HistoryEconomy

пограбування відсталих народів. Погляди Гобсона справили великий вплив на формування концепції лейборизму – британського варіанту соціал-реформізму.

9.5 Позитивний інституціоналізм

В 1930–1950 рр. інституціоналізм характеризувався, перш за все, позитивістською спрямованістю (на відміну від критичної спрямованості раннього інституціоналізму) і бажанням оздоровити ринкову економіку.

9.5.1 Американський позитивний інституціоналізм

В США ідеї, висунуті Вебленом, розвивали «інтелектуальні бунтарі», до яких відносять інституціоналістів нової генерації: Адольфа Берлі (1895–1978), Гарднера Мінза (1896–1976), Джона Моріса Кларка (1884–1963), Стюарта Чейза (1888–1970)

та ін. Вони вважали, що висновки Веблена про «штучне заморожування виробництва корпораціями», згубні наслідки панування «великого бізнесу» знайшли пряме підтвердження у період економічного спаду та наступної тривалої депресії.

Так, Дж. М. Кларк (син відомого представника неокласичної теорії Дж. Б. Кларка) в працях «Соціальний контроль над бізнесом» (1926), «Стратегічні фактори економічного циклу» (1934) доводив необхідність встановлення державного контролю над монополістичними корпораціями, вважаючи, що держава має перейти від позицій спостерігача до виконання функцій організатора національного виробництва. Головне завдання держави – антициклічне регулювання, яке включає зростання державних витрат, стимулювання прибутків і зайнятості населення.

Берлі і Мінз аналізуючи структуру монополістичної корпорації, вивчали процес відокремлення власності від безпосереднього управління виробництвом, вбачаючи в цьому посилення ролі технократів (технічної інтелігенції). На зростання ролі технократів в майбутньому суспільстві (і зниження ролі найманої праці) вказував в своїй праці «Технократія» (1913) Чейз.

Нові інституціоналісти взяли активну участь у розробці «нового курсу» президента США Ф. Рузвельта, коли була практично легалізована центральна для інституціоналізму ідея державного контролю ринкової економіки. В теоретичному плані вони виступили як безпосередні попередники кейнсіанства.

9.5.2 Інституціональні теорії Йозефа Шумпетера

Австро-американський економіст Йозеф Шумпетер (1883–1950) прагнув поєднати економічну теорію, економічну соціологію та історію економічного аналізу. Він ввів в обіг поняття «інновації» – це нововведення в області технології чи організації управління. Під інноваціями Шумпетер розумів нові продукти, нові

190

технології, освоєння нових ринків збуту і джерел сировини, маркетингові розробки. Інновації спрямовані на підвищення продуктивності.

Шумпетер приділяв велику увагу розгляду питань про механізм функціонування і розвитку ринкової економіки. В книзі «Теорія економічного розвитку» (1911) він намагався знайти відповідь на питання, «як економічна система виробляє ту силу, яка невпинно її змінює».

Головною фігурою, яка здійснює «нові виробничі комбінації», є підприємець. Це не обов’язково власник, ним може бути і менеджер, головне, щоб він був здатен втілювати нове в практику. Стимулом для підприємницької діяльності є підприємницький прибуток, який виникає тільки за умови запровадження нових виробничих комбінацій (в умовах динаміки). В умовах статики (звичайного господарського кругообігу) підприємницького прибутку не існує.

З новаторською діяльністю Шумпетер пов’язує і циклічну форму розвитку економіки. Він намагається знайти залежність між трьома типами циклів – довгими, середніми і короткими. Стрімке піднесення виробництва (бум) Шумпетер пояснює появою певного нововведення, яке починає приносити прибуток і породжує лавину «дотичних» інновацій. Але прибутки зменшуються, період процвітання закінчується, настає рецесія (застій), яка продовжується доти, доки не знайдуться нові новатори, які будуть впроваджувати нововведення в виробництво. Так як нововведення здійснюються стрибкоподібно, з’являється циклічність економічного розвитку.

