9. Аналіз документів
Аналіз документів– це один з основних методів збору даних в соціологічних дослідженнях, який направлений на отримання надійної інформації (соціальних фактів, цінностей та норм поведінки різних категорій населення), яка зафіксована в документах.
Аналіз док-в
Традиційний Якісно-кількісний
(класичний) (контент-аналіз)
зовнішній
внутрішній
Традиційний аналіз документів (Т.А.Д.) – грунтується на механізмі глибокого розуміння тексту, яке направлене на інтерпретацію суті інформації, що міститься в документах.
Традиційний аналіз, в свою чергу, поділяється на:
зовнішній
внутрішній
Зовнішній т.а.д. – передбачає перевірку правдивості документа, аналіз “історичного контексту” документа і тих обставин, які супроводжували його появу (тип документа, шрифт, тип друку, хто автор, умови створення, мотиви написання тощо).
Внутрішній т.а.д. – передбачає аналіз (читання) внутрішнього змісту документа, з’ясування соціальних факторів, що обумовили появу даного документа.
Якісно-кількісний аналіз документів (контент-аналіз) – аналіз дкументів, який використовується для аналізу великих масивів інформації. Грунтується на перекладі текстової інформації в кількісні показники, що дає можливість виміряти якісний зміст документа. (Напр.: підраховується скільки раз і часу в денному телеефірі демострувалася реклама того чи іншого кандидата в президенти)
В процесі використання контент-аналізу документів використовують терміни “одиниця аналізу” та “одиниця підрахунку”
Одиниця аналізу – в якості одиниці аналізу використовують назви теми, терміни, призвіща вчених, судження, соціальні ситуації.
Одиниця підрахунку – в якості одиниці підрахунку відносять сторінки, листки, рядки, знаки, хвилини на телебаченні та радіо тощо.
Спостереження як метод збору соціологічної інформації
В соціологічній літературі можна зустріти різну класифікацію спостереження
Спеціалісти виділяють як суттєві такі їх види: включене (формалізоване) спостереження (спостереження зсередини), коли спостерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає. В якості характерного прикладу включеного спостереження можна вказати дослідження, проведене американським соціологом Н. Андерсеном і викладене ним у книжці "Волоцюги" (-1923 р.). Для збору матеріалу про життя волоцюг Андерсен сам протягом багатьох місяців блукав з ними країною. Інше дослідження того ж роду викладено у книзі І. Уайта "Суспільство вуличних кутів" (1937 р.) Ця книга присвячена життю одного із кварталів американського міста, в якому автор, який поставив мету вивчити процес виникнення рекету (в Україні він тільки зароджується), поклик серед молоді, прожив в цьому середовищі три з половиною роки, повністю поділяв їх спосіб життя.
Перевага такого спостереження полягає в тому, що воно дає можливість розкрити приховані для зовнішнього ока сторони об'єкта, що досліджується Разом з тим, йому притаманні певні негативні моменти: 1) спостерігач, адаптуючись до групи, яку він спостерігає, сам починає реагувати у відповідності з стандартами, втрачаючи тим самим об'єктивний кут зору; 2) дуже важко знайти виконавця цього методу;
• невключене (неформалізоване) спостереження - це спостереження ззовні коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи. Невключене спостереження значно простіше, але воно дає в деякому сенсі більш поверхову інформацію, ніж включене. В ньому відсутній ефект самоспостереження дослідника.
Розрізняють також відкрите спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи факт спостереження за ними відомий, від групи він не приховується, і спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.