TEMA__6_UKR

Питання та їх зміст.

1. Основні визначення здоров'я.

Протягом багатовікової історії людства, на різних етапах розвитку суспі-льства, проблемам здоров'я завжди приділялася велика ува­га. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномену здоров'я, визначити його сутність з тим, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби його збе-реження.

Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спад­кових і на-бутих) і соціальних факторів. Останні мають важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби.

Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуч-чя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

В системі «людина - середовище» визначається три взаємопов'язані рів-ні здоров'я:

Перший рівень - суспільний - характеризує стан здоров'я насе­лення зага-лом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.

Другий рівень - груповий - здоров'я, зу­мовлене специфікою життєдіяль-ності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебу­вають його члени.

Третій рівень - індивідуальний - сформоване в умовах всього суспільства та групи, на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та непов-торного способу життя, який веде кожна людина.

Індивідуальне здоров'я - абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей життєдіяльності.

Виділяють три рівні цінності здоров'я:

1. Біологічний - початкове здоров'я передбачає досконалість саморегуля-ції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адапта-ції.

2. Соціальний - здоров'я є мірою соціальної активності, діяльно­сті став-лення людського індивіда до світу.

3. Особливий психологічний - здоров'я є відсутністю хвороби, але швид-ше запереченням в значенні її подолання.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зов­нішнього середовища. Усі механізми пристосування людини до навколишнього середови-ща характеризують адаптацію, яка включає:

1. Генетичний рівень - природний вибір, що забез­печує збереження попу-ляції.

2. Фенотиповий рівень - індивідуальне пристосування до нових умов існу-вання за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів:

а) зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості внутрішньо-го середовища організму (гомеостазу);

б) імунітету - не сприйняття організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організ-мі під впливом тих чи інших чинників;

в) регенерації - відновлення структури ушкоджених орга­нів чи тканин організму;

г) адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій.

Здоров'я людини є результатом впливу природних, антропогенних та со-ціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення еколо­гічної рівноваги і вик-ликати деградацію не тільки середовища, а й здоров'я людей.

Що ж може служити показниками здоров'я населення? З метою оцінки здоров'я населення використовують демографічні показники - смертність, ди-тяча смертність, середня очікувана тривалість життя.

Ознаки здоров'я:

1. Нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органів, організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, норма-льна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють ви-раженню та відтворенню.

2. Здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно корисній праці.

3. Динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколиш-нього середовища.

4. Здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколиш-ньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація),здатність підтриму-вати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігати живу основу в ор-ганізмі.

5. Відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення.

6. Повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармоній-ний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, само-регулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.

2. Раціональне та здорове харчування.

Обмін речови­нами і енергією є основною функцією організму. Повноцін-на життєдіяльність людини можлива за умови постійного надходження в орга-нізм у необхідній кількості різно­манітних речовин, які містяться у харчових продуктах.

До складу у клітин організму входить понад 70 хімічних еле­ментів із 104 відомих у природі. Серед них Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген, Фосфор, Сульфур, Кальцій, Калій, Натрій, Хлор, Ферум, Магній, Силіцій, Йод, Куирум, Кобальт, Цинк, Нікол, Аурум. Незважаючи на те, що маса деяких з них в ор­га-нізмі становить десяту, соту, тисячну і навіть мільйонну частку одного грама, вони відіграють важливу роль в обміні речовин.

Хімічні елементи утворюють різноманітні хімічні сполуки, які є важли-вими для живого організму. Вони об'єднуються в дві групи:

1. Органічні речовини - білки, жири, вуглеводи, вітаміни.

2. Неорганічні речовини – вода, міне­ральні солі.

