конкурентное право Бакалинская

211

Вінницька міськрада прийняла рішення про затвердження порядку визначення плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності. Пунктом 2.2 цього Порядку був визначений мінімальний розмір орендної плати за такі земельні ділянки в розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки. При цьому пунктом 2.6 цього Порядку плата за надання в оренду іноземним державам, іноземним юридичним та фізичним особам, а також спільним підприємствам встановлюється в розмірі 8 відсотків від їх грошової оцінки. Тобто, норма пункту 2.6 Порядку містить дискримінаційні ознаки відносно окремих груп орендаторів, хоча законодавством не передбачено такої диференціації.128

Зазначені дії кваліфікувалися як антиконкурентні дії органу влади шляхом створення окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання несприятливих чи дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами.

Важливим моментом при прийнятті такого рішення є те, що в принципі не кожна диференціація є дискримінаційною. Наприклад, за умов доцільності освоєння земельних ділянок зі створенням бажаної для міста соціальної інфраструктури ця норма не вважалася б дискримінаційною, зокрема:

-дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони (обмеження) самостійності підприємств;

-дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони (обмеження) самостійності підприємств щодо придбання товарів;

-дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони (обмеження) самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

-дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони (обмеження) самостійності підприємств щодо ціноутворення;

-дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони (обмеження) самостійності підприємств щодо формування програм діяльності та розвитку;

-дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони (обмеження) самостійності підприємств щодо розпорядження прибутком.

Міністерство транспорту України пунктом 1.8 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій ввело непрозоре та неоднозначне в трактуванні положення: підприємства, які мають склади та площадки біля колій залізниць, забезпечують компенсацію на поточне утримання цих колій з прирівненням цих колій до під’їзних колій, які належать підприємствам.

Ці дії можуть мати суттєві антиконкурентні наслідки у вигляді спотворення конкуренції у різних галузях, зокрема, внаслідок негативного впливу на конкурентоспроможність вітчизняних виробників, і кваліфікуються

128 Річний звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov. ua

211

212

за ознаками порушення абзацу дев’ятого частини другої статті 15 у вигляді встановлення не передбачених законами України обмежень самостійності підприємств, а також статті 17 у вигляді схилення суб'єктів господарювання, а саме залізниць до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень та їх легітимації. 129

Зрозуміло, що Міністерство транспорту ввело цю норму виключно для поліпшення діяльності залізниць, зокрема, шляхом введення компенсації на поточне утримання зазначених колій, керуючись відомчим інтересом та наданими повноваженнями щодо забезпечення впровадження державної політики в галузі залізничного транспорту. Але при цьому до повноважень Міністерства транспорту не належить діяльність щодо обмеження самостійності підприємств, оскільки це не передбачено чинним законодавством про підприємства, про підприємництво, про власність.

Стаття 16 передбачає два види порушень:

1)заборона делегування окремих владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

2)заборона делегування окремих владних повноважень об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Державним департаментом автомобільного транспорту Міністерства транспорту України було прийнято наказ № 1 “Про базові автотранспортні підприємства”, яким затверджені Рекомендації по організації співробітництва

збазовими автотранспортними підприємствами (АТП) у сфері приміських автобусних перевезень та Заходи з організації співробітництва з базовими автотранспортними підприємствами. Цим наказом голові райдержадміністрації разом з начальником облавтоуправління було запропоновано забезпечити виконання Заходів, а саме: визначення базових АТП, якими перевізникам регіону повинні були надаватися послуги з паркування автобусів, їх технічного обслуговування та контролю технічного стану перед виїздом на маршрути, медичного огляду водіїв перед виїздом на лінію, а також виконання функцій диспетчерсько-організаційного центру організації приміських автобусних перевезень у районі, тобто, дії щодо організації пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування.

На виконання цього наказу Золочівська райдержадміністрація визначила в Золочівському районі базовим АТП ВАТ “Восток”, яке повинно було

виконувати зазначені вище функції, зокрема, щодо диспетчерсько-

129 Річний звіт Комітету за 2004 р. .// www. amc.gov. ua

212

213

організаційного центру організації приміських автобусних перевезень у районі.

