Правове становище органів державного казначейства і їх функції.
21 грудня 2011 автор Marjana у розділі Адвокатський іспит, Усний іспит
Правове становище органів державного казначейства встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1232 «Питання Державного казначейства України», якою затверджено Положення про Державне казначейство України.
Державне казначейство України — це урядовий орган державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку.
Державне казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Основними завданнями Казначейства є:1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:—розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;—контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов’язаннями;—в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;—ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;
2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;
3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Казначейство відповідно до покладених на нього завдань:1) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку;2) управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка;3) відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства;4) проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування;5) повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень;6) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства;7) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами АРК, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;8) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами АРК, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;9) веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;10) подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету та зміни до нього;11) веде бухгалтерський облік операцій з виконання державного та місцевих бюджетів, складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади у обсязі та у строки, визначені бюджетним законодавством;12) здійснює за дорученням Мінфіну погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валюті;13) у випадках, передбачених БК України та іншими актами законодавства, видає за погодженням з Міністром фінансів нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;14) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації;15) у межах своїх повноважень виконує контрольні функції, пов’язані із:— здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень;— відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного та місцевих бюджетів;—відповідністю платежів узятим зобов’язанням та бюджетним асигнуванням;—витрачанням бюджетних коштів у процесі проведення перевірки відповідності підтвердних первинних документів розпорядників бюджетних коштів бюджетним асигнуванням та вимогам бюджетного законодавства;—дотриманням правил валютного контролю за операціями, що проводять у національній валюті через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів бюджетні установи, які обслуговуються органами Казначейства;—дотриманням порядку проведення державних лотерей з використанням електронних систем прийняття оплати за участь у лотереї в режимі реального часу;—дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку, складенням звітності про виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ;—здійсненням інших повноважень учасників бюджетного процесу відповідно до законодавства;16) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до його компетенції;17) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх на розгляд Мінфіну;18) виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції, пов’язані із роботою його територіальних органів;19) здійснює добір, розстановку та підвищення кваліфікації працівників Казначейства;20) виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
Казначейство має право:1) відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для виплат готівкою в Національному банку та інших банках;2) розміщувати в банках тимчасово вільні кошти, що ним обліковуються, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;3) залучати працівників інших державних органів, спеціалістів і фахівців-експертів для розгляду питань, що належать до його компетенції;4) ініціювати у межах наданих законодавством повноважень припинення асигнувань та зупиняти проведення операцій з бюджетними коштами у разі вчинення учасником бюджетного процесу бюджетного правопорушення;5) списувати позички, надані місцевим бюджетам на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, відповідно до законодавства;6) надавати послуги (у тому числі платні), пов’язані з обслуговуванням бюджетних коштів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;7) вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складення звітності;8) звертатися до суду, в тому числі у разі виявлення бюджетних правопорушень;9) проводити конференції, семінари та наради з питань, що належать до його компетенції;10) одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підприємств, установ, організацій і банків пояснення, довідки, інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;11) здійснювати в межах своїх повноважень співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, з казначействами інших країн, вивчати досвід роботи з організації їх діяльності та готувати пропозиції щодо його впровадження в Україні.
Казначейство в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.Казначейство очолює голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів. Голова Казначейства є членом колегії Міністерства фінансів України.Голова Казначейства має чотирьох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів, погодженим з головою Казначейства.