В тілі здорової дорослої людини масою 70 кг містить­ся: води близько 40 - 45 кг, білків 15 - 17, жирів 7 - 10, мінераль­них солей 2,5 - 3, вуглеводів 0,5 - 0,8 кг. Організм постійно вит­рачає ці речовини на утворення енергії, яка необхідна для здійснення життєвих процесів. Кожну мить в організмі гине вели­ка кіль-кість старих клітин і з'являється така ж кількість нових. В організмі відбуваєть-ся відновлення речовин. Наприклад відомо, що білок організму відновлюється за 80 днів, а всі клітини організму відновлюються приблизно упродовж 7 років. Віднов­лення клітин і тканин, поповнення енергії, що витрачається, відбуваєть-ся за рахунок речовин, що надходять в організм з їжею.

Під раціональним харчуванням розуміють оптимальне співвідношення вживаних з їжею білків, жирів та вуглеводів.

Білки - головна складова всіх органів і тканин організму, во­ни станов-лять приблизно 25% маси тіла. Призначення білків - участь у побудові нових клітин та тканин, забезпечення росту молодих організмів та регенерація клітин у дорослому організмі.

Організм людини не має запасів білків, добова потреба ста­новить 1,1 - 1,3 г на 1 кг маси тіла. При масі тіла 70 кг дорівнює 80 - 100 г. При цьому приблиз-но 55% білків мають бути тварин­ного походження. Основними джерела­ми тва-ринних білків є м'ясо, яйця, молоко, рослинних - хліб, крупи, бобові.

Жири – мають високу енергетичну цінність, беруть участь у біосинтезі ліпідних структур (мембран клітин). Жири тваринного походження містять насичені жирні кислоти, жири рослинного походження - ненасичені жирні кис-лоти. Оптимальне співвідношення цих кислот - 30% насиче­них, 70% ненаси-чених кислот.

Загальна кількість жирів в організмі коливається в широких межах і зале-жить від характеру харчування, способу життя, спад­кової схильності. В серед-ньому маса жирів становить 10 - 20% від маси тіла. Добова потреба в жирах для дорослої людини становить 80 - 100 г.

Вуглеводи - джерело енергії для організму, їх енергетична цінність удвічі нижча, ніж у жирів. Вони легко розкладаються і швидко засвою­ються організ-мом.

Поділяються на:

1. За­своюваних вуглеводів - глюкоза, фруктоза, сахароза, лактоза, мальто-за, і полісахариди - крохмаль, декстрини, глікоген.

2. Не засвоювані вуглеводи - не розкладаються ферментами в шлунку, але руйнуються мікрофлорою кишківника - целюлоза, геміцелюлоза, пекти­нові речовини.

Вуглеводи в раціоні дорослої людини мають забезпечувати близько 55% потреби організму в енергії. Їхня добова потреба ста­новить 400 - 500 г. Опти-мальні співвідношення вуглеводів: крох­маль - 75%, цукру - 20%, пектинові ре-човини - 3%, целюлоза -2%. Основними джерелами вуглеводів є: хлібобулочні продукти - близько 60%, кондитерські вироби, цукор - 14 - 26%, овочі та фрук-ти - 15- 17%.

Вода - не приносить організму жодної калорії, вкрай необхідна організму для біохімічних реакцій обміну речо­вин. Тіло дорослої людини більш, як напо-ловину складається з води, у чоловіків - 61%, у жінок - 54%. Втрата організмом понад 25% води несумісна з життям. Добова потреба дорослої людини у воді становить 2,3 - 2,7 л.

Мінеральні речовини - не мають енергетичної цінності, проте нормальна життєдіяльність організму без них не­можлива. Потрапляють в організм з продуктами харчування у вигляді мінеральних солей. Сумарна маса мінераль-них речовин, необхідних організму, становить в межах 20 - 25 г на добу. Всі необхідні організму мінеральні речовини містять­ся в достатній кількості у зви-чайних продуктах харчування. Не ви­стачає лише хлориду натрію (кухонної со-лі), тому їжу солять.

Вітаміни - низькомолекулярні біологічно активні органічні сполуки. Від-носяться до незамінних компо­нентів харчування, необхідні для перебігу всіх біохімічних реакцій, за­своєння інших харчових речовин, росту і відновлення клітин і тканин. В організмі знаходяться в мікроскопічних кількостях, потреба в них надзвичайно велика. Виконують функції каталізаторів метаболічних про­цесів і спів ферментів у ферментних системах. Їхня нестача (гіповітаміноз) і надлишок (гіпервітаміноз) однаково згубні для організму.