Конкуренцію нововведень Шумпетер називає ефективною конкуренцією. А монополію, яка утворюється внаслідок конкуренції нововведень, називає ефективною монополією. Така монополія ґрунтується на певній стійкій ринковій перевазі, здобутій у жорсткій конкурентній боротьбі. За таких умов монопольний прибуток стає винагородою за нововведення, але він є тимчасовим, і зникає під дією того ж механізму конкуренції, тобто внаслідок інновацій конкурентів.

9.5.3 Соціологічна школа інституціоналізму

Реакцією на негативний ефект панування монополій, загострення соціальних проблем ринкової економіки стало виникнення соціологічної школи інституціоналізму. Її представники надають велике значення соціологічним проблемам.

У формуванні «соціологічної школи» велике значення мали ідеї французьких економістів. Найвідомішими економістами соціологічного спрямування у 1920– 1930 рр. були Франсуа Сіміанд, Гаетан Піру, Бертран Ногаре. У своїх дослідженнях вони застосовували так званий «позитивний метод». вивчали вплив соціальних факторів на економічний розвиток, критикували неокласичну концепцію,

191

засуджували монополізацію економіки, виступали за розвиток державного регулювання і переростання ринкового господарства в «змішану економіку».

Подальший розвиток соціологічної школи відбувався після Другої світової

війни.

9.6 «Кейнсіанська революція» в економічній теорії

Неокласичний напрямок було пануючої в економічній науці до 30-х років ХХ ст. Неокласики переконані були в тім, що механізм вільного ринкового ціноутворення автоматично здатний привести ринок до рівноваги. Дійсність спростувала їхню теорію. Уже з 1825 р. економіку потрясали кризи. Учені по-різному намагалися пояснити їхні причини: настроєм оптимізму або песимізму в підприємців (Джевонс намагався зв’язати підйоми й спади ділового циклу із сонячною активністю); порушенням пропорцій між галузями виробництва й банківською процентною політикою й ін. Але запропонувати діючих способів боротьби з економічними кризами ніхто не міг.

На рубежі ХIХ-ХХ ст. механізм автоматичного ринкового саморегулювання був серйозно підірваний розвитком монополій. Вільний перелив капіталів з галузі в галузь, вирівнювання цін, норми прибутку стало неможливим.

Найбільше гостро кризові явища виявилися в 1929–1933 рр. і в період наступної депресії 30-х років. Економічна криза 1929–1933 рр. продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил і ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усуспільнення й ускладнення господарського механізму вимагав посилення ролі держави. Перші кроки в цьому напрямку були зроблені в США реалізацією «нового курсу» президента Ф. Рузвельта.

Втручання держави в економічні процеси вимагало теоретичного обґрунтування. Таку теорію створив Дж. М. Кейнс, опублікувавши в 1936 р. «Загальну теорію зайнятості, відсотка й грошей», що стала теоретикометодологічною базою програм стабілізації економіки на державному рівні в ряді країн Європи й США. «Загальна теорія зайнятості» стала поворотним пунктом в історії економічної науки й багато в чому визначає економічну політику й у наш час.

Дж. М. Кейнс писав про класиків: «Аналіз економіки на тривалих відрізках часу тільки дезорієнтує нас. Він так само тривіальний, як твердження про те, що всі ми, якщо розглядати життя в довгостроковому періоді, коли-небудь умремо. Економісти, що розглядають економіку в довгостроковому періоді, намагаються вирішити занадто просте завдання, відповідь на яку нікому не потрібний. Ми

192

перебуваємо в епіцентрі урагану, а вони повторюють, що коли шторм закінчиться, океан заспокоїться».

Джон Мейнард Кейнс (1883–1946) – англійський державний і політичний діяч, учень Маршалла, що не став його послідовником. Учився в Королівському коледжі при університеті в Кембриджі (1902–1906 рр.), слухав лекції Маршалла. За запрошенням Маршалла викладав у коледжі в 1908 р.

