4. Інструменти регулювання природних монополій

Хоча регулювання може встановлювати обмеження на широкий спектр рішень, які приймають підприємства, трьома ключовими сферами регулювання є ціна, обсяг виробництва продукції та кількість підприємств. Рідше регулюють якість продукту та інвестиційну політику підприємств¹⁷⁸

Регулювання ціни Орган регулювання визначає ціну, яку підприємства мають призначати на свою продукцію, або навпаки забороняє встановлювати ціну у певних межах. Якщо уряд побоюється, що монополіст може встановити надто високу ціну, реакцією стане встановлення максимальної ціни. Якщо регульоване підприємство має конкурентів, які не підпадають під регулювання, регуляторний орган, очевидно, має не допустити демпінгового ціноутворення (тобто такого ціноутворення, що змушує конкурентів виходити з ринку). У такому разі встановлюють і максимальну, і мінімальну ціну.

Здебільшого регулювання не обмежується значенням однієї ціни. Натомість може встановлюватися загальна цінова структура. Так, регулювання телекомунікаційних компаній потребувало встановлення різних тарифів на міжміські дзвінки залежно від певного часу доби та днів тижня. Встановлення структури ціни на противагу встановлення однієї ціни набагато ускладнює впровадження економічного регулювання та може призвести до додаткових втрат, як буде показано нижче. Оскільки прибуток визначається багатьма чинниками (де ціна є лише одним з них), регуляторний орган змушений витрачати чималі ресурси для моніторингу норми прибутку підприємства. Затримка в реагуванні на нові умови попиту чи витрат регулятора може призвести до того, що регульоване підприємство отримуватиме надто високу або надто низьку норму прибутку.¹⁷⁹

Вдосконалення правової бази формування тарифів природних монополістів передбачає законопроект „Про внесення змін до статті 9 Закону України „Про природні монополії”, схвалений на засіданні Уряду 25 квітня 2008 року. Законопроектом запропоновано внести зміни, спрямовані на недопущення включення до валових витрат виробництва та обігу, витрат, що безпосередньо не пов’язані з виробництвом. Зокрема, під час обчислення валових витрат виробництва та обігу запропоновано не враховувати суми безнадійної дебіторської заборгованості, суми визнаних штрафів, пені та неустойок, вартість товарів, що добровільно перераховуються іншим юридичним та фізичним особам, вартість реалізованих виробничих запасів тощо.

Проведений Антимонопольним комітетом аналіз нормативної бази, якою визначаються механізми ціноутворення у сферах природних монополій в окремих галузях економіки, встановлює, що існуюча законодавча, методична та методологічна база формування та встановлення цін (тарифів) на послуги суб’єктів природних монополій є недосконалою та непрозорою. А в окремих галузях не розроблена взагалі. Це пов’язано з тим, що у законах відсутні особливості порядку формування тарифів для суб’єктів природних монополій. Органи, які затверджують ці тарифи, не бачать підстав вилучати понаднормовані витрати, посилаючись на Положення бухгалтерського обліку №16 „Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31 грудня 1999 року № 318 (Положення).

Однак, зазначене Положення має застосовуватися лише для відображення усіх операцій, здійснених господарюючим суб’єктом, і не є нормативним актом, на базі якого формується склад витрат на послуги суб’єктів природних монополій.

Наявність у статті 9 Закону України „Про природні монополії” норми, що „При регулюванні цін (тарифів) на товари суб’єктів природних монополій враховуються: витрати, які згідно з законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу...„ призводять до того, що в існуючих галузевих методиках регулюючі органи передбачають можливість включення до тарифів будь-яких витрат, зазначених в Положенні.

Наприклад, за даними ГоловКРУ, підприємства житлово-комунального господарства впродовж 2000 – 2002 років віднесли на операційні витрати 353,9 млн. гривень боргів, 280 млн. гривень наднормативних витрат, 32 млн. гривень витрат на виконання робіт, не пов’язаних із статутною діяльністю. Ці суми становлять третину річної суми збитків галузі¹⁸⁰.

