Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

1. Предмет бухгалтерського обліку та головні його об’єкти.

2. Метод бухгалтерського обліку та його складові частини.

3. Взаємозв’язок між предметом і методом бухгалтерського обліку.

4. Основи організації бухгалтерського обліку.

Основні терміни теми: предмет бухгалтерського обліку, метод бухгалтерського обліку, інвентаризація, документація, оцінка, калькуляція, бухгалтерські рахунки, подвійний запис, бухгалтерський баланс, бухгалтерська звітність.

1. Визначення предмету та елементів методу БО як науки є дискусійним питанням. Очевидно, що зміст предмету БО слід розглядати виходячи із сутності БО та мети його ведення закріплених ЗУ “Про БО та ФЗ”. Тобто предметом БО є діяльність підприємства. Господарська діяльність – будь-яка діяльність в тому числі підприємницька, юридичних і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності пов’язана з виробництвом продукції виконанням робіт, наданням послуг направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Розкриття предмету БО здійснюється через його об’єкти. Склад об’єктів БО визначаємо за метою ведення БО. Згідно Закону метою ведення БО є надання повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Отже об’єктами БО є фінансовий стан (активи, зобов’язання, власний капітал) та діяльність підприємства (доходи, витрати, прибутки, збитки).

Згідно Закону суб’єктом БО є підприємство – самостійно господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

2. Метод Бо – це сукупність способів та прийомів, завдяки яким БО виконує свої функції. Елементами методу БО є наступні прийоми:

1. Документація – це спосіб відображення всіх фактів господарського життя у відповідних документах.

2. Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності ТМЦ, ОЗ, грошових коштів шляхом перерахування, вимірювання.

3. Бухгалтерські рахунки – це спосіб систематизації інформації про господарську діяльність по економічно-однорідним ознакам.

4. Подвійний запис – це спосіб відображення окремих господарських операцій як мінімум на двох рахунках.

5. Калькуляція – спосіб визначення собівартості, що є базою для визначення ціни.

6. Бухгалтерська звітність – це система взаємопов’язаних показників, що відображають фінансово-господарську діяльність підприємства.

7. Бухгалтерський баланс – це спосіб групування інформації про господарську діяльність підприємства на певну дату в розрізі господарських засобів та джерел їх утворення.

8. Оцінка – це спосіб вартісного виміру господарських засобів як об’єктів БО.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив, що завданням бухгалтерського обліку є «на­дання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати ді­яльності та рух грошових коштів підприємства» (стаття 3). Для за­безпечення виконання цього завдання законом надано великі пов­новаження підприємствам щодо організації та ведення бухгалтерсь­кого обліку. Одночасно визначено й обов'язки головного бухгалте­ра, які можна поділити на методологічні та контрольні (стаття 8).

Методологічні обов'язки полягають у забезпеченні правил ве­дення бухгалтерського обліку, тобто дотримання чинного зако­нодавства (законів, інструкцій, положень, стандартів, вказівок).

Контрольні обов'язки здійснюються через організацію конт­ролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; контролювання оформлення та руху справ, пов'язаних із недостачами, крадіжками і псуванням акти­вів підприємства; проведення перевірок стану бухгалтерського обліку у філіях та інших підрозділах підприємства.

Ясна річ, що обидва види обов'язків якнайтісніше між собою пов'язані. Фахівці з обліку повинні чітко розуміти, що виконання ними суто бухгалтерських обов'язків без суворого контролю за відображенням усіх господарських операцій не може запобігти фактам зловживань, крадіжок, перевитрат, недоцільного викори­стання засобів виробництва, викривлення реальних господарсь­ких ситуацій та неповного оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Такі факти свідчать про неповну реалізацію предмета бухгалтерського обліку, невиконання його завдань. А це означає, що користувачі не отримають потрібної інформації, а відтак і управлінські рішення будуть неефективними.

Проте забезпечення відображення всіх господарських опера­цій в обліку – це лише частка комплексу робіт з організації і ве­дення бухгалтерського обліку. Дуже важливим є досягнення на­лежної якості інформації, яка має бути правдивою і неупередженою. Звідси випливає потреба в удосконаленні та посиленні поточного контролю за процесами здійснення господарських операцій, оформлення їх первинними документами, тобто потре­ба у здійсненні контрольних функцій бухгалтерського обліку.