В 1909–1915 рр. викладав економіку й математику.

1906–1908 рр. – був співробітником міністерства (Управління в справах Індії), працював рік у військовому відділі, а пізніше – у відділі доходів, статистики й торгівлі.

1912–1945 – редактор Економічного журналу.

1913–1914 – член Королівської комісії з фінансів і грошового обігу в Індії (в 1913 році опублікована книга Кейнса «Грошовий обіг і фінанси Індії»).

1915–1918 – займався проблемою міжнародних фінансів.

1919 – «Економічні наслідки Версальського мирного договору».

1921 – «Трактат про ймовірності».

1926 – «Кінець вільного підприємництва».

1930 – «Трактат про гроші».

1940 – Кейнс – радник Британського казначейства.

1942 – один з директорів Англійського банку.

1944 – головний представник країни на Бретон-Вудській валютної конференції. Навчання Кейнса стало своєрідною реакцією на неокласичну школу й маржиналізм. Економічна криза 1929–1933 рр. різко змінила погляди Кейнса, він рішуче порвав з поглядами Маршалла – свого вчителя й висловив думку про те, що

капіталізм епохи вільної конкуренції вичерпав свої можливості.

На відміну від економістів, які зосереджували своя увага на діяльності окремих господарських одиниць, Кейнс значно розширив рамки дослідження, розглядаючи капіталістичне господарство в цілому, оперуючи агрегатними категоріями: споживання, заощадження, інвестиції, зайнятість. Головним у методі дослідження Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народногосподарські величини, він прагнув установити причинно-наслідкові зв’язки, залежності й пропорції між ними. Кейнса тому вважають основоположником макроекономічного напрямку економічної науки.

Основна відмінність теорії Кейнса від класиків: заперечення саморегулювання ринкової економіки. Ніякого механізму, здатного забезпечити таке саморегулювання й стабільний розвиток економіки не існує. Повна зайнятість при капіталізмі досягається тільки в рідких випадках, а вимушене безробіття існує завжди.

193

Кейнс відкинув висновок класиків про вільне ціноутворення, висунувши наступні обвинувачення:

–монополістичні тенденції не дозволяють цінам бути справді вільними, тобто регулювати співвідношення попиту та пропозиції;

–довгострокові контракти перешкоджають оперативній реакції ціни на зміни ринкової кон’юнктури;

–договори між профспілками й підприємцями заважають заробітній платі виконувати функції регулюючої ціни на ринку праці.

–норма відсотка не може постійно знижуватися з метою стимулювання інвестицій. Існує границя, нижче якої економічні суб’єкти віддають перевагу зберіганню своїх заощаджень у ліквідній формі з метою страхування себе у випадку непередбачених ускладнень.

Таким чином, Кейнс намагався показати, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозиції є утопією.

Кейнсіанський підхід заснований на пріоритеті сукупного попиту, що у концепції Кейнса тотожній національному доходу, що витрачається на споживання й заощадження, тобто складається з індивідуального й виробничого попиту. Перший – це витрати суспільства на споживчі блага, другий – на інвестиції (капітальні блага).

При зростанні національного доходу попит повинен зростати, а цього не відбувається, тому що зростання доходів веде до зростання заощаджень. Виходить, чим більше національний доход, тим менше (відносно) споживчий попит. А саме він впливає на процес відтворення. Причини цієї закономірності Кейнс бачив не в соціальних, класових відносинах, а в психології людини, що схильний споживати відносно менше в міру зростання доходів. Це його твердження відомо за назвою

«основний психологічний закон суспільства».

Другий компонент ефективного попиту – виробничий попит, що є показником бажання капіталістів інвестувати свої капітали. Основні фактори, які впливають на обсяг інвестицій – це норма відсотка й норма очікуваного прибутку, тобто інвестиції можуть здійснюватися тільки в тому випадку, якщо очікуваний прибуток перевищує позичковий відсоток. Величину відсотка Кейнс ставив у залежність від пропозиції грошей і попиту на них.

