6.2 Складові частини протяжок і прошивок

Протяжки і прошивки складаються [10, 13] із приєднувальної частини, за допомогою якої сила від верстата передається на протяжку, і робочої частини, яка безпосередньо виконує роботу різання.

До приєднувальної частини внутрішніх протяжок належать (рис. 6.3) хвостовик 1, шийка 2, опорна цапфа 7. Перехідний конус 3, передня напрямна 4, задня напрямна 6 – допоміжні орієнтуючі елементи.

Робоча частина 5 складається з чорнових, чистових, калібруваль-них і іноді ущільнюваль-них зубів.

Хвостовик. Основні типи і розміри хвосто-виків для протяжок стандартизовані. Вони залежать від розмірів попередньо створеного отвору і конструкції патрона, у якому закріплюється хвостовик.

Прошивки, а також зовнішні протяжки закріплюються на повзуні верстата для зовнішнього протягування і не мають хвостовиків.

Діаметр хвостовика d_x робиться меншим від діаметра отвору під протягування не менше ніж на 0,3 мм для вільного входу хвостовика у деталь. Остаточний розмір діаметра хвостовика визначається розміром стандартного верстатного патрона. Якщо отвір у патроні виконаний з допуском H9, то хвостовик про-тяжки потрібно виконувати за е8. Довжина хвостовика l_x відповідає розмірам патрона.

Шийка сполучає хвостовик з перехідним конусом. Її довжина повинна забезпечити можливість приєднання протяжки до патрона протяжного верстата. Мінімальна довжина шийки l_ш визначається за формулою [10] (рис. 6.4)

l_ш = l_ст + l_к + l_д – l_пк –l_пн , (6.1)

де l_ст - товщина стінки протяжного верстата;

l_к - товщина буртика опорного кільця;

l_д - довжина деталі;

l_пк - довжина перехідного конуса;

l_пн - довжина передньої напрямної.

Отриману довжинуl_ш.min зви-чайно збільшують на 5-30 мм.

Діаметр шийки d_ш призна-чають меншим від діаметра хвостовика на 0,3-1 мм з допуском f12. Шийка оброб-ляється з Ra=1,2. На її поверхню наносять маркуван-ня. Звичайно на кресленні протяжки проставляється роз-мір від торця хвостовика до першого зуба. Розмір довжини шийки вільний.

Перехідний конус призна-чений для попередньої орієнтації інструменту. Він необхідний для безперешкодного введення передньої направляючої протяжки в отвір. Довжина конуса l_пк= 10-20 мм залежно від діаметра протяжки. Менший діаметр конуса дорівнює діаметру хвостовика або шийки.

Передня напрямна призначена для центрування протяжки в отворі заготовки, завдяки чому передні зуби зрізають рівномірний припуск по всьому контуру отвору. Передня напрямна також запобігає перекосу деталі.

Довжиною передньої напрямної вважається відстань l_пн від кінця перехідного конуса до першого зуба, включаючи ширину першої западини. Звичайно l_пн дорівнює довжині деталі l_д, але не менше 40 мм. Якщо довжина деталі значна, то довжина напрямної може дорівнювати 0,75 від неї.

Радіальні розміри передньої напрямної дорівнюють найменшим радіальним розмірам отвору до протягування з допусками g6.

Задня напрямна запобігає перекосу протяжки під час виходу з деталі останніх зубів протяжки і тим самим усуває небезпеку пошкодження обробленої поверхні і поломки зубів. Довжину задньої напрямної l_зн можна орієнтовно визначити за формулою . (6.2)

Поперечний перетин задньої напрямної може бути ідентичний поперечному перетину протягнутого отвору, але при обробці симетричних отворів може бути також круглим, вписаним у протягнутий отвір (наприклад, як у шліцьових протяжок).

У шпонкових протяжок задньої напрямної немає, оскільки оброблювана деталь базується на напрямній втулці, що виключає перекошування деталі. Зовнішні протяжки закріплюються на супорті верстата для зовнішнього протягування і також не мають задньої напрямної. Задні напрямні виготовляються з допусками g6.

Якщо протяжки мають значний діаметр і довжину і відповідно велику вагу, то задня напрямна подовжується і використовується як опора, що вставляється в люнет верстата, для запобігання провисання протяжки і полегшення операції з нею. Коли діаметр отвору у люнеті менший за діаметр протяжки, тоді на подовженій частині задньої напрямної робиться опорна цапфа 7 з діаметром, який дорівнює діаметру отвору люнета.

Внутрішні протяжки мають центрові отвори, які є базами при виготовленні і наступних переточуваннях при експлуатації. Тому базові конусні поверхні центрових отворів протяжок виготовляються із підвищеною точністю та низькою шорсткістю і мають запобіжні конуси.

Прошивки не мають хвостовика. Для більш легкого введення у підготовлений отвір прошивки спереду мають конус з кутом 15 і довжиною від 4 до 20 мм (залежно від діаметра прошивки). Радіус заокруглення на передньому торці прошивки дорівнює 2-5 мм. Розміри передньої напрямної такі самі, як і у протяжок. Довжина задньої напрямної прошивок звичайно на 5-10 мм більша від довжини оброблюваного отвору для того, щоб зуби прошивки повністю вийшли з прошитого отвору, перш ніж торець штока преса, який діє на прошивку, торкнеться торця обробленої деталі. При роботі прошивка утримується з боку заднього торця пружинним центром або рухомою втулкою, сполученою зі штоком преса.