HistoryEconomy

Комплексний тест з матеріалу 2-го модуля

Складається з 10 запитань (загальна оцінка – максимум 10 балів)

1.Комутація ренти – це:

2.Фома Аквінський вважав обмін несправедливим, якщо:

3.Головною галуззю народного господарства меркантилісти вважали:

4.Морський шлях в Індію був відкритий:

5.Що з нижчепереліченого не було характерним для мануфактур:

6.Перші англійські фабрики з'явилися:

7.Відповідно до вчення Франсуа Кене чистий продукт створюється:

8.Феномен «невидимої руки» на думку А. Сміта існує:

9.Причина бідності в капіталістичному суспільстві, на думку Томаса Мальтуса

полягає:

10.Родбертус вважав нетрудовим доходом:

11.Марка – це:

12.Ранні каноніки вважали фізичну працю:

13.Ранній меркантилізм можна охарактеризувати, як теорію:

14.Перше кругосвітнє плавання здійснила експедиція:

15.Перші англійські мануфактури з'явилися:

16.Головний результат Великої французької революції:

17.Згідно з теорією Вільяма Петті вартість грошей визначається:

18.На думку Адама Сміта, країна багатіє:

19.«Залізний закон заробітної плати» Лассаля – це:

20.Причину економічних криз С. Сісмонді бачив:

21.Умовне земельне тримання, передане феодалом селянинові називалося:

22.Фома Аквінський:

23.Приріст капіталу, на думку меркантилістів породжується:

24.Головна мета Великих географічних відкриттів:

25.Лідерами в розвитку мануфактурного виробництва були:

26.Фабрика – це:

27.Кому належить відома фраза: «Праця – батько й активний принцип багатства, земля – його мати»:

28.Сміт вважав непродуктивною:

29.Згідно з теорією Ж. Б. Сея в створенні вартості беруть участь:

30.Перша загальна криза надвиробництва спостерігалася в капіталістичних

країнах:

31.Грамота, що підтверджує право феодала заміщати на своїх землях короля:

32.Ранні каноніки вважали соціальний розподіл людей залежно від роду діяльності:

33.Протекціонізм – це політика:

34.Плантаційне господарство – це:

35.Перша буржуазна революція відбулася:

36.Центральною подією промислового перевороту став винахід:

37.За класифікацією, запропонованою Франсуа Кене, король і поміщики представляють:

38.Праця націй, за Смітом, дає тим більше продуктів:

39.За теорією Д. Рікардо взаємовигідна торгівля між двома країнами можлива:

120

40.Нетрудовим доходом (єдиною формою неоплаченої праці робітника) П. Ж. Прудон вважав:

41.Оброк – це:

42.В епоху Середньовіччя економіка розглядалася:

43.Політику протекціонізму вперше рекомендували:

44.Що з нижчепереліченого не було методом експлуатації колоній:

45.Провідною торговельною державою світу в XVIII ст. була:

46.Провідною сферою французької економіки була:

47.Франсуа Кене виділяв наступні три класи громадян:

48.Адам Сміт вважав, що для того, щоб підняти державу до вищого щабля добробуту, потрібні:

49.Існує 3 ділянки землі. При рівному вкладенні праці й капіталу з 1-ї ділянки можна одержати 100 т. зерна, з 2-ї – 90 т., з 3-ї – 80 т. Якщо використовується тільки 1-й ділянка, рента, як вважає Рікардо:

50.Головне протиріччя капіталізму С. Сісмонді бачив у протиріччі між:

51.Бенефіцій – це:

52.Найбільш почесним заняттям Августин Блаженний вважав:

53.Меркантилісти виступали:

54.Від революції цін програли:

55.Центром колоніальної експансії Голландії була:

56.Процес створення машинного виробництва у всіх галузях економіки називається:

57.З погляду фізіократів багатство нації створюється:

58.Книга А. Сміта «Дослідження про природу й причини багатства народів» вийшла у світ:

59.Яке основне завдання ставив перед собою Д. Рікардо:

60.Хто з економістів проголосив гасло «Власність – це крадіжка»:

61.Феод – це:

62.Ранні каноніки вважали торговельний прибуток результатом:

63.Практично запроваджував у життя ідеї меркантилізму у Франції:

64.Торговельна революція – це:

65.Створення ринку робочої сили в Англії пов'язане з:

66.Людина, що живе на доходи з цінних паперів – це:

67.За класифікацією, запропонованою Франсуа Кене, ремісники представляють:

68.Розходження між поділом праці усередині підприємства й усередині суспільства (за Смітом) полягає в тому, що:

69.Адам Сміт ділив суспільство на три класи:

70.Хто з перерахованих нижче авторів не відноситься до середньовічних

утопістів:

71.Повинність, за якою селяни зобов'язані були молоти борошно тільки на млині сеньйора, називалася:

72.Фома Аквінський вважав торговельний прибуток виправданим, якщо:

73.Ранні меркантилісти вважали за доцільне:

74.Нове англійське дворянство називалося:

75.Хто з учених економістів називав себе «адвокатом сільського господарства»?

