м1

ТЕМА 1

1. Виберіть із запропонованих визначень саме те, яке відповідає визначенню соціології: Соціологія – це - наука про тенденції, закони функціонування та розвитку соціальних систем (людина в діяльності як система, спільні групові організаційні дії людей як система, процеси та явища в глобальному суспільстві як система).

2. Предметом наукового вивчення соціології виступає (виберіть правильну відповідь): Предмет соціології — це сукупність основних теоретичних понять, за допомогою яких вчені описують реальні факти, пояснюють і практично вирішують соціальні проблеми.

3. Об'єктом соціології як науки виступає (виберіть правильні відповіді): Об'єктом соціології є певна соціальна реальність, яка не залежить від дослідника.

4. До категорії яких наук належить соціологія? До суспыльних наук

5. Предмет наукового вивчення соціології виступає предметом наукового інтересу інших наук? Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Техніка й методика вивчення людини, спільнот, суспільства, застосовувані соціологією, використовуються всіма суспільними та гуманітарними науками. На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін. Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає загальне місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. її значення для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур

6. Об'єкт соціології як науки є спільним з політологією чи якою-небудь іншою наукою? Соціологія тісно пов'язана з політологією. їх взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім того, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та політології покликала до життя нову галузь науки — політичну соціологію.

Вивчаючи особливості держави, її інститутів у регулюванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини у державі, регулюють соціальну поведінку людей.

7. Антропологія, історія, політологія та соціологія мають спільний__предмет______наукового вивчення.

8. Однією з найуживаніших соціологічних категорій є: Соціальні відносини — це усталена, така що історично склала­ся за конкретних умов місця і часу, система зв’язків між окремими людьми й соціальними спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному, політичному й духовному житті, мають різний соці­альний стан, спосіб життя, джерела й рівні доходів та особистого споживання.

9. Соціальні відносини це:

10. Яке з визначень є найбільш повним? — «Соціальне явище це — будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи випадок....»:

11. Соціальне — це (яке з визначень є найбільш повним?) (лат. socialis – товариський, громадський), сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя

12. Соціальний закон — це: об’єктивний і повторюваний зв’язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

13. До загальних соціальних законів належать: 1. - закони, що констатують співіснування соціальних явищ; 2. - закони, що визначають тенденції розвитку, 3. - закони, що визначають зв’язок між соціальними явищами.4. - закони, що фіксують причинний зв’язок між соціальними явищами 5. - закони, що вказують на можливість чи вирогідність зв’язку між соціальними явищами.

14. Визначте функції соціології як науки. теоретично-пізнавальна функція практично-перетворювальна функція світоглядно-ідеологічна функція гуманістична та культурна функції описова функція інформаційна функція прогностична функція критична функція функція соціального контролю функція соціального управління

15. Специфіка соціального характеризується такою головною рисою:   — загальна якість, притаманна різним групам індивідів, яка є результатом інтеграції груп індивідів, соціальних верств, спільнот із суспільними відносинами;    — вираження спричиненого суспільними відносинами (економічними, політичними та ін.) певного стану індивідів;    — з´ясування стосунків різних індивідів і груп між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;    — соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється в їх спілкуванні та взаємодії.

16. Соціологічні категорії ___________(відображають) певні властивості суспільства та його складових (об’єкта), як цілісної соціальної системи.

17. Мікросоціологія — це: сукупність соціол. знань з протилежною щодо макросоціології пізнавально-гносеол. орієнтацією на вивчення т.зв. мікрооб'єктів (міжособистісні взаємодії, стосунки, комунікативні зв'язки в малих групах, поведінка індивіда, окремі "мікромасштабні" соціальні явища і процеси тощо).

18. Макросоціологія — це: галузь соціологічного знання, що орієнтується на вивчення великих соціальних процесів та аналіз цілісних соціальних груп та систем, таких як суспільство, цивілізація і т. д.

19. Теорії середнього рівня — це галузі соціологічного знання, які мають своїм предметом дослідження відносно самостійні специфічні підсистеми суспільства і соціальних процесів. Це своєрідний другий зріз у структурі соціологічного знання.

20. До якого рівня соціологічних знань належать теорії соціальних інститутів, теорії соціальних спільнот та теорії спеціалізованих соціальних процесів? Спеціальні та галузеві теорії..

ТЕМА 2

1. Соціологія як самостійна наука виникла у: першій половині XIX століття.

2. Які положення були характерні для соціальної теорії Платона? душі кожної людини притаманні компоненти: розум, афекти, прагнення, але їх співвідношення у різних людей-різні. Перемога над пристрастями досягається через навчання і виховання. Ідеальна держава має узгодити особисту доброчесність і суспільну справедливість.