Контрольні функції бухгалтерського обліку спрямовані на те, щоб контролювати законність і доцільність здійснюваних операцій, правильність ведення обліку і тим самим забезпечувати його достовірність; контрольні функції оперативного й статистичного обліку спрямовано на ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, своєчасне виявлення внутрішніх резервів. Водночас контрольні функції всіх трьох видів господар­ського обліку уможливлюють контролювання якості формування показників для управління виробництвом за даними облікової інформації, правильність складання та своєчасність подання звіт­ності за призначенням.

Контрольні функції обліку – це конкретні дії фахівців щодо здійснення контролю за допомогою бухгалтерського, оператив­ного й статистичного обліку. Стосовно господарського обліку функція виступає у двох значеннях: як робота, що її виконує бухгалтерія, і як обов'язки, сфера діяльності кожного працівни­ка обліку. А тому контрольні функції господарського обліку – це професійні дії працівників бухгалтерії та інших служб щодо контролювання за допомогою бухгалтерського, оперативного й статистичного обліку законності й доцільності здійснюваних операцій, ефективного використання ресурсів, виявлення внут­рішніх резервів.

Необхідність здійснення контрольних функцій закладено вже в самій природі бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік потрібний для управління, тобто для накопичення належної ін­формації про господарські засоби і процеси, але не будь-якої ін­формації, а в належний спосіб систематизованої, узгодженої і контрольованої. У зв'язку з цим контрольні функції доповнюють зміст бухгалтерського обліку, перетворюють його на цілісну сис­тему узагальнення фактів і явищ господарського життя.

Контрольні функції працівників обліку інколи називають бух­галтерським контролем. Він суттєво різниться на підприємствах різних зарубіжних країн. На французьких підприємствах, на­приклад, бухгалтерські дані є найважливішим фактором уп­равління виробництвом. Фінансова інформація становить осно­ву інформаційних систем. Від достовірності бухгалтерського обліку і його раціональної організації залежить ефективне вико­ристання облікових даних для управління підприємством. Від­так у Франції виняткову увагу приділяють перевіркам достовір­ності обліку. Цей факт зумовив і організацію контролю, який тут поділяють на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контроль підпорядкований безпосередньо дирекції підприємства і є суто професійним. 1965 року було створено Французьку асоціацію внутрішніх контролерів.

Зовнішній контроль здійснюється бухгалтерами-експертами, основне завдання яких — перевірка достовірності бухгалтерсько­го обліку. Бухгалтери-експерти теж мають свою організацію — «Французький інститут бухгалтерів-експертів».

Спираючись на вітчизняний та зарубіжний досвід, слід розрізня­ти контрольні функції трьох видів: за законністю й доцільністю здій­снюваних операцій виробничої та фінансово-господарської діяльно­сті; за дотриманням нормативних актів з обліку, тобто правил веден­ня обліку; за збереженням майна, ефективним використанням вироб­ничих ресурсів та іншими процесами, які не повністю охоплюються бухгалтерським обліком. Таке розмежування контрольних функцій є необхідним для точнішого визначення функціональних обов'язків працівників бухгалтерії та інших економічних і технічних служб.

В Україні саме контрольні функції потребують постійного по­силення та вдосконалення. Соціально-економічна необхідність по­силення контрольних функцій визначається трьома обставинами:

— браком на багатьох підприємствах відповідних умов для збереження майна;

— зростанням непродуктивних витрат і втрат;

— перебудовою діяльності підприємств за ринкових умов.

Найважливішими чинниками посилення контрольних функцій господарського обліку можна вважати:

— повну укомплектованість бухгалтерських служб кадрами облікових працівників;

— підвищення рівня виконавської діяльності;

— розширення механізації та автоматизації облікових робіт;

— удосконалення нормування й лімітування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

— рівномірне надходження первинних документів та резуль­татної інформації в бухгалтерію;

— належне погодження положень про структурні підрозділи з посадовими інструкціями щодо відповідальності, строків отри­мання, обробки та передачі інформації для управління;

— розширення форм інформування бухгалтерією керівництва підприємства;

— поліпшення якості відомчих ревізій і перевірок.

Регулювання та підтримування дії механізму реалізації пред­мета бухгалтерського обліку є одним із найважливіших обов'яз­ків головного бухгалтера.

