2. Основні елементи мови с

3.1 Алфавіт мови програмування

Будь-яка мова, у тому числі й C, має свій алфавіт– набір символів, які дозволені до використання і сприймаються компілятором. Множина символів, що використовуються у мові С представлена у табл. 3.1.

Таблиця 3.1 – Алфавіт мови С

№	Символи
1	A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z
2	_ (символ підкреслювання)
3	0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	, . ; : ? ‘ ! | / \ ~ * + -) ( } { < > [ ] # % & ^ = “
5	Пробіл, табуляція, повернення каретки, нова сторінка, новий рядок

Великі та малі літери вважаються різними символами, тому що мають різні коди в таблиці кодів ASCII. Це важлива відмінність C від багатьох інших мов програмування, наприклад від Паскаля.

Символи пунктів 1-3 в табл. 3.1 використовуються для утворення літералів, ідентифікаторів та ключових слів.

Знаки пунктуації і спеціальні символи (пункт 4, табл. 3.1) використовуються, з одного боку, для організації процесу обчислень, а з іншого боку - для передачі компілятору визначеного набору інструкцій.

Розділові символи (пункт 5, табл. 3.1) відокремлюють один від другого об'єкти, обумовлені користувачем, такі наприклад, як: літерали та ідентифікатори. Послідовність розділових символів розглядається компілятором як один символ (наприклад, послідовність пробілів як один пробіл).

Символьні та стрічкові літерали а також коментарі можуть містити символи не з алфавіту мови С, наприклад, букви російського алфавіту.

3.2Лексеми

Лексемою називають нероздільну послідовність символів з алфавіту мови С (у найпростішому ви­падку один символ), які розпізнаються компілято­ром, тобто компілятор не аналізує компоненти, які входять в цю послідовність.

Лексемами є літерали, ідентифікатори, ключові слова, знаки операцій, а також символи пунктуації, такі як: прямокутні ([]), фігурні ({}) і кутові скобки (<>), двокрапка і кома.

Лексеми між собою можуть бути відокремлені розділовими симво­лами (пробіл, символ табуляції тощо) чи такими іншими лексемами, як знаки операцій. Щоб запобігти розбивці елементівлексеми на декілька частин компілятором забороняється використання розділових символів у ідентифікаторах, багатосимвольних операціях чи ключових словах.

3.3Ключові слова

Ключові слова– це зарезервовані лексеми, що наділені визначеним змістом. Їх можна використовувати тільки у відповідності зі значенням відомим компілятору мови С. Список ключових слів приведено у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 – Список ключових слів

auto break case char continue

default do double else enum

extern float for if int

long register return short signed

sizeof static struct switch typedef

union unsigned void volatile while

3.4Ідентифікатори

Ідентифікатор- це лексема, що складається з літер, цифр і знаків підкреслення. Ідентифікатори використовуються в якості імен змінних, функцій, структур тощо.

Першим символом ідентифікатора має бути буква чи знак підкреслення. Для утворення ідентифікаторів можуть бути використані малі чи великі букви латинського алфавіту. Мовою C допускається довільна довжина ідентифікатора, од­нак значимі тільки перші 31 символ. Два ідентифікатори для утворення яких використовуються співпадаючі малі та великі букви, вважаються різними.

Ідентифікатори не можуть складатися з декількох слів (не можна використовувати пробіл усередині ідентифікатора) чи містити в собі сим­воли кирилиці (український або російський алфавіт).

Приклад 1. Ідентифікатори.

abc, ABC, A128B, a128b.

Створюючи ідентифікатор потрібно пам’ятати що він не повинен збігатися з ключовими словами й іменами функцій бібліотеки компілятора мови С.