2.Дослідження морально-психологічного статусу

Діагностика міжособистісних відносин на основі суб'єктивних переваг. Традиційна методика цієї групи - соціометричний тест, запропонований Дж. Морено (1934). Основна суть цієї методики - суб'єктивні особистісні переваги (вибори) членів групи по певних сферах (наприклад, робота, відпочинок і т.д.). На основі отриманого членом групи числа суб'єктивних виборів визначається індивідуальний статус індивіда (лідер, ізольований, знедолений), структура міжособистісних відносин, згуртованість групи й т.д.

Одна з найбільш відомих - методика тематичного апперцептивного тесту (ТАТ) Вона застосовується для з'ясування тих особливостей особистості, які проявляються в соціальному середовищі й у соціальних відносинах. Це:

а) особливості позиції особистості;

б) особливості інтерперсональних зв'язків (симпатій, антипатій, прихильності);

в) переважні тенденції;

г) способи дії індивіда в групі;

д) динамічна сторона особистості (ритм її діяльності, реактивність, емоційна лабільність).

По кожнійій із пропонованих картин у вільній розповіді він повинен'

1. описати те, що, на його думку, відбувається на картині (тобто в цей момент);

1. розповісти, що, на його думку, сприяло виникненню даної ситуації (що її породило);

2. пророчити, що відбудеться надалі;

3. розповісти про почуття й переживання зображених осіб;

4. представити думки людей

3. Головні підходи до вивчення малих соціальних груп

Психологія малих груп, особливо за кордоном, розробляється представниками різних наукових шкіл та напрямків. Ми спробуємо дати стислу характеристику тім з їх, які є найпоширенішими й визначають розвиток групової психології.

1. Соціометричиий напрямок. Засновник - американський психолог Дж.Морено. У теоретичному плані соціометрія, на його думку; є психологічною теорією суспільства, в основу якої покладена ідея про те, що всі аспекти соціального життя - соціальні, економічні, політичні - можна пояснити станом міжособистісних (емоційних) відносин між людьми.

2. Групова динаміка. В основу цього напрямку покладено «теорію поля» К.Лєвіна, згідно з якою поведінка особистості визначається взаємодією соціальних і психологічних детермінант, шо є життєвим або соціальним простором особистості. Групова динаміка характеризує всю сукупність групових процесів: утворення й розвиток групи, умови ефективності ЇЇ діяльності, згуртованість, керівництво, прийняття рішення.

3. Психоаналітичний напрямок. Теоретичним джерелом є психоаналіз З.Фрейда. Дослідження групових процесів з точки зору психоаналізу базується головним чином на теоретичному узагальненні даних психотерапевтичних або тренінгових груп.

4. Інтеракціоністськиий напрямок. Представники цього напрямку виходять із того, що групова поведінка зумовлюється взаємодією, відносинами між членами групи та їхньою індивідуальною активністю. На відміну від психоаналізу для інтеракціоністів вихідною позицією аналізу є не окремий індивід, а соціальний процес, що розглядається як інтеракція людей у групі або в суспільстві.

Виділяють головні потреби, що зумовлюють вступ людини до неформальної групи.

1. Потреба в допомозі..

2. Потреба у захисті

3. Потреба в інформації.

4. Потреба у тісному спілкуванні та симпатії.

Співвідношення ділової та емоційної структур багато в чому визначає рівень розвитку групи, ефективність діяльності, міру впливу на особистість. Реально можливі три варіанти такого співвідношення:

— обидві системи відносин не суперечать, а взаємно доповнюють одна одну. неформальні відносини сприя­ють досягненню цілей офіційної структури;

— офіційна та неофіційна системи відносин розвива­ються і функціонують відносно самостійно, незалежно од­на від одної;

- між обома системами існують істотні суперечності і неофіційна структура заважає реалізації цілей офіційної структури.