15. Поняття примусової праці за законодавством україни

Щодо заборони використання примусової праці в Україні діє Конвенція Міжнародної ор­ганізації праці № 29 «Пропримусову чи обо­в'язкову працю», підписана 28 червня 1930 р. в Женеві (далі— Конвенція № 29). Пунктом 1статті 2 цієї Конвенції передбачено, що термін «примусова чи обов'язкова праця» означає будь-яку роботу числужбу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось по­карання і для якої ця особа незапропонувала добровільно своїх послуг.

Згідно з пунктом 2 статті 2 Конвенції № 29 в поняття «примусової чи обов'язкової праці» не входять:

• будь-яка робота чи служба, що вимагаться відповідно до законів про обов'язкову військову службу ізастосовується для робіт суто воєнного характеру;

• будь-яка робота чи служба, що є части­ною звичайних громадянських обов'язків гро­мадян повністюсамоврядної країни;

• будь-яка робота чи служба, що її вимага­ють від будь-якої особи внаслідок вироку, ви­несеного рішеннямсудового органу, за умови, що ця робота чи служба здійснюватиметься під наглядом і контролем державнихвластей і що зазначена особа не буде віддана чи пере­дана у розпорядження приватних осіб, ком­паній читовариств;

• будь-яка робота чи служба, що вима­гається в умовах надзвичайних обставин, тоб­то у разі війни або лиха чизагрози лиха, таких як: пожежі, повені, голод, землетрус, сильні епідемії чи епізоотії, навали шкідливихтварин, комах чи паразитів рослин і взагалі за обста­вин, що ставлять або можуть поставити під за­грозу життячи нормальні життєві умови всьо­го або частини населення;

Тобто, вимагаючи від працівника виконання роботи, власник або уповнова­жений ним орган не має права вийти за межі трудового договору, що визначає ко­ло обов'язків працівника, зокрема з ураху­ванням спеціальності, кваліфікації, посади.

16. Общая характеристика оснований для изменения условий трудового договора

По общему правилу (у которого есть много исключений) изменение условий трудового договора, как, кстати сказать, и гражданско-правового договора, в одностороннем порядке не допускается. Это означает, что работник обязан выполнять только те работы (функции), которые на него возложены, не уменьшая их и не увеличивая, а работодатель не вправе без согласия работника поручать ему другую работу или ограничивать его обязанности.

Статья 32 КЗоТ выделяет три вида изменений условий трудового договора:

1) перевод на другую работу;

2) перемещение на другое рабочее место;

3) изменение существенных условий труда.

Кроме того, к изменениям условий трудового договора относятся:

— возложение на работника одновременно со своей основной работой обязанностей другого работника (постоянно, временно);

— поручение работнику разовых работ, не входящих в круг его должностных (профессиональных) обязанностей;

— увеличение объема работ по той же профессии (специальности).

Возложение на работника обязанностей другого работника

Поручение работы другой профессии (специальности) может осуществляться одновременно с выполнением работ, обусловленных заключенным трудовым договором (отраженных в должностной, рабочей инструкции) как на постоянной основе, так и временно.

В первом случае говорят о совмещении профессий (должностей), во втором — о выполнении обязанностей временно отсутствующего работника. Также работнику могут поручаться разовые работы, не входящие в круг его обязанностей. В этом случае говорят о поручении выполнения важных (особо важных) заданий, за их выполнение обычно выплачивается временная надбавка или разовая премия.