Скорочена тривалість робочого часу

Скорочений робочий час – це робочий день тривалістю менше нормального робочого дня, що встановлюється для окремих категорій працівників із метою надання додаткового відпочинку й створення умов для посиленої охорони праці. Скорочений робочий день установлюється для працівників:

• віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

• віком віл 15 до 16 років (учнів від 14 до 15, які працюють під час канікул) – 24 години на тиждень;

• зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці – не біль 36 годин на тиждень.

Право на скорочений робочий час мають також працівники, посадові оклади (тарифні ставки) яких у встановлених розмірах виплачуються за таку кількість годин на день:

• учителям І – ІV класів – за 4 години викладацької роботи на день (24 години на тиждень);

• учителям V – ХІ класів – за 3 години викладацької роботи на день (18 голин на тиждень);

• вихователям шкіл-інтернатів – за 5 годин на день (30 годин на тиждень);

• вихователям і вихователям-методистам дошкільних дитячих закладів – за 6 годин на день (36 годин на тиждень);

• лікарям і середньому медичному персоналу лікарень, пологових будинків, амбулаторно-поліклінічних закладів – за 6 голин 30 хвилин на день;

• лікарям амбулаторно-поліклінічних закладів, зайнятим винятково амбулаторним прийомом хворих, лікарям-стоматологам, зубним лікарям-протезистам – за 5 годин 30 хвилин на день.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється також для працівників, які успішно навчаються без відриву від виробництва в навчальних закладах.

Знання цих особливостей скорочення тривалості робочого часу деяких категорій працівників допоможе правильній розстановці кадрів.

Неповний робочий час і ненормований робочий день

Неповний робочий час може встановлюватись за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як при прийомі на роботу, так і через деякий час (ст. 56 КЗпП України).

Розрізняють неповний робочий день і неповний робочий тиждень. При неповному робочому дні працівник щодня працює меншу кількість часу, ніж це потрібно, наприклад, не 8 голин, а 4. При неповному робочому тижні замість скорочення тривалості робочого дня може бути скорочено кількість робочих днів протягом тижня. Зокрема, може бути обумовлено угодою роботу через день на ін.

Система праці за умов неповного робочого часу характеризується такими ознаками:

• працівник зайнятий на роботі лише частину часу й оплата його праці проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від кількості виробленої продукції;

• тривалість робочого часу для осіб, яки наймають на роботу з режимом неповного робочого дня або неповного робочого тижня, встановлюється за згодою з працівниками;

• для працівників, зайнятих протягом неповного робочого часу, робота є постійною.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язані встановити неповний робочий час за їхніми заявами:

• вагітним жінкам;

• жінці, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда віком до 16 років, у тому числі ту, яка перебуває під її опікою;

• жінці, яка здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

Крім цього, робота на умовах неповного робочого часу може встановлювати для пенсіонерів, інвалідів, інших осіб, які за станом здоров’я не можуть працювати протягом повного робочого дня. При цьому тривалість щоденної роботи, як правило, не може бути меншою ніж 4 години, а робочого тижня – 20 – 24 години відповідно, при 5 і 6-денному робочому тижні.

Згода на роботу за умов неповного робочого часу оформлюється наказом.

Робота за умов неповного робочого часу не призводить до обмежень трудових прав працівника, зокрема, не обмежує їхні права на щорічну відпустку такої самої тривалості, як і при роботі з нормальною тривалістю робочого часу, не змінює узвичаєного порядку нарахування виробничого стажу, вплив, допомоги із соціального страхування.

У деяких ситуаціях як виняток може вводитися ненормований робочий день. Відмінність ненормованого робочого дня від нормованого полягає в тому, що для працівників із ненормованим робочим днем мірою праці поряд із тривалістю робочого часу є також коло й обсяг обов’язків, що покладаються на них.

Ненормований робочий день є однією з умов праці деяких категорій працівників, робота яких у зв’язку зі специфікою та характером їхньої праці не завжди вкладається в рамки нормального робочого дня.

Ненормований робочий день може встановлюватися для осіб адміністративного, управлінського, технічного й господарського персоналу, робота яких не піддається обліку за часом (агенти, консультанти, інструктори та ін..); для працівників, які розподіляють час для роботи на свій розсуд; для працівників, робочий час яких за характером роботи поділяються на частини невизначеної тривалості.

Юридичною підставою для віднесення працівників до категорії осіб із ненормованим робочим днем на підприємствах (в організаціях і установах) є відповідні списки посад та професій, що затверджуються при укладанні колективного договору і є додатком до нього.

Компенсацією за роботу понад нормальну тривалість для таких працівників може бути надання додаткової відпустки, тривалість якої встановлюється колективним договором.

Можливий варіант, коли необхідна робота може виконуватись працівником вдома, що значно скорочує витрати на виробництво. Вона має сезонний характер або є короткочасною.

У такому разі допоможуть знання про регламентування умов праці надомних, сезонних і тимчасових працівників.