Регулювання обсягів виробництва. Обмеження на обсяги продукції, яку продають, можуть використовувати і разом із регулюванням ціни, і самостійно. У США у минулому багато штатів, де видобувають нафту, встановлювали ліміти її видобутку. Хоча обсяги виробництва встановлював уряд штату, ціни визначали національні та міжнародні ринки (очевидно, обмеження випуску не могло не впливати на ринкові ціни). Як альтернативний варіант досить часто використовують таке регулювання обсягів виробництва, що дає змогу задовольнити весь попит за регульованою ціною. Таку форму використовують у регулюванні постачання електроенергії. Нарешті, регулювання може встановлювати обмеження на ціну, яку визначає підприємство, лишаючи рішення щодо обсягів виробництва нерегульованим. Наприклад, регулюючи ціни на газ, жодних обмежень на обсяги постачання не накладають.

Контроль входження на ринок і виходу з нього. Входження на ринок може регулюватися на кількох рівнях. По-перше, обмеження вступу нових підприємств здійснюють під час регулювання інфраструктурних галузей для досягнення ефективності виробництва. По-друге, регуляторний орган може контролювати вступ регульованих підприємств і на регульовані, і на нерегульовані ринки. В Україні енергопостачальні компанії здійснюють діяльність у межах чітко визначеної території - зазвичай області. Прикладом заборони на входження до ринку також може бути Акт з телекомунікацій 1996 року у США, що забороняє регіональним компаніям пропонувати послуги міжміського телефонного зв'язку своїм місцевим клієнтам, якщо регуляторний орган вважає місцевий ринок достатньо конкурентним.

Мета регулювання виходу підприємства з ринку - необхідність надання послуг більшій кількості споживачів, ніж це може бути забезпечено вільним ринком. Іншими словами, регулятор забороняє регульованому підприємству відмовлятися від надання послуг для окремих сегментів ринку. Ідеться про забезпечення загальнодоступності послуг. Досягнення цієї мети може потребувати від регульованого підприємства надавати послуги на неприбуткових ринках (наприклад, у важкодоступних регіонах, сільській місцевості).

Регулювання інших умов. Суть економічного регулювання - обмеження рішень підприємств щодо ціни, кількості та можливості входження на ринок і виходу з нього. Очевидно, підприємства мають можливість ухвалювати рішення щодо набагато більшої кількості змінних. Одна з них - якість продуктів чи послуг. Регуляторний орган може визначити мінімальні стандарти надійності надання послуг. Так, наприклад, якщо енергопостачальна компанія допускає регулярні відключення електроенергії, регуляторний орган повинен втрутитися, вимагаючи збільшити потужності для забезпечення надійності електропостачання. Хоча якість товарів і послуг також можна контролювати з огляду на вимогу забезпечити їхню безпечність для споживачів, економічне регулювання зазвичай не встановлює серйозних обмежень щодо їхньої якості.

5.Відповідальність суб’єктів природних монополій Національні комісії регулювання діяльності суб'єктів природних монополій накладають штрафи на суб'єктів природних монополій за:

несвоєчасне надання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, - у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ненадання інформації органам, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, або надання завідомо недостовірних даних - у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання або несвоєчасне виконання рішень органів, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, та порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умов) - у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сума штрафів, накладених на суб'єктів природних монополій, зараховується до Державного бюджету України. Суб'єкти природних монополій, на які накладено штраф, сплачують його у тридцятиденний термін з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Прибуток, одержаний суб'єктами природних монополій у результаті порушення норм цього Закону, вилучається в судовому порядку до Державного бюджету України.

Виручка, одержана суб'єктами природних монополій у результаті порушення встановлених органами, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, рівня цін (тарифів) вилучається до відповідного бюджету згідно з законодавством про ціни і ціноутворення.

Збитки, завдані діяльністю чи бездіяльністю суб'єктів природних монополій у результаті порушення норм цього Закону, підлягають відшкодуванню у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Крім того, у разі порушення чинного конкурентного законодавства до суб’єктів природної монополії застосовуються санкції передбачені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Застосування санкцій здійснюється Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями.

Контрольні питання

1. Поняття і ознаки природних монополій.

2. Правовий статус суб’єктів природних монополій.

3. Особливості державного контролю в сфері природних монополій.

4. Правовий статус державних комісій з регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

5. Відповідальність за порушення законодавства в сфері природних монополій.

Практичне завдання 1

Антимонопольні органи встановили, що підприємство «Водоканал» зловживає монопольним становищем. Чи мають право антимонопольні органи накласти штраф на підприємство «Водоканал», якщо воно є природною монополією?