І щабель – та верства населення, у діях яких домінує розум. На чолі держави мають стояти філософи-правителі.

ІІ щабель – воїни-охоронці (ефективність, мужність, запал)

ІІІ щабель – ті, що займаються виробництвом і розподілом матеріальних благ.

3. Які положення були властиві соціальній теорії Аристотеля? сенс життя – досягнення вищого блага через діяльність. Людське життя – найвища цінність. Важливу роль у житті людей відігравало спілкування.

4.Характерними рисами соціологічної думки Середньовіччя були: Аврелій Августин (раннє середн) вивчав людство як Боже творіння. Бог наділив людину душею і тілом, які споч перебували в гармонії. Але внаслідок гріха тіло вийшло з покори й перетв душу на свою служницю. 2 види любові: чуттєва і духовна.

Данте і Петрарка. Гуманізм – система поглядів, яка визнає цінність людини як особистості, її права, проголошує принципи рівності, свободи, справедливості як норми взаємин між людьми.

Томас Мор та Томмазо Кампанелла (соціалісти-утопісти) проповідували ідеї соціальної рівності, братерства, взаємодопомоги, які можливі лише за умов суспільної власності.

Макіавеллі, стверджуючи, що суспільство розвивається не за волею Бога, а за природними принципами, уважав матеріальний інтерес, спрямований на примноження власності, основним. Вл інтерес переважає турботи про честь і гідність, жодна форма правління не є ідеальною, придатною для всіх обставин. Політик «лев» і «лисиця».

Бекон вважає, що людей об’єднує справедливість, яка полягає в тім, щоб не робити іншому того, чого не бажаєш собі. Ідея захисту від несправедливості шляхом законів.

Ж. Боден визначальним чинником розвитку суспільства вважає географічне середовище, яке зумовлює особливості життя людей, їхні інтелектуальні якості. Жителі півночі – фізично міцні, але не дуже розумні, жителі півдня – фізично слабкі, відлюдні, скупі, а жителі помірної зони поєднують і силу, і розум.

5. Авторами соціальних утопій епохи Відродження були: Т. Мор і Т. Кампанелла

6. Визначте, які положення були характерні соціальним поглядам Макіавеллі. На думку мислителя, матеріальний інтерес (ширше — приватна власність) є рушійною силою суспільного прогресу, характерна особливість якого — постійна "битва" матеріальних інтересів різних людей. Саме тому й потрібна держава як механізм "примирення" й регуляції інтересів і майнових суперечок людей. Отже, Макіавеллі заперечував теологічний підхід до з'ясування сутності держави і права.

7. Англійський мислитель XVII ст. Т. Гоббс розробив: Учений гадав, що люди від природи мають усі рівні права, так само як природна рівність є і у тварин. Люди ж, отримавши рівні права, спочатку діяли за законами тваринного світу. Кожна л юдина на шляху до власного самозбереження вбачає іншу своїм конкурентом, ворогом. Люди живуть за законом "людина людині вовк". Постійна боротьба людей, сутички між ними, конфлікти і війни, становили загрозу існування людського роду. Тому люди уклали між собою "суспільний договір" і створили державу, яка була гарантом законності і правопорядку. З цього часу "природна" людина стає "громадянською", "соціальною" істотою. Отже творцями історії і творцями держави є виключно люди.

8. Французький мислитель XVIII ст. Ж.-Ж. Руссо сформулював уссо є прихильником теорії суспільного договору, але він не принижує свободу особи, як це робили утопісти, бо це б означало порушення природного права людини на свободу. Навпаки, народ і лише народ є сувереном державної влади. Сутність суспільного договору Руссо вбачає в тому що кожен віддає свою особу під верховне керівництво загальної волі, і кожен є невід'ємною частиною цілого. Така точка зору компрометувала абсолютистську систему влади у Франції часів Руссо, мислитель засуджував її, дорікаючи монархові, що той несправедливо позбавив народ суверенітету. Зрозуміло, що такі погляди стали маніфестом майбутньої буржуазної революції у Франції.

9. Англійський соціолог XIX ст. Г. Спенсер порівнював суспільство з: Спенсера вважають засновником школи органічної аналогії: він порівнював суспільства з біологічними організмами, а окремі частини суспільства (держава, церква, освіта тощо) — із частинами організму (серцем, нервовою системою тощо). Кожна частина приносить якусь користь цілому й виконує життєво важливу функцію. Економічне життя в суспільстві, стверджував Спенсер, подібне до обміну речовин в організмі, уряд аналогічний головному мозку, торгівля виконує функції, подібні до кровообігу тощо, Зміни суспільства не можуть відбуватися без зміни його частин і виконуваних ними функцій: змінилася економіка — змінюється соціальна структура суспільства, оскільки виникають нові класи. Спенсер першим застосував у соціології поняття структури й функції.

