3. Структура програми ксд

Програма конкретного соціологічного дослідження – викладення мети та загальної концепції дослідження, вихідних гіпотез, разом з логічною послідовністю операцій для їх перевірки. Від того, наскільки правильно буде розроблена програма, залежить якість отриманих даних.

Програма дослідження може бути опублікована, як самостійний науковий матеріал, при чому, не виключено, що по цій програмі інші дослідники в інших районах будуть проводити своє дослідження. Публікація програми є своєрідна передача ліцензії на виробництво наукового знання.

Структура програми:

• методологічний розділ

1. уточнення проблеми, обґрунтування проблемної ситуації;

2. уточнення обєкту та предмету дослідження;

3. уточнення мети та завдань;

4. емпірична інтерпретація понять (логічний аналіз понять);

5. попередній системний аналіз обєкту досліджень;

6. формування основних (робочих і гіпотез);

• методичний (процедурний) розділ

1. стратегічний (принциповий) план досліджень;

2. програмні вимоги до вибірки (обґрунтування вибірки);

3. нарис процедур дослідження;

4. робочий план дослідження.

Робочий план – документальне фіксування послідовності та обєму всіх ресурсних затрат, необхідних для проведення дослідження. Кожен з видів робіт складається з елементарних операцій і представляються в часовому графіку. Даний графік в процесі дослідження безперервно змінюється.

Визначення проблемної ситуації.

Необхідно розрізняти соціальні та проблеми наукові. Соціальна проблема – соціальне життєве протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій для його усунення. Наукова проблема – етап знання про незнання. В ній фіксується протиріччя між знаннями про потреби суспільства і незнаннями шляхів та засобів реалізації дій, для досягнення цих потреб.

Існує два шляхи пошуку проблемної ситуації:

• логічний, який полягає в пошуку проблемної ситуації, використовуючи періодичні видання, літературу, засоби масової інформації;

• експертиза, яка полягає в проведенні експертного опитування, залучення безпосередніх спеціалістів по проблемі, яка досліджується.

Об’єкт соціологічного дослідження – явище чи процес на яке направлене соціологічне дослідження. В конкретному соціологічному дослідженні в якості об’єктів може виступати область соціальної дійсності, діяльність людей та самі люди. Об’єкт повинен бути носієм протиріччя. Він повинен характеризуватися:

1. чітким визначенням явища за такими параметрами, як професійна належність, просторова визначеність, функціональна направленість (виробнича, політична, побутова тощо);

2. часовою визначеністю;

3. можливістю його кількісних вимірів.

Предмет дослідження – сторона об’єкта яка безпосередньо вивчається. Зазвичай предмет дослідження містить в собі центральне питання проблеми.

Мета дослідження – загальна направленість дослідження, проект дій яка визначає характер самого дослідження. Мета дослідження визначає його орієнтації та теоретичну або прикладну інформацію. Теоретичне дослідження передбачає нові теоретичні знання, прикладне направлене на вирішення конкретних практичних завдань.

Завдання конкретного соціологічного дослідження – сукупність конкретних цільових установ, які направлені на аналіз і вирішення проблеми. Бувають основними та додатковими. Завдання ставиться як стосовно методологічного розділу, тобто яку конкретну інформацію необхідно зібрати, так і стосовно процедурного розділу.

Інтерпретація основних понять. Велике значення в проведенні соціологічного дослідження має розробка понятійного апарату, іншими словами мови дослідження. Від того, чи буде зроблено логічний аналіз основних ключових понять, залежить якість отриманих результатів. Дана процедура необхідна, щоб виключити ситуацію неоднозначності розуміння різними учасниками дослідження певних понять та категорій.

Гіпотеза дослідження – науково обґрунтоване припущення про структуру соціальних об’єктів, характер та сутність зв’язків між соціальними явищами. Типи гіпотез:

• описові;

• пояснювальні;

• прогнозні.

Описова гіпотеза – це припущення про суттєві властивості об’єктів, характер зв’язків між окремими елементами об’єкту, про ступінь тісноти зв’язку взаємодій.

Пояснювальна гіпотеза – це припущення про залежність структурних елементів об’єкту дослідження в соціальних процесах та явищах.

Прогнозні – це гіпотези, які містять припущення про стан предмету, та про перспективи, які розкривають тенденції та закономірності розвитку даного об’єкта.