Вивчаючи механізм реалізації предмета бухгалтерського облі­ку, треба завжди пам'ятати про наявність як прямого, так і зворот­ного зв'язку між предметом і методом (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв'язок між предметом і методом бухгалтерського обліку

Процеси накопичення, обробки і передачі інформації користу­вачам роблять бухгалтерський облік основним джерелом інфор­маційного забезпечення різних функцій управління. У цьому разі він виступає як основа єдиної системи обліку і статистики, бо ви­користовує дані оперативного й статистичного обліку, контролює їх достовірність та водночас дає багато бухгалтерської інформації для оперативного управління. Дані бухгалтерського обліку і звіт­ності є методично єдиними зі статистикою і широко використо­вуються статистичними установами для підбиття підсумків та аналізу роботи галузей і виробництв України, визначення внут­рішнього валового продукту та національного доходу, рівня еко­номічного й соціального розвитку країни, для підготовки доповід­них записок Уряду тощо.

Процеси і явища господарської діяльності підприємств поро­джують інформацію, яка здебільшого адекватно відображує опе­рації виробничої та фінансово-господарської діяльності. Ці опе­рації фіксуються на матеріальних носіях, обліковуються, вимірю­ються, узагальнюються і контролюються на всіх етапах обліково­го процесу. Дані про окремі операції господарської діяльності за допомогою бухгалтерського обліку систематизуються і перетво­рюються на інформаційну характеристику економічних процесів і явищ. Отже, у бухгалтерському обліку відображаються не самі операції, а інформація про них, яка використовується для управ­ління господарською діяльністю.

Предмет бухгалтерського обліку завжди був і залишається тією ознакою, яка визначає його параметри. Від правильного визна­чення предмета залежить правильність визначення функціональ­них обов'язків працівників обліку.

Виконання функціональних обов'язків потребує постійного контролю з боку головного бухгалтера. Про повноту отриманої інформації в рамках предмета бухгалтерського обліку можна ви­сновувати з результатів виробничої та фінансово-господарської ді­яльності підприємства. І коли певні факти свідчитимуть про незла­годженість механізму управління, неефективність окремих управ­лінських, рішень, упущення й недоліки в діяльності підприємства, настає зворотний процес взаємозв'язку між предметом і методом. Цей процес полягає в осмисленні та перегляді завдань бухгалтер­ського обліку та його параметрів, уточненні об'єктів, методу та методичних прийомів, що має відбитися на обліковій політиці під­приємства, відповідних засобах цієї політики. Недостатньо відре­гульовані процеси прямого зв'язку неодмінно вестимуть до нала­годження зворотного зв'язку між завданнями, предметом, об'єкта­ми, методом та методичними засобами бухгалтерського обліку.

Відтак можна вважати обов'язковим для спеціалістів з обліку регулярне вивчення взаємозв'язку між предметом і методом бух­галтерського обліку, своєчасне його коригування, що сприятиме вдосконаленню системи інформаційного забезпечення користу­вачів унаслідок постійного запровадження досконаліших форм і методів збирання, реєстрації, накопичення, обробки й передаван­ня інформації для управління.

Методологічне спрямування та спрямування контролю за ор­ганізацією і веденням бухгалтерського обліку між собою пов'я­зані дуже тісно і окремо просто не існують. Водночас найважли­віша роль належить саме контролю, який може забезпечити пря­мий взаємозв'язок між предметом і методом.

Контрольні функції бухгалтерського обліку відіграють провід­ну роль і в системі внутрішньогосподарського контролю. Як ви­значено в статті 8.5 Закону «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність в Україні», підприємство самостійно розробляє си­стему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) облі­ку, звітності та контролю господарських операцій, визначає пра­ва працівників на підписання бухгалтерських документів, затвер­джує правила документообороту й технологію обробки облікової інформації.

Виходячи з цих вимог, на кожному підприємстві необхідно переглянути обов'язки фахівців з обліку та інших економічних і технічних служб щодо контрольних функцій та провести відпові­дну організаційну й методичну роботу для створення таких умов, щоб контрольні функції здійснювалися активно й ефективно. На жаль, працівники підприємств недостатньо обізнані з порядком проведення такої роботи, бо скрізь бракує методичних рекомен­дацій чи спеціальних розробок.