76.Трудова теорія вартості за А. Смітом справедлива:

121

77.Вирішальним фактором економічного розвитку А. Сміт вважав:

78.Хто із соціалістів-утопістів зробив спробу втілити свої ідеї на практиці:

79.Панщина – це:

80.Фома Аквінський вважав соціальний розподіл людей залежно від роду діяльності:

81.Пізній меркантилізм можна охарактеризувати, як теорію:

82.Лідерами першого етапу Великих географічних відкриттів були:

83.Закон, що забороняв ввозити колоніальні товари в Англію на неанглійських судах, називався:

84.Наслідком промислового перевороту в Англії стало:

85.Вільям Петті й Пьєр Буагільбер – родоначальники теорії, відповідно до якої вартість визначається:

86.При феодальній власності на землю:

87.На думку Фоми Аквінського «справедлива ціна» – це:

88.Меркантилісти вважали багатством:

89.Революція цін у Європі була викликана:

90.Провідною торговельною державою світу наприкінці XVI – початку

XVII ст. була:

122

МОДУЛЬ 3. СВІТОВА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА В ІНДУСТРІАЛЬНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Зміст теоретичного матеріалу модуля 3

Тема 7. Процес індустріалізації в Європі й Північній Америці

Розгортання процесів індустріалізації в Європі і Північній Америці. Національні особливості процесу індустріалізації. Посилення класового антагонізму. Економічні доктрини періоду розгортання індустріалізації. Дж. ст. Міль – завершувач класичної традиції в політекономії. Вчення Ф. Ліста – національна політекономія – альтернатива класичному лібералізму. Історична школа і нова історична школа політекономії. Виникнення марксизму. Робітничий рух і популяризація марксизму в кінці ХІХ ст.

Тема 8. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації у період монополістичного капіталізму (друга половина XIX – початок XX ст.)

Маржиналістська революція в політекономії. Австрійська школа маржиналізму. Кембриджська школа і формування неокласичного напрямку в економічній теорії. Американська та лозаннська школи маржиналізму. Технологічні та економічні успіхи країн – світових економічних лідерів в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Перехід у нову фазу розвитку капіталізму – імперіалізм.

Тема 9. Господарство та економічна думка в період державномонополістичного розвитку суспільства Європейської цивілізації (перша половина XX ст.)

Загострення імперіалістичних протиріч на початку ХХ ст. Економічні причини та наслідки Першої світової війни. Повоєнна відбудова народного господарства в європейських країнах. Розвиток економіки США у 20-ті роки ХХ ст.: посилення тенденцій монополізації. Велика депресія 1929–1933 рр. «Новий курс» Рузвельта. Кейнсіанська революція в економічній теорії. Вихід з кризи європейських країн. Економічне становище Німеччини за Веймерської республіки. Мілітаризація економіки Німеччини в умовах гітлерівської диктатури. Фашистські економічні концепції. Розвиток економіки Радянського Союзу в 20–30-ті рр. ХХ ст. Воєнний комунізм. НЕП. Соціалістична індустріалізація. Колективізація сільського господарства. Культурна революція. Мілітаризація радянської економіки. Економічна ситуація в Європі напередодні Другої світової війни. Економічні наслідки Другої світової війни. Повоєнна відбудова господарства в Європі. Панівне становище кейнсіанства у розвитку економічної теорії в 40 – 50-х рр. ХХ ст.

123

Тема 7. Процес індустріалізації в Європі й Північній Америці

7.1Національні особливості процесу індустріалізації

7.2Посилення класового антагонізму

7.3Економічне вчення Джона Стюарта Мілля

7.4Німецька історична школа

7.5Марксизм

7.1Національні особливості процесу індустріалізації 7.1.1 Англія

У середині XIX ст. Англія виробляла половину промислової продукції у світі й

панувала на світових ринках. За рахунок більш раннього переходу до фабричного виробництва, англійські товари були дешевше, ніж аналогічні товари інших країн, де все ще панувала мануфактура.