Важливу роль відіграють у підвищенні імунітету людини та стійкості до інфекцій. Для нормальної життєдіяльності людині необхідно близько 20 вітамі-нів. Надходять в організм з рослинною та тваринною їжею.

Раціональне харчування це фізіологічно по­вноцінне харчування людей з урахуванням їх статі, віку, характе­ру трудової діяльності, особливостей клі-мату та інших чинників. Забезпечує гомеостаз внутрішнього середовища ор-ганізму і підтримує розвиток та функції його органів, систем на високому рів-ні.

Раціональне харчування повинно відповідати ви­могам:

1. Добовий раціон харчування за енергетичною цінністю має відповідати енергозатратам організму.

2. Фізіологічні потреби організму повинні забезпечуватися харчовими продуктами в кількостях та пропорціях, які за­безпечують їхню максимально корисну дію.

3. Режим харчування повинен забезпечувати ефективну ро­боту органів травлення, оптимальне засвоєння харчових продуктів і належний перебіг об-мінних процесів.

Фізіологічно обґрунтованим є три - чотири разове харчу­вання з інтерва-лами в 4 - 5 год. При триразовому харчуванні сніданок повинен забезпечувати 30% енергетичної цінності добо­вого раціону, обід - 45% і вечеря - 25%. При чотириразовому хар­чуванні на перший сніданок повинно припадати 25%, на другий -15%, на обід - 35% і вечерю - 25% добової енергетичної цінності хар-чування.

Коли мова заходить про раціональне харчування, то важли­во пам'ятати, що „модні дієти" з'являються і зникають, змінюють­ся погляди дієтологів та лі-карів на харчування, а фундаментальна фізіологія стверджує одне - чим шир-ший набір продуктів вико­ристовується в харчуванні, тим більше необхідних для нормаль­ної життєдіяльності харчових речовин отримує організм.

В сучасних умовах актуальною є проблема здорового харчування. Воно передбачає відсутність у продуктах харчування фізичних, хімічних і біологіч-них інгредієнтів, не­безпечних для організму.

Безпечне харчування це відсутність токсич­ного, канцерогенного, мута-генного чи будь-якого неспри­ятливого впливу продуктів харчування на організм людини при споживанні у рекомендованих кількостях.

Продукти харчування стають небезпечними при наявності в них:

1. Хвороботворних мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльнос-ті – токсини.

Мають природне походження. Потрапляють в організм із їжею людини, здатні викликати інфекційні захворювання і харчові отруєння (дизентерія, че-ревний тиф, холера, сальмонельоз, токсикози). Джерелом збудників є хворі лю-ди, тварини, бактеріоносії, корм для тварин, ґрунти. Для отруєнь характерним є короткий інку­баційний період, 2 - 24 год., раптовий гострий початок з ознака­ми розвитку як місцевих процесів у шлунково-кишковому тракті, так із загаль-нотоксичними ознаками (головний біль, підвищена температура).

2. Отрути тваринного та рослинного походження.

Мають природне походження. Рідко потрап­ляють в організм людини. Можливе отруєння скумбрієвими риба­ми. М'ясо риб містить гістидин. При по-рушенні умов і термінів зберігання перетворюється в отруту - заурин. На час нересту, ікра, молоки, печінка деяких риб (окуня, налима, щуки) можуть бути отруйними, хоча їхнє м'ясо безпечне.

Дикорослі отруйні речовини найчастіше викликають отруєння у дітей, яких захоплює яскравий колір ягід і привабливий вигляд (блекота, дурман, ци-кута, бо­лиголов плямистий, кліщовина, вовче лико, беладонна, конвалія).

Зернята деяких кісточкових плодів містять амігдалін, який розчіплюється в організмі до сильної отрути - синильної кислоти (мигдаль, персик, аб­рикос, вишня, слива). Тимчасово отруйні властивості набувають бульби кар­топлі, які проросли та позеленіли через збільшення в них вмісту соланіну.