Голова Казначейства:1) здійснює керівництво діяльністю Казначейства, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України і Міністром фінансів за виконання покладених на Казначейство завдань;2) призначає на посаду і звільняє з посади керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства, крім заступників голови;3) затверджує положення про структурні підрозділи Казначейства;4) визначає ступінь відповідальності заступників голови, керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства і керівників територіальних органів;5) притягає до дисциплінарної відповідальності керівників структурних підрозділів та інших працівників Казначейства, крім заступників голови;6) підписує видані в межах компетенції Казначейства накази та організовує перевірку їх виконання;7) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
Казначейство для виконання покладених на нього завдань може за погодженням з Міністром фінансів утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Казначейства. Типове положення про територіальний орган Казначейства затверджує Міністр фінансів.Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Казначейства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Казначействі утворюється колегія у складі голови, його заступників та керівників структурних підрозділів Казначейства.Персональний склад колегії затверджує Міністр фінансів за поданням голови Казначейства.Рішення колегії проводяться в життя наказами Казначейства.Граничну чисельність працівників Казначейства затверджує за поданням голови Міністр фінансів у межах граничної чисельності працівників Мінфіну, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Структуру Казначейства затверджує Міністр фінансів за поданням голови Казначейства. Штатний розпис та кошторис Казначейства затверджує голова за погодженням з Міністром фінансів.Казначейство утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Мінфіну.Умови оплати праці працівників Казначейства визначаються Кабінетом Міністрів України.Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Ряді
Представлення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховній Раді здійснюється Міністром фінансів України на пленарному засіданні Верховної Ради України не пізніше ніж через п'ять днів з дня подання його Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради.
Від парламентського профільного комітету з питань бюджету, з доповіддю щодо відповідності проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та вимогам Бюджетного кодексу України виступає голова комітету.
Представлення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік проводиться за процедурою повного обговорення. Така процедура, згідно статті 30 Регламенту ВР, включає:
1) доповідь народного депутата - ініціатора внесення пропозиції або іншого суб'єкта права законодавчої ініціативи чи його представника, запитання доповідачу і відповіді на них;
2) співдоповідь визначеного бюджетним комітетом співдоповідача, запитання співдоповідачу і відповіді на них;
3) виступи народних депутатів - членів бюджетного комітету з оголошенням та обґрунтуванням окремої думки, якщо вона не була надана народним депутатам разом з висновком комітету;
4) виступи по одному представнику від кожного комітету, до яких, крім головного (в даному випадку - бюджетного) комітету, направлявся проект закону, у разі якщо висновки цих комітетів не були надані народним депутатам;
5) виступи представників депутатських фракцій, народних депутатів;
6) оголошення головуючим на пленарному засіданні про припинення обговорення та повідомлення про кількість промовців, які виступили і які записалися на виступ;
7) заключне слово доповідача і співдоповідача (співдоповідачів);
8) уточнення та оголошення головуючим на пленарному засіданні пропозицій, які надійшли щодо обговорюваного питання і будуть ставитися на голосування.
За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Верховна Рада може прийняти рішення про схвалення і прийняття його до розгляду або рішення про його відхилення у разі:
1) внесення проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік без подання всіх документів, передбачених Бюджетним кодексом України;
2) невідповідності проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період;
3) невідповідності проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік вимогам складання проекту Державного бюджету України, встановленим Бюджетним кодексом України.
У разі відхилення Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік Кабінет Міністрів України зобов'язаний у 7-денний строк з дня набрання чинності рішенням про його відхилення подати до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік для його повторного представлення з урахуванням пропозицій Верховної Ради або обґрунтуванням їх відхилення.
Виконання місцевих бюджетів.
Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів
1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до статті 43 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
3. Місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.
4. Місцевий фінансовий орган за участю органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
5. Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.
6. Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статей 46 - 51 цього Кодексу.
7. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету. Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.
8. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути ухвалені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою з урахуванням положень статті 52 цього Кодексу, в разі необхідності перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів (за наявності відповідного обґрунтування) та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
9. Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і 57 цього Кодексу.
10. Після набрання чинності законом про Державний бюджет України органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення додаткових витрат місцевих бюджетів, без визначення джерел коштів, виділених державою для забезпечення цих витрат.
Розпорядники бюджетних коштів.
