конкурентное право Бакалинская

21

Реалізація принципів конкурентного права має на меті забезпечення функціонування ефективного ринкового середовища.

Всі ці принципи знайшли своє відображення в конкурентному законодавстві України.

7. Джерела конкурентного права Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних заходів реалізації конкурентної політики в державі. Принцип державного захисту економічної конкуренції, закріплений в Конституції України, Відповідно до Конституції України:

„Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом”.

„Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом”

2 березня 2002 року набрав чинності Закон України “Про захист економічної конкуренції”, який відкрив якісно новий етап реалізації конкурентної політики. Цей закон, увібравши в себе усі світові досягнення в галузі захисту конкуренції, започаткував перетворення антимонопольного законодавства в законодавство про захист економічної конкуренції.

Відповідно до Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є:

„...рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів, та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів...”.

Реалізація зазначених принципів має забезпечити вільний розвиток підприємництва на засадах конкуренції в межах єдиного економічного простору України, що особливо високого рівня відкритості економіки України процесам глобалізації. Так індекс відкритості економіки, який розраховується як співвідношення суми експорту і імпорту до ВВП, в Україні в останні роки складає 100-120 відсотків, тоді як в країнах-членах ЄС він коливається в межах 25-30 відсотків.

Крім зазначених законів принцип захисту конкуренції державою знайшов своє відображення в Законах «Про захист від недобросовісної конкуренції», “Про природні монополії”, «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про рекламу», «Про захист прав споживачів» інших нормативних актах щодо правил здійснення контролю за концентрацією, узгодженими діями,

21

22

дотримання антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності, визначення ринків та монопольного становища суб’єктів господарювання на них. В цілому норми про захист конкуренції містяться у близько 1000 актах законодавства, в тому числі у понад 150 Законах України.

Запровадженню букви і духу конкуренції у повсякденне життя слугувало і опрацювання органами Антимонопольного комітету понад 3000 проектів актів законодавства, розроблених іншими центральними державними органами, та більше 12000 проектів рішень органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, які повинні були забезпечувати умови, необхідні для розвитку і вдосконалення конкуренції у конкретних випадках. Все це було викликано тим, що становлення конкурентних відносин в Україні відбувалося паралельно із запровадженням конкурентного законодавства та системи контролю за його дотриманням.

Закріплений обов’язок держави щодо забезпечення конкуренції підприємницької діяльності означає:

політика захисту конкуренції у підприємницькій діяльності є державною політикою;

цієї політики повинні дотримуватись всі гілки влади;

законодавча влада приймає необхідні для проведення такої політики закони та інші нормативно-правові акти;

виконавча влада здійснює необхідні заходи для виконання прийнятих нормативно-правових актів, розробляє програми, контролює виконання вимог щодо захисту конкуренції;

судова влада контролює дії законодавчої та виконавчої влади стосовно дотримання вимог законодавства, приймає рішення щодо відповідальності за порушення законодавства;

дії, що сприяють розвитку конкуренції мають отримувати захист з боку держави.

Особливе місце серед норм конкурентного законодавства займають норми, що мають організаційний та процедурний характер, які містяться в відомчих актах антимонопольних органів. Характерними ознаками цих актів є підзаконність, спеціалізованість, оперативна розпорядність.

Ці норми розроблені на основі Законів України, Указів Президента Ураїни, актів Уряду і спрямовані на реалізацію положень цих нормативних актів, зокрема це:

Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.04.1994 р. № 5 (зі змінами та доповненнями в ред.. 29.06.1998 № 169.);

22

23

Положення про порядок подання заяв Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про концентрацією). Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України 19.02.2002 р. № 33- р

Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративногосподарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання. Затверджено Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.94 р. № 4-р. (зі змінами та доповненнями).

Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання (Положення про узгоджені дії): Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12.02.2002 р. № 26-р

Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб’єктів господарювання: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 219 та ін.

Велике значення в регуляторній діяльності Антимонопольного комітету України займає підготовка та затвердження методичних рекомендацій, прикладом може служити Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5. 03. 2002 р. № 49 - р інші.