Для проведення цілеспрямованої роботи щодо посилення кон­трольних функцій обліку необхідно значно збільшити кількість теоретичних і практичних досліджень цих питань, пов'язуючи їх з вимогами сучасних ринкових відносин.

Відтак головними напрямами посилення контрольних функцій господарського обліку треба вважати: якнайповніше висвітлення контрольних функцій господарського обліку в нормативних ак­тах; поліпшення добору, виховання та розстановки кадрів пра­цівників обліку; чітку регламентацію функцій головного бухгал­тера; удосконалення системи підвищення кваліфікації та профе­сійної майстерності фахівців з обліку; забезпечення облікового персоналу необхідною спеціальною літературою та нормативно-довідковим матеріалом; підвищення ефективності роботи конт­рольно-ревізійних груп і секторів головних бухгалтерій підпри­ємств; автоматизацію обліково-аналітичних процесів; удоскона­лення первинної документації та упорядкування звітності; запро­вадження досконаліших форм і методів обліку; публікацію в пре­сі проектів нових нормативних актів з обліку і контролю для фа­хового обговорення; збільшення теоретичних та практичних до­сліджень з питань внутрішньогосподарського контролю.

Виконувати цю роботи будуть здебільшого самі працівники бухгалтерій. Але їхня чисельність, як правило, не відповідає об­сягу виконуваної ними роботи, що ставить їх у гірше становище ніж працівників усіх інших економічних та багатьох технічних служб. А тому постає нагальна потреба змінити підхід до визна­чення чисельності фахівців обліку, бо чинні типові норми часу і норми обслуговування щодо бухгалтерського обліку застаріли і ними вже ніхто не користується. Було б доцільно цю чисельність визначати виходячи із чисельності промислово-виробничого пер­соналу (ПВП) у відношенні (неодноразово підтвердженому досві­дом підприємств багатьох галузей і виробництв) від 0,25 до 1,7 %.

З метою проведення цілеспрямованих робіт з удосконалення внутрішнього контролю, концентрації зусиль облікового персо­налу на найважливіших (опорних) об'єктах, які визначають ефективність всієї системи внутрішньогосподарського контролю, на кожному підприємстві доцільно мати положення (інструкцію) про контрольні функції господарського обліку та методичні вка­зівки про порядок їх здійснення.

У положенні про контрольні функції господарського обліку мають знайти відображення такі основні питання: чому облік є неможливим без здійснення контрольних функцій; у чому полягає природа бухгалтерського обліку та різнобічна аналітична діяль­ність бухгалтерів; від чого залежить посилення контрольних фун­кцій; які економічні та технічні служби повинні здійснювати конт­рольні дії; визначення поняття контрольних функцій; класифікація контрольних функцій за видами; які особливості внутрішньогос­подарського контролю необхідно враховувати, здійснюючи конт­рольні функції; завдання бухгалтерського обліку з обов'язковим урахуванням потреби вдосконалення бухгалтерських служб.

Необхідно особливо підкреслити, що контрольні функції гос­подарського обліку є складовою частиною внутрішньогосподар­ського контролю, його основою. Базою внутрішньогосподарсько­го контролю служать дані бухгалтерського обліку.

Контрольні функції необхідно здійснювати з урахуванням ха­рактерних особливостей внутрішньогосподарського контролю, а саме: дотримання основних принципів контролю та застосування всіх його форм і методів; контролювання операцій виробничої та фінансово-господарської діяльності за допомогою бухгалтерсь­кого обліку в тісному зв'язку з оперативним і статистичним облі­ком; чітка регламентація та забезпечення узгоджених дій еконо­мічних і технічних служб; створення необхідних умов і можли­востей для експерименту та відбору найбільш раціональних ме­тодичних прийомів фактичного й документального контролю; дотримання системності в накопиченні, узагальненні та реалізації матеріалів контролю; спрямування контрольних функцій бухгал­терського обліку на перевірку законності та доцільності здійсню­ваних операцій, правильність ведення обліку, а відтак — і на за­безпечення його достовірності.