3. Отруйні гриби.

Мають природне походження (бліда поганка, строчки, сморчки, мухомо-ри, несправжні опеньки). Їстівні гриби, зібрані в екологічно небезпечних регіо-нах з розвинутою промисловістю та сіткою автодоріг, теж можуть вик­ликати отруєння. Природа інтоксикації в цих випадках не грибна, а хімічна - через вміст у грибах хімічних отруйних речовин. Хімічні речовини, які з навколиш-нього се­редовища надходять у харчові продукти, називаються ксенобіотиками, які мають високу кумулятивність, здатність до накопичення в організмі.

4. Важкі метали та миш'як.

Мають антропо­генне походження. Сполуки свинцю, кадмію, ртуті, ми-ш'як.

5. Пестициди.

Мають антропо­генне походження. Хімічні сполуки, що широко викорис-товуються у сільському господарстві для боротьби з бур'янами (гербіциди), шкідливими ко­махами (інсектициди) і грибками (фунгіциди). Їх застосування строго регламентується. Небезпека для здоров'я лю­дини виникає в разі грубого порушення встановлених регламентів та санітарних правил.

6. Нітрати, нітрити і нітрозаміни.

Нітрати - малотоксичні речовини. Основною причиною, яка призводить до отруєнь - перехід нітратів у нітрити. Нітрити, всмоктуючись у кров, взає-модіють з гемоглобіном, зни­жують його здатність до перенесення кисню. Ма-ють антропо­генне походження. Ви­користовуються як харчові добавки до м'яс-них, рибних, молочних продуктів для поліпшення смаку, вигляду, затримки розвитку мікрофлори, у азотних мінеральних добрив.

7. Радіонукліди.

8. Харчові добавки.

3. Вплив негативних факторів на здоров'я людини.

Здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Доведено - приблизно на 50% здоров'я людини визначає спо­сіб життя. Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, ма-лорухомий спосіб життя, по­гані матеріальні умови, незгода в сім'ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.

Здоров'ю людини загрожують:

1. Негативні наслідки науково-технічної революції і урбанізації.

2. Антропогенне забруднення природного середовища - до 20%.

3. Погіршення генетичного фонду популяції - близько 20%.

4. Недостатнє забезпечення продуктами харчування.

5. Нездоровий, ненормальний спосіб життя.

6. Неефективність медичних профілактичних заходів, низька якість ме-дичної допомоги - 10%.

Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і виник-нення патологічного процесу можуть бути абіотичні (власти­вості неживої при-роди) чинники навколишнього середовища. Оче­видний зв'язок географічного розподілу низки захворювань з клімато-географічними зонами, висотою місце-вості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тис-ком, во­логістю повітря.

На здоров'я людини впливає біотичний (властивості живої при­роди) ком-понент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), от-руйних речовин, комах та небезпеч­них для людини тварин; чинники соціаль­но-го середовища.

Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров'я на­селення. Там, де домінують голодування і бруд, інфекційні хвороби висока дитяча смер-тність. Переїдання, сидячий спосіб життя, куріння позначаються на здоров'ї се-реднього поко­ління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної систе-ми і пухлин.

Звичайно, дуже важко створити абсолютно ідеальні умови для здоров'я. З розвитком людського суспільства розвиваються хворо­ботворні агенти, а біоло-гічні, геологічні і хімічні умови навколиш­нього середовища змінюються знач-но швидше там, де порушується природна рівновага.

Виявити небезпеки, які криються в навколишньому середовищі, зрозумі-ло, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення пи­тань про вплив навко-лишнього середовища на здоров'я - в надрах економіки, політики, у способі життя і взаємовідносинах людей з їхнім природним оточенням. Здоров'я насе-лення, як дзеркало, відображає обличчя суспільства.

Але бути чи не бути здоровому - це насамперед залежить від самої люди-ни: від її активності чи пасивності, індивідуальних особ­ливостей, темперамен-ту, характеру, звичок, ставлення до інших людей.

4. Фізичне та розумове навантаження.

