- •I. Загальні вимоги до оформлення курсової роботи
- •2. Вказівки до рішення завдань
- •2.1. Розрахунок посадки із зазором
- •2.2. Розрахунок посадки з натягом
- •2.3. Розрахунок перехідної посадки
- •2.4. Розрахунок посадок підшипникового з'єднання
- •2.5. Розрахунок посадок шпонкового або
- •2.6. Розрахунок розмірного ланцюга
- •2.7. Визначення допусків зубчастих коліс передачі
- •2.8. Виконання креслення деталі і підбір інструмента
- •2. Креслення деталі
- •3. Призначення і зазначення в кресленні показників
- •4. Вибір інструмента для контролю посадкового розміру
2.4. Розрахунок посадок підшипникового з'єднання
Вибір посадок для підшипників кочення здійснюється згідно з умовами роботи підшипникового вузла, величиною навантаження і видом навантаження внутрішнього й зовнішнього кілець.
Для циркуляційно навантаженого кільця завжди призначається посадка нерухома, а для місцево навантаженого - рухлива. Конкретні посадки (поле допусків і квалітети розмірів, що сполучають із підшипником деталей) вибираються по величині приєднувальних розмірів підшипника й інтенсивності навантаження на посадкову поверхню.
Після вибору посадок необхідно обов'язково зробити перевірку на наявність посадкового зазору між доріжкою підшипникового кільця та тілами кочення, по найбільшому натягу обраної посадки. У випадку відсутності зазору посадку варто замінити на найближчу, більш вільну.
Вихідні дані мають наступну розмірність: осьове навантаження А - кН, радіальне навантаження R - кН.
При виконанні цього завдання варто користуватися методикою і таблицями, наведеними в [4, с. 13-18], ДЕСТ 520-71, СT РЕВ 144-75, дод. II, Графічна частина завдання виконується так, як зазначено в дод. 6.
2.5. Розрахунок посадок шпонкового або
шлицевого з'єднань
1. Для заданого з'єднання підібрати посадки.
2. Визначити граничні відхилення, допуски, граничні зазори і натяги.
3. Накреслити схему полів допусків з'єднання, креслення з'єднання і деталей.
Приклад розрахунку з'єднань наведений у роботі [4, с. 27-33]. Графічна частина завдання виконується так, як зазначено в дод. 7, 8.
2.6. Розрахунок розмірного ланцюга
Сутність рішення розмірного ланцюга полягає у визначенні допусків і відхилень всіх її розмірів, виходячи з вимог конструкції і технології.
При рішенні розмірних ланцюгів розрізняють два завдання:
виходячи із установлених вимог до величини замикаючої ланки, визначаються розміри, допуски і граничні відхилення весь складовий розмірний ланцюг ланок (пряма задача);
виходячи із установлених величин номінальних розмірів, допусків і граничних відхилень складових ланок, знаходять величину, коливання й граничні відхилення замикаючої ланки (зворотна задача).
Пряма задача може бути вирішена, виходячи з умови призначення одного квалітету на всі розміри складових ланок або з умови призначення для них рівних (однакових по величині) допусків.
Рішення завдання, виходячи з умови призначення рівноточних допусків (одного квалітету), ведуть тоді, коли номінальні розміри ланок по величині значно відрізняються друг від друга. Якщо номінальні розміри складових ланок по величині мало відрізняються друг від друга, то рішення ведуть виходячи з умови призначення рівних допусків.
Задача, як пряма, так і зворотна, можуть бути вирішені двома методами:
а) методом розрахунку на максимум-мінімум, що забезпечує повну взаємозамінність;
б) методом теоретико-імовірнісного розрахунку.
При рішенні розмірного ланцюга вузла, призначеної завданням, варто застосувати обидва методи.
1. По заданій величині компенсаційного зазору зробити розрахунок величин допусків і граничних відхилень складових ланок методом максимуму-мінімуму й методом імовірнісного розрахунку.
2. Зрівняти результати розрахунку і дати висновок про доцільність і перевагу застосування того або іншого методу розрахунку.
Приклад розрахунку розмірного ланцюга наведений у роботі [4, с. 34-43].