Бухгалтерські служби підприємств у планах удосконалення бухгалтерського обліку повинні передбачати такі найважливіші заходи: поліпшення роботи з кадрами; підвищення професійної майстерності працівників обліку через систему створюваних пос­тійно діючих шкіл професійної майстерності працівників бухгал­терських служб; поліпшення методичного забезпечення фахівців з обліку; максимальна автоматизація облікових робіт; звільнення працівників бухгалтерій від рутинних операцій; удосконалення первинної документації; запровадження досконаліших форм і ме­тодів обліку і контролю; забезпечення узгодженої роботи фахів­ців бухгалтерії з іншими економічними та технічними службами щодо запобігання незаконним та недоцільним операціям; підви­щення дисципліни і культури праці працівників бухгалтерій, їх­ньої відповідальності за дотримання правил ведення обліку і здійснення контролю, забезпечення законності й доцільності здійснюваних операцій, перетворення бухгалтерського обліку на неподоланну перешкоду для непродуктивних витрат, приписок, безгосподарності, різного роду марнотратства; розширення сфери застосування попереднього, поточного та наступного контролю за допомогою бухгалтерського обліку; застосування методичних засобів господарського обліку з більшою ефективністю.

Методичні вказівки щодо здійснення контрольних функцій господарського обліку бажано складати за трьома напрямами: за­гальні положення; форми виявлення контрольних функцій та їх об'єкти; методичні засоби контролю за допомогою господарсько­го обліку.

Загальні положення визначатимуть, де, коли, в який спосіб здійснюються контрольні функції обліку і від чого залежить їх ефективність.

Контрольні функції господарського обліку обов'язкові для всіх рівнів управління економікою. Найчастіше їх використову­ють у рамках внутрішньогосподарського контролю з охопленням усіх ланок діяльності підприємства. Ефективність контрольних функцій залежить від активності, злагодженості контрольних дій фахівців бухгалтерій, інших економічних і технічних служб та знання ними належної методики.

Слід виокремлювати три форми контролю за допомогою облі­ку: попередній, поточний, наступний. Попередній контроль — це перевірки і спостереження контролюючих органів, бухгалтерії, інших структурних підрозділів підприємства та окремих посадо­вих осіб, що здійснюються до моменту завершення операцій. Та­кий контроль здійснюють в основному економічні служби та пра­цівники технічних служб через певні проміжки часу. Результати попереднього контролю здебільшого розглядають як сигнал для більш глибокої (у разі потреби) перевірки для прийняття опти­мального управлінського рішення. Попередній контроль здійс­нюють не тільки на стадії прогнозування, планування й проекту­вання, а й на всіх інших стадіях виробничої та фінансово-гос­подарської діяльності, де перевіряється законність господарських операцій та дій посадових осіб. На рівні підприємств попередній контроль здійснюється за значно ширшим обсягом показників, аніж на рівні міністерств чи відомств: для вищої управлінської ланки достатньо невеликої кількості синтезованих показників.

Працівники бухгалтерії здійснюють попередній контроль для:

• розробки заходів зі своєчасного складання звітності, удоско­налення обліку й контролю;

• форм і методів збирання, обробки, передавання та зберіган­ня інформації (разом з працівниками обчислювального центру);

• заходів з економного витрачання ресурсів, збереження майна;

• цільових комплексних програм, норм і нормативів, органі­заційно-технічних заходів;

• методичних вказівок з організації і техніки ведення всіх ви­дів господарського обліку на підприємстві та проведення контро­льно-ревізійної роботи;

• планів автоматизації бухгалтерського обліку, контрольно-ревізійної роботи, підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з обліку, планів експериментальних та науково-дослідних робіт з удосконалення бухгалтерського обліку;

• уточнення головним бухгалтером та уповноваженими ним особами законності операцій в процесі підписання касових, бан­ківських та інших документів;

• укладання угод, візування наказів і розпоряджень про встано­влення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та виплати матеріального заохочення;

• обстеження умов зберігання товарно-матеріальних цінностей і коштів, стану контрольно-пропускної системи, проведення ви­біркових інвентаризацій;

• перевірки ділових та моральних якостей осіб, що їх беруть на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю;

• інструктування працівників підприємства з питань ведення обліку та складання звітності;

• складання планів звітності та подання оперативної інформації для оперативного управління;

• індивідуальних та структурних графіків роботи секторів го­ловної бухгалтерії, графіків документообороту;

• графіків відпусток облікових працівників.