Ситуаційне завдання № 1.

Підприємство «Мрія», яке здійснює поставки електроенергії на ринку м. Миколаєва перевищила тарифи встановлені НКРЕ на 25 %. Споживачі звернулися до НКРЕ з вимогою про зменшення цін.

Які заходи впливу можуть бути застосовані до підприємства «Мрія»?

Чи можуть з цьому випадку застосовуватися положення Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».

1 Современный экономический словарь./ Сост. Б.А. Райзберг, Л.Ш.Лозовский, Е.Б.Стародубцева. - М.: “Инфра-М” 1996 - С. 156

2 Кривенко К. Монополія і конкуренція в ринковій економіці // Економіка України.- 1992. - № 12. – С. 66-70.

3 Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності: Автореф. дис..канд. юр.наук: 12.00.04 / Київський університет iм. Тараса Шевченка.– К.: 1996.- С. 6

4 Зейдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике. – М.: “Экономика” 1994. – С. 375-376.

5 Тотьев К. Ю. Монополия и конкуренция: правовые аспекты регулирования. - М.: «Юрист»1996. – С. 15.

6 Кованич В.Е. Антитрестовское законодательство и экономика. - В., 1994. – С 115.

7 Закон втратив чинність

8 Закон втратив чинність.

9 Стародубровская И.В. От монополизма к конкуренции - М.: “Политиздат”, 1990. - С.27. Стародубровская И.В. Антимонопольная политика: теоретические и практические аспекты - М.: “Наука” 1991. - 54 с.

10 Рубин А. Проблемы монополизма в социалистической экономике // Вестник АН СССР. “Экономика”.- 1990. - № 1 – С. 81-83.

11 Ермошенко Н.Н. Антимонопольное законодательство и конкуренция.// Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины: Сб. научных трудов. - Д.: Институт экономико-правовых исследований. 1993 – С. 49-57.

12 Варламова А. Конкуренция и монополия: Сравнительный анализ зарубежного опыта...// РИСК - 1997. - С.56 - 60.

13 Бокарева М. Монополизм и антимонопольное регулирование.// М.: “Наука”. 1990. – С. 5 - 45

14 Ермошенко Н.Н. Антимонопольное законодательство и конкуренция.// Проблемы становления хозяйственного законодательства Украины: Сб. научных трудов. - Д.: Институт экономико-правовых исследований. 1993 – С. 55-57.

15 Завада О.Л. На сторожі добросовісної конкуренції // Урядовий кур’єр – 2000. - № 219 – С. 5

16 Макконел К. Брю С. Экономикс. - М.: “Экономика”.-1998. – С.145.

17 Елиаш К. Недобросовестная конкуренция и ее правовая регламентация // Реферативный журнал. Серия 11 “Право и философия”. - 1990 - № 6 – С. 79.

18 Allison Y.R. Prentice R.A. Howell R.A. Business law. Text and Cases.- Chicago. 1997. – Р. 225.

19 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. –С.26

20 Нойффер И. Т. Основы законодательства против недобросовестной конкуренции.// В сб. Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: “Бек”, 1995. - С. 76 – 82. Бильденс А. Основные черты германского и европейского антимонопольного права. // В сб. Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: “Бек”1995. - С.63 - 75. Дерінгер А. Ріттер Програма допомоги Антимонопольному комітету України у розвитку конкурентної політики. // К.: Матеріали семінару Антимонопольного комітету України. 8 - 11 лютого 1994 р. - 13 с.

21 Дерінгер А. Ріттер Програма допомоги Антимонопольному комітету України у розвитку конкурентної політики. // К.: Матеріали семінару Антимонопольного комітету України. 8 - 11 лютого 1994 р. – С. 3-4

22 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С. 116-119

23 Тотьев К.Ю. Конкурентное право. - М.: “РДЛ”. - 2000. – С. 80.

24 Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции.// Законодательство и экономика. М. 1997. -№13-14 - С. 61 – 72.

25 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С. 13-14.

26 Тамож – С. 214-215.

27 Так звана зручність використання.

28 Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій. - К.: “Четверта хвиля” 1998- С 10.