Збільшення промислового виробництва викликало стрімке зростання міського населення. В 1850 р. у сільському господарстві було зайнято 30% населення, в 1871 – 14%. У той же час англійське сільськогосподарське виробництво переживає підйом, обумовлений зростанням попиту городян на продукти харчування. Збільшується виробництво м’яса, молока, овочів, які стали самими вигідними сільськогосподарськими товарами, скорочується вівчарство.

Збільшення ролі інтенсивних галузей сільського господарства (стійлове тваринництво, овочівництво), які не вимагали багато землі, зате мали потребу в постійній хазяйській участі, зробило великі земельні господарства відносно неефективними, тому землевласники (лендлорди) починають роздавати свою землю в оренду селянам. Сільськими капіталістами в Англії стали не власники землі, а орендарі.

За час капіталізму орендна плата зросла в 5-10 разів. Фермери, що вели натуральне господарство, не могли платити стільки й розорялися. У числі орендарів залишилися лише ті, хто застосовували передову агротехніку, сільськогосподарські машини, мінеральні добрива, селекцію порід тварин і сортів рослин. Для одержання прибутку фермерське господарство вимагало значних капітальних вкладень: якщо на початку XIX ст. на 1 акр (0,4 га) було потрібно вкласти 5 фунтів стерлінгів, то до середини XIX ст. – уже 10-12. У результаті переходу до капіталізму продуктивність англійського сільського господарства була набагато вище, ніж в інших країнах. До середини XIX ст. урожайність зернових перевершувала аналогічний показник у Франції в 2 рази, а продуктивність м’ясного тваринництва – в 2,5 рази.

124

Англія була найбільшою колоніальною державою. До середини XIX ст. під її владою перебували Індія, Канада, ряд африканських територій, Австралія. Колонії ставали джерелом сировини й аграрним придатком метрополії. Наприклад, Індія стала постачальником бавовни, Австралія – центром вівчарства, Канада поставляла зерно.

Колонії були й ринком збуту для англійської індустрії. Вивозячи з колоній продукцію сільського господарства, Англія насичувала їхній ринок промисловою продукцією, тим самим гальмуючи розвиток місцевої промисловості. Англія середини XIX ст. була не лише передовою промисловою, але й провідною торговельною державою, «володаркою морів». Їй належало 60% світового торговельного флоту, що перевозив не тільки продукцію англійської промисловості, але й товари інших країн.

Змінилася й торговельна політика англійського уряду. Тепер головним завданням був не захист внутрішніх ринків від іноземної конкуренції, а захоплення іноземних ринків. В 40-х рр. XIX ст. на зміну протекціонізму прийшла вільна торгівля (фритредерство). В 1845 р. були скасовані «хлібні закони» і дозволений необмежений ввіз зерна в країну. В 1849 р. було скасовано Навігаційний акт. В 1850-х рр. були скасовані монопольні права.

З 1860 р. Англія уклала торговельні договори з рядом країн. При укладанні торговельного договору з іншою державою, Англія демонстративно скасовувала всі мита на товари цієї держави й вимагала відповідного кроку – скасування мит на англійські товари.

7.1.2 Франція

Революція не звільнила селян від лихварів, і ще в 1840 р. третина продукції землеробства йшла на виплату кредитів, а інша третина – на виплату державних податків. Розвиток сільського господарства гальмувалося практикою парцелювання землі – дроблення ділянок на дрібні частини при передачі їх у спадщину від батька до синів. У результаті цього до середини XIX ст. більше 70% селянських господарств мали площу не більше 2 га. Сукупна площа цих господарств становила 60% всієї землі у Франції.

Інші 40% належали великим власникам, кожний з яких мав більше 40 га, на яких вів капіталістичне фермерське господарство. У цих господарствах застосовувалися машини, праця найманих робітників, мінеральні добрива, прогресивна система сівозмін і т. д. Такими фермерами стали заможні селяни або дворяни, що зберегли свої доменіальні землі під час революції.

125

Урожайність зернових у Франції була дуже низкою, удвічі нижче, ніж в Англії. За цим показником Франція займала 11-е місце у світі. Найбільш високими темпами розвивалося виробництво сільськогосподарської сировини для промисловості. На початку XIX ст. високими темпами розвивалися шовківництво й розведення мериносових овець. Замість цукрового очерету за часів наполеонівських воєн у Франції різко збільшили виробництво цукрового буряка.

Проте, основна маса селян зберігала зв’язок із землею й не йшла в міста. Селяни купували мало промислових товарів, тому що, по-перше, вели натуральне господарство й, по-друге, не мали досить коштів, перебуваючи в кабалі лихварів.