Поряд з цим, відповідно до статей 7 та 11 Закону України “Про автомобільний транспорт”, повноваження щодо організації пасажирських перевезень на автобусних маршрутах загального користування надані, зокрема, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування в межах делегованих цим законом повноважень та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, дії Золочівської райдержадміністрації, які полягають у виконанні зазначеного наказу, зокрема, в частині надання базовим АТП функцій диспетчерсько-організаційного центру з організації приміських автобусних перевезень у районі, які відповідно до Закону України “Про автомобільний транспорт” віднесені до повноважень органів влади, містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді делегування окремих владних повноважень суб'єктам господарювання, що при певних обставинах може призвести до обмеження конкуренції. 130

Стаття 17 передбачає три види порушень:

заборона дій чи бездіяльності органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Національна комісія регулювання електроенергетики (надалі – НКРЕ) своєю постановою затвердила Тимчасову методику розрахунку роздрібного тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, яка не містить чіткого визначення того, що слід розуміти під термінами “інші витрати” та “інші потреби”. Внаслідок цього обленерго формує, а НКРЕ затверджує тарифи на свої товари (роботи, послуги) включаючи такі “витрати”, як, зокрема, накладені на них штрафи, пеню, неустойку, оплату путівок тощо, і які досягають 50 відсотків від загальної суми “інших операційних витрат”. Подібна ситуація спостерігається також при розробці і затвердженні тарифів на транспортування природного та нафтового газу, постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Ці дії НКРЕ не тільки створюють умови для вчинення порушень суб’єктами природних монополій в частині ущемлення інтересів споживачів, а й мають суттєвий негативний на конкуренцію на багатьох ринках товарів між

130 Річний звіт Комітету за 2004 р. .// www. amc.gov. ua

213

214

імпортерами та вітчизняними суб'єктами господарювання, для яких зазначені виробничі фактори (електроенергія, газ) мають питому вагу в структурі витрат, а тому містять ознаки порушення статті 17 за кваліфікаціями: створення умов для вчинення порушень суб’єктами природних монополій законодавства про захист економічної конкуренції (при затвердженні методик); в частині ущемлення інтересів споживачів та спотворення конкуренції на багатьох ринках; легітимація таких порушень (при затвердженні тарифів), а також бездіяльність щодо зміни таких умов після неодноразової критики зазначених дій НКРЕ іншими органами влади, об’єднаннями підприємств тощо.131

Як свідчить практика діяльності органів Комітету, у структурному відношенні порушень майже половина всіх виявлених і припинених порушень припадає на порушення шляхом обмеження прав суб'єктів господарювання щодо набуття та реалізації товарів та встановлення заборон чи обмежень відносно окремих суб'єктів господарювання або груп суб'єктів господарювання. Велику частку становлять порушення у вигляді надання окремим суб'єктам господарювання пільг та інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції та встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов.

Загальною рисою всіх цих рішень є те, що вони, будучи спрямованими на регулювання діяльності галузі чи регіону, спотворюють конкуренцію, перешкоджають правильному функціонуванню ринкових механізмів, оскільки норми цих рішень є дискримінаційними. Тому вони кваліфікуються як антиконкурентні дії органів влади, і повинні, у разі можливості, запобігатися, або ж каратися відповідними санкціями, коли вже здійснені.

Таким чином, Закон “Про захист економічної конкуренції” визначив свою чітку позицію, заборонивши антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю відповідно до статті 15, поширивши заборону на дії, які перешкоджають або спотворюють конкуренцію, з боку третіх сторін – об’єднань, підприємств та інших суб'єктів господарювання, яким делеговані повноваження органів влади (стаття 16), або суб'єктів господарювання чи органів влади, яких примусили до порушення Закону (стаття 17).

За січень-жовтень 2008 року органами Антимонопольного комітету України припинено 502 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого

131 Звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov.ua

214

215

самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю (у 2007 році – 639 порушень)132.

5. Обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань

Набрання чинності Законом України “Про захист економічної конкуренції” поставило на порядок денний необхідність теоретичного обґрунтування та усвідомлення нових категорій правопорушень, зокрема, передбачених ст. 18-22 (розділ ІV) Закону України “Про захист економічної конкуренції.”

Варто зазначити, що Законом визначаються чотири взаємопов'язані але окремі склади антимонопольних правопорушень:

обмежувальна діяльність суб'єктів господарювання та об'єднань,

неправомірне використання ринкового становища,

дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання стосовно конкурентів,

обмежувальна діяльність об'єднань.

Відповідно до змісту ст. 18 Закону України “Про захист економічної конкуренції” обмежувальною є діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань спрямована на схилення інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчиненню таких порушень. Крім того суб’єктам господарювання, об'єднанням забороняється примушувати інших суб'єктів господарювання:

Об’єктом правопорушення є конкуренція та свобода вибору моделі здійснення підприємницької діяльності, що закріплена в ст.42 Господарського кодексу України.