На сьогоднішній день, окрім законодавчих актів у сфері захисту економічної конкуренції досить важливе місце посідають акти органів судової влади, а саме рішення, інформаційні та оглядові листи, роз’яснення президій Верховного та Вищого господарського судів України. Хоча за теорією права та за закон в Україні судові акти (прецеденти) не є джерелами права, але вони носять рекомендаційний характер, а також доволі часто на практиці (мається на увазі практика розгляду справ у суді) досить велика кількість рішень приймається саме у відповідності з цими роз’ясненнями, рекомендаціями. Отже, такими джерелами можна вважати:

1.Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 03.12.2004 № 04-5/3180 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції».

2.Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 11.07.2005 № 01-8/1222 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції».

3.Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 24.10.2006 № 01-8/2361 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства».

23

24

4.Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 21.08.2007 № 01- 8/741 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства».

5.Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Основною метою застосування конкурентного законодавства є :  охорона і заохочення конкуренції;

 здійснення контролю за суб’єктами господарювання, що мають суттєві

економічну владу на товарному ринку;

регулювання процесів концентрації на товарних ринках і контролю за структурою ринку;

захист інтересів споживачів;

сприяння малому підприємництву.

Конкурентне законодавство - правова форма державного регулювання ринкових відносин, що представляють собою сукупність нормативних актів, цілями реалізації яких є відтворення і підтримка добросовісної конкуренції, попередження, обмеження і припинення монопольної діяльності і недобросовісної конкуренції.

Поява такого законодавства в Україні обумовлена необхідністю створення міцної юридичної бази для реалізації комплексу заходів щодо попередження надмірної монополізації виробництва та інших сфер господарювання, а також для заохочення конкуренції як економічного механізму саморегулювання. Тому це законодавство повинно регулювати відносини як між суб’єктами підприємництва, так і між ними, з одного боку, і державного органу, з іншого боку.

Контрольні запитання

1.Що таке конкуренція?

2.З чим на вашу думку пов’язане виникнення конкурентного права

3.Назвіть основні теорії конкурентного права

4.Визначте предмет та метод конкурентного права.

5.Які основні принципи конкурентного права.

6.Назвіть та проаналізуйте основні джерела конкурентного права

Практичні завдання

Практичне завдання 1

24

25

Яке визначення поняття "конкуренція" міститься в економічних словниках? Чи визначено поняття "конкуренція" в законодавстві України? Порівняйте відповідні визначення.

Практичне завдання 2

Порівняйте поняття " конкуренція" і "монополія". Визначте яке значення має конкуренція в процесі здійснення підприємницької діяльності. Які правові ознаки підприємницької діяльності забезпечують конкуренцію на ринку? Чи можливу здійснення підприємницької діяльності в умовах монополії? Обґрунтуйте свою відповідь.

Практичне завдання 3

Співставте поняття «економічна конкуренція», «монополія» та «природна монополія». Вкажіть на особливості економічного та правового визначення цих понять. Чому, на вашу думку, існує природна монополія? Чи пов’язане існування конкуренції на ринку з наявністю монопольних суб’єктів та природних монополій?

Тема 2.

КОНКУРЕНТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

1.Концептуальні засади формування конкурентного законодавства в різних країнах світу

2.Антикартельне законодавство США

3.Конкурентне законодавство країн Європи

4.Конкурентне законодавство Японії

5.Міжнародно-правовий захист економічної конкуренції

Ключові слова: американська модель конкурентного законодавства, європейська модель конкурентного законодавства, «принцип заборони», «принцип розумного підходу», «принцип контролю та регулювання»

1. Концептуальні засади формування конкурентного законодавства в різних країнах світуНечесні дії в галузі виробництва та збуту товарів відомі людям хіба що не з часів первісного суспільства, однак,

25

26

боротися з ними серйозно, використовуючи засоби правового регулювання, почали лише в минулому сторіччі. Причина цього криється у мірі концентрації та централізації капіталу. Саме в минулому сторіччі вона досягла такого рівня, коли прояви монополізму та недобросовісної конкуренції фактично паралізували механізм конкуренції. Держава більше не могла залишатися осторонь, бо диктат монополістів ставив під загрозу саме існування держави. За таких умов уряди різних країн почали створювати легальні бар’єри для монополістів та недобросовісних підприємців, які б обмежували їх ринкову владу та використання нечесних методів ведення конкурентної боротьби. Основою такої діяльності держави стало конкурентне законодавство.

Хотілося б особливо підкреслити, що конкретне оформлення законодавства про конкуренцію завжди є реакцією на відповідну ринкову ситуацію в певній країні. Саме тому конкурентне законодавство не є статичним, і для всіх часів і ринків його не існує.