Необхідна умова для нормального розвитку економіки й досягнення її рівноважного стану по Кейнсу полягає в тому, щоб вакуум, що виник внаслідок розриву між рівнем доходу й споживанням, заповнювався збільшенням інвестиційних витрат, які покликані поглинути обсяги заощаджень, які постійно ростуть. Це можливо тільки якщо інвестиції дорівнюють заощадженням.

194

До Кейнса економісти вважали, що інвестиції автоматично пристосовуються до рівня заощаджень за допомогою норми відсотка.

Кейнс же висловив думку про те, що зберігають споживачі, а інвестують виробники, тобто рішення про заощадження й інвестиції приймають різні люди, не узгоджуючи їх між собою, і керуються різними мотивами.

(C+In)

45˚

Q1 Qe Q2 ЧНП

Рис. 9.1 – Кейнсіанський хрест

Загальна картина економічної системи за кейнсіанською теорією виглядає в такий спосіб: сукупний попит представляє суму витрат суспільства на споживання й очікувані витрати суспільства на інвестиції. Існує тільки один рівень національного доходу, за якого сукупні витрати (AD) дорівнюють чистому національному продукту. Це і є очікуваний рівень рівноваги (Qe). Будь-який інший обсяг національного виробництва є нерівноважним, тому що в цьому випадку плани покупців не будуть відповідати діям виробників. Наприклад, якщо національний доход упаде нижче рівня рівноваги (Q1), планові витрати теж зменшаться, але не на таку ж величину, як національний доход. Це приведе до того, що споживачі будуть вимагати більшої кількості товарів, чим виробляють фірми.

В іншому випадку, перевищення національним доходом рівноважного рівня (Q2), сукупний попит зросте на меншу величину (частина піде в заощадження). Це означає, що підприємства будуть виробляти товарів і послуг більше, ніж планується купити. Перенасичення ринку буде сигналізувати про необхідність зменшити обсяги виробництва, що приведе до росту безробіття та неповного використання встаткування.

195

Саме недостатнім попитом Кейнс пояснює циклічний характер виробництва. Безробіття й інфляція пояснюються недоліком синхронності в прийнятті деяких конкретних економічних рішень (наприклад, рішень про заощадження й інвестиції). У сучасній капіталістичній економіці інвестиції, як правило, відстають від заощаджень, має місце перенагромадження й суспільство випробовує кризу або тривалу стагнацію. Саме зменшення рівня інвестиційної діяльності Кейнс і його прихильники вважали основною причиною «Великої депресії» 1930-х рр.

Для забезпечення ефективного попиту Кейнс пропонував використати наступні інструменти:

1.Грошова політика, регулювання процентної ставки.

2.Бюджетна політика (збільшення державних витрат і зниження податків).

3.Перерозподіл доходів в інтересах груп, які одержують найбільш низькі

доходи.

4.Політика повної зайнятості (розширення соціального забезпечення, довгострокові кредити, суспільні роботи).

Головним інструментом Кейнс уважав бюджетну політику.

Кейнс увів в економічну науку концепцію мультиплікатора інвестицій. Збільшення інвестицій приводить до збільшення національного доходу, причому на величину більшу, ніж початковий ріст інвестицій. Кожна інвестиція перетворюється в суму доходів, які витрачаються й перетворюються в нові доходи й т. д. В остаточному підсумку приріст національного доходу через певний час буде значно більшим, ніж приріст початкових інвестицій. Мультиплікатор інвестицій показує, у скільки разів приріст національного доходу перевищує початковий приріст інвестицій. Величина мультиплікатора залежить від того, яку частину доходу суспільство витрачає на споживання: чим вище схильність до споживання, тим більший мультиплікатор і навпаки.