4. Функції та вимоги до програми КСД

Складення програми є необхідною умовою успішності всієї роботи. Програма виконує наступні функції:

1. методологічна, яка дає змогу визначити проблему, зафіксувати уявлення про обєкт, встановити відношення даного дослідження до досліджень, які проводились раніше або проводяться паралельно;

2. методична, вона дає можливість розробити загальний план дослідження, визначити методи збору та аналізу інформації, виробити процедуру досліджень, провести порівняльний аналіз результатів аналогічних досліджень;

3. організаційна, яка забезпечує розробку чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи, полегшує контроль за ходом дослідження.

Загальні вимоги до програми соціологічних досліджень.

1. Наявність самої програми. Безпрограмне дослідження нагадує пошук методом проб та помилок, витрати енергії в такому разі часто не виправдовують пізнавальний ефект. В кінці роботи в разі безпрограмного дослідження виконавець приходить до висновку, що зараз вони зробили б все по-іншому.

2. Експліцитність програми – всі положення програми повинні бути чіткими, всі елементи – продуманими у відповідності з логікою дослідження і ясно сформульовані. Програма повинна бути єдиним документом для всього наукового колективу. Так як, соціологічне дослідження не можливо повести одному і вимагається участь багатьох спеціалістів, необхідний єдиний план, за яким кожен з учасників виконував свої функції.

3. Логічна послідовність всіх елементів програми. Не можна почати дослідження із складання анкети, не визначивши проблемну ситуацію, не можна провести опитування, не розробивши сценарій.

5. Вибірка в соціологічному дослідженні.

Одним з центральних етапів проведення соціологічного дослідження є процес формування кількості респондентів, тобто формування вибірки.

Існує 2 різновиди соціологічних досліджень:

1. суцільне соціологічне дослідження;

2. вибіркове соціологічне дослідження;

Суцільне соціологічне дослідження передбачає охоплення всіх елементів обєкту дослідження. Суцільне дослідження виконується тоді коли об’єкт дослідження є невеликим за кількістю і є можливість описати кожного представника об’єкту досліджень (як правило до 500 елементів). Суцільне соціологічне дослідження використовується при дослідженні малих груп, таких як організація, колектив.

Але досить часто об’єкт дослідження є великим за кількістю і опитати кожного неможливо через фізичні, економічні, часові, матеріальні проблеми. В даному випадку використовують вибіркове соціологічне дослідження.

Вибіркове соціологічне дослідження застосовується тоді, коли генеральна сукупність дуже велика, а результати треба отримати одразу. В ході вибіркового соціологічного дослідження необхідно розрізняти поняття генеральної і вибіркової сукупності.

Генеральна сукупність – сукупність на яку соціолог хоче поширити висновки дослідження, іншими словами, це сукупність об’єктів, які мають яку-небудь чітко визначену характеристику, яка в свою чергу вказує на належність їх до даної системи.

Вибіркова сукупність – частина генеральної сукупності, вивчивши яку можна зробити висновки про вся генеральну сукупність. Ця частина вибирається за спеціальними правилами так, щоб її характеристики відбивали властивості генеральної, тобто вибіркова повинна бути мікромоделлю генеральної сукупності. Основною вимогою до вибіркової сукупності є репрезентативність.

Репрезентативність – властивість вибіркової сукупності максимально відтворювати характеристики генеральної сукупності.

Залежність об’єма вибірки від об’єму генеральної сукупності (при допустимій похибці 5%)

Об’єм ГС	500	1000	2000	3000	4000	5000	10000	100000	
Об’єм вибірки	222	286	333	350	360	370	385	398	400

n – вибіркова сукупність;

N – генеральна сукупність;

 - імовірність з якою підраховується об’єкт вибірки (помилка вибірки 3-5%)

Типи вибірки:

1. Простий випадковий вибір передбачає, що всі елементи генеральної сукупності мають однакову ймовірність попасти у вибірку.

2. Різновид даного методу носить назву багатоступеневий вибір – застосовується стосовно великих генеральних сукупностей із складною структурою.

Генеральну сукупність розбивають не певні частини, потім проходить формування вибірки з кожної частини. На наступному етапі із вибраної частини формується вибірка.

3. Систематична (математична) вибірка – вибір зі списку з певним кроком.

Необхідно об’єм генеральної сукупності (N) поділити на об’єм вибіркової (n) сукупності. Отримане число (k) є тим кроком з яким зі списку вибираються респонденти для опитування.

- крок. В даному прикладі буде вибраний кожен 10-й із списку.

4. Метод квотної вибірки – ним користуються в тих випадках, коли до початку дослідження є статистичні дані про контрольні ознаки (освіта, стать, район проживання, національність тощо.)