Традиційно виділяють дві моделі конкурентного законодавства:

американську та європейську. В американській моделі антитрестівське законодавство спрямоване на заборону монополій, включає також низку норм з захисту від недобросовісної конкуренції. В європейській моделі законодавство спрямоване на боротьбу зі зловживаннями монополістичного характеру та забезпечення контролю за діяльністю монополій, співіснує з законодавством з захисту від недобросовісної конкуренції. Розглянемо кожну з цих моделей окремо.

Корені ринкового права та антимонопольного регулювання сягають сивої давнини. На думку ряду дослідників антимонопольне законодавство бере свій початок від декретів римських імператорів, які намагалися боротися зі спекулятивними монополіями шляхом встановлення твердих цін на певні види товарів. Першим антимонопольним законом загального характеру, де, зокрема, вперше був використаний термін “монополія”, прийнято вважати конституцію про ціни імператора Зенона (483 р. н.е.).

В середньовіччі антимонопольне регулювання здійснювалося на підставі загальних правил звичаєвого права. Перші прояви монополістичної діяльності з’явилися в Англії в середині XV сторіччя і зразу ж стурбували суддів. Відношення до обмежень свободи торгівлі було чітко виражене відомим юристом сером Едвардом Коуком у формулі: “правило, згідно з яким уся торгівля або транспорт передаються до рук однієї особи чи компанії і виключається можливість участі в цьому інших осіб, є незаконним”. Саме під впливом таких поглядів у 1623 році англійський парламент ухвалив “Статут про монополії”– перший в історії законодавчий акт, який заборонив всі існуючі монополії в країні35.

35 Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій. - К.: “Четверта хвиля” 1998. – С. 54.

26

27

2. Антикартельне (антитрестівське) законодавство США. В Америці після закінчення громадянської війни відбувалося швидке зростання кількості корпоративних підприємств і їх спробами ліквідувати конкуренцію на ринку.

Деякі з штатів намагалися врегулювати процес корпоратизації шляхом прийняття рішень про незаконність окремих корпоративних утворень та шляхом прийняття законів, що забороняли монополії. Перший в Америці закон штату, який забороняв монополії, був прийнятий у штаті Алабама у 1877 році. На загальнодержавному рівні уряд США визнав цю проблему в 1887 році, коли був прийнятий закон “Про торгівлю між штатами”. У 1890 році був прийнятий перший федеральний антимонопольний Закон “Про захист торгівлі та комерційної діяльності проти незаконних обмежень та монополії”

(“An Act to Protect Trade Commerce against unlawful Restrain and monopolies”),

більш відомий як закон Шермана36.

У цьому законі були сформульовані два головних принципи американського антитрестівського права – принцип заборони37 та принцип (правило) “розумного підходу”38 та наданий уніфікований перелік дій, які завдають або можуть завдати шкоди конкуренції.

Наступним кроком у формуванні цілісної та дієвої системи антитрестівського законодавства США стало прийняття у 1914 році двох нормативних актів: Закону Клейтона (The Clayton Act) та Закону “Про Федеральну торгову комісію” (The Federal Trade Commission Act), які розширили та вдосконалили антитрестівське законодавство США.

Законом Клейтона заборонялася цінова дискримінація, тобто встановлення продавцем різних цін для різних покупців, якщо відмінності у цінах не зумовлені різними витратами. У 1936 році з метою захисту інтересів продавців Законом Робінсона-Патмана було внесено доповнення до Закону Клейтона, яке забороняло покупцям погоджуватися на заздалегідь дискримінаційні ціни. Заборонялися також винагороди за сприяння торгівлі та мито за “надумане” брокерство. Закон Клейтона забороняв також угоди про ексклюзивні торгові зв’язки та обмежуючі угоди (однак останні іноді могли бути дозволені, якщо відповідали принципу “розумного підходу”). Крім цього законом заборонялися вертикальні та горизонтальні злиття, якщо ці дії шкодили конкуренції або сприяли монополізації ринку. З метою конкретизації положень цієї статті в 1950 році Конгрес доповнив Закон Клейтона Законом Келлара – Кеффауера, яким заборонялося придбання акцій чи майна іншої

36Хохлов Д.В. Антимонопольное (антитрестовское) законодательство США // Законодательство и экономика.- М.: 1998. - № 5. - С.57-66.