Фізичне навантаження. В умовах основного обміну кров доставляє до клітин ор­ганізму мінімальну кількість поживних речовин та кисню. Хоч орга-нізм має великі резерви, за рахунок збільшення віддачі клітинам кисню та глю-кози, їх доставка може зрости втричі, але за звичайних умов ці резерви не вико-ристовуються. Для забезпечення нормальної життєдіяльності організму лю­ди-ни, її повноцінного розвитку та розширення можливостей не­обхідно доставля-ти до клітин більше поживних речовин та кисню. За умови раціонального хар-чування цього досягають за рахунок фізичних навантажень на організм люди-ни.

При фізичних навантаженнях частота скорочень серця мо­же зростати від 60 - 70 поштовхів за хвилину в стані спокою до 200. За рекомендаціями Всес-вітньої організації охорони здоров'я допустимими вважаються фізичні наван-таження, за яких частота серцевих скорочень не перевищує 170 поштовхів за хвилину. Збільшення частоти скорочень серця та його ударного об'єму зу­мов-лює збільшення хвилинного об'єму серця з 2 - 6 л. в стані спо­кою до 40 л. Від-бувається розширення м'язових артерій та роз­криття капілярів, що приводить до збільшення швидкості пе­реміщення крові. Підвищується також кров'яний тиск. Усі ці зміни забезпечують інтенсивне постачання крові не тільки ске­лет-ним м'язам, а й м'язам самого серця та центральній нервовій системі. При цьо-му значно зростає доставка поживних речовин і кисню до клітин та вимивання з них продуктів розпаду.

Інтенсивне споживання кисню та виділення вуглекислого газу зумовлю-ють посилену вентиляцію легенів. Якщо в стані спо­кою вентиляція легенів не перевищує 7 л повітря за хвилину, то при фізичних навантаженнях вона може зрости до 60 - 70 л. Збільшення вентиляції легень відбувається як за рахунок збільшення частоти дихання з 16 до 30 - 40 разів за хвилину, так і глибини кож-ного вдихання.

Цілком зрозуміло, що зростання споживання кисню при фізичних наван-таженнях не може бути безмежним, і для кожної людини є характерним макси-мальне споживання кисню, яке виз­начається функціональними можливостями багатьох фізіологічних процесів в організмі, що пов'язані між собою. Якщо фі-зіологічна потреба в кисню перевищує макси­мально можливе споживання кис-ню, то настає уявний стабільний стан, який негативно впливає на системи орга-нізму, і відновлювальний період у цьому випадку різко зростає.

Максимальне споживання кисню - один із важливих показ­ників функціо-нального стану організму та працездатності люди­ни. Максимальне споживання кисню у дітей зростає і досягає сво­го максимуму у віці 18 - 20 років. Починаю-чи з 30 років у чо­ловіків воно поступово зменшується. У жінок максимальне спо­живання кисню складає приблизно 70% від такого у чоловіків і за­лишається постійним упродовж репродуктивного періоду, а потім також знижується.

Значні фізичні навантаження та нервово-емоційні напру­ження людина дістає в процесі праці. Будь-який процес праці має дві складові, що пов'язані:

1. З фізичними навантаженнями на людину.

2. З організацією технологічних процесів виробництва.

Розумове навантаження. Науково-технічний прогрес суттєво змінив ха­рактер праці. Вона стала значно легшою фізично, більш творчою і наукоєм-ною.

До розумової праці відносять роботи, що пов'язані з прийманням і оброб-кою інформації, роботи, вико­нання яких потребує значної напруженості сен-сорного апарату, уваги, пам'яті, активізація мислення та емоційної сфери. Ха-рактеризується великою відповідальністю та значною нервово-емоційною напруженістю. Не пов'язана з вели­кими енергетичними витратами, вона приз-водить до втоми і пе­ревтоми не менше, ніж інтенсивна фізична праця, потребує особливо уважного ставлення до організму в цілому.

Всі види розумової праці об'єднують у п'ять груп: праця операторів, уп-равлінців та вчителів, медиків, учнів та студентів, творча праця.