29 Бакалінська О.О. Захист економічної конкуренції: організаційно-правові засади державного управління. Дис...канд. юр.наук: 12.00.07. КНТЕУ – 2003. – С. 68

30 Тотьев К.Ю. Конкурентное право. - М.: “РДЛ”. - 2000. – С. 120

31 В Америці така ситуація має назву переплетення директорів і забороняється антитрестівським законодавством.

32Зокрема, Тотьєв К.Ю. всіх суб’єктів господарювання учасників конкурентних правовідносин поділяє на дві групи: реальні та потенційні конкуренти.

33На відміну від споживчого права, де споживачем виступає громадянин, який набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб

34 Тамож – С. 121

35 Дахно І.І. Антимонопольне право. Курс лекцій. - К.: “Четверта хвиля” 1998. – С. 54.

36 Хохлов Д.В. Антимонопольное (антитрестовское) законодательство США // Законодательство и экономика.- М.: 1998. - № 5. - С.57-66.

37 Відповідно до « принципу заборони» - певні дії спрямовані на монополізацію ринку заборонялися незалежно від мотивів та наслідків їх вчинення.

38 Відповідно до «принципу розумного підходу» - окремі дії, що мали ознаки монополізації могли бути дозволені державним регулятором, якщо позитивний ефект їх вчинення перевищував негативні наслідки обмеження конкуренції або, якщо такі дії не завдавали шкоди конкуренції внаслідок їх незначущості

39 Никеров Г.И. Антимонопольное регулирование в США: 115-летний опыт и его итоги // Государство и право -М.: 1999. - № 6 - С.69-76.

40 Гражданское, торговое, семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов:законодательство о компаниях, монополиях, конкуренции - М., 1987 - С. 198.

41 Тамож

42 Введение в интеллектуальную собственность. - М.: “ВОИС”, 1999. – С. 254

43 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С.250-256

44 Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции.// Законодательство и экономика. М. 1997. -№13-14 - С. 69

45 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С.21; Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции.// Законодательство и экономика. М. 1997. -№13-14 - С.75; Зименкова О. И. Правовые средства пресечения недобросовестной конкуренции/ В сб. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. - М.: “УДН”.1987. - Т.2. - С.209.

46 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991. – С.22

47 Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Франции.// Законодательство и экономика. М. 1997. -№13-14 - С.75; Варламова А. Конкуренция и монополия: Сравнительный анализ зарубежного опыта...// РИСК - 1997. - С.56 - 60.

48 Нойффер И. Т. Основы законодательства против недобросовестной конкуренции.// В сб. Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: “Бек”, 1995. - С. 76 – 82

49 Тамож – С. 78

50 Consumer Protection 2000: Public Interests and Corporate Priorities in the1990s- New York. 2001. – Р.59.

51 Еременко В.И. Защита от недобросовестной конкуренции по законодательству Германии // “Законодательство и экономика”. 1995. – С. 82

52 Нойффер И. Т. Основы законодательства против недобросовестной конкуренции.// В сб. Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: “Бек”, 1995. - С. 80.

53 Жидков О.А. Законодательство о капиталистических монополиях. – М.: “Юрид.лит”. 1968.- С. 65

54 Агаев Р.Г. Сравнительно-правовой анализ антимонопольного законодательства зарубежных стран и практики его применения // Законодательство и экономика. М.: 1995. - № 3-4. - С. 113-119.

55 Еременко В.И. Законодательство о пресечении недобросовестной конкуренции капиталистических стран. М.: “ВИНИТИ”, 1991- С. 169.

56 Еременко В.И. Особенности японского антимонопольного законодательства // Законодательство и экономика. -1995. - № 3-4 - С 126-

57 Варламова А. Конкуренция и монополия: Сравнительный анализ зарубежного опыта...// РИСК - 1997. - С.59 - 60.

58 Таніхара Осами. Пояснення антимонопольного закону. – Токіо: Ітібасі, 1991. –56 c.

59 Кузьмин Р.И. Антимонопольное регулирование в хозяйственном праве Японии: Автореф. дис... канд. юр. наук 12.00.04/ Донецк: Институт экономико-правовых исследований НАН Украины. 1997. - 25 с

60 Convention of Paris for the protection of industrial property of March 20, 1883 //United Nations - Treaty Series.- New York .1977. Volume 828. - Р. 138-140

61 Конкуренция и антимонопольное регулирование М.: “Логос”. 1999. - 315-319

62 Энтин Г.С. Европейское право М.: “Норма” 2007. – С.11.

