- •Тема 4-5. Проблема людини у контексті сучасної біології та філософії (4 год.).
- •1. Природа, суспільство, людина
- •2. Сутність і походження людини
- •3. Біологічне й соціальне в людині. Спадковість і виховання
- •4. Людська діяльність
- •5. Життя, смерть і безсмертя
- •Проблема життя смерті і безсмертя в історії філософії
- •1 Введення
- •2 Поняття життя і смерті у філософії
- •3 Тема смерті у різних народів
- •3.1 Китайці
- •3.2 Єгиптяни
- •3.3 Євреї
- •3.4 Європейці (філософія а. Шопенгауера)
- •4 Розуміння смерті в концепціях різних релігійних поглядів
- •4.1 Християнство
- •4.2 Іслам
- •4.3 Буддизм
- •5 Види безсмертя, шляхи його набуття
- •6. Біоетика, проблема евтаназії
- •7 Висновок
- •Використана література:
- •Сенс життя людини. Проблема смерті та безсмертя.
- •Проблема змісту життя, смерті та безсмертя людини Проблема змісту життя людини
- •Проблема смерті та безсмертя
- •«Людина як соціальна істота. Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві ».
- •1. Людина як соціальна істота. Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві.
- •1.1. Концепції співвідношення соціального і біологічного в людині.
- •1.2. Зміна біологічних особливостей людського організму в процесі еволюції.
- •1.3. Функції сервісної діяльності в подоланні дисгармонії між соціальними процесами і біологічними особливостями людини.
- •«Клонування як філософсько-антропологічна та етична проблема»
- •Розділ 1 історія клонування
- •1.1. Клонування рослин
- •1.2. Перші досліди на амфібіях
- •1.3. Невдачі експериментів з мишами
- •Розділ 2 соціально-філософські, етичні проблеми клонування людини та біоетика
- •2.1. Клонування людини як соціально-філософська проблема
- •2.2. Етичні проблеми клонування людини
- •2.3. Клонування та біоетика
- •Розділ 3 правові аспекти клонування людини
- •3.1. Захист людської особистості на міжнародному рівні
- •3.2. Сучасний стан в Україні
- •VI. Християнство і науково-технічний прогрес
- •VII. Проблема екології
- •VIII. Проблема біоетики
- •Правові аспекти клонування людини
- •Эвтаназия и Церковь. Эвтаназия и Религии
- •Етичні проблеми евтаназії
- •Евтаназія — убивство з милосердя? Олександр Грандо «Дзеркало тижня» №44, 11 листопада 2000, 00:00
3. Біологічне й соціальне в людині. Спадковість і виховання
Людина — частина природи, має біологічні властивості і підвладна біологічним закономірностям. У той же час вона — істота соціальна, є носієм суспільних характеристик і поза суспільством як людина не існує. Звідси й виникає проблема співвідношення біологічного й соціального в людині.
З точки зору сучасної науки і наукової філософії сутність людини (тобто те, що визначає її специфіку, відмінність від інших живих істот) соціальна, але необхідно визнати наявність, значення і відносну самостійність її біологічної природи. Вчені вважають, що біологічне в людині «зняте» соціальним. Це означає, що воно — це біологічне начало перетворене, значною мірою підпорядковане соціальному, але не усунуте, зберігається, утворює із соціальним діалектичну єдність.
Генетично зумовлені, передаються по спадковості анатомофізіологічні характеристики, в тому числі структура нервової системи, мозку, органів чуття. В новонародженої дитини вони від початку є людськими. Природжена можливість, здатність оволодіти мовою, мисленням, стати особистістю, реалізується лише влюдському, соціальному оточенні, у світі культури. Біологічно зумовлений ряд параметрів людського життя, наприклад, вікові етапи, тривалість життя. Але і тут вплив соціальних умов досить виразний. Природжені певні особливості нервово-психічних реакцій, темперамент, тип вищої нервової діяльності; можливо, й деякі обдарування, наприклад, музичні, математичні, - але знов-таки їх прояв, розвиток або, навпаки, гальмування залежать від соціальних умов, від навчання й виховання. Є припущення, що до деяких видів асоціальної (анти-суспільної, злочинної) поведінки «привертають» генетичні фактори, проте й тут, якщо людина психічно нормальна, не божевільна, вирішальне значення має вплив середовища, умови життя, виховання, моральна самосвідомість. Якими б не були природжені особливості нервової системи, людина, яка не страждає психічним захворюванням, здатна контролювати свою поведінку і несе за неї відповідальність.
Потреби й прагнення, які називаються вищими, — пізнавальні, моральні, естетичні, потреба в спілкуванні і т.п. — най-біологічні, соціальні за своїм походженням і змістом. Суспільно зумовлені відповідні цілі й мотиви поведінки, напрям думок, моральні принципи, світогляд, громадянські, політичні позиції і т.д.
Кожна людина унікальна, неповторна. Ця унікальність зумовлена вже біологічно, бо неповторною є в кожної людини комбінація генів (за винятком однояйцевих близнят). Але вона зумовлена й соціально: неповторний життєвий шлях і досвід кожної людини і — що дуже важливо — вона має здатність до самовизначення. Людина зазнає впливу і природи (зокрема своєї біологічної), і суспільства, й історії, але вона не пасивний продукт цих чинників, тому що має певну свободу, вибірково ставиться до зовнішніх обставин і впливів, сама визначає лінію своєї поведінки. Сильна духом людина буває здатна робити те, що вважає своїм обов'язком, вимогою своєї гідності, всупереч обставинам. Як писав І.Кант, «ти повинен, отже, ти можеш». Навіть і на свою біологію людина може впливати, коригувати свій природний темперамент, приборкувати інстинкти, певною мірою керувати потребами. Давно було сказано: «любов і голод правлять світом». Але ж відомо, що люди можуть з релігійних міркувань відмовлятися від шлюбу і голодувати з політичних та інших мотивів.
Одна з особливостей біології людини — висока пластичність, пристосовність, відсутність жорсткої прихильності до певного набору умов існування, природного середовища. Цим відкривається простір для дії соціальних факторів, і в свою чергу, ці фактори зменшують безпосередню залежність від природних, зокрема біологічних обставин.
Для людини — в результаті її трудової діяльності і соціальних форм життя, взаємної підтримки — втрачають вирішальне значення процеси й закони природного добору і набувають такого значення соціальні закономірності, розвиток і наступність у сфері матеріальної і духовної культури, тобто того справді людського світу, який творимо ми самі.
Ми, з одного боку, ще далеко не вичерпуємо всіх можливостей нашого організму, зокрема нервової системи, колосальних резервів мозку. З іншого боку, ці можливості, які вони не великі, все ж таки не безмежні, їх можна розширювати, але з ними треба й рахуватися. Забруднення середовища, включаючи радіаційне, зростання нервово-психічних перевантажень створюють загрозу здоров'ю людей; біологічні наслідки негативних факторів можуть позначитися й на наступних поколіннях. Необхідні заходи й зусилля в міжнародному масштабі для відвернення цих наслідків, оздоровлення умов життя.