У процесі організації та здійснення попереднього контролю треба враховувати функціональні особливості економічних та тех­нічних служб. Економічні служби, здійснюючи попередній конт­роль, охоплюють всі сторони діяльності підприємства, що потре­бує особливої відповідальності у визначенні конкретних викона­вців та строків отримання, обробки й передачі інформації для управління. Технічні служби локально охоплюють або виробни­чу, або технічну сторони діяльності підприємства (інколи оби­дві ці сторони), виходячи з економічної ефективності викону­ваних робіт чи здійснюваних заходів. Це потребує злагодженої роботи економічних і технічних служб та підвищення відпові­дальності останніх за кінцеві результати виробництва й госпо­дарської діяльності.

У процесі попереднього контролю економічні служби корис­туються різноманітною економічною інформацією, у тому числі і здобутою значно раніше. Технічні служби, як правило, користую­ться щойно складеними розрахунками показників виробничої та фінансово-господарської діяльності, що зумовлює необхідність підвищення відповідальності за об'єктивність і достовірність са­мих розрахунків і обґрунтувань з боку економічних служб.

Поточний контроль займає значне місце у здійсненні контро­льних функцій обліку, оскільки він охоплює різноманітні проце­си і явища.

За допомогою бухгалтерського обліку в поточному порядку контролюються всі без винятку операції діяльності підприємства. Контролюються вони на стадії підписання та обробки документів з формального боку та по суті: з формального боку – з погляду правильного оформлення документів; по суті – з погляду закон­ності й доцільності самої операції. На стадії обробки документів (незалежно від способу) відбувається те саме, тобто всі операції контролюються двічі.

Сутність поточного контролю полягає в його постійності. Він охоплює не тільки всі напрями діяльності підприємства, а й дія­льність кожного члена трудового колективу. Поточний контроль правомірно можна називати щоденним.

Поточний контроль тісно взаємозв'язаний із попереднім, який передує поточному. Але сфера їх застосування неоднакова: її об­межено невеликою кількістю об'єктів для попереднього і величе­зним колом об'єктів для поточного контролю. На ці обставини треба зважати, розв'язуючи методичні проблеми організації по­переднього й поточного контролю на будь-якому підприємстві.

Організації попереднього і поточного контролю має передува­ти необхідна підготовча робота, яка полягає у наданні контролю системного характеру, вирішенні принципових проблем інфор­маційного забезпечення та координації дій контролерів.

Підготовча робота включає такі важливі моменти:

— вивчення стану обліку та контролю, функціональних обов'­язків структурних підрозділів і посадових осіб;

— визначення об'єктів контролю;

— пошук найоптимальнішої системи показників;

— визначення економічних і технічних служб та конкретних виконавців, які здійснюватимуть контроль;

— уточнення і розробку посадових інструкцій, функціональ­них обов'язків структурних підрозділів та конкретних виконавців щодо здійснення контролю із визначенням строків отримання, обробки та передачі інформації;

— визначення джерел інформації, інформаційної бази та упо­рядкування потоків інформації.

Так, для здійснення поточного контролю за ефективним вико­ристанням виробничих ресурсів та забезпеченням зберігання майна необхідно виділити найважливіші напрями облікової робо­ти й визначити опорні об'єкти. Орієнтовний перелік напрямів та опорних об'єктів для такого контролю наведено далі.

Наступний контроль здійснюється на всіх рівнях управління економікою. Він необхідний кожному органу державного та гос­подарського управління, бо дає можливість не тільки оцінювати діяльність підприємства, а й виявляти внутрішні резерви.

Наступний контроль відрізняється від попереднього й поточ­ного обсягом та глибиною охоплення різних сторін діяльності підприємства. Він найбільш об'єктивно характеризує виконання заходів щодо раціонального використання ресурсів, підвищення ефективності виробництва.

Значна ефективність наступного контролю пояснюється тим, що його здійснюють, крім облікових, ще й технічні служби та громадські організації. Функціональні обов'язки служб та окре­мих виконавців щодо здійснення наступного контролю закріп­люються у відповідних положеннях та посадових інструкціях.

Наступний контроль працівники обліку здійснюють за тими самими опорними об'єктами, що й поточний контроль, а також стосовно звітів і балансів філій та виділених на самостійний ба­ланс підрозділів для перевірки достовірності показників та їх по­годження з відповідними формами звітності, складання звітності, зустрічної перевірки реальності виконаних обсягів робіт, наданих послуг за минулі звітні періоди.