Об'єктивна сторона передбачає два варіанта поведінки ( дій) правопорушника: схилення до порушення законодавства чи примушення до порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Схилення інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції є дією, що у часі передує наявному чи можливому порушенню законодавства про захист економічної конкуренції і полягає у спонуканні, переконанні іншої особи у доцільності та необхідності порушити вимоги законодавства. Схилення може здійснюватися шляхом погрози настання несприятливих наслідків у разі відмови чи, навпаки, отримання вигоди у разі згоди, або із застосуванням як засобу тиску авторитету державного органу, підмови, підкупу тощо. При цьому, важливо, що особа, яку схиляють, залишає за собою самостійність у прийнятті рішення

132 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-

5с.

215

216

про вчинення або не вчинення протиправного діяння. Закон не вимагає, щоб правопорушення, до якого схиляють суб’єкта господарювання, державний орган, було реалізовано в дійсності. Необхідно, проте, щоб дії, до яких схиляють суб’єкта господарювання, однозначно можна було кваліфікувати як такі, що мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При цьому, як і у випадку схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку органів влади, можливі форми такого схилення не деталізуються.

Другий варіант поведінки, передбачений частиною другою статті 18, виступає у формі примушення інших суб'єктів господарювання до вчинення певних діянь. Під примушенням слід розуміти дії суб'єктів господарювання, об'єднань, що полягають у такому впливі на суб'єкта господарювання, його посадових осіб, працівників, інших осіб, який змушує їх проти свого бажання вчиняти певні дії, що мають безпосередній вплив на здійснення господарської діяльності цього суб'єкта господарювання.

Не є примушенням пропонування пільг, компенсацій, хабарів, які не обмежують можливості вільного вибору поведінки. Не є примушуванням дії між суб'єктами господарювання пов'язаними відносинами контролю, оскільки такі дії розглядаються як порушення, вчинене єдиним суб'єктом господарювання.

Частина друга статті 18 містить вичерпний перелік діянь, примушення

визнаються антиконкурентними, але можуть мати негативний вплив на конкуренцію, а саме:

комітетом України, Кабінетом Міністрів України з мотивів істотного позитивного ефекту для суспільних інтересів;

волею всіх їхніх учасників, не є правопорушенням. Правопорушенням є лише примушення інших суб'єктів господарювання до таких дій.

216

217

Правопорушення, передбачене статтею 18 Закону, має спеціальний суб'єкт – суб’єкт господарювання чи об'єднання.

Суб'єктом господарювання є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Об'єднанням є об'єднання юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об'єднання підприємств, а також громадські організації. Об'єднанням підприємств, відповідно до ст. 118 Господарського кодексу України, є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Громадською організацією, відповідно до ст.3 Закону України „Про об’єднання громадян” є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Суб'єктивна сторона цього правопорушення передбачає прямий умисел і як правило спеціальну мету.

Наприклад, Ф-ка міська асоціація поліграфістів розповсюдила листи, в яких було проінформовано підприємців, що надають послуги з ксерокопіювання, щодо проведення більшістю підприємців міста акції одночасного підвищення ціни на ксерокопію формату А4 до 30 копійок за одну копію.

Крім того, Голова Асоціації звернувся до мешканців міста з повідомленням про підвищення цін на послуги з ксерокопіювання та обґрунтуванням необхідності підвищення вартості копіювальних робіт і закликом до суб'єктів господарювання приєднатися до акції з підвищення ціни.

217

218

Водночас, за допомогою міського або мобільного зв'язку підприємців додатково було повідомлено про дату конкретного підвищення ціни на ці послуги.

Чеки, отримані в місцях надання копіювальних послуг, підтвердили факт підвищення ціни, яка була ініційована Асоціацією та підтримана 37 суб'єктами господарювання.

Як свідчать пояснення підприємців стосовно причин підвищення ними цін на послуги з ксерокопіювання, вони погодилися з доводами Асоціації щодо підвищення цін.

Такі дії Асоціації поліграфістів щодо організації та практичній реалізації комплексу заходів інформаційного впливу стосовно суб’єктів господарювання є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді схиленні інших суб'єктів господарювання до антиконкурентних узгоджених дій стосовно встановлення цін.

Неправомірним використанням суб'єктом господарювання ринкового становища, відповідно до змісту ст. 19 Закону є дії суб'єктів господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії відповідно до частини першої статті 10 Закону, суб'єктам господарювання, узгоджені дії яких дозволені згідно із статтями 7, 8 і 9 Закону, спрямовані на встановлення щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання обмежень, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати без об'єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб'єктів господарювання.