озпорядник бюджетних коштів
Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Ко ституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Націо альна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Р спубліки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті. Головний розпорядник бюджетних коштів:
1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за
плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо
реалізації інвестиційних програм (проектів));
2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності
та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні
за плановим два бюджетні періоди складання проекту
кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству
фінансів України (місцевому фінансовому органу);
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у
законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий
бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на
виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних
коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів,
розподіляє та доводить до них у встановленому порядку
обсяги бюджетних асигнувань;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів
нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів
одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено
законодавством;
5) розробляє проекти порядків використання коштів
державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими
частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;
6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і
складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників
виконання бюджетних програм (у разі застосування
програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
7) здійснює управління бюджетними коштами у межах
встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку
ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне,
результативне і цільове використання бюджетних коштів,
організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних
коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у
бюджетному процесі;
8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному
обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з
кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих
державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною
громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві)
гарантії;
9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень,
взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних
коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і
витрачанням ними бюджетних коштів;
10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського
обліку, складання та подання фінансової і бюджетної
звітності у порядку, встановленому законодавством;
11) забезпечує доступність інформації про бюджет
відповідно до законодавства та цього Кодексу.
Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.
Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ст.ст.2,22) м. Київ, 8 липня 2010 року N 2456-VІ
Розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, здійснення витрат бюджету та є головним партнером та/або партнером (партнерами).
Суб’єкти фінансових правовідносин і суб'єкти фінансового права.
Суб'єкти фінансового права та фінансових правовідносинХарактеризуючи фінансове право та правовідносини у сфері фінансової діяльності держави, не слід ототожнювати їх суб'єктів.Предметом регулювання фінансового права виступають відносини у сфері фінансової діяльності. Регулюючи такі відносини, фінансове право визначає права та обов'язки їх учасників - юридичних та фізичних осіб, що беруть участь у фінансовій діяльності. Отже, такі учасники виступають суб'єктами фінансового права. Фінансово-правові норми екстраполюються у конкретних суспільних відносинах, які внаслідок правореалізації стають фінансовими правовідносинами.Відповідно, суб'єкти фінансового права можуть виступати здебільшого суб'єктами конкретних фінансових правовідносин. Можна сказати, що суб'єкт фінансового права та суб'єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і конкретне. Разом з тим не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин. До уваги необхідно брати правосуб'єктність у фінансовому праві. Суб'єктами права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності. Поняття організації або юридичної особи у правовідносинах, у тому числі й фінансових, є досить широким. Для всіх суб'єктів такого роду характерна організаційна єдність, яка й дає підстави називати їх організаціями. Правами юридичних осіб у фінансових відносинах наділені:держава в цілому; державні органи, що діють як окремі утворення в межах встановленої компетенції; органи місцевого самоврядування; підприємства, установи (у тому числі бюджетні), об'єднання тощо. У своїх взаємовідносинах та у відносинах з громадянами юридичні особи виступають як єдиний суб'єкт, внутрішня структура якого не має значення для осіб, що вступають з ним у відносини.Учасники правовідносин мають бути наділені такою спеціальною юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію, що суперечить встановленим правовим нормам. Правосуб'єктність включає правоздатність та дієздатність. Отже, суб'єктами фінансового права виступають фізичні або юридичні особи, поведінка яких регулюється нормами фінансового права за наявності у них ознак правоздатності і дієздатності.Правоздатність - це здатність бути носієм прав та обов'язків. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.Дієздатність - це здатність самостійно реалізовувати права та обов'язки. Аналізуючи податкові правовідносини, слід зазначити, що громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто може реалізувати свої обов'язки зі сплати податків) це раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України -16 років) і зареєструється у податковій інспекції за місцем проживання як платник податків та отримає ідентифікаційний код. Отже, громадянин, який є суб'єктом фінансового права, не завжди виступатиме суб'єктом фінансових правовідносин.Суб'єктивне право існує в конкретних правовідносинах, в які вступає правосуб'єктна особа. Це конкретна форма, в якій визначаються права та обов'язки, що виникли внаслідок вступу правосуб'єктної особи у правовідносини.Суб'єктами фінансового права є держава, адміністративно-територіальні утворення, юридичні особи - підприємства й організації усіх форм власності, громадські організації, установи, тобто колективні суб'єкти та громадяни - індивідуальні суб'єкти.