
- •Тема 3. Зед суб'єктів ринкових відносин План
- •1. Поняття та еволюція зовнішньоекономічної діяльності підприємств України.
- •2. Суб’єкти та види зед України.
- •3. Законодавство, що регулює зед України.
- •Тема 4. Зовнішньоекономічні операції та порядок їх здійснення План
- •1.Суть та види зовнішньоекономічних операцій.
- •2. Організація експортно-імпортних операцій на підприємстві.
- •3. Проведення переговорів.
- •3.Порядок розрахунків по зовнішньоторговельних операціях.
- •Тема 5. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності України План
- •1. Державне регулювання зед України
- •2. Недержавне регулювання зед
- •3. Митне регулювання зед.
1.Суть та види зовнішньоекономічних операцій.
Зовнішньоекономічні операції – це комплекс дій контрагентів різної державної належності з підготовки , укладання і виконання міжнародної, торгової, науково- виробничої інвестиційної чи інших угод економічного характеру.
Суб’єктами ЗЕО є підприємства, фірми, організації котрі одержали від держави право виходу на зовнішній ринок.
Об’єктами ЗЕО є матеріально-речова продукція, послуги, результати виробничогоі науково-технічного співробітництва у вигляді знань, довіду, технології.
Всі зовнішньоекономічні операції поділяються на основні і забезпечувальні.
Основні зовнішньоекономічні операції – це операції,що здійснюються між безпосередніми учасниками операцій(зовнішньоторгові, орендні, консалтингові)
Забезпечувальні операції пов’язані з переміщенням товару до покупця(міжнародні перевезення, страхування).
Переважну частину всіх міжнародних комерційних операцій становлять зовнішньоторговельні операції.
ЗТО – це операції суть яких полягає в міжнародному обміні (торгівлі) продукцією в матеріально-речовій формі.
ЗТО поділяються залежно від об’єкта угоди:
1. Операції купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі:
- експортно-імпортні операції;
- реекспортні та реімпортні операції;
- операції зустрічної торгівлі;
- операції, які здійснюються на особливих товарних ринках – міжнародних біржах, торгах, аукціонах.
2. Операції купівлі-продажу послуг:
2.1 Операції купівлі продажу основних послуг:
- інжинірингові операції;
- орендні операції;
- туристичні операції;
- аудиторські операції;
2.2 Операції купілі-продажу послуг, що забезпечують процес товаропросування:
- транспортні операції;
- транспортно-експедиторські операції;
- операції зі страхування товару;
- митні операції;
- організація реклами.
3. Операції купівлі-продажу результатів творчої діяльності:
- ліцензійні операції;
- операції з передачі ноу-хау;
- операції зі спільного виробництва кіно- та телефільмів;
- операції з торгівлі об’єктами авторського права.
2. Організація експортно-імпортних операцій на підприємстві.
Для того щоб ефективно проводити зовнішньоекономічні операції на підприємстві керівництво організації разом з менеджером з ЗЕД виконує ряд дій, як в середині підприємства так і в його зовнішньому середовищі.
До заходів в середині підприємства відносять:
- оцінка своїх експортних можливостей (виробничий потенціал, забезпеченість сировиною, рівень кваліфікації робітників );
- аналіз того які структурні зміни потрібно провести в організації;
- відкриття рахунку в банку;
- розроблення заходів які б забезпечували конкурентоспроможність товару;
- створення на підприємстві банку даних по товару, партнерах, конкурентам.
Заходи в зовнішньому середовищі підприємства:
1. Вибір ринку та його вивчення. На даному етапі вивчається:
- політичні умови з країною контрагентом. Недоцільно шукати можливості укладання контракту з партнером із країни, з якою ваша держава має напружені політичні відносини. Крім того, на торгівлю з деякими країнами було у свій час накладене світовим співтовариством ембарго. Це також потрібно враховувати.
- місткість товарного ринку. Вивчення місткості ринку, куди фірма прагне експортувати свій товар, — це одна з перших вимог маркетингових досліджень. Необхідні відомості одержують із статистики країни, митних органів.
- кон'юнктура товарних ринків. Кон'юнктурні ж спостереження дають можливість визначати коливання і найбільш вигідні умови продажу і закупівлі, методи здійснення зовнішньоторговельних операцій, час виходу на ринок і місця.
- торгово-політичні умови – вивчається розмір мита та додаткові митні збори.
- Транспортні умови. Умови перевезень впливають на ціну товару, тому необхідно їх старанно вивчати. Це наявність прямих рейсів; тарифи лінійного судноплавства; фрахтові постачання; залізничні тарифи; ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт; вартість перевалочних робіт і зберігання вантажу; ставки портових зборів; правила й особливі умови перевезень; правила здачі і приймання вантажів.
- Умови платежу і кредиту. Дуже важливо ознайомитися з формами розрахунку (акредитивна й інкасова), які найчастіше використовуються в імпортній торгівлі. Для цього слід визначити доцільність надання кредиту, його форми, вартість, терміни, з'ясувати одержання експортером авансу. Необхідно також знати про кредитоспроможність можливих контрагентів.
- Правові питання. Велике значення має вивчення законоположень з питань здійснення торгових операцій, у тому числі страхування і торгового судочинства, законів, що регулюють правовий стан і діяльність іноземних фірм, охорону промислової власності, патентування винаходів, реєстрацію товарних знаків, арбітраж та ін.
- Специфічні вимоги ринку. У різних країнах склалися особливі вимоги щодо номенклатури, асортименту товарів, їхньої якості. Вони пояснюються географічними, кліматичними умовами, традиціями, смаком. Наприклад, при експорті електротехнічних виробів враховують напругу, при експорті автомобілів — рух (право- чи лівосторонній), при експорті сільськогосподарських машин — топографію місцевості. Усі ці особливості слід враховувати при укладанні контрактів.
- Канали і методи збуту. Експортери вивчають товаропровідну мережу в країні збуту, роль оптових і роздрібних фірм, роль посередників. Особливо старанно вивчається діяльність конкуруючих фірм, організація збуту їхніх товарів, агентська мережа, комівояжерський апарат. Вивчаються також методи і техніка збуту, договірна практика, норми обслуговування, реклама.
2. Вибір контрагента. Після того, як ринок обрано, необхідно вибрати контрагента.
Практика свідчить, що 85% контрактів підписують фірми, 15% — міністерства, відомства та спілки підприємців. Міністерства й відомства розвинутих країн зазвичай не ставлять комерційних цілей і здійснюють свою зовнішньоторговельну діяльність скоріше зі стратегічних міркувань. Спілки підприємців узагалі створюються для захисту інтересів підприємців цієї країни. Але іноді вони діють і як контрагенти.
Після того як фірму обрано, як правило, складається довідка, у яку заносяться дані про фірму.
Після вибору фірми починаються переговори.