Крім того, суб'єктам господарювання, які відповідно до частини третьої статті 10 Закону отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, відповідно до статті 13 Закону.

Неправомірним вважаються також дії суб'єктів господарювання, які отримали дозвіл Антимонопольного комітету України спрямовані на схилення інших суб'єктів господарювання до надання будь-яким суб'єктам господарювання без об'єктивних причин переважних умов у господарській діяльності та ін.

Вчинення антимонопольного правопорушення передбаченого ст. 19 Закону України «Про захист економічної конкуренції» здійснюється суб'єктами господарювання, які мають спеціальні дозволи на вчинення дій, що забороняються (за звичайних умов) антимонопольним законодавством або обмежуються ним. Метою вчинення цього правопорушення є бажання суб'єкта

218

219

господарювання утримати власне привілейоване становище на ринку і встановити контроль за діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Таким чином, неправомірне використання суб'єктом господарювання ринкового становища може бути вчинено лише умисно.

Наприклад, підприємство "Д-міськтепломережа" направило до БТІ листа з проханням не видавати приватному підприємцю документи на відчуження приміщення до погашення заборгованості за опалення даного приміщення. БТІ, враховуючи дане прохання, затримало видачу цих документів.

Оскільки наявність у власника приміщення заборгованості по комунальним платежам не є законною підставою для затримання чи відмови у видачі документів, підприємство "Д-міськтепломережа" не мало законних підстав спонукати іншого суб'єкта господарювання затримувати виконання або не виконання послуги споживачам, що мали заборгованість .

Крім того Підприємством "Д-міськтепломережа" з БТІ були укладені договори, згідно з якими БТІ зобов’язувалося контролювати заборгованість населення та підприємств за послуги перед видачею довідок характеристик на відчуження нерухомого майна, а підприємство "Д-міськтепломережа" сплачувати послуги по прийманню довідок та перевірці даних по заборгованості.

Дії підприємства "Д-міськтепломережа" призвели до вчинення БТІ порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем і були визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною 1 ст.19 Закону.

Стаття 20 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює заборону щодо дискримінації суб’єктів господарювання. Зокрема, суб'єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям. Як і положення ст. 7 Закону положення ст. 20 спрямовані на захист інтересів малих і середніх підприємців.

Крім того, чинним законодавством об'єднанням забороняється відмовляти суб'єктові господарювання у прийнятті до такого об'єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необґрунтованою і невиправданою (ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Зокрема, збороняється відмовляти у прийнятті в об'єднання, якщо виконуються такі умови:

об'єднання може об'єднати всіх учасників певного ринку чи території; об'єднання створюється чи діє для досягнення цілей, що не передбачають

отримання прибутку;

219

220

створення та діяльність об'єднання не призводить до економічної концентрації та антиконкурентних узгоджених дій.

На нашу думку, положення ст. 18-21 Закону мають превентивний та загальнорегулятивний характер, і спрямовані передусім на визначення меж дозвільної поведінки суб'єктів господарювання та об'єднань, шляхом встановлення заборони на ті дії, які можуть призвести до обмеження чи усунення конкуренції, а також неправомірного використання ринкового середовища.

Характеризуючи склад правопорушення необхідно зазначити, що законодавець визначив об'єктивну сторону зазначених правопорушень, а наявність прямої заборони лише вказує на небезпечність такої діяльності з боку суб'єктів господарювання для розвитку конкуренції. Варто також зазначити, що всі правопорушення розділу ІV Закону можуть бути вчиненні лише умисно.

Вважаємо, що напрацювання практики припинення цієї категорії правопорушень антимонопольними органами надасть можливість в здійснити більш докладний аналіз положень розділу ІV Закону України «Про захист економічної конкуренції».

6 Відповідальність за порушення конкурентного законодавства

Розвиток ринкової економіки та вільної конкуренції супроводжується кардинальними змінами в рамках умов діяльності господарюючих суб’єктів. Для того, щоб ці зміни проходили упорядковано, потрібно відповідне регулювання підприємницької діяльності із застосуванням правових норм, які можуть бути орієнтиром для добросовісної поведінки на ринку та основою для переслідування зловживань. Лише таким шляхом можна запобігти перетворенню свободи у свавілля, а конкуренції у піратство по відношенню до слабкіших ринкових партнерів.

В правовому забезпеченні переходу від централізованої економіки до ринкових відносин важливу роль відіграє конкурентне (антимонопольне) законодавство. Воно здійснює вплив на прийоми та засоби конкурентної боротьби, на форми монополістичних зв’язків між підприємцями, а також орієнтовано на введення правового механізму обмеження монопольної політики.

220