63 В редакції Амстердамського договора о ЄС ст. 81-82 Договора

64 Договоры, учереждающие сообщества./ Европейское право. М., 2000. – С. 99-228; 291-400.

65 Энтин Г.С. Европейское право М.: “Норма” 2007. – С. 881-911.

66 Підопригора О.А. Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навчальний посібник. - К.: “Юрінком Інтер”, 1998. – С. 66, Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота - М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения, 2000. – С. 146. Введение в интеллектуальную собственность. - М.: “ВОИС”, 1999. – Розділ 12.

67 Будівництво нової України - велика спільна справа. Звернення Президента України Л.Д. Кучми зі щорічним посланням до народу, Верховної Ради України // Урядовий кур’єр - 1998- 14 трав.

68 До сьогодні не прийнято жодного нормативного акту, який би замінив цей Указ Президента України, крім того окремі завдання, що визначені Указом ще не реалізовані.

69 Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине.- К.: КНТЕУ 2004. – С. 89-279, Борисенко З.М. Основи конкурентної політики. К.: Таксон 2004, Антимонопольна діяльність. Підручник. – К: 2005 – С.42-62; Антимонопольно-конкурентна політика: теорія та практика. - К.: Фенікс. – 2006.

70 Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі: Закон України від 20.04.2008

71 Копиленко О. Клименко О. Проблеми розвитку конкурентного законодавства України // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України – 2008- № 2.- С. 5.

72 Дерегулювання - сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва заходів .

73 www. amc.gov.ua

74 Цветков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект) - Х.: “Право”, 1996. -164 с.

75 Відповідно до Положення про порядок поділу підприємств і об’єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць . Міністерство економіки може виступати ініціатором відповідного поділу чи відокремлення та ін.

76 Відповідно до ст. 10 Закону України «Про рекламу» від 07.07.96 р. № 270/96-ВР.

77 Назва відповідно до Указу Президента України від 01.01.2002 р. № 887/2002 «Про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.»

78 Раніше питання щодо недобросовісної реклами регулювалися відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо запобігання недобросовісній рекламі та її припинення» від 05.12.94 р. У 1995 році ст. 7 Закону України «Про обмеження монополізму...» була доповнена ч.5, в якій також заборонялися прояви недобросовісної реклами. Відповідно до цих документів запобігання і припинення порушень у вигляді недобросовісної реклами здійснювалося Антимонопольним комітетом України. Проте, після прийняття у 1996 році Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства про рекламу (зокрема, припинення порушень у вигляді недобросовісної реклами) було покладено на Державний комітет України у справах захисту прав споживачів.

79 Відповідно до ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміється: здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові аходи; здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи; здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією

80 Відповідно до Концепції адміністративно-правової реформи ЦОВВ із спеціальним статусом діють на підставі статутних законів щодо цих органів. Тобто, положення про те, що Національні комісії регулювання природних монополій діють на підставі положення, яке затверджується Президентом України, входить у протиріччя з Концепцією]. Відповідно до рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про природні монополії» присвячені порядку формуванню Національних комісій Президентом України визнані неконституційними

81 Концепція адміністративної реформи в Україні. К., 1998. - 48 с.

82 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-С. 3.

83 Антимонопольний комітет України. Річний звіт за 2007 рік // www. amc.gov.ua

84 Зокрема, відповідно до ч. 5 ст.7 Закону «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопоьний коітет України взаємодіє з правоохоронними органами. Крім того, 05.01.2000 р. був підписаний спільний Наказ Антимонопольного комітету України і Державної митної служби № 11/6 «Про порядок взаємодії між Антимонопольним комітетом і Державною митною службою». Порядок взаємодії Антимонопольного комітету України з іншими державними органами визначений Положенням про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання. Затверджено Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.94 р. № 4-р.

85 Реформування державного управління в Україні: проблеми та перспективи. К.: “Оріяни” 1998. – С. 212; Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. К.: Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 1999. – С. 41; Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування.Наукова доповідь.- К., 1999 – С. 28-36

86 Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. К.: Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 1999. – С.6.

87 Реформування державного управління в Україні: проблеми та перспективи. К.: “Оріяни” 1998. – С. 212;

88 Авер’янов В.Б. Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999. – С. 28

89 Підлісний В. Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства // Бізнес. 2001 - № 14/2 (429) – С. 27 – 31.

