
- •Тема 4-5. Проблема людини у контексті сучасної біології та філософії (4 год.).
- •1. Природа, суспільство, людина
- •2. Сутність і походження людини
- •3. Біологічне й соціальне в людині. Спадковість і виховання
- •4. Людська діяльність
- •5. Життя, смерть і безсмертя
- •Проблема життя смерті і безсмертя в історії філософії
- •1 Введення
- •2 Поняття життя і смерті у філософії
- •3 Тема смерті у різних народів
- •3.1 Китайці
- •3.2 Єгиптяни
- •3.3 Євреї
- •3.4 Європейці (філософія а. Шопенгауера)
- •4 Розуміння смерті в концепціях різних релігійних поглядів
- •4.1 Християнство
- •4.2 Іслам
- •4.3 Буддизм
- •5 Види безсмертя, шляхи його набуття
- •6. Біоетика, проблема евтаназії
- •7 Висновок
- •Використана література:
- •Сенс життя людини. Проблема смерті та безсмертя.
- •Проблема змісту життя, смерті та безсмертя людини Проблема змісту життя людини
- •Проблема смерті та безсмертя
- •«Людина як соціальна істота. Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві ».
- •1. Людина як соціальна істота. Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві.
- •1.1. Концепції співвідношення соціального і біологічного в людині.
- •1.2. Зміна біологічних особливостей людського організму в процесі еволюції.
- •1.3. Функції сервісної діяльності в подоланні дисгармонії між соціальними процесами і біологічними особливостями людини.
- •«Клонування як філософсько-антропологічна та етична проблема»
- •Розділ 1 історія клонування
- •1.1. Клонування рослин
- •1.2. Перші досліди на амфібіях
- •1.3. Невдачі експериментів з мишами
- •Розділ 2 соціально-філософські, етичні проблеми клонування людини та біоетика
- •2.1. Клонування людини як соціально-філософська проблема
- •2.2. Етичні проблеми клонування людини
- •2.3. Клонування та біоетика
- •Розділ 3 правові аспекти клонування людини
- •3.1. Захист людської особистості на міжнародному рівні
- •3.2. Сучасний стан в Україні
- •VI. Християнство і науково-технічний прогрес
- •VII. Проблема екології
- •VIII. Проблема біоетики
- •Правові аспекти клонування людини
- •Эвтаназия и Церковь. Эвтаназия и Религии
- •Етичні проблеми евтаназії
- •Евтаназія — убивство з милосердя? Олександр Грандо «Дзеркало тижня» №44, 11 листопада 2000, 00:00
VIII. Проблема біоетики
VIII.1. На порозі третього тисячоліття вчені і суспільство стурбовані досягненнями в галузі біології і генетики. З'явилась можливість маніпуляції генною інженерією і самим життям. Церква не може бути безучасною і байдужою до проблем, які виникають у сфері біоетики. Намагання вчених поставити себе на місце Бога і за своїм розумінням змінювати і "покращувати" його створіння може призвести до непередбачених результатів. Розвиток біомедичних технологій випереджає осмислення можливих духовно-моральних і соціальних наслідків. Досягнення біоетики потребують богословського осмислення; вони не можуть бути віддані на відкуп вченим і законодавцям.
VIII.2. Церква, висловлюючи свою позицію з питань біоетики, виходить із вчення Божественного Одкровення про життя як безцінний дар Божий і про свободу, яка є невід'ємною сутністю людини, створеної за образом і подобою Божою.
ІХ. ПРОБЛЕМА КЛОНУВАННЯ
IX.1. Клонування, тобто отримання генетичних копій тварин, яким займаються вчені, що відкинули Бога-Творця і поставили себе на Його місце, порушило питання про можливість клонування людей. Цей намір вчених викликає протест у всьому світі, бо клонування може стати руйнацією людства. Клонування відкриває можливість маніпуляцій з генною складовою особистості і може сприяти подальшому її знищенню. Клонування здатне зруйнувати основи дітонародження, материнства і батьківства. Небезпечним є клонування і щодо психологічних наслідків. Людина, яка з'явилась на світ в результаті такої процедури, може відчути себе не індивідуальною особистістю, а лише чиєюсь копією.
ІХ.2. Однак клонування окремих клітин і тканин організму не є замахом на особистість і в деяких випадках може бути корисним для людини. Необхідно також враховувати, що експерименти з клонуванням людини можуть супроводжуватись народженням нежиттєздатного потомства. "Тиражування" людей може бути бажаним лише для прихильників тоталітарних систем.
IX. 3. Людина не може претендувати на роль Творця всесвіту. Клонування є викликом Богу і створеній Ним за Своїм образом і подобою людині, невід'ємною частиною якої є свобода і індивідуальність особи. Свого часу найвищий ангел Денниця уявив себе богом і став дияволом.
Х. ПРОБЛЕМА ЕВТАНАЗІЇ
Х.1. Церква, залишаючись на засаді заповіді Божої "не вбивай" (Вих. 20, 13), не може визнати морально допустимою спробу легалізувати так звану евтаназію, тобто намір умертвляти безнадійно хворих, в тому числі і за їхнім бажанням. Прохання хворого прискорити його смерть обумовлене станом депресії. "Право на смерть" може легко перетворитися на загрозу для життя людей, у яких не вистачає спроможності для лікування. Евтаназія є формою вбивства або самогубства.
ХІ. ПРОБЛЕМА ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ
XI.1. Сучасна трансплантація, тобто теорія і практика пересадки органів і тканин, дозволяє надати допомогу багатьом хворим, які раніше були б приречені на смерть або тяжку інвалідність. Разом з тим, зростаюча потреба в органах для трансплантації породжує моральні проблеми і може стати загрозою для суспільства. Так, недобросовісна пропаганда донорства і комерція, пов'язана з продажем органів для трансплантації, закладають умови для торгівлі людськими органами, загрожуючи здоров'ю і життю людини.
ХІ.2. Церква вважає, що органи людини не можуть бути предметом купівлі-продажу. Пересадка органів живого донора може бути у випадках добровільного самопожертвування заради спасіння іншої людини. В такому випадку згода на експлантацію (вилучення органа) стає виявом любові і співстраждання. Морально неприпустима трансплантація, яка безпосередньо загрожує життю.
XI.3. Найбільш розповсюдженою практикою є вилучення органів у тільки-но померлих людей. Але в таких випадках повинна бути абсолютна впевненість у смерті донора. Не може бути виправданою така трансплантація, яка призводить до втрати індивідуальної особливості людини, що приймає чужі органи. При трансплантації обов'язково повинна зберігатися свобода людини. Безумовно неприпустимою є так звана фетальна терапія, тобто вилучення і використання тканини і органів людських зародків, з наміром лікування різних захворювань і "омолодження" організму.