МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Організаційно-методичні питання інтернатури з

загальної практики-сімейної медицини

Методичні рекомендації для керівників

інтернів та інтернів

Чернівці, 2013

УДК: 616.72-002-031.13-07-08

Методичні рекомендації складені співробітниками кафедри сімейної медицини: д.мед.н., проф. Білецький С.В., к.мед.н,. доц. Іващук С.І., к.мед.н,. доц. Мельничук Л.В., к.мед.н.

Петринич О.А.

Методичні рекомендації затверджені на засіданні Вченої ради факультету післядипломної освіти Буковинського державного медичного університету протокол N___ від " " ______________ 201__.

Рецензенти: завідувач кафедри внутрішньої медицини,

д.мед.н., професор О.І.Федів

декан факультету післядипломної освіти Буковинського державного медичного університету, д.мед.н., професор В.М. Пашковський

Методичні рекомендації складені з урахування наказів МОЗ України та Типового навчального плану і програми інтернатури за спеціальністю „Загальна практика-сімейна медицина»”, Київ, 2011 р.

Методичні рекомендації призначені для керівників інтернів на базі стажування, лікарів-інтернів.

Буковинський державний медичний університет, 2013

В С Т У П

Інтернатура зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина» проводиться відповідно до наказів МОЗ України №1074 від 03.12.2010 р. «Про заходи МОЗ України щодо удосконалення підготовки лікарів» та № 1088 від 10.12.2010 р. «Про удосконалення післядипломної освіти лікарів» з метою поліпшення якості навчання в інтернатурі та Типового навчального плану та програми спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина», Київ, 2011 р.

Мета циклу інтернатури (спеціалізації) – підготовка лікарів «загальної практики-сімейної медицини», відповідно чинних директивних документів і згідно вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина», набуття ними професійних практичних навичок і вмінь, формування професійної готовності до самостійної лікарської діяльності, формування сімейного лікаря, як організатора та координатора лікувально-діагностичної та профілактичної роботи на територіальній дільниці тощо.

В інтернатуру зараховуються випускники вищих медичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря і отримання диплому. Підставою для зарахування в інтернатуру є диплом лікаря, посвідчення про скерування на роботу за персональним розподілом або довідка про право на самостійне працевлаштування.

Інтернатура проводиться у формі очно-заочного навчання на кафедрах вищих медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації і закладів післядипломної освіти та стажування в базових установах охорони здоров'я. Базою стажування для лікарів-інтернів за спеціальністю «загальна практика – сімейна медицина» повинні бути центри/амбулаторії сімейного медицини чи відділення сімейної медицини в складі міських поліклінік.

Навчальний план та уніфікована програма розраховані на 2 роки інтернатури. Протягом першого року – 5 місяців – навчання на кафедрі сімейної медицини та суміжних кафедрах Буковинського державного медичного університету (БДМУ), 6 місяців – праця в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини, на базі спеціалізованих кабінетів багатопрофільних поліклінік,в умовах педіатричного стаціонару.1 місяць – відпустка. Протягом другого року – 5 місяців – навчання на відповідних кафедрах БДМУ, 6 місяців – праця в амбулаторії (відділенні) сімейної медицини, 1 місяць – відпустка.

Зважаючи на актуальність підготовки інтернів з питань педіатрії під час навчання на заочному циклі рекомендовано для забезпечення належного рівня практичної підготовки окрім роботи в амбулаторії сімейної медицини (де не завжди є в наявності достатній контингент хворих) на протязі 1-го місяця (156 год.) працювати в умовах педіатричного стаціонару, при цьому: 36 год. – відділення патології новонароджених; 36 год. - відділення дітей раннього віку; 36 год. - відділення дітей старшого віку; 48 год. - відділення дитячої анестезіології та інтенсивної терапії. Під час проходження заочного циклу у структурах первинної медико-санітарної допомоги бажано також протягом 1-го місяця (156 год.) працювати у дитячих поліклініках або дитячих відділеннях міських або районних поліклінік.

Рік навчання

Місяці

VIII

IX

X

XI

XII

I

II

III

IV

V

VI

VII

1 рік

б

к

к

к

к

к

б

б

б

б

б

в

2 рік

б

б

б

б

б

б

к

к

к

к

к

в

Примітки: б-стажування на базі;

к-навчання на профільній та суміжних кафедрах;

в-відпустка.