90 Поняття «незначна конкуренція» в законодавстві не визначено.

91 Постановa Президії Вищого арбітражного суду України від 14.09.98 р. № 02-7/11-44п/ 695.

92 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

93 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

94 Звернемо увагу на те, що відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» встановлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва, проводять планові та позапланові перевірки. Статтею 5 цього Указу встановлено, що право здійснювати перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва можуть: органи державної податкової служби, митні органи, органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби, органи Пенсійного фонду.

Зазначені в статті 5 Указу контролюючі органи мають право проводити перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності лише в межах їх компетенції.

Пунктом 1 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року №1112, також встановлено, що планові виїзди перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності проводяться всіма контролюючими органами, визначеними Указом Президента України від 23 липня 1988 року №817 .Серед контролюючих органів, визначених Указом Президента України від 23 липня 1988 року №817, органи Антимонопольного комітету не значаться, оскільки згідно зі статтями 1 і 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вони відповідно до своєї компетенції здійснюють контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

95 Необхідно зазначити, що відповідно до діючого законодавства Антимонопольний комітет України може прийняти рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на основі матеріалів перевірки лише стосовно дій чи бездіяльності, що містять ознаки зловживань монопольним становищем, антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, дискримінації суб’єктів господарювання органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю, інших антимонопольних правопорушень, за винятком випадків недобросовісної конкуренції. Відповідно до чинного законодавства підставою для початку розгляду справи, що містить ознаки недобросовісної конкуренції, може бути лише заява постраждалої сторони. Таким чином, навіть при виявленні недобросовісної конкуренції Антимонопольний комітет не може припинити порушення, почавши справу за власною ініціативою. На нашу думку, ця норма значно обмежує можливості Антимонопольного комітету України щодо припинення порушень у вигляді недобросовісної конкуренції, що завдає значної шкоди розвитку ринкових відносин.

Протягом девяти місяців 2008 року до органів Антимонопольного комітету надійшло 3850 заяв, за результатами перевірок розпочато 202 справи та надано 168 рекомендацій. Проте фактів недобросовісної конкуренції всього 63.

Відносно невелика кількість заяв, що отримав Комітет, обумовлена декількома факторами. В першу чергу, недостатнім рівнем правової обізнаності підприємців у питаннях можливості застосування антимонопольного законодавства до недобросовісних дій конкурентів. Крім того, це законодавство захищає тільки тих суб’єктів господарювання, які легально працюють у правовому полі, в той час, як значна частка суб’єктів господарювання функціонує у тіньовій сфері економіки, де існують інші засоби вирішення спірних питань. Разом з тим, підприємці починають самостійно використовувати конкурентне законодавство в конфліктних ситуаціях, при проведенні переговорів, прямо звертатися до судових інстанцій.

96 Варто зазначити, що відповідно до положень Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» антимонопольні органи мали право збирати докази шляхом запиту інформації та документів, проте, не мали права примусово вилучати докази та накладати арешт на майно. Таким чином, положення Закону України «Про захист економічної конкуренції»значно розширюють повноваження антимонопольних органів.

97 Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. К.: Інститут держави і права ім. Корецького НАН України, 1999. – С. 19.

98 Річний звіт Коміту за 2006 р.// www. amc.gov. ua

99 Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 219

100 Положення про Комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 24.04.2003 N 106 Розпорядження Антимонопольного комітету України 11.02.2003 N 41-р

101 Річний звіт Антимонопольного комітету України за 1999 рік. Окреме видання. К. – 1999. – с. 65

102 Довідка до Річного звіту Антимонопольного комітету України за 2004 рік. – К.2005. – С. 15

103 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

104 Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник – К.: Таксон, 2004, ст. 493

105 Щербина В.С. Господарське право -Київ, 2000 - С. 218.

106 Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства. Автореф. Дис. - Одеса 1995 - С. 11.

107 Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності: Дис...канд. юр.наук: 12.00.04 / Київський університет Т. Шевченко.– К., 1996.- С. 135.

108 Там само. – С. 141.

109 Термін "олігополія" не міститься в законодавстві про захист економічної конкуренції, але він є загальноприйнятим в економічній теорії.

110 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

111 В Україні з огляду на зміни, внесені Законом України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року, діє паралельно одразу два принципи.

