2.2. Документальне забезпечення обліку формування та використання прибутку підприємства
Важливе значення в господарському процесі будь-якого підприємства займає добре налагоджена його облікова політика.
Облікова політика ‒ це сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, прийнята підприємством – первинного спостереження, вартісного виміру поточного групування та узагальнення фактів господарського життя. Основна її мета ‒ забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень [26].
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-14 від 16.07.1999 р. підприємство самостійно визначає облікову політику [27].
Формування облікової політики в ДПДГ «Степнє»здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом керівника. Основна мета облікової політики ‒ забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідного для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних управлінських рішень.
Формою організації бухгалтерського обліку на ДПДГ «Степнє» є центральна бухгалтерія (додаток Д), яка діє як самостійний структурний підрозділ на основі Положення про центральну бухгалтерію, є основним органом обліку та контролю всієї його фінансово-господарської діяльності.
До складу центральної бухгалтерії входять групи: обліку витрат на виробництво, обліку банківських та касових операцій, з розрахунку по заробітній платі, обліку матеріалів та розрахунків із постачальниками.
Кожен підрозділ центральної бухгалтерії очолює старший бухгалтер, який відповідає за виконання функцій, покладених на групу.
Ведення бухгалтерського обліку в товаристві відбувається згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Тривалість операційного циклу в товаристві дорівнює одному року.
Записи щодо господарських операцій підприємства в бухгалтерському обліку проводять на підставі повністю оформлених первинних документів, забезпечуючи їх зберігання.
Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. Бажано за кожним пунктом в наказі наводити його нормативне обґрунтування (зазначати, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).
У широкому розумінні облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства.
Формуючи облікову політику, підприємства вибирають, як правило, тільки один варіант з кількох, передбачених відповідними нормативними документами. Зміна облікової політики, вибір відображення виливу зміни на облікову політику розкриваються та обґрунтовуються у примітках до річної звітності за поточний звітний період [13].
Облікова політика застосовується щодо подій та операцій зі статутним капіталом з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригування нерозподіленої суми прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій з формування, збільшення, за рахунок внесків учасників та засновників у статутний капітал, методів оцінки основних засобів, які вносяться до статутного капіталу, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації про статутний капітал.
Перелік документів затверджений в наказі або розпорядженні керівника підприємства про облікову політику і може включати робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку у відповідності до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності. В ньому може бути використано стільки рахунків і субрахунків, скільки необхідно для відображення господарської діяльності [36].
Необхідно звернути увагу що в господарстві діє графік документообігу (додаток Е), яким передбачено перелік типових форм документів що застосовуються підприємством для обліку різних господарських операцій. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» будь-яка господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському обліку.
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами незалежно від місця їх розташування. Підприємство повинно забезпечити незмінність облікової політики протягом всієї господарської діяльності. Зміна облікової політики підприємства може відбуватися у передбачених законодавством випадках. [47]
Однією зі складових технічного напряму організації бухгалтерського обліку є вибір форми його ведення. У бухгалтерії товариства застосовують комп’ютерну форму ведення бухгалтерського обліку з використанням програмного забезпечення «1С: Бухгалтерія», де за допомогою бухгалтерських проводок та документів формують журнали-ордери та відомості.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкуванню оброблення даних на підставі первинних документів складаються зведені облікові документи ‒ регістри. Основними обліковими регістрами на підприємстві є журнали-ордери.
У журналах-ордерах подано хронологічний і систематичний облік, що відповідає самій назві регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери). Журнали-ордери побудовані за кредитовою ознакою реєстрації господарських операцій на синтетичних рахунках. Така будова регістрів із використанням шахового принципу дає можливість значно скоротити дублювання записів і розкрити суть операції, виявити помилкові записи.
Поточний контроль за дотриманням облікової політики і порядку ведення покладено на головного бухгалтера товариства. Роботу головного бухгалтера контролює директор товариства відповідно до повноважень, визнаних Статутом та Наказом про облікову політику.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи наводяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Доходи». Для визначення прибутку необхідно відповідно до стандартів розрахувати доходи та витрати за період [61].
Доход визнається, під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Не визнаються доходами такі надходження від юридичних і фізичних осіб:
- сума податку на додану вартість;
- сума інших податків і обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів;
- сума попередньої оплати за послуги;
- сума авансу в рахунок оплати робіт, послуг;
- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
- надходження, що належать іншим особам;
В інших випадках доход визнається під час збільшення активу чи зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена [16, с. 68-74].
Первинним документом, що підтверджує визнання на підприємстві доходів від реалізації продукції є видаткова накладна (додаток Ж), Бухгалтерія підприємства складає даний документ в системі 1С.
