Розділ 5 екологічна експертиза

Ускладнення екологічної ситуації в країні внаслідок забруднення навколишнього природного середовища функціонуючими господарськими об’єктами та комплексами обумовило необхідність розробки та обліку спеціальних природоохоронних заходів.

Всебічний екологічний аналіз та правильна, достовірна експертна оцінка проектів споруджуваних господарських об’єктів, комплексів та систем набувають принципово важливого значення, оскільки «людські проекти», що не враховують закони природи, приносять чимало лиха.

Важлива роль серед ефективних заходів протидії цьому належить екологічній експертизі.

Поняття «експертиза» включає дослідження, що потребують відповідних знань. Її проводять спеціальні установи та організації, створювані комісії чи еколого-експертні підрозділи.

Згідно з законом України «Про екологічну експертизу», затвердженим Верховною Радою 16 червня 2011 р. № 3530-VІ, проведення екологічної експертизи є обов’язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища [30].

Екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров’я людей.

Спрямована екологічна експертиза на підготовку висновку про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам та вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, регіонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Завдання екологічної експертизи полягають у регулюванні відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян держави.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на природне середовище та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.

Об’єктами екологічної експертизи можуть бути: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, перед проектні, проектні матеріали, документація із впровадження нової технології, техніки, матеріалів, екологічні ситуації, що склалися, в окремих пунктах та регіонах, діючі об’єкти та комплекси, військові, оборонні та інші об’єкти.

Суб’єктами екологічної експертизи є: Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки, органи та установи Міністерства охорони здоров’я, місцеві ради народних депутатів і органи виконавчої влади; громадські організації екологічного спрямування, інші установи та організації, які залучаються до проведення екологічної експертизи, окремі громадяни.

Форми екологічної експертизи в Україні: державна, громадська та інші.

Висновки державної екологічної експертизи обов’язкові для виконання, а громадської та інших видів екологічної експертизи мають рекомендаційний характер, вони враховуються при проведенні державної екологічної експертизи.

Вимоги до проведення екологічної експертизи такі:

1. Дотримання пріоритету права суспільства на сприятливе екологічне середовище.

2. Гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів.

3. Екологічна сумісність об’єктів з вимогами охорони довкілля.

4. Комплексна еколого-економічна оцінка існуючого чи передбачува-ного впливу на навколишнє середовище.

5. Альтернативні варіанти зменшення негативних впливів об’єктів експертизи на оточуюче середовище.

6. Суворе дотримання законодавства та державних норм природо-користування.

Порядок проведення екологічної експертизи включає:

1. Перевірку наявності та повноти матеріалів та реквізитів на об’єкти екологічної експертизи.

2. Аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи.

3. Узагальнення окремих експертних досліджень та наслідків діяльності об’єктів експертизи.

4. Підготовку висновків.

Науково-технічний прогрес створює нові додаткові можливості для використання природних ресурсів, їх збереження, а також для розширеного відтворення природи.

Але, на жаль, в процесі господарської та іншої діяльності людина нерідко завдає шкоди природі, і чим ширші масштаби господарювання та інтенсивніше воно здійснюється, тим іноді негативні вони для природи. В зв’язку з цим з кожним роком актуальнішим стає завдання поліпшення екологічної експертизи.

Природоохоронним заходам Україна приділяє велику увагу на всіх етапах її розвитку, але найбільше значення їм надає в сучасний період. В Декларації про державний суверенітет України, прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1990 р. № 55-ХІІ перелічені основні об’єкти навколишнього середовища, які є власністю України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси (розділ VI).

Екологічній безпеці в Декларації відведено окремий розділ (VII), в якому передбачено, що Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи на її території та порядок використання природних ресурсів, в ній також закріплені інші положення екологічної безпеки.

Екологічна експертиза в Україні здійснюється різними заходами, в тому числі і правовими, які є найбільш впливовими. Питання про екологічну експертизу передбачені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятого Верховною Радою України 16 червня 2011 р. № 3530-ХІІ – ВР в якому зазначено, що відносини в галузі охорони навколишнього середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розробленими відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством [22].