112 Корчак Н.М. “Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні” – К.1996 р. – С. 131.

113 Див.Дахно І.І. Антимонопольне право –К., 1998 – С. 15._

114 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. - К. 1995. – С. 17

115 Звіт про діяльність Антимонопольного комітету України за 2002 рік – К., 2003 р. С. 64.

116 Річний звіт Комітету за 2006 р.// www. amc.gov.

117 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

118 Річний звіт Коміту за 2002 р.// www. amc.gov. uа

119 Річний звіт Комітету за 2002 р. .// www. amc.gov. ua

120 Річний звіт Комітету за 2002 р. .// www. amc.gov. ua

121 За матеріалами розгляду заяви Комітетом. 2003 р. .// www. amc.gov. ua

122 Річний звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov. ua

123 Річний звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov. ua

124 Рекомендації Антимонопольного комітету України від 17.06.2004 № 17-р .// www. amc.gov. ua

125 Річний звіт Комітету за 2001 р. .// www. amc.gov. ua

126 Річний звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov. ua

127 Річний звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov. ua

128 Річний звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov. ua

129 Річний звіт Комітету за 2004 р. .// www. amc.gov. ua

130 Річний звіт Комітету за 2004 р. .// www. amc.gov. ua

131 Звіт Комітету за 2003 р. .// www. amc.gov.ua

132 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

133 Б.С. Антимов Ответственность в хозяйственном праве – М.. 1978.- С. 219.

134 Борисенко З. Система відповідальності за порушення конкурентного законодавства.// Еконміка України.- 2003.- № 6 .- с. 19

135 Борисенко З. Тамож.- С. 26.

136 Бакалінська О.О. Організаційно-правові засади захисту економічної конкуренції в Україні. Монографія. – К.: КНТЕУ. 2005- 179 с.

137 Лилак Д.Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики)// Право України. 2000. № 1 - С. 24-25.

138 Воронова Л.К. та ін. Фінансове право - Х .: 1998. - С. 282 -285

139 Лук’янець Д. Правова природа і особливостi відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Підприємництво, господарство і право. 2001. - № 8. - С. 78 -80.

140 Зуб И.О. О правовой природе финансовых санкций // Предпринимательство, хозяйство и право - 1997. - № 3. - С. 8.

141 Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. (Справа № 1-22/2001, № 7 -рп/2001: справа про відповідальність юридичних осіб).

142 Лилак Д.Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у сфері економічних відносин (колізії теорії і проблеми практики)// Право України. 2000. № 1 - С. 24-25.

143 Кротюк В. Іоффе А. Лук’янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення. // Право України. 2000. - № 5. - С.29-33.

144 Як, наприклад, у Бельгії , де існує дві основні адміністративні процедури припинення порушень в сфері конуренції: загальна та скорочена, та особлива процедура. Загальна процедура припинення порушень конкурентного законодавства застосовується у разі виявлення адміністративних проступків в сфері конкуренції відповідним державним органом.

Загальна процедура складається з низки етапів, головним з яких є проведення експертизи та встановлення факту правопорушення. Варто зазначити, що державний адміністративний орган лише збирає матеріали, аналізує їх, виносить пропозиції стосовно остаточного рішення. Проте, рішення про накладання стягнення та застосування інших заходів примусового характеру приймає незалежний судовий орган. Тривалість загальної процедури розгляду справи не перевищує трьох-шести місяців.

Скорочена процедура припинення правопорушення застосовується в тих випадках, коли при виявленні конкурентного правопорушення порушник визнає факт скоєння конкурентного правопорушення і припиняє його(якщо порушення триває). Остаточне рішення про застосування заходів примусового характеру приймає суд. Тривалість скороченої процедури - від трьох днів до двох тижнів.

Особлива процедура припинення конкурентних правопорушень застосовується державним конкурентним органом Бельгії в тих випадках, коли справа має загальнодержавне, прецедентне значення. Термін особливої процедури в законодавстві не обмежений і може тривати від декількох місяців до декількох років.

145 Шуміло І. Антиконкурентні узгоджені дії. // Господарське право.—2001.—№1 – с.15-18

146 Борисенко З. Система відповідальності за порушення конкурентного законодавства.// Еконміка України.- 2003.- № 6 .- с. 19-26.