Відсутність безземельних селян перешкоджала створенню армії промислових робітників. Промисловість Франції розвивалася повільно. Почасти це пояснювалося характером ремесла, що було орієнтовано на виробництво предметів розкоші й модних товарів, які вироблялися індивідуальною працею. Промисловий переворот у Франції йшов неспішно, почавшись в 1820-х рр. і закінчившись в 1860-х рр. Спочатку він проходив у текстильній промисловості за рахунок імпорту англійських машин. Власне французьких винаходів було небагато, одним з них була створена батьком і сином Мартенами піч для виплавки стали (1864 р.).

До середини XIX ст. Франція ще зберігала друге місце у світі по випуску промислової продукції, але на одне промислове підприємство в середньому доводилося лише 1,7 робітників. Темпи зростання французької промисловості відставали не тільки від англійської, але й від американської та німецької.

Лихварський характер французького капіталізму став основою для створення й розвитку кредитно-банківської системи, що була найбільшою у світі. Франція стала міжнародним банкіром і світовим лихварем. Французькі комерційні банки вивозили капітали в різні держави, створювали акціонерні компанії, кредитували промисловість, будівництво залізниць і каналів. Саме французькі банки організували будівництво Панамського й Суецького каналів. Розвиток банківської системи створив типову для французького капіталізму фігуру рантьє – людини, що не займається підприємництвом, а живе на доходи від цінних паперів.

7.1.3 Німеччина

На початку XIX ст. Німеччина була відсталою країною, у якій більше 80% населення займалися сільським господарством, у якому зберігалися феодальні відносини. Міста зберігали середньовічний характер, промислове виробництво було представлено ремеслом і розсіяними мануфактурами під управлінням купців. Головною проблемою була роздробленість Німеччини на десятки невеликих держав.

126

Поштовхом до розвитку стали наполеонівські війни, у результаті яких було скасовано кріпосне право. Цей процес протікав не одночасно й тривав майже піввіку (1807–1850). У результаті частина землі була викуплена селянами за суму, що в 20 разів перевищувала річну ренту. Відбулася капіталізація ренти – поміщик, поклавши викуп у банк, міг одержувати у вигляді відсотків суму, що дорівнювала ренті із селян. Інша частина землі залишилася в розпорядженні селян, але її було дуже мало (у Пруссії половина селян одержала ділянки менше одного гектара). У підсумку селяни були змушені найматися батраками до поміщиків – відбулося створення ринку праці.

Іншою стороною процесу первісного нагромадження стала концентрація значних грошових сум у руках поміщиків (юнкерів). Ці кошти частково були вкладені в банки, а частково пішли на покупку акцій промислових підприємств. І в тому, і в тому випадку гроші інвестувалися в промисловість.

Частина юнкерських капіталів була інвестована в сільське господарство. Оскільки значна частина землі залишилася в розпорядженні поміщиків, саме вони стали сільськими капіталістами, що використовували найману працю. 30% сільських господарств Німеччини володіли 90% землі, а на частку інших 70% господарств доводилося 10% землі. Розвиток сільського господарства в Німеччині відбувався шляхом перетворення феодальних маєтків у великі капіталістичні господарства, при цьому поміщики стали капіталістами, а кріпаки – найманими робітниками. Цей процес одержав назву прусського шляху розвитку в сільському господарстві.

Юнкери почали розвивати товарне сільське господарство. Активно застосовуються сільськогосподарські машини, добрива, прогресивні системи сівозміни. Великих успіхів досягли німці у виробництві технічних культур. У середині XIX ст. Німеччина вийшла на перше місце у світі за зборами картоплі й цукрового буряка. Поміщики організовували на базі цих культур цукрові, винокурні й пивоварні заводи. Був винайдений процес виробництва спирту з картоплі, що виявився набагато дешевше хлібного й користувався величезним попитом, як у самій Німеччині, так і за її межами.

Промисловий розвиток Німеччини був неоднорідним. Коли в західній Німеччині вже розвивалася текстильна, вугільна й металургійна промисловість, у Східній існували тільки розсіяні полотняні мануфактури. До середини XIX ст. промисловий переворот у Німеччині не вийшов з початкової стадії, причиною чому служило довготривале звільнення селян, політична роздробленість і відірваність Німеччини від світових торговельних шляхів.

В 1833 р. був створений Митний союз, що став першим кроком на шляху об’єднання Німеччини. Країни, що вступили в цей союз, скасовували мита на товари

127

одна одної. В 1848 р. відбулася буржуазна революція, у результаті якої головною політичною силою в Німеччині стали поміщики й буржуазія.

Після звільнення селянства в Німеччині почався промисловий переворот (1850- 1860-і рр.) Однак ще в 1870 р. половину людей, зайнятих у промисловості, становили ремісники. Завершення перевороту могло відбутися тільки після об’єднання Німеччини.

