Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інженерні вишукування.doc
Скачиваний:
142
Добавлен:
16.05.2015
Размер:
6.51 Mб
Скачать

Словник

АБРИС (contour) – зроблений від руки схематичний план ділянки місцевості, на якому показуються контури угідь, місцеві предмети, результати вимірювань, наводяться назви та інші відомості, що необхідні для складання точного плану при теодолітній зйомці.

АЗИМУТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ (azimuth) – двогранний кут, утворений площиною геодезичного меридіана точки спостереження та площиною, що проходить через нормаль до поверхні референц-еліпсоїда в точці спостереження та даний напрямок.

АТМОСФЕРНИЙ ТИСК (atmosphere pressure) – сила, з якою тисне на одиницю площі стовп атмосферного повітря, що розташований над цією площею.

АЕРОФОТОЗНІМОК (airphoto) – фотографічне зображення місцевості, що отримане з літака або іншого літального апарата.

АЕРОФОТОЗЙОМКА (air photography) – фотографування місцевості з літака або іншого літального апарата.

БАРОМЕТР (barometer) – прилад для вимірювання атмосферного тиску.

БАСЕЙН РІЧКИ (catchment basin) – частина земної поверхні, з якої стік води надходить до річної системи. Окрім поверхні водостоку до басейну річки входить також і підземний водозбір – товщі рихлих відкладень, з яких вода надходить до річки. Поверхневий водостік та підземний водозбір не збігаються, тому за басейн річки приймають в основному площу поверхневого стоку, межами якої є вододіли.

ВОДОДІЛИ (divide ; watershed) – лінії на поверхні Землі, що поділяють стік атмосферних опадів (води) за двома протилежними напрямками.

ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ (air moisture) – вміст в повітрі водяної пари.

ВИСОТА ТОЧКИ (altitude) земної поверхні – це відстань до цієї точки по прямовисній лінії до рінявої поверхні, яка прийнята в державній геодезичній мережі за вихідну (нульову). Висота відраховується від середнього рівня Балтійського моря, що визначений багаторічними спостереженнями на водомірному посту.

ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНА (dead lift) – висота точки земної поверхні над поверхнею референц-еліпсоїда, що відраховується по нормалі до еліпсоїда.

ВИСОТА ПЕРЕРІЗУ РЕЛЬЄФУ (vertical interval) – різниця значень висот двох послідовних основних горизонталей на карті.

ГЕОДЕЗИЧНА МРЕЖА (geodetic network) – система пунктів на земній поверхні, які закріплені на місцевості спеціальними знаками та центрами, положення яких визначено в плановому відношенні та по висоті.

ГЕОДЕЗІЯ (geodesy) – наука, що вивчає форму та розміри Землі та займається питаннями створення координатної планової та висотної основи для детального вивчення фізичної поверхні Землі засобами та методами топографії та картографії.

ГЕОЛОГІЧНА ЗЙОМКА – комплекс робіт з вивчення геологічної будови певної ділянки земної поверхні для вивчення мінерально-сировинних ресурсів та складання її геологічної карти.

ГЕОЛОГІЧНИЙ РОЗРІЗ – графічне зображення вертикального профілю геологічної будови місцевості, залягання геологічних порід та геологічних структур.

ГЕОТЕХНІКА (geotechnics) – комплексна наука будівельного циклу, що вивчає ґрунти та процеси, які відбуваються в них, і негативно або позитивно впливають на будівлі і споруди.

ГІДРОГЕОЛОГІЯ (groundwater hydrology) – наука про підземні води, їх походження, умови залягання, закони руху, режим, фізичні та хімічні властивості, взаємодію з гірськими породами, зв’язки з атмосферними та поверхневими водами.

ГІДРОЛОГІЯ (hydrology) – наука про гідросферу, її властивості та процеси й явища, що відбуваються в ній, у взаємозв’язку з атмосферою, літосферою, біосферою.

ГІДРОМЕТРІЯ (hydrometry) – наука про методи й засоби визначення величин, що характеризують рух і стан рідини та режим водних об’єктів.

ГОРИЗОНТАЛІ (ІЗОГІПСИ) (contour line) – лінії на карті, що з’єднують точки земної поверхні з однаковою висотою.

ҐРУНТ (soil; ground) – узагальнена назва гірських порід, які залягають на поверхні землі в так званій зоні вивітрювання і є об’єктом інженерно-будівельної діяльності людини.

ЗНАК ГЕОДЕЗИЧНИЙ (beacon, monument) – дерев’яна або металева споруда над центром геодезичного пункту, що слугує об’єктом візування на пункт або для підйому приладу над землею при кутових або лінійних вимірюваннях на пункті.

ІЗОЛІНІЇ (isoline) – лінії на карті, які з’єднують точки з однаковим значеннями певної величини. Ізолінії використовують для показу на картах абсолютних висот (ізогіпс), магнітного схилення (ізогон), атмосферного тиску (ізобар), температури (ізотерм) тощо.

КАРТИ (map) – зменшене, узагальнене та відтворене за певними математичними законами зображення значних ділянок земної поверхні або всієї земної поверхні на площині. На картах наочно за допомогою умовних знаків показано розміщення та зв’язки різних предметів та явищ, а також їх якісні та кількісні характеристики.

КООРДИНАТИ ГЕОГРАФІЧНІ (geographic coordinate) – кутові величини, що називаються широтою та довготою, які визначають положення точки земної поверхні відносно екватора та початкового меридіана.

МАСШТАБ (scale) ТОПОГРАФІЧНОЇ КАРТИ ЧИ ПЛАНУ – відношення довжини лінії на карті (плані) до довжини горизонтального прокладання відповідної лінії на місцевості. Масштаб виражають в числовій або лінійній формах.

НІВЕЛЮВАННЯ (levelling) – визначення висот точок земної поверхні відносно деякої обраної точки або над рівнем моря. Нівелювання розрізняють: геодезичне, астрономічне та астрономо-гравіметричне.

ПОЛІГОНОМЕТРІЯ (polygonometry) – метод побудови геодезичної мережі у формі багатокутників, в яких вимірюються всі сторони та кути.

ПРИВ’ЯЗКА ГЕОДЕЗИЧНОЇ МЕРЕЖІ (associating geodetic network) – включення в створювану мережу елементів раніше прокладеної мережі як вихідної основи або з метою приєднання до неї.

РЕКОГНОСЦИРОВАННЯ (reconnaissance, reconnoitring) – огляд та обстеження місцевості з метою уточнення проекту проведення геодезичних робіт, уточнення місце розташування пунктів геодезичного обґрунтування, перевірки взаємної видимості між сусідніми пунктами та умов для проведення вимірювань.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ (requirements specification) – вихідний документ для здійснення різних досліджень і проектування нових виробів і споруд.

ТОПОГРАФІЧНА ЗЙОМКА (topographical survey)– комплекс польових та камеральних робіт з метою зображення на папері умовними знаками в заданому масштабі місцевих предметів та рельєфу ділянки земної поверхні.

ТОПОГРАФІЧНИЙ ПЛАН (topographical plan) – зменшене та подібне зображення горизонтальних проекцій контурів та форм рельєфу місцевості без урахування сферичності Землі.

ТРАСУВАННЯ (tracing) – вид інженерно-геодезичних вишукувань, що направлені на визначення кращого в технічному відношенні та економічно ефективного варіанта положення траси.

ТРИАНГУЛЯЦІЯ (treiangulation) – метод побудови геодезичної мережі у вигляді суміжних трикутників, в яких вимірюються всі кути та довжина хоча б однієї сторони.