У працівників розумової праці головний мозок виконує не тільки регу-ляторні функції, а й виступає робочим органом, тому всі на­вантаження найпер-ше впливають на центральну нервову систему.

Розумо­ва праця дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття, в першу чергу зору та слуху, викли­кає зміни в адаптаційних можливостях ока. Під час напруженої розумової праці відхиляється від норми тонус м'язів судин мозку та серця.

Тривала та інтенсивна робота призводить до зниження пра­цездатності, відчувається втома. Швидкість, з якою розвивається втома зумов­лена багатьма фізіологічними процесами, зокрема порушуються обмінні процеси в м'язі сер-ця, в інших м'язах, у крові нагромад­жується значна кількість молочної кислоти та кислих продуктів обміну речовин, знижується рівень вуглеводів.

Зовнішніми ознаками розвитку втоми є втрата продуктив­ності праці, зме-ншення точності рухів, послаблення уваги та пам'яті. Втома, є природною фізі-ологічно зумовленою ре­акцією організму і вона відіграє дуже важливу біоло-гічну роль.

За сучасними теоріями втоми вона тісно пов'язана зі станом центральної нервової системи і її найголовнішої ділянки - кори головного мозку. Розвиток процесів гальмування в корі головно­го мозку зумовлює своєю чергою потребу в додаткових зусиллях для продовження роботи, що відображається в нашій свідомості відчуттям втомленості. Розвиток втоми запобігає виснаженню ор-ганізму.

Після завершення роботи настає відновлення працездат­ності. Відбуває-ться поступове повернення ча­стоти пульсу, дихання, артеріального тиску, кіль-кості спожитого кисню до величин, які характерні для стану спокою.

Фізіологічна обґрунтованість режиму праці та відпочинку висуває високі вимоги до організації трудових процесів з метою профілактики втоми і пере-втоми. М.Є. Веденський (1926 - 1987) обгрунтував п'ять умов підвищення пра-цездатності та поперед­ження втоми:

1. Поступове входження в процес праці, що супровод­жується синхрон-ним підвищенням напруженості систем організму.

2. Ритмічність у виконанні елементів роботи, яка визна­чається опти-мальним для кожної людини темпом.

3. Систематичність трудової діяльності, яка передбачає послідовне та планове виконання завдань.

4. Оптимальне чергування періодів праці та відпочинку із зміною одних форм діяльності іншими.

5. Створення доброзичливих відносин у процесі праці.

Не менш важливим у профілактиці втоми і перевтоми є й організація від-починку. Основною формою відпочинку є сон, який відновлює усі функції ор-ганізму, в передусім головно­го мозку. Сон нічим не можна замінити. Потреба в сні залежить від віку, звичок, способу життя, стану здоров'я. Сон дорос­лої лю-дини повинен тривати не менш як 7 - 8 годин на добу. Найкориснішим є спокі-йний, глибокий сон без сновидінь. Найглибшим сон буває у перші дві години, потім його глибина знижується і під ранок дещо підвищується. Щоб нічний відпочинок був ефектив­ним, необхідно дотримуватися правил гігієни сну.

Іншою формою відпочинку є різноманітний активний відпочинок. Особ-ливе значення при його організації має пробле­ма недостатньої рухової актив-ності (гіподинамія).

5. Культура здоров'я та безпека життєдіяльності.

Найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров'я, недоторка-ність і безпека. Здоров'я - це не подарунок, а здобуток особи, який вона що­денно примножує або втрачає, ведучи відповідний спосіб життя.

Під способом життя розуміють відповідну поведінку люди­ни, яка напра-влена на збереження та зміцнення здоров'я на основі гігієнічних норм, вимог та правил, це сис­тема поглядів, яка формується у людини упродовж життя під впливом різних чинників.

Одним із таких чинників є навчання та виховання. Людина не в змозі ос-воїти всю суму знань, якою сьогодні володіє людство. Але засвоєння елементів світової та національної культури з питань здоров'я, життєвих цінностей і норм суспільного життя стає нагальною потребою сьогодення. Суспільство повинно визначити відповідні пріоритети в освіті та вихованні молодого покоління, у формуванні здорового спо­собу життя.