147 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

148 Бакалінська О. Амплітуда правового механізму // Конкуренція. - 2002. - № .2 – С. 54.

149 Саніахметова Н.О., Мельник С.М. Підстава і види юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку// Господарське право .- 2003.- № 3.- с. 27-30.

150 Ефективність державного управління. Практикум. Випуск 2. Конкурентна політика. За загальною редакцією І. Розпутенка. К.І.С. Київ 2003.- 253 с.

151 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

152 Тамож.

153 Тамож.

154 Бакалінська О.О. Проблеми адміністративної відповідальності у сфері економічної конкуренції // Вісник прокуратури . 2002. № 4. – С.48-54.

155 Лук’якець Д. Правова природа і особливості відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - №8. – С.78-80.

156 Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 18.12.2008 р.

157 Коваль І. Неправомерное использование деловой репутации субьекта хозяйствования как форма недобросовестной конкуренции// Підприємництво, господарство і право. – 2002 р. - № 10 – С. 24 –27.

158 Наприклад, з 2001 р. було запроваджене справляння антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну хутра штучного та полотна ворсового походженням з Республіки Білорусь та щодо імпортних поставок ламп електричних походженням з Російської Федерації.

159 http://buklib.net/component

160 Белоусова Н.И., Васильєва Е.М., Лившиц В.Н. Реформирование естественньїх монополий в России: теоретический аспект // Зкономика и организация промьішленного производства. -1999.-№4.-С. 88.

161 Дахно 1.1. Антимонопольне право. Курс лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 18.

162 Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - С. 30

163 Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій. Указ Президента України від 27 вересня 2007 року № 921/2007

164 Тотьев К.Ю. Конкурентное право. – М.: РДЛ. 2000 – С. 282-302

165 Анохіна І.О. Правове регулювання діяльності субєктів природних монополій Автореф. Дис...канд. юр.наук: 12.00.04 – ДІЕПІ. –Д. 2005 – С. 5-6

166 Анохіна І.О. Правове регулювання діяльності субєктів природних монополій Дис...канд. юр.наук: 12.00.04 – ДІЕПІ. –Д. 2005. – С. 27. Губрієнко Олена Миколаївна Організаційно-правові засади державного управління в галузі електроенергетики в Україні Автореф диссертации: 12.00.07 – Національна академія держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2006. – С. 11-15

167 Антимонопольний комітет України. Річний звіт. - К., 2007. - С. 4.

168 Тамож

169 Інформація про діяльність Антимонопольного комітету України в січні-жовтні 2008 року.- К.: 2008.-5с.

170 Вощилко В. Залізна логіка галузі // Конкуренція. Вісник Антимоно-польного комітету України. - 2003. - № 3. –С. 5.

171 Саниахметова Н.А. (ред.) Предпринимательское право в вопросах и ответах. - Харьков: «Одиссей», 2000. - С. 181

172 pravoznavec.com.ua/books/312/24029/14/ - 57

173 Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій. Указ Президента України від 27 вересня 2007 року № 921/2007

1748 липня 2008 року Конституційний Суд України прийняв Рішення у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого, другого частини першої, частини другої статті 11 Закону України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ (далі - Закон) (справа про національні комісії регулювання природних монополій). Конституційний Суд України вирішив:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України „Про природні монополії" від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ, а саме:

- абзацу першого частини першої статті 11 щодо утворення та ліквідації національних комісій регулювання природних монополій Президентом України;

- абзацу другого частини першої статті 11 щодо затвердження Президентом України положень про національні комісії регулювання природних монополій;

- частини другої статті 11 щодо призначення та припинення повноважень голів національних комісій регулювання природних монополій, їх членів Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.// www.sokol-law.org/content/view/2205/85/lang

175 Антимонопольний комітет України. Звіт за 2002 р. - К., 2003. - С.83.

176 Антимонопольний комітет України. Звіт за 2006 р. - К., 2007. - С.3

.

177 Антимонопольний комітет України. Звіт за 2006 р. - К., 2007. - С.4

178 http://links.dir.com.ua/linkinfo.php?linkID=11943

179 Вдосконалення системи тарифного регулювання природних монополій. Антимонопольний комітет України.Головне управління державної служби України - К. 2006

180 www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=76810213&cat_id= 103615 - 38k

94