Формолова проба

Суть формолової проби полягає у желатинуванні білків сироватки крові при підвищенні вмісту глобулінів, особливо гамма-глобулінів, та фібриногену після взаємодії з формаліном. Проба досить проста для виконання.

Обладнання: мікробюретки, пробірки, піпетки.

Реактиви: 40 %-ний розчин формальдегіду.

Хід визначення. У пробірку наливають 1 мл свіжої сироватки крові і додають 2–3 краплі формальдегіду. Пробу перемішують, пробірки закривають корком і залишають на 24 год при кімнатній температурі. Проба вважається негативною, якщо через цей час згусток не утворюється.

Якщо утворився незначний згусток – проба сумнівна (+), щільний згусток – проба слабо позитивна (++), опалесцентне забарвлення та щільний згусток – реакція позитивна (+++), при утворенні інтенсивного молочно-білого забарвлення та щільного згустку – реакція різко позитивна (++++).

Позитивні результати колоїдно-осадових реакцій спостерігаються при збільшенні кількості бета- і гамма-глобулінів. Для підвищення вірогідності у постановці діагнозу використовують одночасно кілька осадових проб.

3.7. Визначення білірубіну в сироватці крові

Білірубін є одним із кінцевих продуктів пігментного обміну. Через ряд проміжних стадій з гему зруйнованих еритроцитів утворюється непрямий білірубін (вільний, не проведений через печінку), який є нормальною складовою частиною сироватки крові. Він нерозчинний у воді і тому не виводиться з сечею. У клітинах печінки непрямий білірубін з’єднується з глюкуроновою кислотою, утворюється прямий (кон’юго-ваний, проведений через печінку, холебілірубін). Сума вільного та зв’язаного складає загальний білірубін.

Вміст білірубіну і його фракцій у сироватці крові визначають за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації В.І.Левченка і В.В.Влізла (1988) та за методом Бокальчука.

Визначення білірубіну за методом Бокальчука

Принцип методу.Проведений через печінку білірубін (кон’юго-ваний) реагує безпосередньо з діазореактивом (тому його називають прямим), а непроведений – лише після дії прискорювачів, до яких належать кофеїновий або інші реактиви.

Обладнання:піпетки на 1 мл, 2 мл, пробірки.

Реактиви:сульфанілова кислота, концентрована соляна кислота, натрію нітрат, спирт метиловий або етиловий, ізотонічний розчин натрію хлориду.

Методика визначення:у 5–6 пробірок вносять по 0,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. У першу пробірку додають 0,5 мл сироватки крові, перемішують і 0,5 мл суміші переносять в наступну пробірку, знову перемішують і переносять далі. З останньої пробірки 0,5 мл суміші виливають. Таким чином одержують розведення сироватки крові у 2, 4, 8, 16 і 32 рази.

У кожну пробірку додають по 0,25 мл діазосуміші. При наявності кон’югованого (прямого) білірубіну з’являється рожевий або бузковий колір. Відмічають останню пробірку, в якій спостерігається забарвлення рідини. Через 15 хв у кожну пробірку додають по 0,5 мл метилового або етилового спирту (для того, щоб в реакцію вступив непрямий білірубін). Кількість білірубіну визначають за формулою:

де: Х – кількість білірубіну, мг в 100 мл сироватки крові; А – розведення сироватки крові в останній пробірці, де спостерігалося слабо-рожеве чи слабо-фіолетове забарвлення; 0,0016 – коефіцієнт (якщо сироватка крові з діазореактивом утворює слабо-рожеве чи слабо-фіолетове забарвлення, то 1 мл її містить 0,0016 мг білірубіну); 100 – перерахунок на 100 мл сироватки крові.