37Відповідно до « принципу заборони» - певні дії спрямовані на монополізацію ринку заборонялися незалежно від мотивів та наслідків їх вчинення.

38Відповідно до «принципу розумного підходу» - окремі дії, що мали ознаки монополізації могли бути дозволені державним регулятором, якщо позитивний ефект їх вчинення перевищував негативні наслідки обмеження конкуренції або, якщо такі дії не завдавали шкоди конкуренції внаслідок їх незначущості

27

28

фірми, яке може зашкодити конкурентній ситуації на ринку. Законом Клейтона заборонялося також об’єднання правлінь.

Важливе значення для розвитку американського антитрестівського законодавства мало прийняття Закону “Про Федеральну торгову комісію”. Цим Законом заборонялося використання незаконних методів конкурентної боротьби39.

В США не існує спеціального закону про охорону від недобросовісної конкуренції, а правовий захист від недобросовісної конкуренції грунтується на загальних нормах антитрестівського законодавства, складовою частиною якого є і положення про захист від недобросовісної конкуренції.

На федеральному рівні захист від недобросовісної конкуренції базується на статті 5 Закону “Про Федеральну торгову комісію”40, яка забороняє недобросовісні або такі, що вводять в оману дії або практику в торгівлі між штатами або в зв’язку з нею. Крім того, стаття 44 (h) Закону про товарні знаки (Закон Ленхема 1946 р.) надає можливість судового захисту від неправомірних заяв відносно свого продукту в торгівлі між штатами. В 1988 році ця норма була розширена і під її вплив стали підпадати неправдиві або такі, що вводять в оману заяви відносно товарів і послуг інших осіб. Крім цього, правова охорона від недобросовісної конкуренції базується також і на нормах звичаєвого права, зокрема, позову про ведення справ під чужим ім’ям41.

Окрім врегулювання питань захисту від недобросовісної конкуренції Законом “Про Федеральну торгову комісію” врегульовувались процесуальні питання дотримання антимонопольного законодавства, а також випадки вилучення певних дій з-під впливу антимонопольного законодавства.

Зокрема, норми антитрестівського законодавства не розповсюджуються на: трудові союзи, що створюються підчас страйків; рибальські та сільськогосподарські об’єднання; на об’єднання в сфері страхування; об’єднання в галузі міжнародної торгівлі; індустрію бейсболу; нафтовий ринок та інші.

3. Конкурентне законодавство країн Європи. В Європі конкурентне законодавство розвивалося в іншому напрямку. Якщо в Америці на перший план виходили проблеми подолання монополістичних тенденцій, в Європі основна увага приділялася створенню законодавчих засад захисту від недобросовісної конкуренції. При цьому в різних країнах обиралися зовсім різні підходи42. Якщо в інших галузях законодавства найкращий захист може бути забезпечений лише шляхом прийняття спеціального нормативного акту,

39Никеров Г.И. Антимонопольное регулирование в США: 115-летний опыт и его итоги // Государство и право -М.: 1999. - № 6 - С.69-76.

40Гражданское, торговое, семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов:законодательство о компаниях, монополиях, конкуренции - М., 1987 - С. 198.

41Тамож

42Введение в интеллектуальную собственность. - М.: “ВОИС”, 1999. – С. 254

28

29

то правовою базою для припинення недобросовісної конкуренції може бути як загальна норма в сфері цивільних правопорушень, так і докладні правила, що закріплені в спеціальному законодавчому акті43 .

3.1. Конкурентне законодавство Франції. Вперше поняття

“недобросовісна конкуренція” виникло у Франції в середині XIХ сторіччя. Його почали використовувати суди з метою захисту інтересів підприємців, що зазнавали збитків від нелояльних дій їх нерозбірливих у засобах колег, частіше за все стосовно об’єктів промислової власності. Хоча в той час не існувало заборони на нечесну ділову практику, французькі суди, виходячи з міркувань стосовно неприпустимості порушення правил професійної етики та “чесних” або “добрих” звичаїв підприємницької діяльності, створили ефективну та всеохоплюючу систему захисту від недобросовісної конкуренції на основі загального положення статті 1382 Цивільного кодексу Франції, яке передбачає обов’язкове відшкодування шкоди у випадку здійснення протиправних дій44.