Даний тип доходів ДПДГ «Степне» обкладається податком на додану вартість, а отже на його підставі підприємство повинно виписати податкову накладну (додаток Л). В системі 1С вона створюється на основі документу «Видаткова накладна».
Аналогічно на підприємстві відображається реалізація виробничих запасів: виписується видаткова накладна, на її підставі формується податкова накладна. І так як, на підприємстві діє автоматизована форма обліку, всі дані заносяться до журналів і відомостей, що є в системі автоматично.
Всі доходи підприємства групуються в системі 1С за субрахунками та субконто, якими виступають усі можливі види діяльності, які здійснюються товариством: виробництво та реалізація готової продукції, виконання замовлень за послугами, що надаються авторанспотром та робочими механізмами товариства.
Після групування доходів за такими напрямками вони зводяться до більш синтетичних за своєю природою – оборотно-сальдової відомості по відповідному рахунку доходів (додаток Н). З цього регістру дані потрапляють до загальної сальдово-оборотної відомості, яка є аналогом головної книги, і вже звідти до фінансової звітності підприємства.
Загальну схему формування та узагальнення інформації про доходи підприємства, починаючи від складання первинних документів і до фінансової звітності можна представити як показано на рисунку 2.1.
Визначення витрат – одна з найважливіших ділянок бухгалтерської роботи.
Класично, за допомогою обліку підприємство має можливість:
- по-перше, проконтролювати кожну статтю витрат;
- по-друге, провести аналіз витратного механізму;
- по-третє, підготувати дані для калькулювання собівартості одиниці послуг;
- по-четверте, використати дані обліку для планування витрат на майбутнє.
Рис. 2.1. Загальна схема формування і узагальнення інформації про доходи на ДПДГ «Степне»
Насамкінець, за даними обліку складаються такі форми фінансової звітності – «Звіт про фінансові результати» (Звіт про сукупній дохід) ф. № 2, та «Примітки до фінансової звітності».
На ДПДГ «Степне» облік ведеться за автоматизованою формою, а тому бухгалтерія підприємства щомісячно формує і друкує «Журнали-ордери» по рахунках витрат (при необхідності можна формувати Журнали як по синтетичних рахунках так і по аналітичних рахунках з розбивкою по субтоконто), які є вбудованою функцією в системі 1С (додаток М). По кожному рахунку витрат формується Головна книга (оборотно-сальдова відомість по рахунку), і за кінцевими залишками складається Головна книга, аналогом якої є оборотно-сальдова відомість.
З вищезазначеного можна зробити висновок, що відображення інформації про витрати на досліджуваному підприємстві відбувається згідно діючої в Україні практики, але з урахуванням специфіки галузі діяльності підприємства та автоматизованої форми ведення обліку.
Після відображення в бухгалтерському обліку всіх доходів та витрат їх списують на фінансові результати, для узагальнення інформації про які Планом рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», який ведеться за субрахунками:
791 «Результат операційноїї діяльності»,
792 «Результат фінансових операцій»,
793 «Результат іншої діяльності».
На ДПДГ «Степне», де встановлена система 1С: Бухгалтерія, за допомогою якої бухгалтерська служба підприємства і списує на фінансові результати доходи і витрати звітного періоду і визначає фінансовий результат, передбачено документ «Фінансові результати» (додаток Н1).
Використання цього документу полегшує роботу бухгалтерії, якій вже не потрібно шукати всі наявні за період доходи і витрати, а система самостійно їх знаходить і закриває на розподільчий рахунок 791, при цьому попередньо необхідно закрити всі загально виробничі витрати та витрати, що ведуться на восьмому класі рахунків.
Всі отримані доходи і проведені видатки звітного періоду списані на фінансовий результат. Підтвердженням цього також може слугувати сформована в системі 1С: Бухгалтерія оборотно-сальдова, а точніше відсутність в ній на початок періоду сальдо по рахунках доходів і витрат.
Рис. 2.2. Загальна схема формування і узагальнення інформації про витрати на ДПДГ «Степне»
Наступним і одним з найбільш складних етапів формування прибутку є визначення, облік і списання податку на прибуток. В першу чергу на даному етапі потрібно визначити базу оподаткування. Визначення бази оподаткування податком на прибуток на ДПДГ «Степне» відбувається за правилами податкового обліку передбаченими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Об’єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
В бухгалтерській системі 1С:Бухгалтерія операції і по нарахуванню податку на прибуток і по його списанню провадяться в ручному режимі, через журнал операцій.
Остаточним етапом по формуванню прибутку є списання кредитового залишку з дебету рахунку 79 в кредит рахунку 441 (відповідний аналітичний субрахунок). У випадку якщо підприємство отримало збитки від інших видів діяльності наступним кроком має бути використання прибутку на покриття збитків. [12, с. 18-22].
Рис. 2.3. Загальна схема формування фінансових результатів