2. Особливості методик реабілітації хворих на санаторно-курортному етапі лікування

2.1 Принципи санаторно - курортної реабілітації

Природні фізичні лікувальні фактори необхідно застосовувати в будь-якому стаціонарному протитуберкульозному закладі, однак оптимальні умови їхнього застосування створені в місцевих та кліматичних санаторіях. При цьому в кліматичних (курортних) санаторіях проводиться курортно-кліматичне лікування, яке обов’язково включає в комплекс терапії зміну клімату. В місцевих санаторіях застосовується санаторно - курортне лікування, яке застосовує природні фактори у місцевих умовах, яке виключає необхідність переїзду хворих в інші кліматичні зони.

В залежності від природного ландшафту всі курорти, в котрих розташовані туберкульозні санаторії, діляться на 4 групи: 1) горно - кліматичні; 2) приморські курорти Південного берегу Криму та Кавказького узбережжя Чорного моря; 3) приморсько - степові курорти; 4) степові кумисолікувальні курорти.

Горно - кліматичні курорти характеризуються пониженим атмосферним тиском, їхній клімат володіє тонізуючим впливом на серцево - судинну та дихальну систему. Фізіологічна дія горного клімату проявляється поглибленням дихання, розширенням грудної клітини, укріпленням її м'язів, посиленою втратою вологи через легені та дихальні шляхи, укріпленням серцевого м'язу, збагаченням крові гемоглобіном, підвищенням тургору шкіри. На ці курорти направляються хворі з обмеженими формами вогнищевого, інфільтративного, дисимінованого, кавернозного, фіброзно-кавернозного туберкульозу легень, а також з туберкуломами. Протипоказання: всі форми туберкульозу легень в стані вираженого загострення або з явищами серцево-судинної, легенево-серцевої та ниркової недостатності; хворі зі схильністю до кровохаркання і після резекції легень в перші два роки після операції; гломерулонефрит та нефроз; різко виражена неврастенія та психастенія; тиреотоксикоз; гіпертонічна хвороба II - III ступеню [32].

Важливими горно - кліматичними курортами є: Абастунамі - на висоті 1250-1750 м, Лібані - 1360 м, Теберда - 1300 м (мал.II.1.) ,та Цей - 2080 м, Диліжан- 1275 м над рівнем моря. На території України в долинах Карпат розташовані: Ворохта-800 м, Татарів - 700 м, Яремча - 650 м над рівнем моря.

Приморські курорти Південного берегу Криму та Кавказького узбережжя Чорного моря характеризуються щадно - тренуючим кліматом, внаслідок чого вони показані: для хворих із затяжним перебігом процесу, у котрих лікування за місцем проживання не надає необхідного ефекту; для ослаблених, виснажених, які потребують хірургічного втручання після попереднього укріплюючого санаторного лікування; для хворих з алергічними побічними реакціями хіміопрепаратів; для хворих активними формами туберкульозу з наявністю супутніх захворювань (неспецифічні ураження дихальних шляхів та легень, деякі захворювання серцево - судинної системи, зокрема гіпертонічна хвороба I - II стадії). Протипоказання: всі форми туберкульозу в гострій фазі і в стані вираженого загострення; туберкульоз із супутніми захворюваннями; поширені процеси, якщо хворий не переносить хіміопрепарати.

Всі санаторії на Південному березі Криму розташовані в основному в Алупці та Симеїзі (мал.II.2)[32; 41].

Приморсько - степові курорти розташовані на відкритих берегах Чорного та Азовського морів (Євпаторія, Анапа, Бердянськ). В них поєднуються елементи приморської зони та вираженого континентально - степового клімату, причому зміна цих впливів відбувається в залежності від направлення вітру. Внаслідок цього клімат таких місць відрізняється значною нестійкістю, особливо в холодне півріччя, і не мають особливих переваг для хворих туберкульозом легень [41].

Степові кумисолікувальні курорти розташовані в Башкирії (санаторій „Глуховська") (мал.II.3), Казахстані та інших степових районах. Для степового клімату характерні жарке сухе літо та холодна снігова зима, велика добова амплітуда температури, різка зміна холодної та жаркої погоди; мала кількість опадів і невелика відносна вологість; постійні вітри. Степовий клімат тренує, пред’являє великі вимоги до терморегуляційних і вазомоторних центрів, підвищує обмін речовин. Сильну спрагу хворі угамовують кумисом, лікування котрим складає невід'ємну частину режиму в степових кліматичних курортах. На ці курорти направляють в першу чергу хворих із пониженим харчуванням, що супроводжується гастритами, особливо з пониженою кислотністю, з різними формами анемії, з явищами гіповітамінозу, а також з супутніми хронічними захворюваннями легень [32].

Кумисолікування показане: хворим з торпідно протікаючими дисимінованими, вогнищевими, інфільтративними, кавернозними, фіброзно-кавернозними формами і туберкуломами при уповільненому перебігу репаративних процесів. Протипоказання: туберкульоз у фазі спалаху з тенденцією до прогресування процесу або зі схильністю до кровохаркання; гломерулонефрит та нефроз; виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічний ентероколіт, хвороби печінки (гепатит, холангіт); наявність супутнього хронічного нагноєння в легенях (абсцес, гангрени, бронхоектази) або в плеврі; ожиріння, тиреотоксикоз в середній та тяжкій формі [34].