В) Ситуаційні (наявність лідерів та можливостей прояву агресії).

Г) Провокаційні дії з боку влади або якийсь привід, що підтверджує безнадійність ситуації

Д) Конкретний об'єкт агресії.

Найефективніший механізм впливу на діючий натовп - позбавлення його учасників анонімності: фіксування облич людей за допомогою теле- і відео зйомок, активне демонстрування їх у репортажах з місця подій, а також на великих екранах, встановлених поблизу місця розташування натовпу; або позначення учасників натовпу за допомогою фарби, яку не можна змити. Ці та подібні заходи помітно знижують активність та агресивність натовпу.

5. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

Психіка людини і безпека життєдіяльності. Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людь­ми, які жили 20 - 30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і слуху, не стало колишньої сили, витривалості.

Це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці.

Психіка - це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єк­тивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах пси­хічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.

Розвиток психіки - це ре­зультат еволюції нервової системи, її ускладнення під впливом навколишнього се­редовища.

Психічні процеси - це короткочасні процеси отримання, пере­робки інформації та обміну нею (наприклад, відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля).

Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні пере­живання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депре­сія, стрес).

Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність від­повідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трап­ляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбережен­ня, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень?

Причинами можуть бути внутрішні фактори: індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду, фактори зовнішнього середовища.

Усім живим істотам притаманна перша сигнальна система - ре­акція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Людина має другу сигнальну систему - реакція на слова, словосполучення, які вона чує або промовляє.

Для людини слово - це не тільки поєднання звуків чи зобра­ження букв, насамперед форма відображення матеріальних явищ і предметів навколишнього світу в поняттях і думках. За допомогою слова утворюються загальні поняття, передаються сигнали про кон­кретні подразники. Слово служить принциповим подразником, сигналом сигналів. Воно може бути негативним подразником і викликати негативні емоції, стре­сові ситуації, розлади нервової системи, що призводить до пору­шення функціонування всього організму.

Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведінки людини:

  1. Інстинктивна поведінка - це дії, вчинки, які успадковуються видом «Ното заріепз». На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків ін­стинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані із самозбе­реженням, продовженням роду.

  2. Поведінка за навичками - це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).

  3. Свідома поведінка - найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.

Розрізняють:

1. Свідомість конкретної людини - це її знання про світ.

2. Самосвідомість конкретної людини – це її знання про саму себе, свої реальні та потенційні можливості.

Індивідуальна свідомість спрямовується на зовнішній і внутрішній світ. Показники самосвідомості - самопізнання, самоконтроль, самовдосконалення є вершиною розвитку особис­тості.

Властивості людини. До них належить все те, що:

  1. Зумовлює її відмінність від інших - стать, темперамент, риси.

  2. Виявляється у взаємодіях з іншими суб'єктами або предмета­ми навколишнього середовища - особливості поведінки, спілкуван­ня, поведінка в конфліктних ситуаціях.

Властивості людини характеризуються умо­вами появу, ступенем прояву, можливостями вимірювання.

Вони класифікуються за трьома основними ознаками:

  1. Атрибути - це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити, без яких вона не може існувати.

А) Стать - сукупність анатомо - фізіологічних ознак організму, яка забезпечує продовження роду, дає змогу розрізнити у більшості орга­нізмів жіночі і чоловічі особливості. Відмінності статей: генетичні, морфологічні, фізіологічні, психологічні. Це можна довести такими ознаками:

- дівчата переважають хлопців щодо вербальних здібностей;

- хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно - просто­ровими здібностями;

- міжпівкульні зв'язки у жінок більш численні, тому вони кра­ще синтезують інформацію обох півкуль, це пояснює феномен жіночої інтуїції;

- жінки мають вищі показники лінгвістичних функцій, пам'яті, аналітичних здібностей, які пов'язують з більшою активністю лівої півкулі мозку;

- перевага правої півкулі у чоловіків вирізняє їхні творчі, художні здібності, дає можливість краще орієнтуватись у просторі;

- «жіноче» має забезпечити незмінність нащадків від покоління до покоління, воно орієнтоване на збереження вже існуючих ознак, це пояснює більшу психічну стійкість жінок;

- «чоловіче» пов'язане з необхідністю адаптації до нових неві­домих умов, це пояснює більшу психологічну індивідуаль­ність, серед чоловіків частіше трапляються талановиті, але й психічно хворі особи;

- жінки легко пристосовуються на індивідуальному рівні до зов­нішнього світу;

- у чоловіків значно менші здібності до виживання у несприят­ливих умо-вах.

Б) Вік - характеризує період (тривалість) життя людини, стадії її життя. Відлік віку ведеться від народжен­ня до фізичної смерті.

Виділяють чотири підвиди віку: хроноло­гічний, біологічний, соціальний і психологічний.

Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологічного часу, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік. Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є. Після 40 років спостерігається зво­ротна тенденція. І чим старшими вони стають, тим більше «молодшають», і лише біологічний вік нагадує про справжні роки.

Головна особливість психологічного віку - це взаємний вплив минулого, сьогодення та майбутнього на сприйняття сучасного, а через нього - і на поведінку людини. Людина сприймає сучасність через вплив минулого.

Вікова психологія визначає - дорослою людина стає після 25 років – розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рі­шення, за свої дії.

Розрізняють періоди розвитку дорослої людини:

  • рання зрілість, 25 - 35 років - включення до всіх сфер людсь­кої діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психоло­гічна криза переоцінки життєвого шляху;

  • середня зрілість, 35 - 45 років - пошуки відповіді на основні питання. Що таке життя? Про що мріяв? Що досягнуто? Переоцінка цілей і досяг-нень, криза середини життя - усвідомлення того, що не все реалізоване, цілі не досягнуті;

  • пізня зрілість, 45 - 60 років - глибинне оновлення особистос­ті, відбувається концентрація інтересів на собі, з'являється надмір­на турбота про себе, 50 – 60 років - спостерігається висока продуктивність, наяв­ність другого піку творчості;

  • похилий вік, 60 - 75 років;

  • старість, 75 - 90 років;

  • довгожитель, після 90 років.

В) Темперамент - це риса, яка визначає нашу індивідуальність. Люди відрізняються один від одного своєю поведінкою, по-різному прояв­ляють свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовніш­нього середовища. Одні врівноваженні, обмірковані, не показують зовні свої почуття, інші нервують, емоційно збуджуються та вибухають вул­каном почуттів з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з оточенням, життєрадісні, інші - навпаки, замкнуті та стримані. Одні легко перехо­дять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя, інші – зміну життєвих умов переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов.

Від типу темпераменту - холерик, сан­гвінік, флегматик, меланхолік – залежить хід виконання, кінцевий результат діяльності.

При організації робочих пар враховують найбільш ефектив­ну роботу у парах: холерик - сангвінік; сангвінік - меланхолік; меланхолік - флегматик.

На базі темпераменту в людини формуються риси її якості, життя.

Г) Здоров'я, мова, спрямованість.

  1. Риси - це стійкі властивості, що проявляються постійно.

А) Інтелект (глузд, розум, розсудливість) у загальному розумінні - це мислительні здібності людини.

Сутність інтелекту це вміння орієнтуватися в умовах, які склалися, та дії до них. Дозволяє забезпечити реалізацію здатності людини до оцінки ситуації, прийняття рішення та відповідної поведінки. Має особливе значення в нестандартних ситуаціях.

До найважливіших характеристик інтелекту належать: глибина, критичність, гнучкість, широта розуму, швидкість, оригінальність, допитливість.

Життєдіяльність та будь-яка діяльність людини неможливі без відповідальності її суб'єкта.

Б) Відповідальність - це поняття, яке відображає об'єктивний, кон­кретно-історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаємних вимог.

Відповідальність визначає ставлення людини до обов'язку, наслідків своєї поведінки, виявляється у вчинках, діях, позиціях, рішеннях, намірах, планах людини. У різних видах діяльності та ситуаціях людина проявляє відповідні психічні властивості - базові риси, які е бажані та не дуже бажані.

Для осіб чоловічої статі характерними є такі риси - суворість, реалістичність, наполегливість, відповідальність, базова готовність до зростання та змін, високий самоконтроль поведінки, формаль­ність у контактах.

Для жіночої статі - сердечність, гнучкість, низь­кий самоконтроль пове-дінки, інтерес до участі в суспільних спра­вах, низький рівень самостійності, доброта.

В) Характер - це сталі риси особистості, що формуються і прояв­ляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. Характер є сукупністю певних рис особистості. Існує декілька підходів до класифікації характеру людиною. Нас цікавить класифікація за її ставленням до певних аспектів ді­яльності:

- до праці - працелюбство, старанність, відповідальність, ініці­ативність, настійливість, схильність до творчості, протилежні - пасивність, безвідповідальність, лінощі;

- до інших людей, колективу, суспільства - товариськість, чуй­ність, уважність, колективізм, протилежні - замкненість, презирство, індивідуалізм;

- до самого себе - самоповага, гордість, самокритичність, протилежні - са­молюбство, самовпевненість, егоїзм;

- до речей - акуратність, бережливість, щедрість, протилежні – неохай-ність, недбалість, скупість.

Г) Наполегливість, сміливість, ніжність, самостій­ність.

  1. Якості - це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій.

А) Здібності - це психофізіологічні властивості людини, які реалізу­ють функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки - від­чуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Розрізняють:

  • загальні здібності - при­таманні багатьом людям;

  • спеціальні здібності - да­ють змогу досягти високих результатів в якійсь галузі діяльності.