MPC – гранична схильність до споживання;

MPS – гранична схильність до заощадження.

Аналогічно проявляється мультиплікаційний ефект при зміні державних витрат.

Для здійснення мер підвищення зайнятості необхідна сильна державна влада. «Впровадження централізованого контролю, необхідного для забезпечення

повної зайнятості, вимагає значного розширення традиційних функцій уряду... Але

196

при цьому залишаються широкі можливості для прояву приватної ініціативи й відповідальності» (Кейнс).

Значення теорії Кейнса в наступному:

–він поклав початок макроекономічного методу дослідження;

–на перший план висунув проблему реалізації (ефективного попиту), що поклала початок розвитку динамічної теорії циклу;

–увів концепцію мультиплікатора, що органічно ввійшла до післякейнсіанських теорій економічного зростання;

–об’єднав економічну теорію й економічну політику в одне ціле, розбудив віру

вте, що уряд може перебороти депресію й безробіття, регулюючи державні витрати й податки.

УКейнса було багато послідовників. Вони розглядали три основні проблеми, які мають відносно самостійний характер: проблему динамічної рівноваги, проблему тривалих і короткострокових відхилень від положення динамічної рівноваги, або циклічних коливань.

Семінар 9. Господарство та економічна думка в Європі у першій половині

ХХст.

9.1Економічні причини та наслідки першої світової війни.

9.2Розвиток економіки США у 1920-ті рр. Велика депресія 1929–1933 рр.

9.3Кейнсіанська революція в економічній теорії.

9.4Економіка Німеччини в 1920–1930 рр. Фашистські економічні концепції.

9.5Економіка Радянського Союзу в 1920–1930 рр.

Реферати

1.Світова валютна система. Від «золотого» стандарту – до золотодевізного.

2.«Новий курс» Франкліна Делано Рузвельта.

3.Новизна економічного навчання Дж. М. Кейнса.

4.Еволюція кейнсіанства та його роль у системі економічних знань.

5.Особливості практичного використання ідей Кейнса в економічній політиці США в післявоєнний період.

Комплексний тест з матеріалу 3-го модуля

Складається з 10 запитань (загальна оцінка – максимум 10 балів)

1.Провідна промислова держава світу середини XIX ст.:

2.Адам Мюллер вважав вчення Адама Сміта:

3.Закон вартості, сформульований Карлом Марксом, говорить:

4.Підприємці якої з форм монополій зберігали й комерційну, і виробничу самостійність?

5.Світовим лихварем наприкінці XIX – початку XX ст. вважали:

6.Термін «економікс» ввів у вжиток:

197

7.Антикризова програма, проведена в США, відома як «новий курс» здійснювалася під керівництвом:

8.Уряд нацистів у Німеччині на чолі з А. Гітлером, особлива увага приділяв на прискорений розвиток:

9.Лідером кон'юнктурно-статистичного інституціоналізму є:

10.Дж. М. Кейнс називав попит, що дозволяє забезпечити повну зайнятість:

11.Американський шлях розвитку в сільському господарстві характеризується:

12.Загальні економічні закони, на думку прихильників історичної школи:

13.Причиною зниження норми прибутку за Марксом є:

14.Після введення «антитрестовського» закону Шермана в США одержує посилене поширення така форма монополій:

15.Лідер світового автомобілебудування наприкінці XIX – початку XX ст.:

16.Центральною ланкою методології маржиналізму є:

17.У військовий блок Антанта не входила:

18.Широкомасштабна система допомоги США союзникам під час Другої світової війни називалася:

19.На думку Веблена, людина в ринковій економіці:

20.Основними інструментами стабілізаційної політики кейнсианці вважають:

21.Підйом англійського сільського господарства середини XIX ст. був

зв'язаний:

22.Засновником німецької історичної школи вважається:

23.Прибавочну вартість, отриману в результаті збільшення тривалості робочого дня, Маркс назвав:

