64.Анатомічна і гістологічна будова сім’яника самця тварин

Сім’яник — парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків. Лівий сім’яник більший за правий. Особливо великі сім’яники у жуйних, кнура, малі — у верблюда. На сім’янику розрізняють два кінці — головчастий і хвостатий, два краї — придатковий і вільний, дві поверхні — латеральну й медіальну.

На головчастому кінці сім’яника знаходиться голівка придатка сім’яника, а на хвостатому — хвіст придатка сім’яника. Тіло придатка сім’яника розміщене на придатковому краї сім’яника. Між ним і сім’яником з латеральної поверхні є вузька щілина — придаткова пазуха. Зовні сім’яник вкритий власне піхвовою оболонкою, яка переходить на придаток сім’яника, утворюючи брижу сім’яника.

Мікроскопічна будова сім’яників. Зовні сім’яник вкритий серозною оболонкою (власне піхвова оболонка), під якою знаходиться білкова оболонка. На одному з кінців сім’яника вона впинається всередину органа і формує його середостіння. Від білкової оболонки відходять перегородки (септи), які поділяють паренхіму сім’яника на часточки. Білкова оболонка, середостіння й перегородки утворюють сполучнотканинну строму сім’яник

65.Анатомічна і гістологічна будова органів розмноження самки

До статевих органів самок належать яєчники, в яких утворюються жіночі статеві клітини (яйцеклітини) і статеві гормони; маткові труби (яйцепроводи) — сприймають яйцеклітини і переміщують їх у матку; матка, призначена для розвитку плода; піхва — є органом парування та родовим шляхом; присінок піхви, що є продовженням піхви; зовнішні статеві органи

Яєчник — парний орган овальної форми. Яєчники невеликі, найбільшу масу вони мають у кобили — 20 – 40 г, дещо меншу у корови — 12 – 16, у свині — 7 – 9 і у суки — 1 г. У молодих тварин яєчники мають менші розміри, ніж у дорослих, хоча в старості вони знову значно зменшуються. На яєчнику розрізняють два кінці — трубний і матковий, два краї — брижовий і вільний — і дві поверхні — латеральну й медіальну. До трубного кінця прикріплюється лійка маткової труби, а до маткового — власна зв’язка яєчника, що продовжується до рога матки. Яєчник тією чи іншою мірою обмежений брижею яєчника, що формує яєчникову сумку. Глибина й розміри сумки у свійських тварин різні

Маткова труба являє собою парну, тонку, дещо звивисту трубку, яка з’єднує яєчник з рогами матки. Яєчниковий кінець маткової труби розширений і формує лійку маткової труби. Остання обмежена торочками труби. У глибині лійки є черевний отвір маткової труби, крізь який маткова труба сполучається з черевною порожниною. З протилежного кінця розміщений матковий отвір, що веде в ріг матки. Черевний отвір веде в ампулу маткової труби, яка ближче до матки звужується перешийком маткової труби. Маткова труба лежить у брижі, що є частиною широкої маткової зв’язки. Її стінка утворена слизовою, м’язовою та серозною оболонками. Слизова оболонка представлена простим війчастим епітелієм і власною пластинкою. В епітелії крім війчастих є секреторні епітеліоцити. Власна пластинка утворена з пухкої сполучної тканини. М’язова оболонка утворена гладкою м’язовою тканиною. Пучки міоцитів утворюють добре розвинений коловий шар. Поздовжній шар м’язової оболонки виявляється поблизу матки

Матка являє собою добре розвинений м’язовий порожнистий орган. У свійських тварин вона дворога. Основу матки становить непарне, дещо сплющене зверху вниз тіло з порожниною всередині, яка добре вираженау кобили і слабко — у свині. Тіло матки краніально продовжується в парні роги матки 3, форма і розмір яких у тварин значно різняться. Дуже довгі роги матки у свині. Тіло матки, звужуючись у каудальному напрямку, переходить у непарну шийку матки. Всередині шийка має обмежений значними поздовжніми складками звужений канал, що відкривається в піхву зовнішнім матковим отвором, а в порожнину матки — внутрішнім отвором. Основу шийки матки становить коловий шар м’язової оболонки. Шийка матки в звичайному стані закрита, всередині неї є слизова пробка, яка особливо щільна під час вагітності. Форма шийки матки у різних тварин неоднакова. В одних вона різко виступає впіхву (у кобили, корови, хижаків, оленів), в інших цього не спостерігається (у свині, вівці)

Піхва являє собою видовжену трубку значних розмірів з товстими м’язовими стінками. Піхва розміщена каудально від матки і переходить у сечостатевий присінок. Межею між ними на вентральній стінці є зовнішній отвір сечівника. Стінка піхви складається зі слизової, м’язової та адвентиціальної оболонок. Остання вкриває задню частину піхви, а краніальна частина вкрита серозною оболонкою. Слизова оболонка піхви вистелена багатошаровим плоским епітелієм, без залоз, зібрана в численні поздовжні складки, завдяки чому еластична піхва може значно розтягуватися.