10 Правил миття рук:

• перед початком роботи

• перед виходом на ділянку виробництва

• після перерви

• після відвідування туалету

• після доторкання до волосся, рота, носа і ін., а також іншої людини

• після кашляння і чхання

• після прибирання

• після брудної роботи, наприклад, винесення сміття

• коли на руках є залишки їжі

• в любому випадку, коли Ви знаєте, що руки забруднилися

Контроль хлорування рук. Окремі ділянки рук протирають ватним тампоном, змоченим йодкрохмальним розчином, який готують шляхом змішування в рівних співвідношеннях розчину йодистого калію (КІ) з масовою часткою 6 % і розчину розчинного крохмалю з масовою часткою 4 % та 96 см³ дистильованої води, все перемішують, доводять до кипіння і охолоджують до 20 ºС.

Таку пробу проводять в 2–3-х місцях рук. Якщо на тампоні і поверхні рук в місцях дотику з тампоном з’являється сіро-буре забарвлення, то це свідчить про наявність іонів хлору.

Сліди забарвлення рук змивають розчином натрію гіпосульфіту з масовою концентрацією 3 %.

Персонал, що готує робочі розчини дезінфікуючих засобів, а також працівники, що проводять санітарну обробку шляхом розпилення або розбризкування дезінфікуючих засобів забезпечується індивідуальним спецодягом (халат або комбінезон, клейончастий фартух і нарукавник, хустинка або шапочка, гумові чоботи), герметичними окулярами, респіратором, гумовими печатками.

2. Медичний огляд робітників харчових підприємств

Медичні огляди працівників, що задіяні у харчовій промисловості, проводяться відповідно до Наказів МОЗ України від 23.07.2002 № 280 «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб», зареєстрований Міністерством юстиції 08.08. 2002р. за № 639/6927, та від 31.03. 1994р. № 45 «Про затвердження Положення про медичні огляди працівників певних категорій», зареєстрований Міністерством юстиції 21.06.94 за № 136/345.

Кожен робітник повинен мати особисту медичну книжку, в яку записують результати медичних обстежень, а також відомості про проходження працівником навчання з програм гігієнічної підготовки.

Проведення профілактичних медичних оглядів повинні відображатися у правилах внутрішнього розпорядку потужностей та агропродовольчих ринків.

Працівники потужностей та агропродовольчих ринків повинні носити чистий спеціальний чи санітарний одяг. Нести відповідальність за стан робочого місця, виконання санітарних вимог.

Особлива увага звертається на виявлення бактеріоносіїв (людей, які не мають клінічних ознак захворювання, але виділяють збудників), а також носіїв гельмінтозних захворювань

До роботи на підприємствах м'ясної промисловості не допускаються особи з відкритою формою туберкульозу легень, особи з активною формою туберкульозу навіть без виявлення у них в мокротах збудника захворювання. Дослідження на туберкульоз проводять щорічно. Якщо в сім'ї працівника або в квартирі є хворі черевним тифом, сальмонельозом, дизентерією, скарлатиною, їх не допускають до роботи до пред'явлення довідки про госпіталізацію хворого і проведення дезінфекції в квартирі.

Всі працівників харчових підприємств перевіряють на бактеріоносійство, тому, що робітники-бактеріоносії кишкових інфекцій можуть бути причиною забруднення харчових продуктів, збудниками цих захворювань і послідуючого зараження людей. Осіб, які перехворіли тифом або сальмонельозом, не допускають до роботи протягом місяця, а перехворілих дизентерією - 15 діб. Коли виділення бактерій відбувається більше 3-х місяців, хворі класифікуються як хронічні бактеріоносії і їх не допускають до роботи на харчових підприємствах.

Робітників обстежують також на наявність гельмінтів. При виявленні остриць, аскарид, анкілостомід, карликового ціп’яка, гельмінтоносіїв лікують і до роботи не допускають.

Систематично обстежують працівників на гнійничкові хвороби.

Дані медичного обстеження заносять в особисту санітарну книжку. В ній також зазначаються дані про перенесені інфекційні захворювання, профілактичні щеплення і результати співбесіди або іспиту з санітарного мінімуму.

Адміністрація підприємства несе відповідальність за допуск до роботи осіб, що не пройшли медичне обстеження.

3. Санітарний інструктаж. Санітарний мінімум

Санітарний інструктаж - бесіда з робітником при поступанні на роботу з метою ознайомлення його з правилами особистої гігієни і обов'язками робітника щодо виконання цих правил.

санітарний мінімум - це заняття по 10- або 20-годинній програмі про санітарно-гігієнічний режим на підприємствах м’ясної промисловості.

Особи, які поступають на роботу, повинні знати основи гігієни і санітарії на підприємствах м'ясної промисловості. Рівень санітарних знань підвищують постійно. Для цього використовують:

• санітарний інструктаж при поступанні на роботу;

• систематичне навчання робітників санітарному мінімуму;

• наочну агітацію і пропаганду знань з санітарії і гігієни.