На даний час діють перелічені закони, прийняті Верховною Радою України, а також прийняті інші закони про охорону навколишнього середовища, зокрема, закони «Про карантин рослин», «Про природно-заповідний фонд», «Про пестициди і ядохімікати», «Про поводження з радіоактивними відходами» та інші.

У відповідності з вище переліченими законами підприємства, установи та організації здійснюють платежі за використання природних ресурсів, зокрема за розміщення відходів та викиди в атмосферне повітря і водні об’єкти. Платежі за використання природних ресурсів надходять до Державного бюджету (30 %) і до місцевих бюджетів (70 %).

В Україні управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів, Ради народних депутатів та їх розпорядчі органи, а також державні органи по охороні навколишнього середовища, діяльність яких спрямована на проведення таких заходів:

- розробка і реалізація екологічних програм;

- здійснення контролю за використанням і охороною земель, надр, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, а також норм екологічної безпеки;

- встановлення і затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів;

- визначення граничних розмірів плати за користування природними ресурсами та розміщенням відходів;

- формування та використання фондів охорони навколишнього природного середовища;

- здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, узагальнення й поширення міжнародного досвіду в цій галузі [53].

Відповідно до чинного законодавства ми маємо право прийняти участь у проведенні громадського екологічного дослідження, яке і було проведено ДПДГ «Степне».

Провідною галуззю підприємства є рослинництво. В Україні основною проблемою є ерозія ґрунтів. Вона існує і в даному підприємстві. Для боротьби з ерозією використовують безполицевий обробіток ґрунту, смугові посіви, оранка впоперек схилу, насадження лісосмуг.

Потерпають землі і від переущільнення, яке пов’язане із використанням важкої колісної техніки. В ДПДГ «Степне» намагаються боротися з цим явищем. Для цього використовують по можливості гусеничні трактори та не дозволяється проводити обробіток ґрунту при вологості більше 20 %.

Сучасне ведення сільського господарства не можливе без використання хімічних засобів захисту рослин – пестицидів. Препарати закуповуються по необхідності. Використання проводиться відповідно до санітарно-гігієнічних норм та економічного порогу шкодочинності. Обробка рослин проводиться у вечірні часи безповітряної погоди.

Використання мінеральних добрив теж є необхідним у сучасних умовах господарювання. Мінеральні добрива і пестициди зберігаються у спеціально обладнаному складі, який розташований в межах населеного пункту. Доступ до нього мають агроном-хімік, головний агроном та директор підприємства.

В ДПДГ «Степне» передбачено витрати на проведення заходів по охороні навколишнього природного середовища, а саме:

1. Перехід на маловідходні ресурсозберігаючі технології.

2. Використання приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин.

В статуті також зазначено, що фінансування заходів по охороні навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок коштів підприємства, і прибутку, що залишається в розпорядженні господарства.

ДПДГ «Степне» щоквартально сплачує збір та подає звітність про використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища. Перерахування платежів здійснюється до Державного і місцевого бюджетів в межах нормативів витрат. Сплачені кошти за охорону природного середовища відносять на витрати виробництва.

Відповідно до проведених досліджень можна зробити висновок, що негативна діяльність ДПДГ «Степне» зведена до мінімуму, тому ми можемо запропонувати таке: в подальшому продовжувати проводити ґрунтозахисні заходи, а саме: оранка в поперек схилу, безполицевий обробіток ґрунту, поряд із хімічними засобами захисту рослин використовують біологічні, які є більш безпечними для здоров’я людей і довкілля, намагатися застосовувати енергозберігаючі, маловідходні технології виробництва, що забезпечують максимально повне використання ресурсів, застосовувати органічні добрива, витісняючи частину мінеральних, зберігати існуючі зелені насадження, відновлювати порушені та створювати нові.