Особливі здібності, які виявляються в творчому розв'язанні завдань, називаються талантом, а людей, яким вони притаманні - таланови­тими. Найвищий ступінь у розвитку здібностей є геніальність.

Природні можливості розвитку здібностей кожної людини нази­вають задатками.

Задатки розвиваються у процесі виховання, навчання та практичної діяльності. Належать психологічні процеси, ступінь їх прояву. Однією з особливостей психологічного процесу є відчуття.

Відчуття - це основа знань людини про навколишній світ, це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при безпосередній дії їх на її органи чуття.

Б) Сприйняття - це відображення у свідомості людини предметів як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чуття, початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на органи чуття в даний час.

Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітико-синтетична діяльність усієї кори головного мозку. За допомогою сприйняття людина спроможна своєчасно вияви­ти небезпечну ситуацію і адекватно реагувати на неї. Особливості сприйняття - пороги зору, слуху, час реагування на небезпеки, надійність сприйняття в умовах дефі­циту часу, сприйняття простору.

В) Пам'ять - відображення реальності, що діяла в минулому, здатність людини фіксувати, зберігати і відтво­рювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички).

Людська пам'ять утримує два види інформації:

  • генетичну - зберігає інформацію, накопичену в процесі еволюції впродовж багатьох тисячоліть. Виявляється безумов­ними рефлексами та інстинктами, передається спадково.

  • набуту - зберігає інформацію засвоєну людиною в про­цесі життя, від народження до смерті. Реалізується в умовних рефлексах.

Поділяється за формами на:

- миттєву пам'ять - форма збереження інформації впродовж незначної миті. Час збереження сліду інформації в миттєвій пам'яті – 10 - 60 с.

- короткочас­ну пам'ять - форма збереження інформації впродовж декілька хвилин.

- проміжну пам'ять - форма збереження інформації до появи можливості переводу її на довготривале утримання. Час збереження інформації – години.

- довготривалу пам'ять - форма збереження інформації без обмежень.

На розвиток якості пам'яті впливають фізичний і пси­хічний стан людини, тренованість, професія, вік. До 20 - 25 років пам'ять покращується. До 30 - 40 років зали­шається на тому ж рівні. Потім йде на спад. Професійна пам'ять зберігається і в по­хилому віці.

Г) Мислення - це найвища форма відображення реальності та сві­домої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосеред­кування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найважливіше значення в про­цесі мислення мають слова, мова, аналізатори.

Мислення спрямовується на вирішення завдань – від найпростіших, елементарних, до складних.

Вся розумова діяльність складається з операцій:

  • аналіз - мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.

  • синтез - мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.

  • узагальнення - виділення на підставі порівняння головного, загаль­ного, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.

  • абстракція - виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять.

  • конкретизація - перехід від загального до часткового, зв'язок тео­рії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.

Для забезпечення надійності та безпеки в складних ситуаціях виділяють такі риси мислення, як винахідливість, кмітливість, швид­кість прийняття рішення, критичність, розсудливість.

Д) Увага - це спрямованість та зосередженість у свідомості на об'єк­тах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуаль­ної та рухової активності.

Основні функції - вибір впливів, регулюван­ня і контроль діяльності до досягнення мети.

Характеризує увагу:

  • концентрація - стан свідомості, необхідний для включання в діяль-ність, зосередженості на завданні.

  • стійкість уваги - тривалість привертання уваги до одного й того самого об'єкта або завдання. Стійкість мимовільної уваги – 2 - 3 с, довільної – досягається вольо­вим зусиллям, послабляється через 15 хв. напруженої праці.

  • розподіл уваги - здатність людини одночасно концентрувати увагу на декількох об'єктах. Дає можливість виконувати одразу декілька дій.

  • переключення уваги - зворотний бік розподілу уваги. Вимірюється швидкістю переходу від одного виду діяльності до ін­шого. Погане переключення уваги призводить до неуважності.

  • обсяг уваги – одночасне утримання в свідомості людини кількості предметів або явищ.

Емоційні якості людини. Емоції - це психічні процеси, які відобража-ють особисту значу­щість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльнос­ті людини у формі переживання.

Прояв емоційного життя людини відбувається у:

  1. Афектах - найсильніша емоційна реакція. Повністю за­хоплює людину, підкоряє її думки, рухи. Постає як наслідок сильного потрясіння.

  2. Емоції - більш тривалі реакції, виникаючі внаслідок події, яка сталася та що передбачаються або згадуються.

  3. Почуття - стійкі емоційні стани, які мають чітко означений пред-метний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення.

  4. Настрій - найстійкіший емоційний стан. Відображає за­гальне ставлення щодо сприйняття або не сприйняття людиною сві­ту.

5. Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на не­сподівану та напружену ситуацію. Це фізіологічна реакція, що мобі­лізує резерви організму і готує його до фізичної активності.


План-конспект склав

ст. викладач Миколаївського

державного аграрного університету В. М. Курепін.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]