За наступного контролю використовуються всі складові мето­ду бухгалтерського обліку: оцінка і калькуляція — для перевірки обґрунтованості планових (нормативних) і звітних калькуляцій, норм і нормативів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; баланс, звітність і інвентаризація — для логічного осмислення статей балансу, їх погодженості та відповідності даним синтетичного й аналітичного обліку, матеріалам інвентаризації; доку­ментація, рахунки, подвійний запис тощо — для проведення екс­пертиз, перевірки достовірності звітності, відновлення занедба­ного обліку, викриття зловживань.

Взаємозумовленість форм контролю за допомогою господар­ського обліку виявляється в тому, що попередній контроль зумов­лює необхідність поточного, а поточний — наступного. Така не­обхідність пов'язана з тим, що умов, які б автоматично гаранту­вали правильність здійснених операцій, їх законність, доцільність і ефективність, іще не створено.

Повне виявлення контрольних функцій господарського облі­ку, підвищення його якості та оперативності, забезпечення до­стовірності облікових і звітних даних можна гарантувати лише за умови застосування працівниками бухгалтерських служб сучас­них, найефективніших методичних засобів контролю. Методичні засоби контролю за допомогою господарського обліку треба за­стосовувати до всіх його об'єктів і розділів.

Здійснюючи методологічне керівництво господарським облі­ком, працівники бухгалтерії підприємства спрямовують праців­ників інших економічних і технічних служб на активне викорис­тання в поточній роботі таких методичних прийомів, як порів­няння, спостереження, обстеження, логічне осмислення операцій, прийом спеціальних розрахунків, контрольні обміри виконаних робіт, контрольні запуски сировини й матеріалів у виробництво, прийоми економічного аналізу, групування, індексний метод.

За автоматизації обліку працівники бухгалтерії здійснюють логічну перевірку достовірності машинограм, застосовують про­грамний контроль введеної в ЕОМ інформації (для перевірки правильності вхідної інформації), забезпечують перезапис ін­формації на машинні носії та повторну її технологічну обробку (прийом дублювання, що застосовується за наявності суттєвих розбіжностей машинограм із даними первинних документів), ор­ганізують створення бази релевантних контрольних даних, коли на потрібне програмне питання можна отримати від ЕОМ відпо­відь, використовуючи ЕОМ у запитальному режимі.

Як було вже сказано, на кожному підприємстві треба визначи­ти найважливіші (опорні) об'єкти, які підлягають обов'язковому контролюванню, оскільки саме від них залежить ефективність всієї системи внутрішньогосподарського контролю.

Стосовно обліку основних засобів, до опорних об'єктів належать:

— повнота оприбуткування основних засобів (закріплення ма­теріально-відповідальних осіб за кожним об'єктом основних засобів, правильність визначення первісної вартості основних засо­бів, що надійшли);

— законність та доцільність вибуття основних засобів (закон­ність та доцільність списання основних засобів, правильність об­числення результатів від їх ліквідації, обґрунтованість безкоштов­ної передачі основних засобів);

— облік амортизаційних відрахувань та зносу основних засо­бів (чи на всі основні засоби нараховується амортизація, прави­льність визначення та застосування норм амортизації, правиль­ність визначення суми амортизації й відображення її в обліку, використання амортизаційного фонду за призначенням);

— облік ремонту основних засобів (дотримання норм і норма­тивів витрат на ремонт, нормування й лімітування відпуску мате­ріальних ресурсів на ремонт, правильність складання планових (нормативних) калькуляцій, правильність визначення виду ремон­ту, вірогідність фактичних обсягів виконаних робіт, наданих по­слуг, організація синтетичного та аналітичного обліку витрат на ремонт, правильність визначення фактичної собівартості ремонт­них робіт, виконання кошторису витрат на ремонт);

— облік використання основних засобів та їх збереження (тех­нічний стан основних засобів та їх збереження, виконання графі­ка ППР і міжремонтного обслуговування, облік використання устаткування за часом роботи й потужністю, достовірність показ­ника коефіцієнта змінності та інших показників використання основних засобів).