Одним із елементів цієї життєвої позиції є звички. Звичка - це певний спо-сіб поведінки, здійснення якого у визначеній ситу­ації має для особи характер потреби. Кожна людина має певну кількість звичок. Вони можуть бути корис-ними, індиферентними та шкідливими. Звички формуються стихійно або ціле-направлено і можуть переростати у стійкі форми характеру. Стихійність ви­ник-нення звичок є оманливою, оскільки в житті немає нічого випадкового. Все де-терміновано певною сукупністю обставин, про які ми не маємо повних знань або просто ігноруємо їх.

Звички формуються під впливом спадковості та умов життя. За спадко-вістю передається не сама звичка, а тільки схильність до неї. Тому залежно від умов життя вона виявляється або ні.

Цілеспрямоване формування звичок здійснюється в процесі виховання - засвоєння елементів культури, життєвих цінностей, норм і потреб суспільства, його духовності та моралі. Сім'я, шко­ла, засоби масової інформації, середови-ще, в якому живе людина, впливають на виховання та формування звичок. Цей вплив може бути різним і часом призводити до формування шкідливих зви­чок, які є небезпечними для здоров'я як окремої особи, так суспільства в цілому.

До найпоширеніших шкідливих звичок відносять вживання наркотиків, зловживання алкоголем, тютюнокуріння.

Вживання наркотиків щорічно зростає, особливо серед мо­лоді. Причини вживан­ня наркотичних речовин, фор­мування будь-яких видів фізіологічної за-лежності зумовлене спадковістю і умовами проживання людини. Але сама спадкова схильність не означає, що людина вживатиме наркотики, а лише вка-зує на те, що вона з великою імовірністю може до цього прилу­читися, якщо ви-никнуть відповідні умови.

У психологічному плані причинами, які призводять до вживання нарко-тиків є:

1. Прагнення до зниження напруженості та почуття тривоги.

2. Допитливість.

3. Орієнтування на ідеали та копіювання групової поведінки.

4. Недооцінювання небезпеки.

5. Перевірка власних можливостей і бажання самоствердитись.

Розвитку наркоманії сприяють особливості дії наркотичних речовин:

1. Миттєве встановлення психологічної та фізіологічної за­лежності.

2. Вживання наркотичних речовин супроводжується зро­станням доз наркотика та посиленням залежності від нього.

Постійне вживання наркотиків призводить до психічної та фізіологічної деградації людини і в кінце­вому підсумку - до смерті. Наркоманія, як правило, супровод­жується злодійством, проституцією, обманом та іншими кримінальни-ми злочинами. Вона небезпечна не тільки для окремої особи, а й для суспільс-тва в цілому, оскільки може призвести до національної трагедії - порушення ге-нофонду країни. Проблема наркоманії - це державна проблема, у вирішенні якої повинні бути зацікавлені державні, громадські, юридичні і соціальні інс-титути. І тільки їхня спільна робота принесе бажані результати.

Щодо окремої особи - наркомана, то звільнення від нарко­тичної залежно-сті можливе тільки за умови, коли пацієнт свідомо прагне її позбутися, а лікар не виявить до цього байдужості.

Алкоголь є однією із найдоступніших пси­хотропних речовин, яку можна дістати в будь-який час і в будь-якій кількості. Більшість людей, які помірно вживають алко­гольні напої, не мають проблем із здоров'ям, проте зловживання алкоголем завжди викликає руйнівну дію на організм, притім, чим молодший організм, тим руйнівнішна дія на нього алкоголю.

Дія етилового спирту на організм людини пов'язана з пору­шенням діяль-ності мембран у клітинах, зокрема із зміною їх про­никливості. Найбільше цій дії піддаються клітини головного моз­ку - нейрони. Це призводить до порушен-ня поширення нервових імпульсів по корі головного мозку і його підкоркових структурах.