Держава як суб'єкт фінансового права. Держава виступає в особі уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування. Це можуть бути органи загальної компетенції - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України або органи спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності - Державне казначейство, Державна податкова служба, Національний банк тощо. Водночас у фінансових відносинах держава може виступати суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це характерно для міжнародної діяльності держави, в першу чергу для відносин у сфері державного кредиту (зокрема, коли Україна отримує кошти у вигляді зовнішніх запозичень від міжнародних фінансових організацій, іноземних юридичних осіб тощо).Колективний та індивідуальний суб'єкти фінансового права. У фінансових правовідносинах бере участь значна кількість колективних суб'єктів фінансового права. Наприклад, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування - сільські, селищні й міські ради відповідно до компетенції, встановленої Конституцією України, затверджують бюджети відповідного рівня й контролюють їх виконання. Кабінет Міністрів України в межах конституційних повноважень розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. Рахункова палата України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету.Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Значне коло учасників фінансових відносин - колективних суб'єктів становлять підприємства, установи й організації усіх форм власності. З одного боку, за рахунок коштів Державного або місцевих бюджетів фінансуються бюджетні установи, з іншого - майже всі підприємства й організації є платниками податків, зборів, обов'язкових платежів. Вони беруть активну участь у відносинах у сфері банківської діяльності.Індивідуальними суб'єктами фінансового права, як зазначалося, виступають фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Визначальною є їх роль у податкових відносинах та кредитно-розрахункових відносинах, у яких беруть участь кредитно-фінансові установи. Зокрема, фізичні особи незалежно від громадянства зобов'язані сплачувати податки та обов'язкові платежі до централізованих фондів з доходів, джерело походження яких перебуває в Україні. Уданому контексті визначальним буде принцип резиденства (перебування на території держави протягом календарного року сумарно 183 дні). Згідно з чинним законодавством громадяни мають право відкривати рахунки в національній та іноземній валюті у кредитно-фінансових установах, що мають відповідний дозвіл на здійснення валютних операцій.Отже, суб'єкти фінансового права - це юридичні й фізичні особи, які мають правосуб'єктність, а суб'єкт фінансових правовідносин - це реальний учасник цих правових відносин.
Принципи бюджетної системи.
Стаття 7. Принципи бюджетної системи України 1. Бюджетна система України грунтується на таких принципах:1) принцип єдності бюджетної системи України - єдністьбюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою,єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетівта ведення бухгалтерського обліку і звітності;2) принцип збалансованості - повноваження на здійсненнявитрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету навідповідний бюджетний період;3) принцип самостійності - Державний бюджет України тамісцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджетуне несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевогосамоврядування коштами відповідних бюджетів не несутьвідповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також забюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетівзабезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів,правом відповідних органів державної влади, органів владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування навизначення напрямів використання коштів відповідно дозаконодавства України, правом Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одногорозглядати та затверджувати відповідні бюджети;4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включеннювсі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюютьсявідповідно до нормативно-правових актів органів державної влади,органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування;5) принцип обгрунтованості - бюджет формується нареалістичних макропоказниках економічного і соціального розвиткудержави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, щоздійснюються відповідно до затверджених методик та правил;6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетівусі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягненнязапланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетнихкоштів та досягнення максимального результату при використаннівизначеного бюджетом обсягу коштів;7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевимибюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближеннінадання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетнікошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетнимипризначеннями;9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетнасистема України будується на засадах справедливого інеупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами;10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджетУкраїни та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звітупро їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України,Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу -кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої діїабо бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу
Підготовка проекту закону про Державний бюджет до першого читання.
Ищите в бюджетном процес се
Передача видатків на виконання повноважень.
Стаття 92. Передача коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів
1. Міська (міста республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районна рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно із статтею 91 цього Кодексу, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласній раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету.
2. Сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада може передати кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів згідно із статтею 91 цього Кодексу, районній, міській (міста районного значення), селищній, сільській раді у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до районного, міського (міста районного значення), селищного, сільського бюджету.
3. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору. Усі договори про передачу коштів між місцевими бюджетами згідно з такими рішеннями укладаються до 1 жовтня року, що передує плановому.
Коментар:
Власні повноваження органів місцевого самоврядування визначаються ст. 140 Конституції України, ст. ст. 25 - 38, 42 - 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. ст. 13 - 14, 17 - 29 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Ст. 91 коментованого Кодексу наводить перелік видатків, які виникають внаслідок виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування і, відтак, не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Відповідно до ст. ст. 140 і 143 Конституції України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування мають право об'єднуватися або укладати угоди з метою проведення спільних програм, реалізації спільних проектів на договірних засадах у рамках виконання власних повноважень. Фінансування видатків, пов'язаних з виконанням таких спільних проектів та програм, здійснюється за рахунок коштів, об'єднаних відповідно до укладених договорів між органами місцевого самоврядування.
Для ефективного виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування потрібні не тільки фінансові, а й інші ресурси (наявність технічного обладнання, спеціалістів певної кваліфікації тощо), а також можливості надавати послуги населенню максимально наближено до безпосередніх споживачів. У випадках, коли органи місцевого самоврядування не в змозі самостійно та ефективно надавати ті чи інші соціальні послуги населенню на своїй території, вони можуть прийняти рішення про передачу частини або всіх своїх повноважень іншим органам місцевого самоврядування. При цьому обов'язково передаються повноваження на здійснення відповідних видатків, а також необхідні фінансові ресурси. Передача фінансових ресурсів здійснюється у вигляді міжбюджетних трансфертів, передбачених ст. 104 або 106 БК України.
Згідно з нормами коментованої статті БК, міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), районні ради мають право передати видатки на виконання власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласній раді з передачею відповідних коштів у вигляді міжбюджетного трансферту відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету. Таке ж право має і сільська, селищна, міська (міста районного значення) рада, що може передати видатки (а з ними і кошти на їх здійснення) на виконання власних повноважень районній, міській (міста районного значення), селищній, сільській раді.
Передача фінансових ресурсів у вигляді міжбюджетних трансфертів у цих випадках здійснюється на підставі рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.
Передача повноважень на здійснення видатків, а також фінансових ресурсів повинна бути відображена при плануванні бюджетів як тих органів, що передають свої повноваження щодо здійснення видатків на виконання власних повноважень, так і тих органів місцевого самоврядування, що беруть на себе такі повноваження й отримують відповідні трансферти з бюджету. Тому договори про передачу коштів між місцевими бюджетами мають бути укладені до 1 жовтня року, що передує плановому.
Поясніть, шо означає фінансовий норматив бюджетної забезпеченості.
Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адмі істраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.
Розкрийте співвідношення понять кошторисно-бюджетне фінансування та кошторис витрат.
Поняття та принципи кошторисно-бюджетного фінансування
Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апарату законодавчої та виконавчої влади, управління, суду й прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а також державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх доходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторисно -бюджетного фінансування.
Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів витрат.
Таким чином, за цим методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях - у Державному бюджеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах.
На кошторисно - бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:
- установи соціальної сфери;
- освітні установи - школи, середні спеціальні та вищі учбові заклади;
- установи охорони здоров'я - лікарні та поліклініки, державні та дитячі дошкільні установи;
- установи культури - бібліотеки, будинки культури, дитячі театри;
- об'єкти фізичної культури;
- установи Міністерства оборони, Національної Гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;
- органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура.
Отже, забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням. Кошторисно-бюджетне фінансування - це система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкту, що фінансується.
Побудова обліку операційних витрат підприємства за економічними елементами (кошторис) регламентується чинним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Витрати". Згідно з цим Національним стандартом бухгалтерського обліку в Україні передбачене таке групування витрат на виробництво:
— матеріальні витрати;
— оплата праці;
— відрахування на соціальні заходи;
— амортизація основних фондів і нематеріальних активів;
— інші операційні витрати.
Поняття та види фінансових правовідносин.
Данный вопрос рассматривался ВЫШЕ !