Робочий час і його регулювання.

ВСТУП

Метою роботи є розкриття поняття «робочий час», розглянути нормування і регулювання робочого часу в управлінні персоналом.

Головними завданнями роботи є розгляд поняття робочий час, вивчення норм тривалості робочого часу, особливостей що до скороченої тривалості робочого часу, розглянути можливості надання роботи неповний робочий час, ненормований робочий день або надомної праці, а також розглянути особливості понаднормової роботи.

Об’єктом є розгляд поняття робочий час.

Предметом є вивчення регулювання робочого часу.

Нормальна тривалість робочого часу

При заповненні вакансії необхідно, знаючи всі особливості даної роботи, врахувати, що робота може виконуватися за умовами:

• нормальної тривалості робочого часу;

• скороченої тривалості робочого часу;

• ненормованого робочого часу.

Тривалість робочого часу називається нормальною, якщо саме вона є узвичаєною нормою часу, яку працівники зобов’язані пропрацювати протягом тижня на роботах із нормальними умовами праці.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст.. 50 КЗпП України).

Ця норма тривалості робочого часу встановлюється як при 5-дневному, так і при 6-дневному тижні.

При 5-дневному робочому тижні тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, затвердженими із органом, що представляє інтереси найманих робітників. При цьому має дотримуватися встановлена законодавством максимальна тривалість робочого тижня (40 годин).

При 6-дневному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин (із скороченням роботи в передвихідний день до 5 годин, щоб сумарна тривалість робочого часу за тиждень не перевищувала 40 годин).

У разі виробничої необхідності, якщо за умовами виробництва не може бути дотримано встановленої щоденної або щотижневої тривалості робочого часу, допускається за погодженням з органом, що представляє інтереси найманих працівників, застосування підсумкового обліку робочого часу (ст.. 61 КЗиП України).

Підсумований облік означає, що встановленої законом норми робочого часу має бути дотримано в середньому визначений обліковий період:

• тиждень;

• місяць;

• квартал

• рік.

Про застосування підсумованого обліку робочого часу в структурному підрозділі або за окремими видами робіт власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати наказ, в якому визначається розпорядок робочого часу, що виникає в окремі дні, тижні, місяці, компенсується додатковими днями відпочинку або відповідним недоробітком в інші дні, тижні, місяці облікового періоду.

Нормальна кількість робочих годин в обліковому періоді визначається множенням кількості годин робочого дня, встановленого для конкретної категорії працівників, з урахуванням його тривалості на передодні категорії працівників, з урахуванням його тривалості на передодні вихідних, святкових і неробочих днів, на кількість робочих днів за календарем 6-денного робочого тижня в тому самому періоді.

Одним із методів організації праці, при якому застосовується підсумований облік робочого часу, є вахтовий метод. Він застосовується при значному віддалені виробничих об’єктів від місця розташування підприємства (фірми).

НА роботах з особливими умовами й характером праці робочий день може бути поділено на частини за такою умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня (ст.. 60 КЗпП України).

Застосування такого порядку роботи допускається законодавством для деяких категорій працівників зв’язку, транспорту, театрів та ін.. Для інших галузей господарювання такий порядок роботи може застосовуватися в тому разі, якщо його передбачено колективним договором.

Крім того, необхідно врахувати, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість робочого дня працівників (крім тих,, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу) скорочується на 1 годину як при 5 –денному, так і при 6-денному робочому тижні (ст.. 53 КЗпП України).

Якщо святковому або неробочому дню передують дня щотижневого відпочинку (в тому числі й за графіком), тривалість роботи (робочої зміни_ не скорочується.

При роботі в нічний час установлена тривалість робочої зміни скорочується на 1 годину. Такий порядок не поширюється на працівників, для яких установлено скорочену тривалість робочого часу.

Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тому разі, якщо це диктують умови виробництва, зокрема, на безперервному виробництві, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з 1 вихідним днем (ст.. 4 КЗпП України).

НА практиці тривалість роботи в нічний час не скорочується також у тому разі, коли працівник влаштувався на підприємство спеціально для роботи в нічний час.

Нічним вважається час із 10-ї години вечора до 6-ї години ранку.

Перед ухвалення рішення про найм працівника необхідно відповісти на такі запитання:

• чи виправдана робота повний робочий день?

• Чи буде працівник, зайнятий повний робочий тиждень, більше сприяти підвищенню ефективності виробництва, ніж тимчасовий працівник або працівник, зайнятий неповний робочий тиждень?

Необхідно також врахувати всі витрати на утримання штату працівників, зайнятих повний робочий день, вирішити, чи варто вводити в штат працівника з нормальною тривалістю робочого часу при таких витратах. Якщо це дорого, можливо, слід змінити організацію праці на підприємстві.

Можливо, є інший варіант розв’язання завдань, які передбачається покласти на даного працівника. Ознайомлення з викладеною вище інформацією за умов нормального робочого часу допоможе прийняти правильне рішення про доцільність роботи найманих працівників у такому режимі.