Цікаво, що відповідно до правової доктрини Франції, акти недобросовісної конкуренції можуть мати місце як у сфері промислового виробництва, так і в сфері вільних професій (нотаріуси, адвокати, лікарі), а також у сфері державного управління та місцевого самоврядування. При цьому підкреслюється, що недобросовісна конкуренція - необхідне доповнення до правової регламентації будь-якого виду промислової власності.

У французькій правовій літературі прийнято розрізняти недобросовісну конкуренцію у власному розумінні з іншими видами обмежень у сфері конкурентних відносин. Зокрема, французька правова доктрина в загальне поняття недобросовісної конкуренції включається власне недобросовісна конкуренція, заборонена конкуренція, недозволена конкуренція, а також частково паразитична конкуренціа та паразитичні дії.

Різниця між забороненою та недобросовісною конкуренцією полягає в тому, що відповідальність за заборонену конкуренцію настає за порушення умов закону чи договору в той час, як при недобросовісній конкуренції порушник перевищує свої повноваження на шкоду іншим конкурентам.45. Різниця між недобросовісною конкуренцією та недозволеною конкуренцією полягає у тому, що відповідно до французької правової доктрини недобросовісна конкуренція є деліктом в той час, коли недозволена

43Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С.250-256

44Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции.// Законодательство и экономика. М. 1997. -№13-14 - С. 69

4545 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С.21; Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции.// Законодательство и экономика. М. 1997. -№13-14 - С.75; Зименкова О. И. Правовые средства пресечения недобросовестной конкуренции/ В сб. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. - М.: “УДН”.1987. - Т.2. - С.209.

29

30

конкуренція є квазіделіктом46. Паразитична конкуренція полягає в тому, що будь-яка особа “паразитичним” шляхом існує за рахунок іншої особи, використовуючи його репутацію, проте прямого копіювання не здійснюється. А окремі дії особи не можна вважати неправомірними. Паразитичні дії полягають у тому, що підприємець отримує зиск від використання чужої репутації без ризику змішування на ринку з товарами і послугами конкурентів. За таких умов не існує конкурентних відносин.

Недобросовісною конкуренцією у Франції визнають незаконне використання ділової репутації, використання незаконних комерційних заходів; дискредитацію підприємства конкурента.

Право з захисту від недобросовісної конкуренції з моменту свого виникнення розвивалося як правовий інститут, що забезпечує інтереси підприємців-конкурентів. Проте, вже у 1905 році французький парламент прийняв закон про боротьбу з шахрайством (Закон від 01.07.1905 р. “Про оманливі дії і фальсифікацію товарів та послуг”. Цей закон діє і сьогодні в редакції закону від 10.01.1978 р.), який захищає інтереси споживачів від недобросовісних дій виробників та продавців47.

3.2. Конкурентне законодавство Німеччини.Німеччина на відміну від Франції пішла шляхом створення спеціального законодавства у сфері конкуренції. Це пояснюється головним чином тим, що в період формування конкурентного законодавства були відсутні загальні норми цивільного права, які діяли б на території всієї Німеччини.

Перший німецький закон у сфері недопущення недобросовісної конкуренції був прийнятий на вимоги промислових та торгових кіл 27.05.1896 р.. Проте він був досить недосконалий – в ньому була відсутня заборона недобросовісної конкуренції (під дію Закону підпадало обмежене коло дій – оманлива реклама, дискредитація, неправомірне використання чужих секретів та фірмових найменувань)48.

Правова охорона від проявів недобросовісної конкуренції стала більш дієвою з прийняттям 18.08.1896 р. Німецького цивільного уложення, що вступило у дію з 01.01.1900 р., і в якому надавалося загальне визначення цивільного правопорушення та встановлювався склад окремих деліктів.

07.07.1909 року в Німеччині був прийнятий Закон “Проти недобросовісної конкуренції”, який став фундаментом правової охорони проти недобросовісної конкуренції. Цей Закон діє і сьогодні зі змінами та доповненнями (в редакції

46Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С.22

47Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции.// Законодательство и экономика. М. 1997. -№13-14 - С.75; Варламова А. Конкуренция и монополия: Сравнительный анализ зарубежного опыта...// РИСК - 1997. - С.56 - 60.

48Нойффер И. Т. Основы законодательства против недобросовестной конкуренции.// В сб. Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: “Бек”, 1995. - С. 76 – 82

30