Тема 2 людські ресурси трудової діяльності
2.1 Теорії управління про роль людини в організації.
2.2 Політика держави та організації.
2.3 Соціологія та організація праці.
2.4 Трудові ресурси, персонал, трудовий потенціал організації.
2.5 Соціально–трудові відносини.
Рекомендована література:
2.1 Теорії управління про роль людини в організації
Теорія та практика управління персоналом були основою управління як науки.
В наш час науковий напрям «управління персоналом» формується на перетині:
теорії і організації управління,
психології,
конфліктології,
етики,
економіки праці,
трудового права,
політики тощо.
Формування управління персоналом як науки відбулось більше 100 років тому від початку періоду промислової революції. З 1900 року виникла спеціалізація в галузі УП. За цей час роль людини в організації змінювалась, змінювались і теорії УП.
В наш час розрізняють три групи теорій УП:
класичні теорії, що набули розвитку у 1880-1930 роках (представниками є Ф.Тейлор, А,Файоль, Г.Емерсон, Л.Урвік, М.Вебер, Г.Форд тощо);
теорії людських стосунків, що з’явились у 1930-х роках (Е.Мейо, К.Арджиріс, Р.Лайкерт, Р.Блейк тощо);
теорії людських ресурсів, які вважаються сучасними (А.Маслоу, Ф.Герцберг, Д.Макгрегор тощо).
Основні постулати, задачі та очікувані результати від реалізації цих теорій в організації наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 – Теорії управління про роль людини в організації
|
Назва теорій |
Постулати теорій |
Задачі керівників організацій |
Очікувані результати |
|
Класичні теорії |
Праця для більшості індивідів на приносить задоволення, це властива для них якість. То, що вони роблять, менш важливе для них, ніж те, що вони заробляють. Мало таких індивідів, які хочуть та можуть виконувати роботу, що вимагає творчості, самостійності ініціативи та самоконтролю. |
Головною задачею керівника є суворий контроль та спостереження за підлеглими. Він повинен розбити завдання на легкозрозумілі, прості та повторювані процедури. |
Індивіди можуть виконати свою працю, якщо буде відповідна заробітна плата і якщо керівник буде справедливим. Якщо задачі будуть достатньо спрощені та якщо індивіди будуть суворо контролюватись, то вони зможуть досягати норм виробництва. |
|
Теорії людських стосунків |
Індивіди намагаються бути корисними та вагомими, вони бажають буди причетними, визнаними як індивіди. Ці потреби являються більш важливими, ніж гроші, для спонукання та вмотивованості до праці. |
Головна задача керівника – зробити так, щоб кожен відчував себе корисним та потрібним. Він повинен інформувати своїх підлеглих про плани. А також враховувати їх пропозиції по покращанню цих планів. Керівник повинен надавати своїм підлеглим можливість визначеної самостійності та самоконтролю над виконанням рутинних операцій. |
Факт обміну інформацією з підлеглими та їх участі в оперативних рішеннях дозволяє керівнику задовольняти основні потреби по взаємодії індивідів у в відчутті власної значимості. Факт задоволення потреб піднімає їх дух та зменшує протидію офіційному керівництву, тобто стимулює спілкування підлеглих з керівництвом. |
|
Теорії людських ресурсів |
Праця для більшості індивідів приносить задоволення. Індивідууми намагаються зробити свій внесок в реалізацію цілей, які вони розуміють та допомагають керівництву розробляти. Більшість індивідуумів здатні до самостійності, творчості, до відповідальності, а також до особистого самоконтролю на більш високому місці, ніж вони займають в ієрархії. |
Головною задачею керівника є краще використання людських ресурсів. Він повинен створити таку обстановку, в якій кожна людина може максимально проявити свої здібності, сприяти повній участі персоналу у вирішенні важливих проблем, постійно розширювати самостійність та самоконтроль у своїх підлеглих. |
Факт розширення впливу, самостійності та самоконтролю у своїх підлеглих потягне за собою пряме підвищення ефективності виробництва. Внаслідок цього отримане задоволення від праці може підвищитись, оскільки підлеглі найбільш повно використовують власні людські ресурси. |