Облік виробничих запасів об'єднує:

— збереження виробничих запасів (забезпеченість складсь­кими приміщеннями, умови зберігання в них товарно-матеріаль­них цінностей, складське господарство, матеріально відповідаль­них осіб, дотримання строків і порядку проведення інвентари­зацій, стан товарних запасів, організація видачі доручень і конт­ролю за їх використанням, стан обліку товарно-матеріальних цінностей на складах і в бухгалтерії, стан контрольно-пропуск­ної системи);

— облік надходження виробничих запасів (своєчасність і пов­нота оприбуткування матеріальних цінностей, що надійшли, до­стовірність кількісних і якісних розбіжностей під час приймання матеріалів, фактична наявність матеріальних цінностей, що пере­бувають на відповідальному зберіганні);

— облік транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) — форму­вання ТЗВ і їх обґрунтування, дотримання кошторису ТЗВ, роз­поділ ТЗВ;

— облік витрат виробничих запасів (законність і доцільність відпуску матеріалів на сторону і в переробку, реалізація зайвих матеріальних цінностей, нормування та лімітування відпуску ма­теріалів у виробництво, організація відпуску матеріалів у вироб­ництво, обґрунтованість списання матеріалів на виробництво, пра­вильність визначення фактичної собівартості витрачених на ви­робництво матеріалів, реальність незавершеного виробництва, облік відходів виробництва);

— облік наявності та руху малоцінних і швидкозношуваних предметів (стан обліку наявності МШП на складі і в експлуатації, своєчасність і повнота оприбуткування МШП, достовірність кількісних та якісних розбіжностей під час приймання МШП, збереження МШП, прийнятих на відповідальне зберігання, за­конність і доцільність реалізації зайвих МШП, лімітування від­пуску МШП в експлуатацію, організація відпуску МШП в експ­луатацію, законність і доцільність списання МШП).

Для обліку праці й заробітної плати за опорні об'єкти беруть:

— облік власного складу (використання кадрів робітників, до­стовірність оперативних даних обліку власного складу);

— облік відпрацьованого часу (достовірність даних про від­працьований час, узгодженість нарахованої заробітної плати з відпрацьованим часом);

— облік виробітку (стан нормування праці, достовірність по­казника продуктивності праці);

— облік заробітної плати (достовірність основної та додатко­вої заробітної плати, дотримання співвідношення між зростанням продуктивності праці і середньої заробітної плати);

— облік розрахунків з працівниками підприємства (реальність заборгованості працівникам, достовірність депонентських сум).

Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції об'єднує такі об'єкти:

— облік основних витрат (обґрунтованість планових (норма­тивних) калькуляцій, реальність показників, пов'язаних із випус­ком продукції, обґрунтованість віднесення прямих витрат на ви­трати виробництва);

— облік непрямих витрат (загальновиробничих, адміністратив­них, дотримання кошторису непрямих витрат, правильність роз­поділу і списання непрямих витрат);

— облік витрат від браку продукції;

— облік допоміжного виробництва;

— облік незавершеного виробництва;

— обчислення собівартості одиниці продукції.

Стосовно готової продукції і її реалізації до опорних об'єктів відносять:

— своєчасність і повноту оприбуткування готової продукції;

— якість готової продукції і її оцінку;

— ритмічність випуску продукції;

— облік реалізованої продукції (достовірність даних про реа­лізовану продукцію, правильність обчислення податку на додану вартість, правильність визначення фінансового результату від ре­алізації продукції);

— облік витрат на збут продукції.

Облік коштів та розрахункових операцій об'єднує такі важли­ві об'єкти:

— облік касових операцій (збереження коштів, дотримання касової дисципліни);

— облік операцій на рахунках у банках;

— облік розрахункових операцій (обґрунтованість заборгова­ності та її реальність).

Усе, сказане вище, дає підставу висновувати, що реалізація предмета бухгалтерського обліку буде забезпеченою тільки за умови добре налагодженого, методично обґрунтованого бухгал­терського обліку.

4. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Питання для самоперевірки:

1. Що є предметом бухгалтерського обліку?

2. Що називають методом бухгалтерського обліку?

3. Хто є суб’єктом бухгалтерського обліку?

4. Що відноситься до об’єктів бухгалтерського обліку?

5. Що таку документ і документація?

6. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку.

7. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку.

8. Калькуляція як елемент методу бухгалтерського обліку.

9. Що таке бухгалтерські рахунки?

10. Подвійний запис як елемент методу бухгалтерського обліку.

11. Баланс як елемент методу бухгалтерського обліку.

12. Звітність як елемент методу бухгалтерського обліку.

13. Який взаємозв’язок між предметом і методом бухгалтерського обліку?