{Тіло функції}
де тип– тип даних значення, яке повертається функцією у місце виклику;
ім’я функції– ідентифікатор, за допомогою якого здійснюється виклик функції;
параметр1, параметр2,…– список параметрів функції. Кожен параметр складається з типу даних та ідентифікатора, як і будь-яке оголошення змінної (наприклад: int x). Змінні які оголошені в якості параметра є локальними для даної функції. Вони приймають значення аргументів функції при виклику.
тіло функції– це блок операторів у фігурних дужках {}.
Тип кожного аргументу функції повинен відповідати типу відповідного параметра, оголошеного при визначенні функції.
Приклад 6.1.Використання стандартних функцій та функцій визначених у програмі.
#include <stdio.h>
#include <stdlib.h>
int add (int a, int b)/*визначення функції add*/
{
int q;
q=a+b;
return (q);
}
int main ()
{
int t;
t = add (7, 4);/*виклик функції add*/
printf( "Suma = %i \n", t);/*виклик функції printf з бібліотеки stdio.h*/
system("PAUSE");/*виклик функції system з бібліотеки stdlib.h*/
return 0;
}
Результат роботи програми:
На початку програми здійснюється визначення функції add. Далі здійснюється визначення функціїmain. Функціяmainпочинається з оголошення змінноїt типуint. Після цього, здійснюється виклик функціїadd. Подібність виклику та визначення функції зображено на рис. 6.1.
Рисунок 6.1 – Визначення та виклик функції
При виклику функції addу якості аргументів їй передаються два значення: 7 і 4, які відповідають параметрамint атаint b.
Значення обох аргументів при виклику (7 і 4) будуть скопійовані в локальні змінні int атаint b.
У функції addоголошується інша локальна зміннаint q, якій присвоюється результат виразуq=а+b.
Наступний рядок коду: return (q);завершує роботу функціїadd, і повертає значення у функціюmain. Програма продовжує роботу з того ж місця, в якому вона була перервана викликом функціїadd. Значення змінноїqв цей момент дорівнює 11, і воно стає значенням функції, що викликається. Потім це значення присвоюється зміннійt(рис. 6.2).
Рисунок 6.2 – Повернення значення функції
6.2 Область видимості
Видимість змінних, оголошених у функції обмежується тілом функції, тобто вони є локальними змінними функції і не можуть бути використані поза нею. Наприклад, у попередньому прикладі було б неможливо використовувати змінні a,bабоqбезпосередньо у функціїmain, так як вони є локальними змінними функціїadd. Крім того, було б неможливо використовувати зміннуtу функціїadd, так як вона є локальною змінною функціїmain.
У випадку необхідності видимості змінної, як у межах функції так і поза нею, потрібно використати глобальну змінну. Для створення глобальної змінної потрібно її оголосити поза межами функції.
Приклад 6.2.Види виклику функцій.
#include <stdio.h>
#include <stdlib.h>
int sub (int a, int b)
{
int q;
q=a-b;
return (q);
}
int main ()
{
int x=2, y=1, t;
t = sub(7, 4);
printf("First %i \n", t);
printf("Second %i \n", sub(7, 4));
printf("Third %i \n", sub (x, y));
t = 4 + sub(x, y);
printf("Fourth %i \n", t);
system("PAUSE");
return 0;
}
Результат роботи програми:
У прикладі 6.2 створена функція sub, яка повертає різницю значень аргументів. В програмі продемонстровано чотири варіанти виклику функціїsub.
Перший варіант виклику:
t = sub(7, 4);
printf("First %i \n", t);
Другий варіант виклику:
printf("Second %i \n", sub(7, 4));
У цьому варіанті функція subвикликається в якості аргументу функціїprintf.
Третій варіант виклику:
printf("Third %i \n", sub(x, y));
У цьому варіанті замість числових літералів (7, 4) в якості аргументів функції sub виступають змінніxтаy.
Четвертий варіант виклику:
t = 4 + sub(x, y);
printf("Fourth %i \n", t);
У цьому варіанті показано можливість роботи з функцією, як зі звичайною змінною такого ж типу, який повертає функція.