3.2. Теоретичне обгрунтування концептуальних підходів до

кваліфікаційної характеристики. Компетентності професіонала -

європейський підхід.

Кваліфікаційна характеристика (КХ) ЛЗП-СЛ є нормативним

актом, яким встановлюється:

- професійне призначення, основні положення та умови

діяльності лікаря загальної практики-сімейного лікаря;

- кваліфікаційна компетенція лікаря загальної практики-сімейного

лікаря;

- вимоги до атестації лікаря загальної практики-сімейного лікаря

(спеціаліста).

КХ забезпечує упорядкування (уніфікацію) вимог щодо роботи

спеціаліста - ЛЗП-СЛ.

КХ лікаря ЛЗП-СЛ призначена для органів управління охорони

здоров’я, міністерств, відомств, підприємств (державних, комунальних

та приватних установ і організацій), які використовують працю ЛЗП-СЛ;

страхувальників замовників і платників за надання медичної допомоги;

інших структур, які мають відношення до роботи у сфері первинної

медико-санітарної допомоги та вищих медичних навчальних закладів,

медичних навчальних закладів післядипломної освіти.

Нормативно-правовою основою для КХ ЛЗП-СЛ є Рекомендації

Всесвітньої асоціації лікарів загальної практики-сімейних лікарів 2005 р.

(\VONCA), Наказ М іністерства праці та соціальної політики від 29

грудня 2004 року No336 «Про затвердження Випуску 1 кваліфікаційних

характеристик «Професії працівників, що є загальними для всіх видів

економічної діяльності» та Наказ М ОЗ України від 23.02.2001 року No 72

«Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини».

Визначення загальної практики/сімейної медицини зроблено

Всесвітньою асоціацією сімейних лікарів (\VONCA) в 2002 та

підтверджене в 2005 рр.

Загальна практика-сімейна медицина є академічною, клінічною і

науковою дисципліною з власним освітянським змістом, дослідницькою

роботою, доказовою базою, клінічною активністю, та клінічною

спеціальністю, спрямованою на первинну медико-санітарну допомогу.

Лікарі ЗП-СЛ є спеціалістами-інтерністами, які отримали освіту

відповідно до принципів дисципліни. Це лікарі, що перш за все

відповідають за надання всебічної та безперервної медичної допомоги

кожному пацієнту, який такої потребує, незалежно від віку, статі та

характеру захворювання. Вони опікуються пацієнтами в контексті їх

сім ’ї, громади, культури, завжди поважаючи автономію своїх пацієнтів.

Вони також усвідомлюють професійну відповідальність за свою

діяльність. Складаючи разом з пацієнтом план дій, вони інтегрують

фізичні, психологічні, соціальні, культурні та екзистенціальні фактори,

базуючись на знаннях та довірі, що виникає внаслідок тривалого

співробітництва. Лікарі ЗП-СЛ реалізують себе професійно шляхом

пропагування здоров’я, профілактики захворювань, надання медичної

допомоги в т.ч. проведення реабілітації і паліативної допомоги та

медичного догляду. Ці функції можуть виконуватись як безпосередньо

ЛЗП-СЛ, так і шляхом залучення інших служб охорони здоров’я у

відповідності до потреб пацієнтів та ресурсів громади, в якій він працює,

допомагаючи пацієнтам, при потребі, отримати доступ до цих ресурсів.

ЛЗП-СЛ зобов’язаний підвищувати свій професійний рівень,

необхідний для ефективного виконання своїх функцій.

Виходячи з наведених вище визначень, можна сформулювати

наступні характеристики загальної практики/сімейної медицини:

1) це місце першого медичного контакту пацієнта з системою

охорони здоров’я, забезпечуючи відкритий і необмежений доступ її

користувачам по всім проблемам здоров’я незалежно від віку, статі або

інших характеристик людини;

2) забезпечує ефективне використання ресурсів системи охорони

здоров’я через координацію допомоги, співпрацю з іншими

спеціалістами та фахівцями первинної ланки медичної допомоги;

координує зв ’язки з іншими спеціалістами, виступає при необхідності в

ролі захисника інтересів пацієнта;

3) розвиває підхід, орієнтований на пацієнта, його сім ’ю та

громаду;

4) відрізняється унікальним консультативним процесом, який

встановлює довготривалі стосунки завдяки ефективному спілкуванню

між лікарем та пацієнтом;

5) забезпечує тривалу та безперервну медичну допомогу, на

основі потреб пацієнта;

6) відрізняється специфічною системою прийняття рішень, яка

базується на епідеміологічних даних поширеності та захворюваності в

суспільстві;

7) вирішує як гострі, так і хронічні проблеми здоров’я окремих

пацієнтів;

8) забезпечує ведення пацієнтів із захворюваннями на самих

ранніх, недиференційованих стадіях їх розвитку, включаючи при

необхідності невідкладну медичну допомогу;

9) просуває здоровий спосіб життя належними та ефективними

втручаннями;

10) має особливу відповідальність за здоров’я громади;

11) займається проблемами здоров’я в його психічних,

психологічних, соціальних, культурних та екзистенціальних аспектах.

Ці одинадцять характеристик, на нашу думку, визначають суть

сімейної медицини як дисципліни. Оскільки всі наведені пункти

взаємопов’язані, за рекомендацією \VONCA, 2005 ми згрупували їх в

шість незалежних категорій компетентності і адаптували до умов нашої

країни, а саме:

1. Управління (менеджмент) первинною медичною допомогою.

2. Зосереджена на людині (пацієнтові) допомога.

3. Всебічний, комплексний підхід.

4. Орієнтація на громаду.

5. Навички вирішення спеціальних (медичних) проблем.

6. Холістичний підхід.

Кожна з цих компетентностей передбачає певний перелік «вмінь

(здатностей)» сімейного лікаря, як спеціаліста.