24.Монополістичне об'єднання, для якого характерна угода про умови збуту

товарів:

25.Основна одиниця міжнародного грошового обігу на початку XX ст.:

26.Рушійною силою економіки за Маршаллом є:

27.Антикризова програма, проведена в США, відома як «новий курс»

включала:

28.Економіка Німеччини в період завершення Другої світової війни:

29.На думку Веблена основне протиріччя капіталістичної економіки – це протиріччя:

30.Кейнсіанська теорія зайнятості стверджує, що:

31.Відповідно до Закону про гомстеди:

32.Мотивом економічної поведінки людини, на думку представників історичної школи є:

33.Карл Маркс вважав прибавочну вартість породженням:

34.Мілітаристські настрої наприкінці XIX – початку XX ст. були найбільш

сильні в:

35.Лідером американського автомобілебудування на початку XX ст. була

компанія:

36.До австрійської школи маржиналізму не відноситься:

37.До Першої світової війни в Троїстий союз входили:

38.Німеччина і Японія після завершення Другої світової війни:

39.Інституціоналісти пропонували враховувати в економічному аналізі:

40.Яке поняття ввів у науковий оборот Кейнс:

41.Пануюча доктрина в торговельній політиці Англії середини XIX ст.:

198

42.Прихильники німецької історичної школи вважали, що процвітання націй може бути забезпечене за допомогою:

43.Прибавочна вартість (за Марксом) створюється:

44.Форма монополії, при якій на чолі об'єднання стоїть велика компанія або банк, а навколо неї групуються формально незалежні підприємства:

45.Найважливішу роль в економіці Німеччини грав концерн:

46.Маржиналісти визначили предмет економічної теорії як дослідження:

47.Основні причини Великої депресії полягають в:

48.Єдиною країною, що у період Другої світової війни пережила економічне зростання є:

49.Термін «інновації» увів:

50.Дж. М. Кейнс пояснював циклічний характер виробництва:

51.Головним предметом експорту Німеччини в 1850–1860-і рр. були:

52.За Фрідріхом Лістом вирішальна роль у створенні прогресивної економіки

належить:

53.Прибавочну вартість, отриману в результаті скорочення необхідного часу, Маркс назвав:

54.Підприємці якої з форм монополій втрачали виробничу самостійність?

55.Лідируючі позиції в Європі на початку XX ст., за промисловим виробництвом належать:

56.Засновником американської школи маржиналізму вважається:

57.Наприкінці першої світової війни США вступили у війну на стороні:

58.Факторами німецького «економічного дива» є:

59.Яке поняття Веблен увів у науковий оборот:

60.Існуючу закономірність відставання споживання від темпів росту доходу Кейнс зв'язував з:

61.Лідерами промислового розвитку Німеччини були:

62.Засновником «нової» історичної школи є:

63.Норма прибутку за Марксом – це:

64.До 1900 р. найбільшою колоніальною імперією була:

65.Нафтовий трест «Стандарт Ойл» був заснований у США:

66.Засновником англійської (Кембриджської) школи маржиналізму

вважається:

67.У якій країні в 1920-і рр.. темпи розвитку промисловості були найбільшими

вЗахідній Європі?

68.В 1944 р. на конференції в Бреттон-Вудсі було ухвалене рішення створити:

69.Характерною рисою інституціоналізму є:

70.Прусський шлях розвитку в сільському господарстві характеризується:

71.Автором книги «Протестантська етика або Дух капіталізму» був:

72.Вартість товару з погляду Карла Маркса визначається:

73.Провідною країною по вивозі прямих інвестицій у період кінець XIX – початок XX ст. була:

74.Лідируючі позиції у світі на початку XX ст., за промисловим виробництвом

належать:

75.Засновником австрійської школи маржиналізму вважається:

76.Після закінчення Першої світової війни в найважчому положенні

опинилася:

77.Від участі в плані Маршалла відмовилися:

199