Організм швидко звикає до алкоголю, і психічна залежність поступово переростає в фізіологічну. Зловживання алкоголем найчастіше завершується білою гарячкою або цирозом печінки. Проте алкоголь руйнує весь організм, особливо його нервову, імунну, травну та статеву системи.

З огляду на безпеку людини небезпечні й невеликі дози ал­коголю, які:

1. Зумовлюють зниження стійкості та інтенсивності уваги, сповільню-ють її переведення.

2. Порушують процеси мислення і пам'яті.

3. Знижують чутливість органів чуття.

4. Збільшують час реакції організму на зовнішні подразники.

5. Порушують координацію рухів.

6. Викликають неадекватне ставлення людини до себе та інших людей.

Об'єктивним показником дози алкоголю в організмі є його вміст у крові. Вміст алкоголю понад 0,03% викликає різку зміну реакцій організму (0,03% відповідає приблизно одному кухлю міцного пива, а чарка горілки - 0,11%). Подальше збільшення вмісту алкоголю у крові в арифметичній прогресії вик-ликає збільшення імовірності небезпечних ситуацій, викликаних неадекватною поведінкою людини, в геометричній прогресії.

Алкоголь у неве­ликих дозах, які не призводять до перевищення його вмі-сту понад 0,03%, є нешкідливим для людей похилого віку. Щодо молодого ор-ганізму, то висновок є однозначним і категоричним: алкоголь - ворог здоров'я.

Алкоголізм, як і наркоманія, є державною проблемою, але роль громадсь-кості через велику доступність до алкогольних на­поїв значно зростає. Необхід-но, щоб громада виробила нетер­пимість до п'янства і проводила належну вихо-вну роботу.

Куріння - одна із найпоширеніших шкідливих звичок, ос­таннім часом осо-бливо серед молоді. Тютюновий дим - це су­купність рідких та твердих части-ночок, які знаходяться у зависло­му стані. Тліюча цигарка продукує близько 4 тис. різноманітних хімічних речовин, жодна з яких не приносить користі орга-нізму. Найнебезпечніші серед них нікотин - одна із найсильніших рос­линних отрут, що діє на центральну та вегетативну нервові систе­ми, та смоли – орга-нічні ароматичні речовини, що спричиняють утворення злоякісних новоутво-рень. У тютюновому димі також трапляються небезпечні речовини, як чадний газ, аміак, си­нильна кислота, радіоактивні елементи.

Постійне куріння викликає формування психічної та фізіологічної залеж-ності від тютюну, які, за своєю суттю, не відрізняються від наркотичної залеж-ності.

Нікотинова за­лежність має три стадії:

1. Легке звикання, яке характеризується епізодичним вику­рюванням не більше як 5 цигарок у день.

2. Слабке звикання, яке виникає при постійному викурю­ванні до 15 ци-гарок у день.

3. Сильне звикання, при якому людина викурює до 30 цига­рок у день.

Тютюновий дим найбільшої шкоди завдає легеням та серце­во-судинній системі. Близько 80% курців хворіють бронхітом, а такі хвороби серця, як сер-цева недостатність, стенокардія, інфаркт міокарда трапляються в них у 12 -13 разів частіше, ніж у людей, які не курять.

Окремо слід відзначити згубну дію тютюнового диму на осіб, які самі не курять, але перебувають у приміщенні, де курять. Дві години такого перебува-ння рівносильне викурюванню однієї цигарки.

Відмова від куріння відразу же зменшує ризик розвитку хвороб серця і легенів. А для цього достатньо тільки дуже захотіти кинути цю шкідливу звич-ку.

Шкідливі звички знижують психофізіологічну надійність людини та рі-вень її безпеки. Корисні звички, навпаки сприяють її підвищенню. До них відно-сяться систематичні занят­тя оздоровчою фізичною культурою, загартування організму повітрям, водою, вміння управляти своїми емоціями.

Шлях до повного фізичного, психічного та соціального благополуччя кожної люди­ни лежить через пізнання себе як конкретної особистості, а не лю-дини взагалі. Цей шлях нелегкий, але благородний.