Визначення можливих доз опромінення робиться по формулах:

Д= (Р_сер. х t_{перебув.}) / К_посл (Р),

де Р_сер – середній рівень радіаційного забруднення (р/год); t_{перебув} – час перебування (час роботи) на забрудненій території (год.); К_посл.- коефіцієнт послаблення будівель, споруд тощо.

Р_сер =(Р_поч.+Р_кінц) /2 (Р/год),

де Р_поч. – рівень радіац. забруднення на початок роботи (Р/год); Р_кінц. - рівень радіац. забруднення на кінець роботи (Р/год).

Р_поч.=Р₁/К_поч. (Р/год),

Р_кінц=Р₁/К_кінц (Р/год),

де Р₁ – рівень радіац. забруднення на 1-шу годину після вибуху (аварії), (Р/год); К_поч та К_кінц. – коефіцієнти перерахунку рівня радіаційного забруднення на час початку, та час закінчення перебування на зараженій території (табл.1.8).

Визначення можливих доз опромінення при доланні зони забруднення відбувається по формулах:

- час перебування (час роботи) у зараженій зоні:

tперебув.= R / V (год.),

де R - відстань, (км.); V – швидкість руху (м/с);

- час долання середини забрудненої зони (після вибуху):

t сер. = tпоч.+1/2 t переб (год.),

де t поч – час початку руху по зараженій зоні після вибуху;

- середній рівень радіації на 1-шу годину після вибуху:

Р1серед.=(Р1+…Рn)/n (Р/год.),

де Р1, Р2… Рn – рівні радіації на 1-шу годину після вибуху у точках на маршруті;

Рсеред.=Р1серед./Кtс (Р/год.),

де Рсеред середній рівень, Кtс – коефіцієнт перерахунку на час tсер;

Д= Рсер. х tпереб / К посл, (Р).

Визначення допустимої тривалості перебування у зараженій зоні по заданій дозі опромінення.

Рішення відбувається з використовуванням графіка на мал.№2

t – час початку опромінення; α – відносна величина,

α = Р1 / Д вст. х К посл,

де Р₁ – максимальний рівень радіації на 1-шу годину після вибуху, (Р/г),

К посл – коєфіцієнт послабления радіації, Д_вст – встановлена доза опромінення, (Р).

Визначення допустимого часу початку роботи при заданій дозі опромінення.

Рішення відбувається з використовуванням графіка на мал.№2

t – час початку опромінення; α – відносна величина,

α = Р1 / Д вст. х К посл,

де Р₁ – максимальний рівень радіації на 1-шу годину після вибуху, (Р/г),

К посл – коєфіцієнт послабления радіації, Д_вст – встановлена доза опромінення, (Р).

Якщо максимальний рівень радіації (Р1) невідомо, його треба встановити із формули:

Р₁= Р_t х К_t (р/год.),

де К_t – коефіцієнт перерахунку рівня радіації на заданий час (табл.1.8); Р₁- рівень радіації на 1-шу годину після вибуху; Р_t – рівень радіації на час t після вибуху.

t

Малюнок №2. Визначення тривалості перебування в зоні радіоактивного зараження, година.

2. Стійкість роботи промислових об'єктів у надзвичайних ситуаціях

Під стійкістю роботи промислового об'єкта розуміють його здатність протистояти руйнівним силам аварій, катастроф і стихійного лиха, вражаючих факторів сучасної зброї, можливість в екстремальних умовах випускати продукцію в запланованому обсязі і номенклатурі, а також можливість у мінімальні строки відновлювати порушене виробництво.

Основні принципи стійкості:

1) базування на директивній, нормативній і плановій основі;

2) проведення заходів на всій території держави;

3) завчасна розробка і проведення заходів по підвищенню стійкості;

4) диференційований підхід /чим важливіше значення підприємства, тим вище ступінь захисту/.

Стійкість роботи промислового об'єкта /підприємства/ в умовах надзвичайних ситуацій воєнного часу визначається:

1 - надійністю захисту робітників і службовців від сучасних засобів ураження;

2 - здатністю інженерно-технічного комплексу протистояти дії вражаючих факторів сучасної зброї;

3 - захищеності підприємства від можливих вторинних факторів ураження;

4 - стійкістю і неперервністю управління;

5 - виробництва комунікацій розрахованих на навантаження від своєї власної маси конструкції і устаткування, на вітрові й снігові навантаження, а також на навантаження, які виникають внаслідок переміщення транспортних засобів, значних мас людей тощо.

Ці елементи мають різну міцність, тому при аваріях одні з них можуть отримати більші руйнування, інші - менші або взагалі лишитись неушкодженими.