49 Будова молочних залоз

Молочні залози властиві лише ссавцям і виникли у зв’язку з необхідністю годувати новонароджених, які самостійно не можуть вживати їжу дорослих.Молочні залози закладаються в обох статей, але досягають повного розвитку лише у жіночої статі і функціонують періодично. В єхидни молочні

залози функціонують також у самців. Секрет, що виділяється залозами, молоко (lac) — має високі поживні властивості, необхідні для організму.Спостерігається зворотна залежність між кількістю білка в молоці і строкомподвоєння маси новонародженого. Наприклад, подвоєння маси у кози настає

через 20 днів (5 % білка), у собаки — через 8 (9,2 %), у кроля — через 6 днів(15,5 % білка).

У тварин виділяється різна кількість молока, особливо багато його можебути у корови — до 111 кг за добу (27 674 кг за рік). Відповідно, для такоїсекреції молочна залоза повинна мати достатнє кровопостачання та добрерозвинені внутрішні органи (легені, органи травлення). Для виділення 1 кгмолока через вим’я корови проходить близько 450 л крові.У тварин спостерігається різна кількість молочних залоз (рис. 4.5). Їх буває 1–8 пар, а іноді 10 (гризуни) і навіть 25 (опосум). Молочні залози розміщуються у вигляді однієї пари в ділянці грудної стінки (слон, китоподібні,примати) або в ділянці між стегнами (кобила, жуйні). В останньому випадкуїх називають вим’ям . Молочні залози, розміщені по нижній частинічеревної і грудної стінок, утворюють множинне вим’я (свиня, хижаки,гризуни).

Вим’я вкрите тонкою еластичною шкірою з ніжним волоссям. Складається з активно діючої паренхіми (залозистої тканини) і сполучнотканинної основи (строми). Ступінь розвитку цих елементів пов’язаний з періодами лактації. У лактуючих тварин паренхіми значно більше, ніж строми. З вікомзалозиста тканина атрофується і заміщується сполучною й жировою.Вим’я прикріплене до черевної стінки й утримуєтьсяпідвішуючим апаратом: поверхневою і глибокою фасціями та підвішуючою зв’язкою вим’я . Отже, під шкірою вим’я знаходиться поверхневай глибока фасції, а також сполучнотканинно-жировакапсула. Остання віддає в глибину вим’я перекладки, які ділять залозу на часточки. Підвішуюча зв’язка є частиною глибокої фасції.Паренхіма вим’я складається з окремих часточок, що мають особливу систему розгалуження . Часточки складаються з альвеол і трубочок, які й визначають альвеолярно-трубчастий тип залози. Від альвеол відходятьвідвідні трубочки, які, сполучаючись, утворюють молочні канали. Останні об’єднуються вмолочні протоки — dúctus lactíferi, що розширюютьсябіля основи соска і відкриваються в молочну пазуху —що поділя-ється на залозисту —

та соскову частиниІз соскової частини починається сосковий канал, який відкривається отвором на верхівці соска. На верхівці соска навколо соскового отвору знаходиться м’яз — стискач соска.

Злиття молочних залоз (вим’я) можебути виражене меншою мірою (корова,коза) або більшою (кобила, вівця, верб-людиця). Кількість злитих залоз (горб-ків) на кожному боці може бути різною:одна (коза, вівця), дві (корова, верблю-диця). Різна буває і кількість сосковихканалів: один (корова, вівця, коза), два-три (кобила, верблюдиця, самка оленя).Каналів багато у свині (2–3), кішки (4–6),суки (6–12), кролиці (10–15).Ступінь розвитку, форма та положен-ня вим’я різні у тварин одного виду, особ-

ливо це спостерігається у корів. Часто утварин та людини бувають додаткові соски — явище полімастії . Полімастія спостерігається у 30 % корів, овець, кіз, дуже часто залозифункціонують.