10. Поняття «ідеального типу» за М. Вебером — це: Поняття ідеального типу висловлює логічну конструкцію, за допомогою якої пізнаються реально існуючі явища. Ідеальний тип висловлює людські дії такими, як якщо б вони відбувалися в ідеальних умовах, незалежно від обставин місця й часу. У цьому сенсі він подібний до деяких понять природничих наук: ідеального газу, абсолютно твердого тіла, пустому простору, або математичної точки, паралельних прямих і т.п.

11. Позитивізм — це: парадигмальна гносео-методологічна установка, відповідно до якої позитивне знання може бути отримане як результат суто наукового (не філософського) пізнання. Програмно-сцієнтистський пафос позитивізму полягає у відмові від філософії («метафізики») як пізнавальної діяльності, що в контексті розвитку конкретно-наукового пізнання має синтетичний і прогностичний потенціал.

12. Французький соціолог XIX ст. О. Конт називав соціологію: «соціальна фізика». Соціологія, на думку Конта, є наукою про суспільні явища взагалі, її закони однаково актуальні для всіх часів і всіх народів. Він зазначав, що у своїй галузі соціологія повинна виконувати такі ж завдання, які в інших галузях знань реалізуються фізика, хімія, біологія, на відміну від конкретних наук (мінералогія, ботаніка, зоологія), завданням яких є опис конкретних явищ, а не встановлення їхніх законів.

13. Поняття соціальної аномії за Е. Дюркгеймом — це: Аномія - це стан суспільства, при якому наступають розкладання, дезінтеграція і розпад системи цінностей і норм, що гарантують громадський порядок. Необхідна умова виникнення аномії в суспільстві - розбіжність між потребами та інтересами частини його членів з одного боку і можливостями їх задоволення з іншого Слово "аномiя" буквально означає "вiдсутнiсть норм", "вiдсутнiсть нормативностi". Цим термiном Дюркгейм позначив ситуацiю, що складається для iндивiдiв та суспiльства, коли соцiальнi норми стають взаємно суперечливими, втрачають яснiсть або навiть взагалi зникають Дюркгейм звернув увагу, що такi ситуацiї складаються у часи криз та радикальних соцiальних змiн, (наприклад, при спадi дiлової активностi та невпиннiй iнфляцiї), коли люди втрачають впевненiсть в тому, що вiд них очікується, i коли їм важко формувати свої дiї в поняттях узгоджених норм.

14. Теорія функціоналізму - один із головних напрямів в американській соціології після Другої світової війни. Пояснити будь-яке явище можна, описавши закон його співіснування з іншими явищами.

15. Теорія соціальної дії - оціологія має орієнтуватися на дію індивіда чи групи індивідів. У цьому найбільш «зрозумілим» є дію цілком осмислене, тобто. дію, спрямоване до досягнення ясно усвідомлюваних самим чинним індивідом цілей і що використовує цих цілей кошти, визнані за адекватні самим чинним індивідом.

16. Теорія конфлікту - проголошено необхідність створення іншої "гілки соціологічної теорії", яка б більш адекватно відображувала, на думку її послідовників, соціальну реальність.

17. Теорія символічного інтеракціонізму - ґрунтується на переконанні, що природа людини і упорядкованість суспільного життя є продуктом соціальної комунікації, повсякденної взаємодії людей, постійного взаємного пристосування. Соціальну взаємодію (інтеракцію) при цьому розглядають як таку, що відбувається не безпосередньо (за схемою стимул-реакція), а опосередковується певними символічними засобами, яким кожен учасник взаємодії надає відповідного значення.

18. Видатний український мислитель Г. Сковорода вважав, що: Для нього людина – це маленький світ, мікрокосм зі своїм устроєм. зі своїми законами існування. У людині зосереджений метафізичне увесь Всесвіт, зокрема у цьому мікрокосмі є й Бог. Головне, чим відрізняється людина від всього іншого, що живе у світі. – це вільна воля людини та моральність в обранні життєвого шляху.

Людину Сковорода поділяв на дві частини: на внутрішню та зовнішню. Всі характеристики зовнішньої людини визначаються формою її існування – земним буттям. Саме це земне буття і є головним іспитом людини на її життєвому шляху та в пізнанні істини. Найчастіше зовнішня людина, її буття заслоняє невидимий світ (внутрішню людину). Люди віддають перевагу видимому над невидимим. Це пояснюється тим, що людина має відповідно до своєї природи два типи розуму, живе за двома типами законів, має подвійне життя

19. Український вчений XVII ст. С. Ориховський-Роксолан вважав, що: Одним із перших в європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади; надавав перевагу договірній теорії походження держави, яку вважав спілкою громадян, пов'язаних правом і спільною користю. Центральною темою творчості є свобода як найбільше надбанням людства, природний стан шляхетної натури.

