1.Суть та види зовнішньоекономічних операцій.

Зовнішньоекономічні операції – це комплекс дій контрагентів різної державної належності з підготовки , укладання і виконання міжнародної, торгової,  науково- виробничої інвестиційної чи інших угод економічного характеру.

Суб’єктами ЗЕО є підприємства, фірми, організації котрі одержали від держави право виходу на зовнішній ринок.

Об’єктами ЗЕО є матеріально-речова продукція, послуги, результати виробничогоі науково-технічного співробітництва у вигляді знань, довіду, технології.

Всі зовнішньоекономічні операції поділяються на основні і забезпечувальні.

Основні зовнішньоекономічні операції – це операції,що здійснюються між безпосередніми учасниками операцій(зовнішньоторгові, орендні, консалтингові)

Забезпечувальні операції пов’язані з переміщенням товару до покупця(міжнародні перевезення, страхування).

Переважну частину всіх міжнародних комерційних операцій становлять зовнішньоторговельні операції.

ЗТО – це  операції суть яких полягає в міжнародному обміні (торгівлі) продукцією в матеріально-речовій формі.

ЗТО поділяються залежно від об’єкта угоди:

1. Операції купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі:

- експортно-імпортні операції;

- реекспортні та реімпортні операції;

- операції зустрічної торгівлі;

- операції, які здійснюються на особливих товарних ринках – міжнародних біржах, торгах, аукціонах.

2. Операції купівлі-продажу послуг:

2.1 Операції купівлі продажу основних послуг:

- інжинірингові операції;

- орендні операції;

- туристичні операції;

- аудиторські операції;

2.2 Операції купілі-продажу послуг, що забезпечують процес товаропросування:

- транспортні операції;

- транспортно-експедиторські операції;

- операції зі страхування товару;

- митні операції;

- організація реклами.

3. Операції купівлі-продажу результатів творчої діяльності:

- ліцензійні операції;

- операції з передачі ноу-хау;

- операції зі спільного виробництва кіно- та телефільмів;

- операції з торгівлі об’єктами авторського права.

2. Організація експортно-імпортних операцій на підприємстві.

Для того щоб ефективно проводити зовнішньоекономічні операції на підприємстві керівництво організації разом з  менеджером з ЗЕД виконує ряд дій, як в середині підприємства так і в його зовнішньому середовищі.

До заходів в середині підприємства відносять:

-                     оцінка своїх експортних можливостей (виробничий потенціал, забезпеченість сировиною, рівень кваліфікації робітників );

-                      аналіз того які структурні зміни потрібно провести в організації;

-                     відкриття рахунку в банку;

-                     розроблення заходів які б забезпечували конкурентоспроможність товару;

-                     створення на підприємстві банку даних по товару, партнерах, конкурентам.

Заходи в зовнішньому середовищі підприємства:

1. 1.                Вибір ринку та його вивчення. На даному етапі вивчається:

- політичні умови з країною контрагентом. Недоцільно шукати можливості укладання контракту з партнером із країни, з якою ваша держава має напружені політичні відноси­ни. Крім того, на торгівлю з деякими країнами було у свій час накладене світовим співтовариством ембарго. Це також потрібно враховувати.

- місткість товарного ринку. Вивчення місткості ринку, куди фірма прагне експортувати свій товар, — це одна з пер­ших вимог маркетингових досліджень. Необхідні відомості одержують із статистики країни, митних органів.

- кон'юнктура товарних ринків. Кон'юнктурні ж спостереження дають можливість визначати коливання і найбільш вигідні умови продажу і за­купівлі, методи здійснення зовнішньоторговельних операцій, час виходу на ринок і місця.

- торгово-політичні умови – вивчається розмір мита та додаткові митні збори.

- Транспортні умови. Умови перевезень впливають на ціну товару, тому необхідно їх старанно вивчати. Це наявність пря­мих рейсів; тарифи лінійного судноплавства; фрахтові поста­чання; залізничні тарифи; ступінь механізації вантажно-роз­вантажувальних робіт; вартість перевалочних робіт і зберіган­ня вантажу; ставки портових зборів; правила й особливі умови перевезень; правила здачі і приймання вантажів.

- Умови платежу і кредиту. Дуже важливо ознайомитися з формами розрахунку (акредитивна й інкасова), які най­частіше використовуються в імпортній торгівлі. Для цього слід визначити доцільність надання кредиту, його форми, вартість, терміни, з'ясувати одержання експортером авансу. Необхідно також знати про кредитоспроможність можливих контрагентів.

- Правові питання. Велике значення має вивчення законо­положень з питань здійснення торгових операцій, у тому числі страхування і торгового судочинства, законів, що регулюють правовий стан і діяльність іноземних фірм, охорону промисло­вої власності, патентування винаходів, реєстрацію товарних знаків, арбітраж та ін.

- Специфічні вимоги ринку. У різних країнах склалися особ­ливі вимоги щодо номенклатури, асортименту товарів, їхньої якості. Вони пояснюються географічними, кліматичними умо­вами, традиціями, смаком. Наприклад, при експорті електротехнічних виробів враховують напругу, при експорті авто­мобілів — рух (право- чи лівосторонній), при експорті сільськогосподарських машин — топографію місцевості. Усі ці особливості слід враховувати при укладанні контрактів.

- Канали і методи збуту. Експортери вивчають товаро­провідну мережу в країні збуту, роль оптових і роздрібних фірм, роль посередників. Особливо старанно вивчається діяльність конкуруючих фірм, організація збуту їхніх товарів, агентська мережа, комівояжерський апарат. Вивчаються та­кож методи і техніка збуту, договірна практика, норми обслу­говування, реклама.

2. Вибір контрагента. Після того, як ринок обрано, не­обхідно вибрати контрагента.

Практика свідчить, що 85% контрактів підписують фірми, 15% — міністерства, відомства та спілки підприємців. Міністерства й відомства розвинутих країн зазвичай не став­лять комерційних цілей і здійснюють свою зовнішньоторго­вельну діяльність скоріше зі стратегічних міркувань. Спілки підприємців узагалі створюються для захисту інтересів підприємців цієї країни. Але іноді вони діють і як контрагенти.

Після того як фірму обрано, як правило, складається довідка, у яку заносяться дані про фірму.

Після вибору фірми починаються переговори.