Лікар за фахом «загальна практика – сімейна медицина» на базі стажування виконує весь обсяг роботи передбачений займаною посадою. Із загальної кількості робочого часу на базі стажування рекомендовано виділити 36 год. (1 тижень) на роботу в кабінеті функціональної діагностики, 36 год. (1 тиждень) на роботу в рентгенологічному кабінеті, 36 год. (1 тиждень) на роботу в СЕС, 36 год. (1тиждень) на роботу в фізіотерапевтичному кабінеті та 72 год (2 тижні) на роботу в жіночій консультації..

Під час проходження інтернатури на базі стажування керівник інтернів має забезпечити можливість опанування всіма практичними навичками згідно кваліфікаційних вимог до лікаря спеціаліста за спеціальністю «загальна практика-сімейна медицина» (тобто неврологічними, ЛОР, офтальмологчними, хірургічними, травматологічними, акушерськими та ін.), для чого амбулаторії сімейної медицини, що є заочними базами стажування лікарів інтернів «загальної практики-сімейної медицини» мають бути укомплектовані відповідно до табелю оснащення. При відсутності відповідного оснащення в амбулаторії сімейної медицини лікарю-інтерну на заочній базі стажування має бути надана можливість відпрацювання практичних навиків у спеціалізованих кабінетах багатопрофільних поліклінік, в пунктах невідкладної медичної допомоги, в жіночих консультаціях та ін.

Статус лікаря-інтерна у відділенні

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він має права і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння «самостійно». В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи зі сказаного, під поняттям «самостійність» необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна бути під контролем керівника. Необхідний індивідуальний підхід, зумовлений конкретними теоретичними знаннями лікаря-інтерна з того чи іншого питання, ступенем засвоєння практичних навичок, його характерологічними особливостями та рядом інших факторів. Ступінь самостійності повинен прогресивно зростати в процесі навчання і, в результаті, до кінця інтернатури підготовка лікаря-інтерна повинна відповідати поставленим вимогам самостійності у вирішенні клінічних задач, передбачених програмою.

За весь період навчання в інтернатурі лікар-інтерн повинен оволодіти певним переліком практичних навичок і маніпуляцій. Передбачено три рівні засвоєння матеріалу: перший рівень – ознайомлення з даним питанням; другий рівень – уміння застосувати набуті знання у роботі з хворими, виконувати найбільш поширені маніпуляції; третій – уміння самостійно проводити необхідні заходи для обстеження, лікування, профілактики та реабілітації хворих.

Робота лікаря-інтерна зі спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» на базі стажування охоплює наступні основні напрямки:

1. Діагностична робота

Основна мета цього розділу роботи – оволодіння сучасними методами діагностики в умовах амбулаторії (відділення) сімейної медицини. Йде мова про закріплення отриманих раніше знань та навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу удосконаленню ними практичних навичок, згідно з переліком, відповідно кваліфікаційним вимогам до лікаря-спеціаліста.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння різними практичними навичками і кількість маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи на базі стажування та графіку навчання на кафедрах в очній частині інтернатури.

1. Лікувальна робота

У процесі підготовки лікарі-інтерни засвоюють принципи консервативного і оперативного лікування хворих в амбулаторних умовах, основи надання невідкладної медичної допомоги, спостереження за хворими в післяопераційному періоді. Лікарі вивчають особливості організації і проведення лікування хворих в умовах стаціонару на дому. Достатню увагу слід приділяти у вивченні лікарями-інтернами немедикаментозних методів лікування, заходів реабілітації та санаторно-курортного лікування. Інтерн повинен вміти визначити покази до госпіталізації та забезпечити наступність щодо лікування хворих.

2. Профілактична та санітарно-освітня робота

Основою роботи лікаря загальної практики є профілактична робота, що забезпечує особливу ефективність та економічність організації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. Керівникам інтернів слід зробити акцент на поглибленні практичних навиків щодо профілактики захворювань та травматизму, формування здорового способу життя, виявлення та корекції факторів ризику найбільш поширених захворюваньна дільниці. Лікарів-інтернів слід активно залучати до санітарно-освітньої роботи шляхом підготовки доповідей та наочних посібників. Керівник інтерна повинен звернути особливу увагу на правила організації диспансерного нагляду за хворими, патронажу за вагітними та новонародженими, виділення осіб з факторами ризику та навикам по оцінці стану здоров'я населення (пацієнт/сім’я/громада);дільниці.