20. Вагомим внеском М. Ковалевського у вітчизняну соціологію було те, що він: дею еволюції, поступового вдосконалення суспільних інституцій Ковалевський свідомо протиставляв марксизму. Виступаючи проти суб’єктивного методу в соціології, неокантіанського протиставлення суспільних наук природничим, Ковалевський основним соціологічним законом уважав закон прогресу, який полягає в посиленні соціальної солідарності між різними соціальними групами, класами, народами. Одне із завдань соціології він убачав у виявленні сутності такої солідарності, вивченні її різноманітних форм.

ТЕМА 3

1. Соціологічне дослідження — це: це система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизація соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та розробка заходів щодо управління об’єктом, котрий досліджується, його прогресивним розвитком.

2. Соціологічне дослідження дає змогу: передбачити чітке відмежовування відомого від невідомого, спрямувавши дослідження на виявлення ще невідомого.

3. Соціальний факт — це: дії, характеристики поведінки індивідів і соціальних груп, матеріальні і духовні продукти людської діяльності, вербальні (словесні) дії (думки, погляди, оцінки), а також можливі взаємозв'язки людей.

4. Фундаментальні соціологічні дослідження: прямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов´язані з вирішенням найскладніших проблем суспільства

5. Прикладні соціологічні дослідження: націлені на вивчення конкретних об´єктів, вирішення певних соціальних проблем

6. Комплексні соціологічні дослідження: багатогранним науковим процесом вироблення нових знань, який об´єднує теоретико-методологіч-ний і емпіричний рівні соціального пізнання, що відповідно забезпечує його цілісність і дає конкретне уявлення про будь-які сторони соціальної реальності, про різноманітні види суспільної діяльності людей.

7. Програма соціологічного дослідження — є науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про досліджуване соціальне явище, до використання інструментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації).

8. 06'єкт соціологічного дослідження — це: це те, на що спрямований, процес пізнання. Формулювання проблеми тягне за собою вибір конкретного об'єкта дослідження. Ним може бути соціальний процес, чи область соціальної дійсності, чи якісь соціальні взаємини, що породжують проблемну ситуацію.

9. Предмет соціологічного дослідження — це: це найістотніші властивості і зв’язки об'єкта, пізнання яких особливо важливо для вирішення проблеми дослідження. Визначення предмета залежить як від властивостей об'єкта і характеру поставлених проблем, так і від рівня наукових знань, якими володіє соціолог. Формулюється на основі аналізу властивостей і ознак об'єкта дослідження, але не збігається з ним.

10. Опитування — це: це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога з респондентом. Також використовується для вимірювання громадської думки з різних питань.

11. Метод вибірки — це: науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об´єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

12. Генеральна сукупність — це: сукупність усіх активних статистичних одиниць із заданими характеристиками, які планується вивчати й досліджувати при проведенні статистичного спостереження у наступному році.

13. Вибіркова сукупність — це: сукупність одиниць спостереження, відібраних із генеральної сукупності за певними правилами, які забезпечують репрезентативність вибірки.

14. Репрезентативність — це: властивість вибірк. сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності. Іншими словами, те, що вибірка є репрезентативною, означає, що з деякою похибкою можна розподіли ознак, що вивчаються, у вибірк. сукупності (а також середні, дисперсії, міри зв'язку тощо) ототожнити з їх дійсними розподілами у генеральній сукупності або, скориставшись мовою статистики, знайти оцінки параметрів генеральної сукупності.

15. Контент-аналіз — це: дин з видів аналізу документів, досить суворий науковий метод, що припускає систематичну і надійну фіксацію певних елементів змісту деякою сукупності документів з подальшою квантифікації (кількісною обробкою) отриманих даних.

16. Спостереження у соціології — це: метод збору і найпростішого узагальнення первинної інформації про досліджуваний соціальний об'єкт шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації фактів, що стосуються досліджуваного об'єкта.

17. Пошукове спостереження — це: спостереження, яке використовують з метою пошуку фактів, коригуючи тему дослідження.

18. Польове спостереження — це: проводиться в умовах, природних для життя налюдаемого "суб'єкта", і його вимогою є відсутність ініціації з боку спостерігача досліджуваних явищ.

19. Включене спостереження — це: спостереження, за якого дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений у досліджуваний процес.

20. Експертне опитування — це: е дослідження, що проводиться нашими соціологами з метою вирішення проблем, які потребують оцінок експертів чи компетентних осіб у певній сфері або висококваліфікованих фахівців.

21. Експеримент у соціології — це: спосіб отримання соціологічної інформації, засобом предметно-практичного перетворення об'єкта, згідно з гіпотезою, у контрольованих та керованих умовах.