Санітарний інструктаж проводять у формі бесіди з кожним робітником при поступанні на роботу з метою ознайомлення його з правилами особистої гігієни і обов’язками робітника по виконанню цих правил в процесі роботи. Інструктаж проводить санітарний чи ветеринарно-санітарний лікар, або інженерно-технічний персонал.

Санітарний мінімум проводять по 10- або 20-годинній програмі, яка включає такі питання:

• основи знань про мікроорганізми;

• поняття про гігієну і санітарію;

• вимоги до санітарного і спеціального одягу;

• особиста гігієна працівників підприємств м’ясної промисловості;

• санітарно-гігієнічний режим технологічних процесів переробки тварин, продуктів забою;

• санітарно-гігієнічний режим зберігання і транспортування м’яса, м’ясних і технічних продуктів;

• основи знань про захворювання зооантропонозами, харчовими отруєннями, гострими шлунково-кишковими хворобами та їх профілактику.

Адміністрація організовує заняття та іспит з санітарного мінімуму 1 раз в 2 рік.

На роботу працівників оформляють лише при наявності довідки про проходження навчання санітарному мінімуму.

На підприємствах м'ясної промисловості розвішують наочні посібники, санітарно-просвітницькі плакати; читають лекції, проводять бесіди, демонструють санітарно-просвітницькі фільми.

Для контролю виконання робітниками правил особистої гігієни в цехах і на окремих ділянках влаштовують санітарні пости.

4. Санітарний і спеціальний одяг. Методи його санітарної обробки

Санітарний одяг - призначений для попередження забруднення харчових продуктів одягом робітників.

Санітарний одяг призначений для попередження забруднення харчових продуктів особистим одягом робітників. До нього відносяться халати, ковпаки, косинки, комбінезони. До халатів, як санітарного одягу, пред'являють ряд вимог: їх виготовляють із гладкої бавовняної тканини (полотно, сатин); колір халатів у робітників, зайнятих доглядом за тваринами, у виробничих процесах переробки тварин, м'яса і інших продуктів забою, повинен бути білим. Існує два типи халатів:

• халати відкритого типу застібаються попереду;

• закритого типу застібаються позаду. Закритий халат надійно захищає шию і верхню частину одягу від випадкових забруднень.

Халат повинен бути вільним, не стримувати рухи робітників, відповідати їх зросту і надійно застібатись. Не допускається наявність на халаті складок, прошивок, оскільки їх важко очистити від забруднення. При роботі халат застібають на всі ґудзики або зав'язують.

На підприємствах м'ясної і птахопереробної промисловості замість халата можна використовувати комплекти з штанів і сорочки.

Ковпаки, косинки та інші головні убори є засобом, який запобігає потраплянню волосся у м'ясо і м’ясні продукти. Їх виготовляють з такого ж матеріалу, що і халати. Ковпаки, косинки та інші головні убори повинні повністю закривати волосся.

Заборонено заколювати санітарний одяг шпильками або голками. Не дозволяється заносити в цех або зберігати в кишенях предмети особистого туалету. Санітарний одяг повинен бути завжди чистим, охайним. Прання і дезінфекцію проводять на підприємствах централізовано. Заборонено виноси санітарний одяг за межі території підприємства.

Санітарний одяг робітників м'ясо-жирових цехів перуть централізовано, але ізольовано від санітарного одягу робітників інших цехів. Санітарний одяг спочатку відмочують в теплій (35-40⁰ С) воді, а потім дезінфікують шляхом кип’ятіння в 2 %-ому розчині кальцинованої соди протягом 30 хв.

Спеціальний одяг – це засіб захисту здоров'я людей від шкідливого впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів.

До спеціального одягу відносяться теплі куртки, комбінезони, фартухи, нарукавники, гумові рукавиці, до спеціального взуття - чоботи, ботинки, панчохи на взуття (бахіли). Для запобігання переохолодження від різних респіраторних хвороб робітники холодильників забезпечуються спеціальним одягом і взуттям. З метою попередження шкідливого впливу хімічних дезінфікуючих засобів дезінфекторам видають халати, фартухи, ковпаки, гумові чоботи і рукавиці.

Спеціальний одяг захищає робітників від зараження в процесі утримання і переробки інфекційно-хворих тварин, а особистий одяг - від забруднення. Спеціальний одяг постійно тримають в чистоті (своєчасно миють і дезінфікують), а після роботи здають його в гардероб для робочого одягу. Фартухи і нарукавники (з клейонки) після роботи промивають гарячою водою з милом і ополіскують хлорною водою (0,05% -0,1% активного хлору) чи розчином хлораміну "Б" (0,3- 0,5%).