Індустріалізація в Німеччині має ряд особливостей:

1.Головним стимулом розвитку промисловості були будівництво залізниць і потреби армії. У першу чергу розвивалася важка промисловість, а не легка, як в Англії. У період 1850-1870 р. промислове виробництво в Німеччині зросло на 49%, при цьому видобуток вугілля зріс в п’ять разів, виплавка чавуну – у сім. Будівництво залізниць стимулювало розвиток металургії, машинобудування й видобутку вугілля.

Німеччина, розташована в самому центрі Європи, виявилася центром залізничних перевезень. Іншим країнам було вигідно перевозити свої товари через територію Німеччини, тому Німеччина знову виявилася включеною у світові торговельні процеси.

Провідне місце в промисловості Німеччини займали військові підприємства, найвідомішими з яких були військові заводи Круппа, що постачали артилерією всі країни світу.

2.Німеччина була країною молодого капіталізму. Німецькі підприємства будувалися на 50-60 років пізніше за англійські і оснащувалися найпередовішою технікою, у той час як в Англії продовжували експлуатувати морально застаріле обладнання. Важливу роль грав імпорт обладнання з Англії й власні наукові розробки. Саме в Німеччині були створені передова електротехнічна й хімічна промисловість.

Міжнародна конкуренція висувала високі вимоги до стандартів виробництва, що стимулювало створення ефективних підприємств, які могли витримати суперництво з англійською промисловістю.

3.Значна частина капіталів перебувала в розпорядженні поміщиків. Для вливання цих капіталів у промисловість створювалися акціонерні компанії. Розвивається грюндерство – акціонерне підприємництво, наслідком якого стало посилення позицій юнкерів у промисловості.

За обсягами промислової продукції Німеччина вийшла на третє місце у світі, відстаючи тільки від Англії й США. Змінилися не тільки обсяги міжнародної торгівлі, які зросли втроє за 1850-1860-і рр., але й сам характер цієї торгівлі. Німеччина перестає вивозити продукцію сільського господарства, головними в її експорті стають промислові товари: машини, тканини, вугілля.

128

7.1.4 США

Після одержання незалежності в 1783 р. США почали експансію на захід. Були захоплені величезні території, які уряд продавав великими (по 250 га) ділянками. Вважалося, що подібна міра обмежить кількість бажаючих переселитися зі східних штатів і не залишить без працівників молоду промисловість. У дійсності результат був протилежним:

1.Почалися спекуляції на земельному ринку. Купувалася велика ділянка, дробилася на дрібні частини й перепродувалася.

2.Значна частина населення не могла або не збиралася платити за землю. Розгорнувся рух скватерів – загарбників землі. Люди організовували каравани, рухалися на захід, займали там землю й починали її обробляти. Якщо хто-небудь отримував уже захоплену скватерами землю, збройні колоністи силоміць відстоювали свої права. Вони заявляли, що земля належить Богу й уряд не має на неї ніяких прав.

У підсумку був прийнятий Закон про гомстеди, за яким кожен громадянин США міг фактично безкоштовно одержати ділянку землі до 64 га, за умови, що буде вести на ній господарство. Цей закон поклав початок американському шляху розвитку в сільському господарстві – розвитку великих фермерських господарств без пережитків феодалізму.

Американські фермери мали перевагу перед європейськими, тому що вони обробляли свою землю й не повинні були платити орендну плату. Швидко зростала технічна оснащеність сільського господарства, розвивалася агрономічна наука. В 1862 р. був прийнятий Закон про земельні субсидії, за яким в кожному штаті на кошти від продажу землі був створений спеціальний капітальний фонд. На відсотки від цього капіталу організовували сільськогосподарські коледжі.

Головною галуззю сільського господарства східних штатів було виробництво зерна. У другій половині XIX ст. у Європу заполонив потік дешевого американського хліба, що поставив на грань банкрутства багатьох європейських хазяїв. Цей процес одержав назву світової аграрної кризи.

Ще одним продуктом експорту було м’ясо, що вироблялося в основному в західних штатах. Спочатку м’ясо засолювали й коптили, пізніше була відкрита технологія консервування. На виробництві консервів виросло місто Чикаго. Експорт зерна із західних штатів був невигідний через високі транспортні витрати, тому зерно переганяли на спирт – товар більш компактний і більш дешевий під час перевезення.

Промисловий переворот у США почався наприкінці XVIII ст. Його головною особливістю був постійний приплив іммігрантів у країну, що забезпечив американську промисловість робітниками. В Америці не було феодального

129